Справа № 523/15012/20
Провадження №2/523/521/23
"07" липня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої судді -Середи І.В.,
за участю секретаря судового засідання -Щербан О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В жовтні 2020 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №26258019573147 від 10.02.2015 р. в розмірі 31416,27 грн.
Позов обгрунтований тим, що між публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем на підставі кредитного договору № 26258019573147 видано кредитну карту з лімітом овердрафту в сумі 7500 грн., який згодом було збільшено до 14400 грн. З 19.07.2016 року ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов'язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал». Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачеві кредитні кошти. Проте, відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, станом на 21.09.2020 року перед позивачем у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 31416,27 грн., з яких 8724,86 грн. - заборгованість за кредитом, 15491,41 грн. -по процентам, а 7200 грн.- штрафні санкції.
Відповідач подав до суду відзив на позов, за змістом якого він не погодився з наданим розрахунком заборгованості вказавши на те, що позивачем його не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки надані виписки з особового рахунку не є первинними документами, які б підтверджували факт надання кредиту та/або наявний розмір заборгованості за кредитом, а тому немає підстав вважати , що розмір заборгованості та суми відсотків є правильними. Також незаконно нараховано відсотки за користування коштами, крім того відсутні умови щодо відповідальності у вигляді неустойки. Овердрафт був встановлений на 7500 грн, а підняття ліміту він не погоджував з банком. В період з 10.02.2015 р по 03.10.2016 р. банк здійснював безпідставне списання коштів з рахунку та в односторонньому порядку збільшував суму заборгованості за тілом кредиту.
Крім того, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності посилаючись на те, що позовна давність має бути застосована з 19.01.2017 р. у разі встановлення судом , що основну та /або додаткову вимогу заявлено після спливу позовної давності, вимогу про стягнення неустойки - після спливу спеціальної позовної давності.
Також відповідачем повідомлено про оскарження виконавчого напису нотаріуса .
25.01.2023 р. відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів з проханням врахувати під час ухвалення рішення стягнення з нього 6539,45 грн. на користь позивача під час виконання виконавчого напису, який 03.02.2022 р. був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
29.10.2020 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
17.03.2021 р. провадження у справі зупинено на час розгляду іншої справи.
06.10.2022 р. провадження у справі відновлено та призначено її розгляд.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв шляхом направлення судової повістки на електронну адресу.
Також повна інформація про дату час та місце розгляду справи розміщена на офіційному сайті Судової влади.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
10.02.2015 р. ОСОБА_1 підписав пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) з АТ «Банк Ренесанс Капітал», а АТ «Банк Ренесанс Капітал» на підставі кредитного договору №26258019573147 видано кредитну картку з лімітом овердрафту у 7500 грн..
19.07.2016 р. ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», який став його правонаступником , що підтверджується статутом ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». На баланс ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» передана заборгованість за вказаним кредитним договором.
21.12.2018 року ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» змінило тип товариства з публічного на акціонерне товариство.
21.10.2019 р. банком направлено відповідачу письмову вимогу щодо виконання зобов'язання та негайної сплати заборгованості у розмірі 25275,03 грн.
Як стверджує позивач станом на 21.09.2020 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 31416,27 грн., з яких 8724,86 грн. - заборгованість за кредитом, 15491,41 грн. -по процентам, а 7200 грн.- штрафні санкції.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ч.1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Згідно ч.2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положенням ч.1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч.1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладення угоди про надання кредиту та перерахування банком кредитних коштів та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань перед банком та закриття рахунку.
Своїм підписом відповідач підтвердив, що отримав акцепт пропозиції на укладання кредитного договору від 10.02.2015 року.
Таким чином, вказані вище обставини свідчать, що з моменту підписання банком отриманого відповідачем акцепту, угода про надання кредиту набула чинності, відповідач погодився з визначеними у оферті умовами кредитування, про що свідчить його особистий підпис.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
За правилами ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до статуту АТ «Перший Український Міжнародний Банк», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів (протокол №82 від 12.09.2019 р.) АТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та зобов'язань АТ «Банк Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до банку, згідно рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол №68 від 14.03.2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (рішення №2 від 14.03.2015 року).
За ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.
Згідно з ч.1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, аналізуючи надані докази, судом встановлено, що заявлені вимоги не підтверджується наданими доказами, відсутній повний розрахунок суми заборгованості з визначенням періоду та сум окремо, як по тілу кредиту так і по процентам. Також не надано підтвердження про збільшення ліміту овердрафту до 14400 грн.
Судом встановлено, що позивач належними та допустимими доказами також не обґрунтував наявність у відповідача обов'язку сплатити неустойку за порушення зобов'язань по кредиту та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису та не надав розрахунку, яким встановлено порядок обрахування такої неустойки.
Відповідач у відзиві звертав увагу позивача на дані обставини, однак відповідь на відзив до суду не надходила і додаткові матеріали також не надавалися.
Вирішуючи заяву відповідача про застосування строків позовниї давності суд виходить з наступного.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
За умовами п. 9.3. Розділу 2 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків в редакції від 30.06.2014 року, які підписано відповідачем , сторони домовилися, про те, що відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність за спорами, що виникають із кредитного договору, а саме відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафів, пені) встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, сторони, укладаючи кредитний договір від 10.02.2015 року погодили трирічний строк позовної давності.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За умовами п. 8.1. Розділу 2 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків в редакції від 30.06.2014 року, які підписано відповідачем , банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та відповідно сплати процентів, комісії тощо, а позичальник зобов'язаний їх виконати протягом 34 днів від дати відправлення банком відповідного повідомлення в будь-якому з наступних випадків істотного порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором: 8.1.2. прострочення встановлених кредитним договором термінів погашення частини кредиту та/ або сплати процентів та/ або комісії - більше ніж на 1 місяць та/ або у сумі, що перевищує 5% суми кредиту та/ або у сумі, що перевищує 5% суми кредиту.
Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Письмову вимогу (повідомлення) позивач направив 21.10.2019 року за вих. №1644,
06.10.2020 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Однак, як судом було зазначено вище позивач не надав суду розрахунку заборгованості, що не дає суду можливості перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду.
Згідно з нормами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, -
Відмовити акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення складено 07.07.2023 р
Суддя