24 липня 2023 року
м. Київ
справа №200/5279/22
адміністративне провадження № К/990/25398/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 200/5279/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Донецькій області) про:
- визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на його користь індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно;
- зобов'язання ГУНП в Донецькій області в Донецькій області нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно;
- визнання протиправними дії ГУНП в Донецькій області в Донецькій області, щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році, в кількості 17 діб, без урахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язання ГУНП в Донецькій області в Донецькій області нарахувати та виплатити йому недоплачену частину грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році, в кількості 17 діб з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням до його складу індексації грошового забезпечення;
- визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на його користь грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2021 роки у загальній кількості 14 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;
- зобов'язання ГУНП в Донецькій області в Донецькій області нарахувати та виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2021 роки у кількості 14 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;
- визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на його користь грошової компенсації за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати на його користь доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 606 годин служби в нічний час, за період проходження служби з 28 жовтня 2017 року по 07 лютого 2022 року;
- зобов'язання ГУНП в Донецькій області нарахувати та виплатити на його користь доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 606 годин служби в нічний час, за період проходження служби з 28 жовтня 2017 року по 07 лютого 2022 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно. Зобов'язано ГУНП в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно. Визнано протиправними дії ГУНП в Донецькій області щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році в кількості 17 діб, ОСОБА_1 без урахування індексації як складової місячного грошового забезпечення. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році в кількості 17 діб з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації як складової місячного грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2021 роки у загальній кількості 14 діб. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2021 роки у кількості 14 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням індексації як складової місячного грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням індексації як складової місячного грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, за період проходження служби з 28 жовтня 2017 року по 07 лютого 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум за період з квітня 2019 року по травень 2019 року, з серпня 2019 року по грудень 2019 року, з лютого 2020 року по березень 2020 року, за травень 2020 року, з липня 2020 по грудень 2020 року. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, за період проходження служби з 28 жовтня 2017 року по 07 лютого 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум за період з квітня 2019 року по травень 2019 року, з серпня 2019 року по грудень 2019 року, з лютого 2020 року по березень 2020 року, за травень 2020 року, з липня 2020 по грудень 2020 року.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ГУНП в Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено.
Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.
За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, скаржником таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Інші доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 200/5279/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов