24 липня 2023 року Справа № 160/11238/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії № 045650015014 від 08.03.2023 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії № 045650015014 від 04.04.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з дати набуття права на отримання такої пенсії, а саме, з 28.02.2023 року, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.08.1982 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 досягла необхідного пенсійного віку та має достатньо страхового стажу, а тому, набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала відповідні документи для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовили в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Позивач вважає такі відмови пенсійних органів протиправними, а тому, звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 31.05.2023 року, після усунення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
08.06.2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась 01.03.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області в умовах екстериторіальності розглянуто звернення позивача від 01.03.2023 року щодо призначення пенсії. Всебічно розглянувши надані заявником документи було винесено рішення № 045650015014 від 08.03.2023 року про відмову в призначені пенсії.
Згідно поданих документів до страхового стажу не враховано періоди роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11.08.1982 року, оскільки в ній наявне виправлення дати народження заявниці, яке не завірене належним чином та ім'я заявниці не відповідає паспортним даним. Представник відповідача-2 зауважив, що законні підстави для зарахування в страховий стаж позивача періодів роботи по трудовій книжці відсутні. При цьому вказав, що страховий стаж позивача складає 06 років 07 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Зважаючи на викладене, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
12.06.2023 року та 21.06.2023 року на адресу суду від позивача надійшли письмові відповіді на відзив відповідача-2, в яких було підтримано аналогічну правову позицію, викладену в позовній заяві.
20.06.2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Відповідач вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась 29.03.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в умовах екстериторіальності розглянуто звернення позивача від 29.03.2023 року щодо призначення пенсії. Всебічно розглянувши надані заявником документи було винесено рішення № 045650015014 від 04.04.2023 року про відмову в призначені пенсії.
Згідно поданих документів до страхового стажу не враховано періоди роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11.08.1982 року, оскільки в ній наявне виправлення дати народження заявниці, яке не завірене належним чином та ім'я заявниці не відповідає паспортним даним. Представник відповідача-1 зауважив, що законні підстави для зарахування в страховий стаж позивача періодів роботи по трудовій книжці відсутні. При цьому, страховий стаж позивача складає 09 років 07 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви позивачем було додано, зокрема,копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.08.1982 року.
Судом встановлено, що матеріали позивача було передано за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 08.03.2023 року №045650015014 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу. За наслідками розгляду поданих заявником документів не взято до уваги трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 11.08.1982 року, оскільки у ній наявне виправлення дати народження заявниці, яке не завірене належним чином та ім'я заявниці не відповідає паспортним даним.
При цьому зазначено, що страховий стаж заявниці становить 06 років 07 місяців 25 днів.
Судом встановлено, що 29.03.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви, серед іншого, трудову книжку серії НОМЕР_2 від 11.08.1982 року.
Матеріали позивача за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 04.04.2023 року №045650015014 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу. За наслідками розгляду поданих заявником документів не взято до уваги трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 11.08.1982 року, оскільки у ній наявне виправлення дати народження заявниці, яке не завірене належним чином та ім'я заявниці не відповідає паспортним даним.
При цьому вказано, що страховий стаж заявниці становить 09 років 07 місяців 25 днів.
Позивач, вважаючи дії пенсійних органів щодо відмови в призначенні пенсії за віком протиправними, звернулася до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно ч. 3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637, де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, зокрема, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Таким чином, надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень Закону 1058-IV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Згідно п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Крім того, відповідно до п. 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно п.4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Крім того, відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Тому, наявність недоліків в трудовій книжці позивача, зокрема, виправлення дати народження на титульній сторінці та невідповідності ім'я паспортним даним заявниці, не можуть бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно з записами в трудовій книжці, виконаними відповідно до вимог Інструкцій № 58.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці позивача записи про періоди роботи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату та скріплені печатками підприємств, тобто відповідно до вимог Інструкцій №58, а тому, не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами. Тобто, вказані періоди роботи є такими, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Також, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
Також, приписами п.3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Тобто, що у разі сумніву пенсійного органу у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно відмовили позивачу у призначенні пенсії за віком.
З огляду на вищевикладене та з метою захисту прав позивача, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.08.1982 року.
Щодо вимоги про зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Так, пенсійним законодавством визначено, що призначення пенсії та підготовка документів для її виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому, останні мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати стаж позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому, з урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку останнім органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
З матеріалів справи слідує, що розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, суд вважає за необхідне зобов'язати повторно розглянути заяву позивача саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області, як визначеним суб'єктом призначення.
При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приймалось спірне рішення за наслідками розгляду заяви позивача.
Відповідачем-3 здійснено лише направлення позивачу спірного рішення, яке вдруге було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-3, оскільки останнім не вчинялось будь-яких дій та не приймалось жодних рішень, пов'язаних з розглядом заяви позивача, а отже, права ОСОБА_1 не були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № 045650015014 від 08.03.2023 року; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_3 від 04.04.2023 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.08.1982 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.
З приводу розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 268,40 грн. з кожного, сплата яких підтверджується квитанцією №0037510001 від 24.05.2023 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_3 від 08.03.2023 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_3 від 04.04.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.08.1982 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 24.07. 2023 року.
Суддя І.О. Лозицька