Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1619/23
2-о/287/33/23
24 липня 2023 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Соболівський Антон Михайлович, заінтересована особа Олевська міська рада Житомирської області про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний стан,-
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Соболівський Антон Михайлович, заінтересована особа Олевська міська рада Житомирської області про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний стан.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ч. 3 ст. 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати також і загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви. Якщо заява подана з порушенням вказаних вимог, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для усунення вказаних недоліків. У разі невиконання цих вказівок, заява вважається неподаною та повертається заявникові.
Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України.
Зокрема, у поданій заяві:
-не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти заявника ОСОБА_1 ;
- не зазначено щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
-відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
-не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
-невірно зазначено місце знаходження Олевського районного суду Житомирської області та місце проживання заявника ОСОБА_1 , оскільки зазначено «Олевський район», який як адміністративно-територіальна одиниця ліквідований Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», тому у цій частині заяву слід уточнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Згідно з пп.13 і 18 Постанови №5 від 31 березня 1995 року Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану у реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
У поданій заяві заявник вказує про те, що зареєструвати факт смерті чоловіка та отримати відповідне свідоцтво у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на даний час неможливо, але при цьому відповідні докази, які б підтверджували відмову органів державної реєстрації актів цивільного стану стосовно реєстрації події смерті в матеріалах справи відсутні.
Окрім цього, згідно ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Ч. 2 ст. 317 ЦПК України передбачено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Також, ч. 5 ст. 317 ЦПК України передбачає, що копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Проте, у поданій заяві не зазначено у якості заінтересованої особи - Олевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке здійснюєдержавну реєстрацію смерті особи за місцем ухвалення рішення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Соболівський Антон Михайлович, заінтересована особа Олевська міська рада Житомирської області про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний стан - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В.Винар