Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1069/22
2/287/124/23
24 липня 2023 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка звернулась до Олевського районного суду Житомирської області з позовом, у якому просить суд постановити рішення про розірвання шлюбу з відповідачем, при цьому зазначивши, що з 31.01.2004 року вони перебувають у шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Олевського районного управління юстиції Житомирської області за актовим записом № 8. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходженями поглядів на сімейні відносини та обов'язки з ведення сіпльного господарства та виховання дитини, конфліктними ситуаціями, що призвело до взаємного відчуження. Внаслідок несумісності характерів та втрати поваги, любові та дружби одне до одного сім'я фактично розпалася. На даний час сторони проживають разом, шлюбні відносин не підтримують, спільним побутом, господарством, взаємними правами та обов'язками не пов'язані. Спроб до примирення з боку відповідача не було. На думку позивачки, причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обгрунтованими і подальше спільне життя сторін як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін та інтересам неповнолітніх дітей. Тако, позивачка зазначає, що спору стосовно місця проживання неповнолітніх дітей немає. Окрім цього, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація з Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 06.06.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала до суду письмову заяву з проханням про розгляд справи без її участі у зв'язку з воєнним станом. Позов підтримує.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу судової повістки та розміщеним оголошенням про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подавав.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Згідно із ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. п. 1, 3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що сторони з 31.01.2004 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Олевського районного управління юстиції Житомирської області за актовим записом № 8 (а.с. 5).
Від спільного проживання в шлюбі сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей, довідкою про склад сім'ї (а.с. 9, 11,12).
Позивачка не перебуває на обліку з приводу вагітності в КНП «Олевська ЦЛ» Олевської міської ради, що стверджується медичною довідкою від 15.07.2022 року № 105 (а.с. 10).
Дослідивши та оцінивши докази у справі суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.110,112 СК України з яких слідує, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, спільне життя у сторін не склалося у зв'язку з різними поглядами на життя, відсутністю взаєморозуміння, тому на даний час сторони не ведуть спільного господарства та шлюбних відносин не підтримують. На даний час ні з боку позивачки, ні з боку відповідача спроб для примирення не було. Така поведінка відповідача створила обстановку при якій спільне проживання і збереження сім'ї є неможливим, а тому примирення між сторонами неможливе. Шлюбних відносин не підтримують, втратили почуття одне до одного, у зв'язку з чим сім'я розпалась остаточно. Позивачка обдумала своє рішення і остаточно визначилася із серйозністю своїх намірів щодо розірвання шлюбу.
Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що позивачка скористалася правом на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, наполягала на розірванні шлюбу, відповідач відносно розірвання шлюбу не заперечував.
При цьому відповідачем не подано у визначеному ЦПК України порядку жодного доказу на спростування доводів позивачки, викладених нею у позовній заяві.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки позивачка не бажає перебувати у шлюбі, а примушування до збереження шлюбу не допускається та збереження шлюбу суперечить інтересам однієї із сторін. Обставин, які перешкоджають розірванню шлюбу судом не встановлено.
Позивачка, як сторона, на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України на стягнення з відповідача понесені нею та документально підтверджені судові витрати .
Керуючись ст.ст. 110, 112 СК України, ст.ст. 13, 81, 89, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 31 січня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Олевського районного управління юстиції Житомирської області за актовим записом № 8 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені позивачкою витрати на оплату судового збору за розгляд цивільної справи судом в розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Л.В.Винар