Справа №:755/9270/23
Провадження №: 2-з/755/156/23
"24" липня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 24 липня 2023 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою представник позивача ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, у якій представник просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом: 1) визначення часу спілкування дитини з матір'ю кожен перший та третій тиждень місяця з 09:00 год. понеділка до 09:00 наступного понеділка та зобов'язати батька дитини передавати малолітню доньку її матері за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування; 2) зупинення дії Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 червня 2023 року № 426, яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 із батьком ОСОБА_2 до моменту набрання законної сили рішення суду.
Вимоги заяви мотивовано тим, що позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини із матір'ю. Вжиття заходів забезпечення позову у межах цивільного спору про визначення місця проживання дитини та відібрання в порядку статті 149 ЦПК України є об'єктивно нагальним, невжиття зазначених заходів забезпечення може утруднити, зробити неможливим виконання рішення суду, з огляду на наступне. Сторони у справі є батьками малолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На фоні погіршення взаємовідносин між сторонами, відібрання дитини відповідачем та перешкоджання матері у відвідуванні дитини, позивачка, як вона вказує у заяві про забезпечення позову, вимушена була звернутись до суду із даною заявою. Так, 23 квітня 2023 року, батьком дитини ОСОБА_2 , за адресою фактичного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , було викликано працівників Обухівського РУП ГУНП в Київській області з метою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст.184 КУпАП (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей). Працівниками Обухівського РУП ГУНП в Київській області при виїзді було складено на позивачку протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 976519 від 23 квітня 2023 року та безпідставно відібрано малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - передано її батькові дитини, що є відповідачем по справі. Протоколом зафіксовано, що 23 квітня 2023 року позивачка ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння та начебто ухилялася від обов'язків забезпечення необхідних умов життя неповнолітньої дитини, однак жодних дій стосовно визначення вищевказаного стану з боку органів поліції не проводилося, умови життя неповнолітньої доньки не обстежувалися, представник органу опіки та піклування при виїзді поліції присутній не був. В той же час, матеріали адміністративної справи направлено до Обухівського районного суду. 02 червня 2023 року постановою Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/1929/23 за результатом розгляду матеріалів, що надійшли від Обухівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.184 КУпАП, закрито провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, розпочинаючи з 23 квітня 2023 року по момент звернення до суду з позовною заявою, спільна дитина позивачки та відповідача - дочка ОСОБА_4 , проживає з відповідачем, котрий всіляко ухиляється від обов'язку надавати можливість позивачці спілкуватися з власною дитиною. З метою надання правомірності своїм діям, відповідачем ОСОБА_2 , 04 травня 2023 року було подано до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, заяву про визначення місця проживання разом із ним малолітньої доньки ОСОБА_4 . За рекомендацією Комісії з захисту прав дитини, органом опіки та піклування Дніпровської в місті Києві державної адміністрації винесено Розпорядження від 20 червня 2023 року № 426, де визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 , яке, на думку позивача винесено безпідставно, без дослідження доказів, без надання можливості позивачці належним чином висловити свою думку, з порушенням принципу рівності сторін у наданні доказів та з прийняттям до уваги доводів відповідача, що порочать честь та гідність позивачки. Доказами того, що відповідач не надає можливість бачитись позивачці з донькою є талон-повідомлення єдиного обліку № 25749 про прийняття і реєстрація заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення ті іншу подію від 09 червня 2023 року Дніпровського УП ГУНП в м. Києві. На всі прохання позивачки побачити дитину, відповідач реагує агресивно, вимагає від позивачки проходження психіатричного огляду, та повідомляє, що виключно у випадку надання довідки від лікаря про стан здоров'я позивачки надасть можливість побачення з дитиною, що порушує вимоги Сімейного кодексу. Звернення до правоохоронних органів та до Служб у справ дітей не надали належного результату, а відтак, захист можливий лише у судовому порядку. На тепер існує правова невизначеність місця проживання малолітньої дитини, наявний спір та конфліктна ситуація між сторонами щодо реалізації батьківських прав та обов'язків. Наразі, позивачка не має абсолютно доступу до дитини для реалізації батьківських прав та обов'язків. Сторона позивача просить врахувати, що негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (встановлення побачень матері з малолітнім сином) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрати емоційного зв'язку між позивачем і сином внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а тому заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, є співмірними із заявленими позивачем вимогами. При вирішенні заяви судом позивач також просить врахувати вік дитини, якій 4 роки, ті обставини, що дитина з народження перебувала у постійному контакті з матір'ю, яка підтримувала на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з дитиною. Усунення матері від участі у вихованні та спілкуванні з дитиною призведе до неминучих наслідків, таких як втрата контакту між дитиною та її матір'ю. Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору. Враховуючи, що відповідач повністю ізолював матір дитини від спілкування та участі у житті дочки, позивач має підстави вважати, що відповідач застосовує до дитини психологічне насильство. В той же час, у разі забезпечення позову, малолітня дитина буде підтримувати зв'язок з матір'ю та перебувати періодично у звичних для неї умовах, які були змінені батьком 23 квітня 2023 року без погодження з матір ю, і забезпечення позову не призведе до порушення прав відповідача та буде цілком співпадати з інтересами дитини.
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За таких обставин, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом позовних вимог позивач просить суд: визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади. частини квартири, в якій зареєстрована позивач, належить їй на праві приватної власності відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №140/2019 17 березня 2023 року.
Крім того, відповідно до копії Акта № 37 обстеження умов проживання від 26 травня 2023 року житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного Службою у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області за заявою ОСОБА_1 , створені задовільні умови для виховання та розвитку дитини.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 червня 2023 року № 426, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_2 .
Вбачається, що позивачка неодноразово зверталась із заявами до правоохоронних органів про чинення колишнім співмешканцем ОСОБА_2 перешкод у вихованні малолітньої ОСОБА_4 (талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрація заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію № 25749 від 09 червня 2023 року Дніпровського УП ГУНП в м. Києві та № 6751 від 30 травня2023 року Обухівського РУП ГУНП в Київській обл.), однак конкретні результати вирішення спірної ситуації фактично відсутні.
Відповідно до копії довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 2728 від 29 червня 2023 року, у ОСОБА_1 психіатричних, у тому числі спричинених вживанням психоактивних речовин, протипоказань не виявлено; станом на 30 червня 2023 року до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не притягувалась, непогашеної чи незнятої судимості не має, в розшуку не перебуває (витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявної судимості»).
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманих шляхом повного доступу, постановою Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року № 372/1929/23 провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що між батьками дитини склалися стосунки, які наразі позбавляють можливості матір регулярно спілкуватися з дочкою та між батьками виник спір щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що матір, яка наразі проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Суд може обумовити побачення з дитиною у присутністю іншої особи лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.
У даному випадку обумовлення побачення з дитиною у присутністю іншої особи не є необхідним, адже жодних підстав для цього не встановлено (мати дитини має житло та роботу, до кримінальної відповідальності не притягалась), і розумним та справедливим є врахування права матері на особисте спілкування з дочкою.
Будь-яких даних які б свідчили про те, що особисте спілкування матері з дитиною перешкоджало б нормальному її розвитку, судом не встановлено.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб, зокрема батька, обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. Навіть із метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи, який може бути тривалим, та вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дочки, застосування заходів забезпечення позову в спірних правовідносинах є виправданим.
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідача, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору.
Враховуючи все вищевикладене, інтереси дитини, її вік, суд приходить до висновку, що зустрічі матері з малолітньою дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити малолітню дитину від зустрічей з матір'ю.
Заявлений позивачем даний вид забезпечення позову є співмірним заходом забезпечення заявленого позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Разом з тим, вид забезпечення позову, про який також просить позивачка, у вигляді зупинення дії Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 червня 2023 року № 426 про визначено місця проживання малолітньої дитини, на думку суду, не може бути прийнятним відповідно до обставин справи. Так, у даному випадку, не є предметом судового розгляду визнання протиправним та скасування розпорядження місцевої адміністрації, та встановлення судом графіку спілкування матері з малолітньою дитиною є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову частково обґрунтована, оскільки задоволення цієї заяви не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю, незважаючи на тривалість розгляду справи.
На переконання суду, у разі задоволення позову, дитина при такому способі забезпечення позову, повернувшись до матері, не зазнає психологічного стресу, що відповідає найвищим інтересам дитини. Дитині не потрібно буде звикати до матері, а вона, як мати, зможе безперешкодно продовжувати виконувати батьківські обов'язки та піклуватися про дочку, при цьому не перешкоджаючи батькові дитини здійснювати по відношенню до дочки те саме, що сприятиме гармонійному розвитку дитини в атмосфері любові та поваги один до одного і спілкування матері з дитиною матиме позитивний вплив на нормальний розвиток дитини, й таке спілкування має відбуватись саме в інтересах дитини.
Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -
Заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.
Визначити час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 кожен перший та третій тиждень місяця з 09:00 годин понеділка до 09:00 годин наступного понеділка, та зобов'язати батька дитини ОСОБА_2 передавати малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_1 за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивач/стягувач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач/боржник - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Суддя А.В. Слободянюк