Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/582/23
Провадження № 2/935/301/23
Іменем України
24 липня 2023 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Янчук В.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кумечко С.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 01.01.2019 р. близько 07:00 год відпочиваючи в розважальному комплексі «РЕЛАКС» у м. Коростишів, між позивачем та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт з приводу того, що останній розмовляв із ОСОБА_3 , дівчиною відповідача.
В цей час та місці, за вказаних обставин, у відповідача виник злочинний умисел направлений на заподіяння позивачу тілесних ушкоджень .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, відповідач, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , наніс один удар правою рукою зігнутою в кулак в область лівої скроні, внаслідок якого позивач падаючи, вдарився потиличною ділянкою голови об підлогу.
Своїми умисними протиправними діями відповідач, спричинив позивачу необережні тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, лінійного перелому луски потиличної кістки з переходом на основи черепу справа; забою лобних часток та лівої скроневої частки, які відносяться до категорії тяжких, як небезпечні для життя, судячи по характеру та локалізації перелому, не виключено, що він виник від дії твердого тупого з розповсюдженою поверхнею предмета, міг виникнути 01.01.2019 в результаті падіння з положення стоячи з послідуючим ударом об тверде дорожнє покриття.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01.11.2022р. у справі № 280/40/19 відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності за ст.128 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди, у зв'язку з травмами, він тривалий час знаходився на лікуванні та витратив 13 229,16 грн. на придбання ліків. Також позивач зазначив, що під час події злочину 01.01.2019р. зникли належні йому ювелірні вироби, а саме: золота печатка 585 проби вагою 2,93гр., срібний ланцюжок 925 проби вагою 49,93гр. та срібний кулон 925 проби. Вважає, що злочином йому завдано матеріальної шкоди у зв'язку із зникненням його ювелірних виробів, вартість яких на даний час становить 9510,76 грн. Також у зв'язку із вчиненим злочином, позивач зазнав і моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із отриманням тілесних ушкоджень, необхідністю тривалого лікування, втратою неофіційного заробітку. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 30 000 грн.
З огляду на викладене, а також у зв'язку із завданням злочинними діями відповідача шкоди, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути матеріальну шкоду в сумі 22739,92 грн, а також стягнути завдану позивачу моральну шкоду, в розмірі 30 000,00 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає з підстав недоведеності визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, що позбавляє права на подання цивільного позову, та невизнання відповідача винним вироком суду та, як наслідок, безпідставність стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди. Ухвала суду у кримінальній справі №280/40/19 набрала законної сили, тому суд у даній справі на підставі ч.6 ст.82 ЦПК України зобов'язаний врахувати обставини чи мали місце подія злочину, за яким відповідача звільнено від відповідальності та чи вчинений він саме ОСОБА_2 .
На підтвердження витрат на лікування позивач надав копії фіскальних чеків, однак із вказаних документів не має можливості установити, хто здійснював витрати на придбання медикаментів, оскільки вказані чеки є безіменними. Також відсутні відповідні направлення, рекомендації лікарів, висновки лікарсько-консультативної комісії, інформація про проведене лікування вказаними медичними препаратами. Тому надані фіскальні чеки на підтвердження матеріальної шкоди, заподіяної позивачу, не можуть бути прийняті до уваги.
Позовна вимога про стягнення з відповідача вартості ювелірних виробів не підлягає задоволенню, оскільки під час розгляду Коростишівським районним судом справи № 280/40/19, не знайшов підтвердження факт наявності в день події 01.01.2019р. ювелірних виробів на ОСОБА_1 , сам потерпілий зазначив, що відсутність прикрас помітив через декілька днів.
Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відповідач вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заперечує факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, внаслідок якого останньому нанесено моральну шкоду.
У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 зазначив, що відповідач у відзиві не спростував доводів позовної заяви, не надав доказів, що підтверджують заперечення щодо наведених позивачем обставин та підстав позову. Відповідач вказав, що його вина у вчиненні правопорушення і завданні шкоди позивачу не доведена, оскільки не встановлена рішенням суду. З даним твердженням позивач не погоджується, так як обставини вчинення правопорушення встановлені ухвалою Коростишівського районного суду від 01.11.2022р. у справі № 280/40/19, згідно якої відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності за ст.128 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Після нанесення відповідачем тілесних ушкоджень позивач неодноразово проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, стан здоров'я погіршився, що призвело до встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності. Після перенесених травм та тривалого лікування, а також у зв'язку із завданими моральними стражданнями через вчинений відповідачем злочин, позивач змушений проходити відповідне лікування та на даний час перебуває на обліку у психіатра. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Суд, розглянувши заяви по суті справи сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Судом встановлено, що ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01.11.2022р. у справі № 280/40/19 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.128 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Вищевказаною ухвалою встановлено, що 01 січня 2019 року близько 07:00 години у ОСОБА_2 , який разом зі своєю дівчиною ОСОБА_3 , відпочивав у РК «Релакс», що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Коростишів, вул. Героїв Небесної Сотні, 66, виник словесний конфлікт з ОСОБА_1 , з приводу того, що останній розмовляв із ОСОБА_3 .
В цей час та місці, за вказаних обставин, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , наніс один удар правою рукою зігнутою в кулак в область лівої скроні ОСОБА_1 , внаслідок якого останній падаючи, вдарився потиличною ділянкою голови об підлогу. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 , спричинив потерпілому ОСОБА_1 необережні тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, лінійного перелому луски потиличної кістки з переходом на основи черепу справа; забою лобних часток та лівої скроневої частки, які відносяться до категорії тяжких, як небезпечні для життя, судячи по характеру та локалізації перелому, не виключено, що він виник від дії твердого тупого з розповсюдженою поверхнею предмета, міг виникнути 01.01.2019 в результаті падіння з положення стоячи з послідуючим ударом об тверде дорожнє покриття.
ОСОБА_2 своїми необережними діями, які виразились у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.
Окрім того, в ухвалі зазначено, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду, роз'яснено право на звернення з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набрала законної сили 09.11.2022 р.
Зважаючи на презумпцію невинуватості (стаття 62 Конституції України, стаття 17 КПК України) факт вчинення особою кримінального правопорушення та вина такої особи в його вчиненні повинні встановлюватися у порядку кримінального провадження.
Суд в порядку цивільного провадження не має юрисдикційних повноважень встановлювати факт вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №449/1689/19 наголосив, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження щодо відповідача закрито на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою.
Отже, вищевказані обставини, подія, а також особи, які були причетні до кримінального провадження були встановлені та мали місце, тобто, закриття кримінального провадження не є реабілітуючою, а саме, не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача у вчиненні кримінального правопорушення.
За таких обставин, є помилковими доводи відповідача про відсутність підстав для відшкодування шкоди з огляду на недоведення вини відповідача та відсутності обвинувального висновку.
Згідно ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
З письмових матеріалів справи вбачається, що в межах розгляду кримінального провадження цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Позивач в порядку цивільного судочинства звернувсь із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки йому була заподіяна така шкода, внаслідок протиправних дій відповідача.
Тож, суд вважає, що позивачем доведено заподіяння йому відповідачем матеріальної шкоди. В той же час, розмір матеріальної шкоди суд вважає обгрунтованим частково, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1 знаходивсь на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Коростишівської ЦРЛ в період з 04.01.19 по 25.01.2019 р., неврологічному відділенні КНП'ЦРЛ ім.Д.І.Потєхіна» Коростишівської міської ради з 07.09.2020 по 16.09.2020, з 15.09.2021 по 24.09.2021 та 23.09.2022 по 03.10.2022 з діагнозом ЗЧМТ, а в подальшому залишкові явища перенесеної ЧМТ ( 01.01.2019 р.). лінійного перелому луски потиличної кістки праворуч з поширенням на потилочно-соскодібний шов, соскоподібний відросток праворуч, верхівку пірамідки праворуч, тіло основної кістки, геморагічного забою лобних часток, лівої скроневої частки у вигляді посттравматичного церебрального арахноїду, посттравматичної енцефалопатії ІІ ст. Порушення функції черепних нервів. Лікворо-динамічні порушення. Вегето-судинна дисфукція. Стійкий цефалічний церебростенічний синдром. Мнестичне зниження. Вказані обставини підтверджуються виписками із медичної картки стаціонарного хворого № 78, 2032/20, 3987/21 та № 4149.
Щодо розміру понесених витрат на лікування, суд дійшов до слідуючого висновку. Позивач в обґрунтування витрат надав чеки на придбання медичних препаратів та ліків на загальну суму 13229 грн. 16 коп., разом з тим, вказані витрати підлягають до часткового задоволення на суму 9615,57 грн, як такі, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та підтверджені відповідними чеками на їх придбання та відповідають призначенням лікарів.
Щодо інших чеків, які надані позивачем в обгрунтування вимог, суд дійшов до висновку, що вказані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки вказані копії фіскальних чеків, що надані позивачем втратили свою інформацію, є непридатними для їх читання.
В частині відшкодування вартості ювелірних виробів на загальну суму 9510,76 грн. слід відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів, що вказують на їх крадіжку саме відповідачем, досудове розслідування здійснювалось за ст. 128 КК України, крім того вказане не узгоджується з доказами в рамках кримінального провадження №12019060190000015 від 05.01.2019.
Таким чином позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення в розмірі 9615,57 грн.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд враховує таке.
Положеннями статті 23 ЦК України, визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, а саме, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом і у практиці ЄСПЛ приймаються до уваги різні обставини як такі, що заподіюють моральну шкоду: незручності, викликані негативним впливом на здоров'я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо (Мілазі проти Республіки Італії від 25.06.1987 р., Лопес Остра проти Іспанії від 09.12.1994 р., Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації від 13.07.1983 р., Жовнер проти України від 29.06.2004 р., Полтораченко проти України від 18.01.2005 р.).
З огляду на зазначене вище та обставини у даній справи, суд вважає, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, враховуючи факт заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань внаслідок спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01.11.2022 року дане кримінальне провадження було закрито, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, проте вказані обставини, подія, а також особи, які були причетні до даного кримінального провадження були встановлені та мали місце.
Отже, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, тощо), яких зазнав позивач у зв'язку з спричиненням йому тілесних ушкоджень суд вважає, що заявлена позивачем моральна шкода підлягає до часткового задоволення в сумі 20000 грн.
Таким чином, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов до висновку, що позовні вимоги в ході розгляду справи знайшли своє обґрунтування та підлягають частковому задоволенню з мотивів та доводів, що викладені вище.
Позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судові витрати в розмірі 2684,00 грн які відповідно до вимог ст. 141 ЗУ "Про судовий збір", підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280 ЦПК України, ст. 23, ст. 1166, 1177 ЦК Укаїни, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9615 (дев'ять тисяч шістсот п'ятнадцять ) гривнь 57 копійок матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення суду складено: 24 липня 2023 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Cуддя В.В.Янчук.