24 липня 2023 року
м. Київ
справа №240/32820/22
адміністративне провадження №К/990/24234/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляцінйого адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №240/32820/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
10.07.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №240/32820/22 за вищевказаним позовом, направлена поштою 06.07.2023.
Одночасно з касаційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржниця вказує на те, що копію оскаржуваної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 нею було отримано 06.06.2023. На підтвердження вказаного до касаційної скарги додає копію конверта, в якому було надіслано оскаржуване судове рішення.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Отже, з огляду на те, що касаційна скарга позивачки подана протягом тридцяти днів з дня вручення їй оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.
Також разом з касаційною скаргою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого скаржниця посилається на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.
Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачкою відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік і довідкою про розмір виплаченої їй пенсії за 2022 рік, згідно з якими річний дохід позивачки за 2022 рік становить 33090,54 грн, а відтак розмір судового збору за подання вказаної касаційної скарги, що становить 1984,80 грн, перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік (1654,30 грн).
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини 2 вказаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи викладене, оскільки позивачкою надані докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік та те, що позовні вимоги стосуються захисту її соціальних прав, а саме права на отримання доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини п'ятої статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Касаційна скарга позивачки обґрунтована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи не визнали її типовою справою та не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 щодо розміру щомісячного підвищення до пенсії особі як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
У цій справі оскаржується бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати позивачці з 15.02.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18), визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
б) позивач є непрацюючим пенсіонером;
в) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України;
г) предметом спору є нарахування та виплата із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні типової справи не визнали її типовою справою та не врахували правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставини, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 291 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржницею на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 121, 133, 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №240/32820/22.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №240/32820/22.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №240/32820/22.
Витребувати із Житомирського окружного адміністративного суду справу №240/32820/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: Н. В. Коваленко
А. І. Рибачук