Справа № 522/2279/23
Провадження № 2/522/2926/23
19 липня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі
головуючого судді Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кулябко О.В.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення необґрунтовано отриманих коштів,
До Приморського районного суду м.Одеси 03.02.2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення необґрунтовано отриманих коштів, за яким просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2523,35 Євро.
Згідно обґрунтувань позову, ОСОБА_1 прийняв спадщину за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як спадкоємець на обов'язкову частку в розмірі частки від всієї спадщини на підставі 1241 ЦК України, що доводиться свідоцтвами про право на спадщину за законом. Позивач отримав у спадщину 1/4 частку квартири, що належала померлій, та 1/4 від залишку коштів в розмірі 8494,31 евро, які на час видачі свідоцтва знаходились на поточному рахунку померлої № НОМЕР_1 у філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Одесі. Позивачу стало відомо про існування інших рахунків померлої в цьому ж банку, та що ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто вже після смерті спадкодавця, з одного з цих рахунків № НОМЕР_2 було знято грошових коштів в сумі 10 093,04 евро. Позивач впевнений, що кошти було знято на власну користь іншим спадкоємцем, його братом ОСОБА_2 , який скористувався довіреністю від померлої, не повідомляючи банк про факт смерті власниці рахунку. Також, позивач не виключає, що в аналогічній спосіб відповідач розпорядився з коштами і з інших рахунків померлої, що були відкриті у вказаному банку. Позивач впевнений, що відповідачем було безпідставно набуто 2523,35 евро - тобто 1/4 частину від 10 093,04 евро на рахунку № НОМЕР_2 у філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Одесі, яку за законом успадкував позивач. Тому вважає, що відповідач має повернути позивачу 1/4 частину від усіх коштів, які він привласнив шляхом їх безпідставного зняття з рахунків померлої ОСОБА_3 після її смерті.
Разом з позовом представником позивача було заявлено до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати з філії Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Одесі письмову інформацію про всі рахунки, що було відкрито на ім'я ОСОБА_3 , 1934 року народження, про рух коштів на цих рахунках після 09.01.2021 року та підстави вчинення розрахункових операцій по цим рахункам після вказаної дати із зазначенням особи-замовника таких операцій.
Ухвалою суду від 06.03.2023 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 10.04.2023 року.
Також зазначеною ухвалою від 06.03.2023 року витребувано з філії Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Одесі інформацію про всі рахунки, що було відкрито на ім'я ОСОБА_3 , 1934 року народження, про рух коштів на цих рахунках після 09.01.2021 року та підстави вчинення розрахункових операцій по цим рахункам після вказаної дати із зазначенням особи-замовника таких операцій.
03.04.2023 року на виконання ухвали суду від 06.03.2023 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» було надано інформацію про всі рахунки, що було відкрито на ім'я ОСОБА_3 , 1934 року народження, про рух коштів на цих рахунках після 09.01.2021 року та підстави вчинення розрахункових операцій по цим рахункам після вказаної дати із зазначенням особи-замовника таких операцій.
У підготовчому засіданні 10.04.2023 року був присутній представник ОСОБА_1 - адвокат Лисевич С.В., не заперечував проти відкладення розгляду справи для належного сповіщення відповідача.
Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 08.05.2023 року, у зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 .
У підготовче засідання призначене на 08.05.2023 року ОСОБА_1 не з'явився, представник позивача - адвокат Лисевич С.В. через канцелярію суду надав заяву, в якій просив закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті, справу просив розглядати за відсутністю сторони позивача.
ОСОБА_4 у підготовче засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань щодо розгляду справи за його відсутністю суду не було надано.
Ухвалою суду від 08.05.2023 року закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті на 13.06.2023 року.
У судове засідання 13.06.2023 року сторони не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.
Розгляд справи відкладено на 19.07.2023 року.
У засідання призначене на 19.07.2023 року ОСОБА_1 не з'явився, представник позивача - адвокат Лисевич С.В. через канцелярію суду надав заяву, в якій просив справу розглядати за відсутністю сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання 19.07.2023 року не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причину неявки суд не сповістив, відзив на позов не надав.
За положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Предметом позовних вимог є стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2523,35 Євро які були останнім безпідставно набуто.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2022 року, зареєстрованому в реєстрі під №424 (спадкова справа №11/2021) спадкоємцем на обов'язкову частку у спадщині, що складає 1/4 частку зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,2кв.м., житловою площею 18,0кв.м. Оціночна вартість спадкового майна не проводилася. (а.с.6).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.09.2022 року, зареєстрованому в реєстрі під №454 (спадкова справа №11/2021) спадкоємцем на обов'язкову частку у спадщині, що складає 1/4 частку зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у філії АТ «Укрексімбанк» у м.Одесі на ім'я померлої ОСОБА_3 , залишок на рахунку складає 8494,31 евро з нарахованими відсотками, відповідно до повідомлення філії АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі від 27.09.2022 року за №063-07/266БТ. (а.с.5).
З наданої наданої АТ «Державний експортно-імпортний банк України» іформаціі від 29.03.2023 року №БТ/0025800/1845-23 про всі рахунки, що були відкриті на ім'я ОСОБА_3 , 1934 року народження, про рух коштів на цих рахунках після 09.01.2021 року та підстави вчинення розрахункових операцій по цим рахункам після вказаної дати із зазначенням особи-замовника таких операцій вбачається:
1) поточний рахунок № НОМЕР_3 (гривня, євро, долари США). За період з 09.01.2021 року по гривнях та євро руху коштів не було, з рахунку в доларах США списано комісію банку за неактивний рахунок у розмірі 0,83 доларів США 30.09.2021;
2) депозитний рахунок № НОМЕР_4 (договір №125538 від 16.05.2018), закритий 25.05.2021 - кошти у розмірі 8452,00 євро перераховано 24.05.2021 на рахунок № НОМЕР_1 ;
3) рахунок № НОМЕР_1 , зарахування відсотків по вкладу 24.05.2021 у розмірі 41,13 євро, зарахування 24.05.2021 вкладу у розмірі 8452,00 євро, також щомісячно нараховуються відсотки на залишок на рахунку. Видаткові операції по рахунку 11.01.2021 у розмірі 51,32 євро отримав ОСОБА_1 на підставі довіреності від 07.02.2020 року №77 та 03.10.2022 у розмірі 2123,58 євро ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.09.2022 року №454;
4) депозитний рахунок № НОМЕР_5 (договір №48954-2752 від 06.10.2016 року) закритий 20.04.2021 року - кошти у розмірі 10 044,18 євро перераховано 19.04.2021 року на рахунок № НОМЕР_6 ;
5) рахунок № НОМЕР_6 , зарахування відсотків по вкладу 19.04.2021 у розмірі 48,86 євро, зарахування 19.04.2021 року вкладу у розмірі 10 044,18 євро. Видаткові операції по рахунку 11.01.2021 у розмірі 60,98 євро ОСОБА_1 на підставі довіреності від 07.02.2020 року №77 та 19.04.2021 року - 10 093,04 євро ОСОБА_2 на підставі довіреності від 22.08.2018 року №484. (а.с.24,25).
Щодо коштів на рахунку № НОМЕР_1 , то суд вбачає, що позивач отримав всі зазначені у свідоцтві про право на спадщину за законом кошти у розмірі 2123,58 євро, що також підтверджено банком. При цьому також вбачається, що кошти з депозитного рахунку № НОМЕР_4 у розмірі 8452,00 євро перераховано 24.05.2021 на рахунок № НОМЕР_1 ;
Щодо вкладу за рахунком № НОМЕР_5 то вбачається що кошти, які знаходились на цьому рахунку 19.04.2021р. перераховано на рахунок № НОМЕР_6 ;
Таким чином вбачається, що позивач отримав проценти з рахунку № НОМЕР_6 по довіреності після смерті вкладника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відповідач отримав 19.04.2021р. вклад та інші нарахування у розмірі 10 093,04 євро також по довіреності, тобто сторони отримали певні суми не зважаючи на той факт, що довіритель на той час вже помер.
При цьому суду не надано доказів щодо права позивача на спадщину у розмірі частини на вклад за рахунком № НОМЕР_6 .
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача необґрунтовано отриманих коштів у розмірі 2523,35 євро.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18), а також у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року справа № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19).
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведеного, суд робить висновок про те, що позивач не надав суду належних доказів, що він має право на спадщину у розмірі частини на вклад за рахунком №UA273223130000026201000125305, а тому позивачем не подано доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог.
Суд не може при винесенні судового рішення ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 11, 15, 16, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.1, 2, 3, 4, 12, 19, 43, 44, 48, 49, 76-82, 89, 95, 133, 141, 175, 209, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення необґрунтовано отриманих коштів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 25.07.2023 року.
Суддя: Домусчі Л.В.