Справа № 296/499/22
2/296/1027/23
29 березня 2023 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючої - судді Маслак В.П.,
при секретарі судового засідання Репіковій З.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житомирської міської ради за участі третьої особи ОСОБА_2 про визнання права власності на житло за набувальною давністю,-
У червні 2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
В обгрунтування позову зазначено, що з жовтня 2007 ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира на праві власності належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 27.12.2000. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті спадщину ніхто не прийняв. ОСОБА_2 - рідна сестра померлого ОСОБА_3 , згідно розписки, надала позивачу вільний доступ до квартири за суму еквівалентну 5000 дол.США. Після вселення в квартиру позивачем було погашено всі борги перед комунальними підприємствами, підключено квартиру до електро, водопостачання. На ім'я позивача укладено договори з постачальниками тепло-, електроенергії та водопостачання. За власні кошти позивачем зроблено ремонт у квартирі. Позивач стверджує, що на момент подачі позову вона продовжує відкрито та добросовісно користуватися нерухомим майном більше десяти років, сплачувати комунальні послуги.
Ухвалою суду від 12.04.2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради за участі третьої особи ОСОБА_2 про визнання права власності на житло за набувальною давністю, призначено розгляд справи в судове засідання.
На адресу суду 04.05.2022 від Житомирської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову за відсутності в сукупності всіх підстав, визначених ст.344 ЦК України, для набуття права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, згідно заяв від 29.03.2023 та від 01.08.2022 просили розгляд справи здійснити за їх відсутності.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зареєстровані, але фактично проживають з жовтня 2007 у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується актом, складним комісією у складі працівників ТОВ «Керуюча компанія «КомЕнерго-Житомир» 02.11.2018 (а.с. 14).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна , квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору дарування №3092 від 27.12.2000 (а.с.9, 16).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.09.2002 (а.с.10).
Відповідно до інформації, наданої Житомирською державною нотаріальною конторою за №345/01-16 від 22.02.2023, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , не заводилася (а.с. 90).
Позивач стверджує, що заселилася до квартири АДРЕСА_1 у жовтні 2007 за домовленістю з третьою особою - ОСОБА_2 . Так, згідно розписки ОСОБА_6 одержала від ОСОБА_1 5000 дол.США за квартиру (а.с. 24).
Позивач у жовтні 2007 уклала договори про надання житлово- комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, надання послуг газопостачання та користування електричною енергією (а.с. 25 - 32).
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 27.07.2022 по справі №642/2541/19.
Як встановлено матеріалами справи, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору дарування №3092 від 27.12.2000 (а.с.9, 16).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не заводилася (а.с. 90).
У свою чергу в матеріалах справи відсутні докази того, що Житомирська міська рада зверталася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передання такої у власність територіальної громади.
Таким чином, слід дійти висновку, що титульні власники на квартиру АДРЕСА_1 фактично та юридично відсутні.
Добросовісність, як обов'язкова необхідна умова набуття позивачкою майна за набувальною давністю, підтверджується розпискою згідно якої ОСОБА_6 одержала від ОСОБА_1 5000 дол.США за квартиру (а.с.24).
Добросовісність заволодіння майном не заперечується третьою особою.
Безтитульне володіння спірною квартирою підтверджується фактичним володінням та відсутністю у позивача як у володільця нерухомого майна певного юридичного титулу щодо нього.
Відкритість та безперервність як обов'язкові необхідні умови набуття позивачкою майна за набувальною давністю підтверджені актом, складним комісією у складі працівників ТОВ «Керуюча компанія «КомЕнерго-Житомир» 02.11.2018 (а.с. 14), договорами про надання житлово- комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, надання послуг газопостачання та користування електричною енергією (а.с. 25 - 32).
Обмежень щодо об'єкта володіння, який має бути законним, матеріали справи не містять.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що позивачем дотримано умови набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно зі статтею 344 ЦК України: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, на підтвердження чого суду надано належні та допустимі докази.
За вказаних обставин позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя В. П. Маслак