Справа № 947/7460/23
Провадження № 1-кс/947/9318/23
21.07.2023 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Градениці Біляївського району Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368 КК України, -
Як вбачається з клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022160000000279 від 29.08.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365, ч. 5 ст. 185, ч. 2, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 1, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 163 КК України.
Процесуальне керівництво досудового розслідування здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 11.02.2021 року за № 191 о/с ОСОБА_5 було призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у спеціальному званні капітан поліції.
Водночас, ОСОБА_7 наказом начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 03.02.2022 року за № 194 о/с призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області, у спеціальному званні старший лейтенант поліції.
Відповідно до посадової інструкції старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 мав забезпечувати у межах компетенції застосування чинного законодавства щодо правоохоронної діяльності на території обслуговування підрозділу, протидіяти злочинності, охороняти права і свободи людини, а також інтереси суспільства і держави, публічної безпеки і порядку. Крім того, ОСОБА_5 повинен здійснювати відповідні заходи, спрямовані на їх ефективне використання; повинен у своїй діяльності керуватися чинним законодавством України у сфері діяльності органів поліції, принципами та правилами етичної поведінки поліцейського, правилами внутрішнього розпорядку та службової дисципліни, іншими нормативними актами МВС України, Національної поліції України, ГУНП в Одеській області, цією посадовою інструкцією, службовими наказами та розпорядженнями керівництва; а також несе кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області, а також ОСОБА_7 , обіймаючи посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області, є представниками органу виконавчої влади, та повинні служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидіяти злочинності, підтримувати публічну безпеку і порядок.
ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , виконуючи в процесі службової діяльності обов'язки поліцейського, були обізнані з вимогами ст. 29 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі Закон 3), підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, здійснювати профілактику правопорушень.
Згідно з абз. 2, 3 ст. 7 Закону 3, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі, якщо ознаки кримінального правопорушення виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак кримінального правопорушення, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та підозрюється в умисному вчинені кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи; злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, за наступних обставин.
Так, як зазначає орган досудового розслідування, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовившись про спільне його вчинення, з корисливих мотивів, умисно, з метою одержання як службовою особою неправомірної вигоди, підшукавши за допомогою невстановленої слідством службової особи ТОВ «Нова пошта» жертву, яку будуть затримувати та з якої в подальшому будуть вимагати неправомірну вигоду за не притягнення до кримінальної відповідальності, застосовуючи психологічний тиск та погрози фізичного насильства вчинили дії щодо реалізації спільного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 (у невстановлений слідством час та місці) отримав від невстановленої в ході слідства службової особи ТОВ «Нова пошта» в м. Одеса, інформацію щодо отримувача посилки ОСОБА_8 з трек номером накладної № 20450674489829.
В той же час, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи 12.03.2023 року приблизно о 15 годині 00 хвилину відділенні ТОВ «Нова пошта» № 62 за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 170, отримав належну його знайомому посилку з трек номером накладної № 20450674489829, яка виглядала як конверт з документами.
В той же день, відразу після залишення ОСОБА_8 вказаного відділення «Нової пошти», його було затримано ОСОБА_5 , який діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , представився працівником поліції, після чого провів ОСОБА_8 до салону транспортного засобу марки «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_5 та був припаркований поруч, до салону якого посадив ОСОБА_8 на переднє пасажирське сидіння.
Далі, ОСОБА_5 сів за кермо вказаного транспортного засобу, а в той самий час ОСОБА_7 , одягнутий в формений одяг працівника поліції із табельною автоматичною зброєю, відчинив двері та сів на заднє пасажирське сидіння, при цьому надав вказівку ОСОБА_5 одягнути на руки ОСОБА_8 спеціальний засіб - кайданки, що ОСОБА_5 було зроблено. Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пред'явили ОСОБА_8 службові посвідчення та представились працівниками поліції.
Перебуваючи в салоні транспортного засобу марки «FordFocus», ОСОБА_7 відкрив посилку, яку при вищевказаних обставинах отримав ОСОБА_8 , та дістав звідти прозорий поліетиленовий пакетик приблизним розміром 3Х5 см, в якому всередині перебувала речовина білого кольору у порошкоподібному стані невідомого ОСОБА_8 походження.
В подальшому, ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , реалізуючи єдиний протиправний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, а також діючи із корисливих мотивів, почав висловлювати на адресу ОСОБА_8 погрози щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичного засобу, який було ними виявлено у отриманій ОСОБА_8 посилці. Поряд з цим, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з
ОСОБА_5 висловив на адресу ОСОБА_8 вимогу щодо передачі йому та ОСОБА_5 неправомірної вигоди у розмірі 5 000 (п'яти тисяч) доларів США (що за офіційним курсом НБУ складало 182 850 грн.) за невчинення дій щодо виклику слідчо-оперативної групи для документування незаконного зберігання ОСОБА_8 наркотичного засобу, в тому числі щодо не вжиття заходів щодо подальшої реєстрації вказаного факту в журналі єдиного обліку органу поліції та відповідно недопущення подальшого внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Будучи раніше притягненим до адміністративної відповідальності за незаконне зберігання наркотичного засобу, реально сприймаючи погрози ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повідомив останньому про відсутність у нього грошових коштів, які від нього він вимагав. При цьому, на висунуту від ОСОБА_7 повторну погрозу щодо притягнення до кримінальної відповідальності та відповідно вимогу винайти грошові кошти для надання неправомірної вигоди, потерпілий ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , що він є військовослужбовцем та запізнюється на автобус, а також що у його мобільному телефоні є контакт його батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який наразі перебуває у м. Полтаві, де і постійно проживає, який зможе сплатити неправомірну вигоду, яку в нього вимагають ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Далі, ОСОБА_7 з мобільного телефону ОСОБА_8 зателефонував його батькові ОСОБА_9 та увімкнув гучномовець, щоб було чути розмову ОСОБА_8 із його батьком.
Незаконно утримуючись ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в автомобілі марки «FordFocus», ОСОБА_8 під наглядом останніх, знаходячись у кайданках, в ході телефонної розмови зі своїм батьком ОСОБА_9 пояснив йому, що був затриманий працівниками поліції нібито за зберігання наркотичних засобів. Після цього, слухавку взяв ОСОБА_7 , який вийшов з вказаного автомобіля з мобільним телефоном ОСОБА_8 на вулицю, де продовжив телефону розмову з ОСОБА_9 , а сам ОСОБА_8 при цьому залишився в салоні автомобіля марки «FordFocus» під наглядом ОСОБА_5 .
Через деякий час, ОСОБА_7 повернувся до вищевказаного автомобіля, та наказав ОСОБА_5 зняти з рук ОСОБА_8 кайданки, після чого повернув
ОСОБА_8 його мобільний телефон та зазначену вище посилку, та повідомив ОСОБА_8 , що він вільний, оскільки ОСОБА_7 домовився із батьком останнього - ОСОБА_9 про розмір та спосіб отримання неправомірної вигоди.
Після цього, ОСОБА_8 вийшов з автомобіля марки «FordFocus», де незаконно утримувався ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , викликав таксі та поїхав до місця несення служби.
В подальшому, ОСОБА_7 , згідно телефонних домовленостей із ОСОБА_9 , зі свого мобільного телефону НОМЕР_2 за допомогою месенджера «WatsApp» переслав ОСОБА_9 реквізити банківської картки АТ КБ «Приватбанк» « НОМЕР_3 » для перерахування ОСОБА_9 неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США.
Далі, 14.03.2023 року ОСОБА_9 на його мобільний телефон зателефонував чоловік, який представився співробітником поліції на ім'я ОСОБА_5 та запитав коли ОСОБА_9 перерахує грошові кошти на банківську картку, реквізити які йому були надані, на що, останній побоюючись, що його сина ОСОБА_8 знову затримують працівники поліції, перерахував за допомогою платіжного терміналу АТ КБ «Приватбанк», який розташований за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 155, на раніше наданий ОСОБА_7 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , частину неправомірної вигоди, яку від нього вимагав ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , у розмірі 10 000 грн. за невчинення дій щодо реєстрації в журналі єдиного обліку органу поліції факту незаконного зберігання його сином ОСОБА_8 наркотичного засобу та відповідно недопущення подальшого внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Того ж дня, ОСОБА_9 знов зателефонував ОСОБА_5 та запитав коли буде перерахована інша частина неправомірної вигоди, на що ОСОБА_9 повідомив, що вживає заходів щодо отримання необхідної суми грошових коштів, які в подальшому зобов'язувався перерахувати на вищевказану банківську картку. Однак, після цього, ОСОБА_9 з даного приводу ніхто не телефонував, та він більш нікому грошові кошти не перерахував.
У зв'язку з неправомірними діями оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , за попередньою змовою з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 приблизно протягом години перебував під їх наглядом та не міг вільно пересуватися, біля нього постійно знаходилися ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які застосували спеціальний засіб - кайданки, обмежували рухи, та здійснювали психологічний тиск, тим самим своїми неправомірними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за попередньою змовою вчинили незаконне позбавлення волі особи, а саме ОСОБА_8 , скоєне з корисливих мотивів, при цьому не повідомили центр надання вторинної безоплатної допомоги про факт такого затримання, не зареєстрували повідомлення в Єдиному обліку заяв та повідомлень відділу поліції про вчинення кримінального правопорушення відповідно до вимог Кримінального процесуального Кодексу України та Конституції.
В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , за попередньою змовою одержали від фізичної особи, а саме від потерпілого ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 10 000 грн., поєднану з її вимаганням від потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за не вчинення дій щодо виклику слідчо-оперативної групи, не документування факту придбання та зберігання ОСОБА_8 наркотичного засобу, а також щодо не реєстрації повідомлення в Єдиному обліку заяв та повідомлень відділу поліції про вчинення ОСОБА_8 правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.
За викладених обставин 20.07.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 146 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб;
- ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України за кваліфікуючими ознаками - перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням спеціальних засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб;
- ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою неправомірної вигоди, за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків.
В судовому засіданні -
Прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що пред'явлена ОСОБА_5 підозра не підтверджується матеріалами, доданими в обґрунтування клопотання, ризики зазначені у клопотанні сторони обвинувачення недоведені стороною обвинувачення. ЇЇ підзахисний має постійне місце проживання, він одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей та матір похилого віку, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків. Також ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце роботи, від органу досудового розслідування він не ухилявся. Враховуючи вказане захисник просила відмовити у задоволенні клопотання прокурору та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний зазначив, що з пред'явленою йому підозрою не погоджується та щодо обрання йому запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
Слідчий суддя вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали додані в обґрунтування клопотання, приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 20.07.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 146 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб;
- ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України за кваліфікуючими ознаками - перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням спеціальних засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб;
- ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою неправомірної вигоди, за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується: матеріалами Одеського управління ДВБ НПУ від 21.04.2023 року; заявою ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення від 21.04.2023 року; заявою ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення від 21.04.2023 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 11.05.2023 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 11.05.2023 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 19.06.2023 року; протоколами пред'явлення для впізнання особи за голосом за участю потерпілого ОСОБА_9 від 19.06.2023 року; протоколом огляду від 19.06.2023 року.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Слідчий суддя вважає, що надані прокурором матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368 КК України та відхиляє заперечення сторони захисту в частині заявлення про необґрунтованість підозри.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 стороною обвинувачення підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а також те, що підозрюваний з пред'явленою йому підозрою категорично не погоджується, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Проте, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на наступне: підозрюваний ОСОБА_5 одружений, має постійне місце проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей та матір похилого віку, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків. Також ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце роботи та від органу досудового розслідування не ухилявся, що на думку слідчого судді значно зменшує ризик переховування.
Також, слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення та вважає доведеним прокурором ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , використовуючи свої службові зв'язки може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя погоджується із стороною захисту в частині посилання на необґрунтованість вказаних ризиків, з огляду на те, що стороною обвинувачення не зазначено на яких саме свідків підозрюваний ОСОБА_5 може впливати, адже до клопотання не долучено жодного протоколу допиту свідків та не зазначено чи взагалі наявні свідки в рамках кримінального провадження, а також не обґрунтовано яким чином підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному.
Попри вищевказані встановленів судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 для забезпечення його належної процесуальної поведінки впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для застосування відносно неї виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також відомостям щодо його особи, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрюваний одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей та матір похилого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має офіційне місце роботи та постійне місце проживання, що в сукупності, свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Зокрема, зобов'язання підозрюваного цілодобово не залишати приміщення власного домоволодіння цілодобово, унеможливить вчинення підозрюваним ОСОБА_5 дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та знищення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
В свою чергу покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласно прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20.09.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти строком до 20.09.2023 року, включно, на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1