24 липня 2023 р. Справа № 160/17035/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування права приватної власності, визнання недійсним державного акта на право власності, зобов'язання вчинити певні дії,-
13 липня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вищезазначена позовна заява, в якій заявлені вимоги:
- скасувати право приватної власності на земельну ділянку, розташованої на території Новоолександрівської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 1221486200:04:002:0047, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, площею 0,12 та шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі та внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:04:002:0047;
- вилучити з Державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки 1221486200:04:002:0047, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, площею 0,12 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за адресою АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №053763 реєстраційний номер 122140001001843 від 23.12.2011 р., виданий на підставі розпорядження ДРДА № 4869-р від 30.11.2009 р.
Проаналізувавши зміст позовних вимог та додані до нього документи, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що зазначений вище адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Досліджуючи питання щодо правильності обраної позивачем юрисдикції розгляду та вирішення цього спору, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Водночас помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 914/2006/17.
Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що у 2022 р. вона вирішила внести дані земельної ділянки до земельного кадастру України. Однак, після початку виконання землевпорядних робіт, виконавець цих робіт повідомив про неможливість внесення даних та належного виконання кадастрової зйомки земельної ділянки, через накладання сусідньої ділянки, на ділянку яка належить позивачці. Так, реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 1221486200:04:002:0047 порушує право власності позивачки на належну їй присадибну ділянку та на проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки.
Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка посилається на ст.152 Земельного кодексу України відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.
Позивачка звернулася до адміністративного суду із позовом про скасування права приватної власності, визнання недійсним державного акта на право власності серії ЯЛ №053763 реєстраційний номер 122140001001843 від 23.12.2011 р., виданого на підставі розпорядження ДРДА № 4869-р від 30.11.2009 р., яким фізичній особі передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка, як зазначає позивачка, належить їй на праві власності та користування.
Як встановлено, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.03.2023 р. №834/299-23 зазначено, що відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі до 01.01.2013 р., зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка з кадастровим номером 1221486200:04:002:0047, для ведення садівництва, площею 0,120 га, зареєстрована за гр. ОСОБА_2 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку: серія ЯЛ №053763, реєстраційний номер 122140001001843 від 23.12.2011 р., який виданий на підставі розпорядження ДРДА №4869-р від 30.11.2009 р.
Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується права власності фізичної особи на земельну ділянку, яка підтверджується державним актом, та стосується питань права, тобто це є спір про право, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду 21.11.2018 р. у справі №409/5363/12, в разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Також, у вказаній постанові Велика Палата зазначила, що аналіз вищевказаних обставин справи дає підстави суду дійти висновку, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується виключно захисту їх приватних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ч.2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Таким чином, враховуючи суть, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу позову, а також і суб'єктний склад цього спору, суд приходить до висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного права позивача як власника земельної ділянки.
Отже, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
При цьому, належить роз'яснити позивачеві, що цей спір є цивільно-правовим спором та має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, слід відмовити позивачеві у відкритті провадження у цій адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.ст.243, 248 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/17035/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування права приватної власності, визнання недійсним державного акта на право власності, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.294 КАС України.
Суддя А.В. Савченко