про залишення позовної заяви без руху
24 липня 2023 року Київ № 320/22265/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи адвоката Приходька Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Приходька Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 09.11.2022 №ВСЗ/9473 станом на 05.03.2019, починаючи з 01.19.2019, з урахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, із розрахунку 90% грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 09.11.2022 №ВСЗ/9473 станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, без обмеження максимального розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви в межах ст. 171 КАСУ на предмет дотримання ст.ст.160, 161 КАСУ, суд приходить до висновку про необхідність залишити її без руху та надати заявнику десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду: оригіналу квитанції про сплату судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 2 147, 20 грн.
Ухвалюючи рішення про залишення позову без руху, суд урахував наступне:
за приписами ч. 3 ст. 161 КАСУ, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що позивачем не сплачений судовий збір, а у позові останній посилається на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як на підставу для звільнення його довірителя від сплати судового збору .
Разом з тим, статус позивача як учасника бойових дій не звільняє його від оплати судового збору за подання даного позову з огляду на таке:
статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.131 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Зокрема ст.5 Закону №3674-VI передбачені пільги щодо сплати судового збору. Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. При цьому, статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі- Закону №3551-XII).
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлено ст.12 Закону №3551-XII. За змістом ст.22 вказаного Закону особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Таким чином, аналіз зазначених норм права вказує на те, що учасники бойових дій та особам, прирівняним до них звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу, а тому сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не є підставою для звільнення від сплати судового збору в усіх спорах.
Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №240/934/20.
Як вбачається із матеріалів позову, підставою звернення до суду позивача стала відмова ГУ ПФУ в м. Києві у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, а тому спірні правовідносини не пов'язані з наявністю та відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, оскільки в даному випадку предметом спору є право особи, на перерахунок пенсійних виплат, що гіпотетично належить кожному пенсіонерові незалежно від набуття ним спеціального статусу. При цьому, заявником при зверненні до суду не заявлено вимоги про порушення його прав, передбачених саме ст.12 Закону №3551-ХІІ.
Ураховуючи викладене, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, на підставі положень п.13 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI, суд не вбачає, тому останній повинен сплатити судовий збір на загальних підставах у розмірі 2147,20 грн за дві вимоги немайнового характеру.
Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, Кодекс адміністративного судочинства України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 5, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Установити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Я. В. Горобцова