24 липня 2023 року Справа № 160/8254/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2023 року № 046050016015 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійним органом протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу та, як наслідок, прийнято необґрунтоване та незаконне рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
А тому, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2023 року № 046050016015 є протиправним та підлягає скасуванню.
25.04.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
18.05.2023 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування відзиву відповідач - 2 зазначив, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, а саме: не зазначено про характер виконуваної роботи, про зайнятість позивача на вказаних роботах повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, відсутня інформація про проведення атестації робочих місць, а тому відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права позивача на зарахування до пільгового стажу спірних періодів його роботи.
Відповідач -2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
24.05.2023 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування відзиву відповідач -1 зазначив, що згідно наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 31 рік 8 місяців 29 днів, пільговий стаж по Списку № 2 відсутній. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 17.02.1988р. по 08.02.1997р., оскільки Криворізьке спеціалізоване управління № тресту «Укрметалургремонт» - ліквідоване, а довідка від 21.02.2023р. № -253-В/25-02, видана архівним відділом Криворізької міської ради Дніпропетровської області не підтверджує роботу у важких і шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня, Не зараховано період з 15.01.1999р. по 26.03.1999р. та з 20.09.2001р. по 15.01.2003р., згідно з довідкою від 09.02.2023р. №1451-255, виданою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», оскільки відсутні підписи керівника підприємства та головного бухгалтера та будь-яка інформація про право підпису начальника управління з діловодства, пільг і компенсацій за умови праці департаменту з персоналу адміністрації з правових питань, питань взаємодії з державними органами комунікацій та відсутність посади головного бухгалтера відповідно до штатного розпису підприємства. Період з 02.04.1999р. по 07.09.2001р., згідно з довідкою від 09.12.2017 № 1603, виданою ТОВ «Коксохімремонт», оскільки відсутній наказ про результати атестації робочого місця та перелік атестованих посад до нього. В наданій трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках тощо у зв'язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно даного документу немає.
Тому, відповідач- 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що 15.03.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV.
Зазначена заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 04605001615 від 24.03.2023р. відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону № 1058-ІV (за Списком № 2), у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначено про таке.
До пільгового стажу не зараховано:
- період роботи з 17.02.1988р. по 08.02.1997р., оскільки Криворізьке спеціалізоване управління № тресту «Укрметалургремонт» - ліквідоване, а довідка від 21.02.2023р. № 253-В/25-02, видана архівним відділом Криворізької міської ради Дніпропетровської області не підтверджує роботу у важких і шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня;
- період з 15.01.1999р. по 26.03.1999р. та з 20.09.2001р. по 15.01.2003р., згідно з довідкою від 09.02.2023р. №1451-255, виданою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», оскільки відсутні підписи керівника підприємства та головного бухгалтера та будь-яка інформація про право підпису начальника управління з діловодства, пільг і компенсацій за умови праці департаменту з персоналу адміністрації з правових питань, питань взаємодії з державними органами комунікацій та відсутність посади головного бухгалтера відповідно до штатного розпису підприємства;
- період з 02.04.1999р. по 07.09.2001р., згідно з довідкою від 09.12.2017р. № 1603, виданою ТОВ «Коксохімремонт», оскільки відсутній наказ про результати атестації робочого місця та перелік атестованих посад до нього.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Суд вказує, що доводи пенсійного органу про не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи, обґрунтовуються тим, що в наданій трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках тощо у зв'язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно даного документу немає.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974р. №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990р. №412.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974р. ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974р. ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973р. №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973р. №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про періоди роботи позивача, не зараховані відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (надалі - Інструкція № 58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки або його відсутність/нечіткість на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що незарахування спірного періоду навчання до страхового стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У цьому випадку суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим не зазначення відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах: зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, Найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України або їх номери, куди включаються ці періоди роботи, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду навчання позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Так, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 у спірні періоди (з 17.02.1988р. по 08.02.1997р.; з 15.01.1999р. по 26.03.1999р.; з 20.09.2001р. по 15.01.2003р.; з 02.04.1999р. по 07.09.2001р.) працював на посаді монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій.
Вказане також не заперечується відповідачем, однак у зв'язку із відсутністю даних про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначення відомостей про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках, відповідачем не зараховано вказані періоди роботи позивача до пільгового стажу.
Суд звертає увагу, що протягом вказаного періоду роботи позивача чинними були Списки №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162, від 16.01.2003р. №36 та від 24.06.2016р. №461.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162, від 16.01.2003р. №36 та від 24.06.2016р. №461 посаду монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій віднесено до Списку №2.
Щодо доводів пенсійного органу про атестацію робочого місця позивача, суд зазначає наступне.
За змістом приписів п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці(надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з п. 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку № 442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, складі повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п. 10 Порядку № 442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п. 11 Порядку № 442 передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4.2 Порядку № 383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05.03.2019р. у справі № 679/774/16-а.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009р. № 14 "Про судове рішення" роз'яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.
Таким чином, враховуючи те, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить всі необхідні відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 , суд доходить до висновку, що пенсійним органом протиправно не враховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 17.02.1988 року по 08.02.1997року; з 15.01.1999 року по 26.03.1999 року; з 20.09.2001 року по 15.01.2003 року з 02.04.1999 року по 07.09.2001 року, а тому, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.02.1988 року по 08.02.1997 року; з 15.01.1999 року по 26.03.1999 року; з 20.09.2001 року по 15.01.2003 року; з 02.04.1999 року по 07.09.2001 року.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.
Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
З матеріалів справи слідує, що розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, суд вважає за необхідне зобов'язати повторно розглянути заяву позивача саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як визначеним суб'єктом призначення.
При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приймалось спірне рішення за наслідками розгляду заяви позивача.
Відповідачем-2 здійснено лише направлення позивачу спірного рішення, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-2, оскільки останнім не вчинялось будь-яких дій та не приймалось жодних рішень, пов'язаних з розглядом заяви позивача, а отже, права позивача не були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2023 року № 046050016015 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.02.1988 року по 08.02.1997 року; з 15.01.1999 року по 26.03.1999 року; з 20.09.2001 року по 15.01.2003 року; з 02.04.1999 року по 07.09.2001 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
З приводу розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 536,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією від 18.04.2023 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2023 року № 046050016015 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з17.02.1988 року по 08.02.1997 року; з 15.01.1999 року по 26.03.1999 року; з 20.09.2001 року по 15.01.2003 року; з 02.04.1999 року по 07.09.2001року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 21318350) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 24.07.2023 року.
Суддя І.О. Лозицька