ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 760/27619/21
провадження № 2/753/1211/23
11 липня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шаповалової К.В.
за участі: секретаря судового засідання Москаленко А.П.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудницька Оксана Михайлівна, про встановлення факту не проживання однією сім'єю, відсутності тяжкого стану здоров'я, відсутності необхідності надання допомоги, визнання недійсним договору про зміну черговості спадкування,
13 жовтня 2021 року до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва за підсудністю
18 лютого 2022 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла вищезазначена позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2022 року цивільну справу № 760/27619/21 передано судді Шаповаловій К.В.
20 червня 2022 року на адресу суду від Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації надійшли відомості стосовно зареєстрованого місця проживання відповідачів.
Ухвалою суду від 22 червня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено слухати справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 08 серпня 2022 року на 10:00 год, окрім того, даною ухвалою було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудницька О.М.
Ухвалою суду 08 серпня 2022 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудницької Оксани Михайлівни копію спадкової справи № 68202430, заведену після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та належним чином завірену копію рішення суду, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ОСОБА_6 протягом останніх п'яти років до часу відкриття спадщини. Підготовче засідання було відкладено на 03 жовтня 2022 року на 12:00 год.
Підготовче засідання призначене на 03 жовтня 2022 року було відкладено на 09 листопада 2022 року на 11:30 год за клопотання відповідача ОСОБА_5 , оскільки він отримав позовну заяву з додатками у судовому засіданні та зазначив, що потребує правової допомоги.
Підготовче засідання призначене на 09 листопада 2022 року було відкладено на 21 грудня 2022 року на 11:00 год за клопотанням відповідачів.
12 грудня 2022 року на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудницької О.М. надійшли пояснення на позовну заяву, та витребувана відповідно до ухвали суду від 08 серпня 2022 року, завірена копія спадкової справи за померлою ОСОБА_6 .
У підготовчому засіданні 21 грудня 2022 року було оголошено перерву до 23 січня 2023 року на 14:30 год.
19 січня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх. № 3706) про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просив встановити факт не проживання однією сім'єю відповідачів із спадкодавцем, відсутність важкого стану здоров'я спадкодавця та відсутність необхідності надання спадкодавцю та її чоловіку фізичної та матеріальної допомоги.
У судовому засіданні 23 січня 2023 року було задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, а також клопотання представника відповідачів про виклик свідків та ухвалою суду від 23 січня 2023 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у судове засідання на 16 березня 2023 року на 10:00 год.
Судове засідання призначене на 16 березня 2023 року було відкладено за клопотанням представника відповідача на 20 березня 2023 року на 10:00 год.
У судовому засіданні 20 березня 2023 року представник позивача та позивачка підтримали позовні вимоги, вказали, що відповідачі ввели позивачку в оману, що вони проживали із спадкодавцем однією сім'єю протягом останніх 5 років, надавали матеріальну допомогу та, що вони є спадкоємцями 4-тої черги. Зазначили, що саме приватний нотаріус, при посвідчені оспорюваного договору, повинна була перевірити чи дійсно відповідачі є спадкоємцями 4-тої черги, адже укладання договору про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування можливе лише між спадкоємцями. Позивачка вказала, що вона не має юридичної освіти та була впевнена в тому, що нотаріус усе перевірить і вірно зробить. Нотаріуса обирав батько відповідача ОСОБА_5 та їздив разом з ними до неї. Зауважила, що у неї із померлою сестрою були добрі відносини, але вона була не дуже відверта з нею та приховувала певну інформацію, не повідомила її про те, що має онкологічне захворювання та не просила у неї ніякої допомоги. Позивач зазначила, що відповідача ОСОБА_5 побачила вже на похованні сестри, а відповідача ОСОБА_4 раніше бачила на фото та теж бачила на похованні сестри, знає, що вони є родичами чоловіка сестри. Крім того, позивачка вказала, що сестра разом з чоловіком приїздили до неї у село в Черкаській області, останній раз у 2017 році. Вона їм з чоловіком завжди давала продукти. Їй також було відомо, що чоловік сестри хворів, у нього були проблеми з ногами, не міг ходити. Вказала, що батька відповідача ОСОБА_5 вона бачила 2 рази, він був одружений на двоюрідній сестрі чоловіка її сестри ( ОСОБА_6 , спадкодавець). Не заперечувала той факт, що поховання сестри займались відповідачі, при цьому вказала, що вона хотіла поховати сестру у селі, біля матері, але відповідачі забрали оригінали всіх необхідних для цього документів і вона не мала можливості це зробити. Також вказала, що відповідачі зазначили, що не потрібно грошей на поховання, вони все зроблять самі. Зазначила, що про обман із договором про зміну черговості спадкування дізналась вже після його підписання, коли батько відповідача ОСОБА_5 почав виганяти квартирантів із квартири спадкодавця, її сестри. Після ознайомлення із договором, квартиранти повідомили їй, що її обманули при укладанні цього договору. Вказала, що у квартирі сестри не було нічого цінного, була лише сумка з речами для лікарні. Батько відповідача ОСОБА_5 сказав їй, що її сестра продала усі золоті прикраси, що у неї були, бо були потрібні гроші на лікування. Також пояснила, що на похованні сестри відповідачі запропонували їй поділити спадкове майно, а саме: їй квартиру на АДРЕСА_1 , їм квартиру на АДРЕСА_2 , а дача - навпіл та сказали їй, що вони спадкоємці чоловіка сестри. Сказала, що вона погодилась на пропозицію, бо батько відповідача ОСОБА_5 залякав її, сказав, що викличе працівників поліції. До нотаріуса поїхали 26 серпня 2021 року: вона, її чоловік, відповідачі, батько відповідача ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_4 . Нотаріус не пояснила їй, яке майно вона отримує при підписанні такого договору, не спілкувалась з нею, просто забрала документи та винесла надрукований договір, який дала читати, але оскільки вона не має юридичної освіти та була саме без допомоги, не зовсім розуміла, що підписує, довірилась нотаріусу та відповідачам. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову, вказав, що спірний договір був укладений під впливом обману, відповідачі хотіли отримати спадщину після померлої ОСОБА_6 , хоча насправді вони не є спадкоємцями після неї, бо вони родичі її померлого чоловіка. Доказів того, що відповідачі проживали зі спадкодавцем однією сім'єю протягом останніх 5 років нотаріусу вони не подавали та суду також не надали. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пояснив, що відповідачі були у дружніх відносинах із спадкодавцем та її чоловіком. У чоловіка спадкодавця була сестра, на якій одружився батько відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 . Зазначив, що ОСОБА_7 познайомився із сім'єю ОСОБА_8 у 80-тих роках та вони товаришували, а з 1988 року спадкодавець та її чоловік, ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_10 фактично проживали однією сім'єю кожен рік з весни до осені на дачі, своїх дітей у них не було, до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_8 відносились як до рідних дітей. Зауважив, що спадкодавець ОСОБА_6 не мала бажання спілкуватись із позивачем - рідною сестрою, бо у них були дуже погані відносини з 2003 року, можливо вони і говорили по телефону деякий час, але позивачка взагалі не мала уявлення чим хворіла її сестра та її чоловік та від чого померла сестра, хто платив гроші за їх лікування та за поховання, та які відносини були у спадкодавця із відповідачами. Зазначив, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, та не був укладений під впливом обману, бо позивачка знала, що відповідачі доглядали за її сестрою та її чоловіком та вирішували всі питання з цього приводу. Не заперечував факт, що відповідачі не проживали разом із спадкодавцем та її чоловіком однією сім'єю постійно 100% останніх 5 років, а проживали окремо, бо у кожного з них своя родина і це було неможливо. Вказав, що у спірному договорі помилково нотаріусом було вказано про спільне проживання однією родиною. Зазначив, що проживали відповідачі у квартирі ОСОБА_8 лише коли була «гостра» стадія захворювання. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У судовому засіданні 20 березня, 13 квітня, 19 квітня, 10 травня та 19 травня 2023 року були допитані свідки зі сторони позивача та зі сторони відповідачів: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
У судовому засіданні 10 липня 2023 року представник відповідачів адвокат Зленко Ю.В. відмовився від виклику та допиту свідка ОСОБА_20 , оскільки вказаний свідок знаходиться за кордоном та невідомо чи вона в найближчий час приїде до України, просив розгляд справи закінчувати без допиту такого свідка.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, допитавши свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , дослідивши наявні письмові докази у справі, письмові пояснення приватного нотаріуса Рудницької О.М., матеріали спадкової справи № 5/2021, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16 серпня 2021 року, яка є рідною сестрою позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_21 (позивач) серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про шлюб позивача серії НОМЕР_3 , після одруження прізвище « ОСОБА_22 », копією свідоцтва про народження ОСОБА_23 (спадкодавець) серії НОМЕР_4 , копією свідоцтва про шлюб спадкодавця серії НОМЕР_5 , після одруження прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 151-154 т.1).
Як вбачається із наявних в матеріалах справи довідок з ДРПП, матеріалів спадкової справи, та це не заперечувалось учасниками справи у судових засіданнях, після смерті ОСОБА_6 залишилось майно: квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 11, т.1)
26 серпня 2021 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудницькою О.М., договір про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування (а.с. 12, 160)
Відповідно до умов цього договору спадкоємці визначили черговість одержання ними права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . За домовленістю між спадкоємцями одержання права на спадкування буде відбуватись в наступній черговості: спадкоємець- 1, яка є сестрою померлої ОСОБА_6 вважається спадкоємцем за законом 2 черги, спадкоємець-2 та спадкоємець -3 за законом відносяться до спадкоємців 4 черги, як особи, які з 2014 року проживали однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_6 , отримують право на спадкування як спадкоємці 2 черги. Спадкоємець -2 та спадкоємець - 3 є племінниками чоловіка спадкодавця ОСОБА_6 яка через важкий стан здоров'я потребувала постійної допомоги, фізичної та матеріальної підтримки, у тому числі в зв'язку з тяжкою хворобою її чоловіка ОСОБА_24 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Звертаючись із позовом до суду, представник позивача та позивач, серед іншого, зазначали, що у спірному договорі нотаріусом була зазначена неправдива інформація щодо відповідачів, а саме те, що вони проживали із ОСОБА_6 однією сім'єю з 2014 року та те, що ОСОБА_6 потребувала матеріальної та фізичної допомоги через хворобу та хворобу свого чоловіка. Вказували, що в матеріалах спадкової справи відсутнє, а нотаріусом не перевірявся факт наявності рішення суду на підтвердження проживання відповідачів (спадкоємець-2, спадкоємець-3) з 2014 року однією сім'єю із ОСОБА_6 .
Як вбачається з письмових пояснень приватного нотаріуса Рудницької О.М., нею були встановлені особи, які звернулись із заявами про вчинення нотаріальної дії, проведено з ними спілкування та відповідно до Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій, установлено волевиявлення осіб, дійсні їх наміри на вчинення правочину та розуміння ними значення, умов та правових наслідків правочину, який вони мають намір укласти. Вказала, що спадкоємець 2 черги ОСОБА_3 не висловлювала заперечень щодо визначення спадкоємців 4 черги (відповідачі) як спадкоємців 2 черги, урівнявши їх у праві спадкування з собою. Після вказаного вона приступила до оформлення договору про зміну черговості спадкування та після підписання цього договору всіма учасниками, без будь-яких заперечень та зауважень, посвідчила його. Після цього прийняла заяви від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про прийняття спадщини. Оскільки ОСОБА_4 до заяв про прийняття спадщини було долучено оригінал договору про зміну черговості спадкування, вказане не вимагалось від ОСОБА_5 , а також наявність оригіналу такого договору не вимагало отримання від відповідачів рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, яке б вона вимагала, у випадку відсутності договору про зміну черговості спадкування. При цьому вказала, що їх статус не заперечувався ОСОБА_3 . Зауважила, що навіть при відсутності договору про зміну черговості спадкування, у випадку звернення до неї відповідачів із заявами про прийняття спадщини як спадкоємцями 4 черги, вона не мала права відмовити у прийняті заяв та вимагала б підтвердження віднесення їх до 4 черги спадкоємців лише на етапі видачі свідоцтва про право на спадщину. Зауважила, що під час укладання договору про зміну черговості спадкування на ОСОБА_3 ніхто не чинив тиску чи будь-якого впливу. При цьому ОСОБА_3 , маючи певні сумніви під час укладання договору, не була позбавлена можливості звернутись до неї із питаннями, проте цього зроблено не було. Вказала, що 13 вересня 2021 року ОСОБА_3 разом з дочкою прийшла до неї в офіс та просила дати їй копію її заяви про прийняття спадщини. При цьому не подавала заяви про розірвання договору про зміну черговості спадкування та не заявляла про таке бажання.
Допитаний у судовому засіданні 20 березня 2023 року свідок ОСОБА_25 вказав, що він був другом родини ОСОБА_8 , товаришували близько 30 років. ОСОБА_6 деякий час працювала у його будинку, допомагала його дружині по господарству, він був дуже часто у них в гостях в їх квартирі, де вони проживали: АДРЕСА_1 . Вказав, що родина ОСОБА_8 були дуже «закриті» люди, дітей у них не було, проживали вони самі, інші люди з ними не жили, спілкувались з сусідами та друзями. Вказав, що чоловік ОСОБА_6 , ОСОБА_26 , захворів, у нього були проблеми з ногами, не міг ходити, помер у 2020 році. Коли ОСОБА_26 захворів, він активно шукав лікарню, щоб його лікувати, та об'їздив з ОСОБА_27 всі онкоцентри, бо до цього він не хворів. Вказав, що родина ОСОБА_8 нікому не говорили про хворобу ОСОБА_28 , він дізнався про неї випадково, часто приходив до них в гості і під час хвороби ОСОБА_28 також. Зазначив, що не знає ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_5 особисто за час коли відвідував ОСОБА_28 (у різні дні та години) ніколи їх не бачив там, проте чув ці прізвище, від кого точно не пам'ятає, мабуть від ОСОБА_28 . За ОСОБА_28 доглядала його дружина під час його хвороби. Зауважив, що родина ОСОБА_8 не потребувала матеріальної допомоги, бо ОСОБА_26 був найкращим майстром по шкірі та хутру, був зареєстрований як ФОП, мав свою майстерню та добре заробляв, працював допоки у нього не почались проблеми з ногами, були заможними людьми, придбали дачу та автомобіль. Крім того, ОСОБА_6 працювала у його родині до 2014 року. До 2014 року він їздив з ОСОБА_28 у гості до позивачки, на риболовлю, були багато разів (6-7). ОСОБА_8 підтримували стосунки з родиною позивачки. Йому про це відомо, оскільки він спілкувався з ОСОБА_28 . Діти позивачки приїздили в гості до ОСОБА_6 . Зазначив, що був на похованні ОСОБА_6 , але хто там точно був, пригадати не може, бо дуже погано себе почував, також йому не відомо хто займався похованням ОСОБА_27 , на поминальному обіді не був, бо його не запрошували. Також вказав, що знає, що ОСОБА_6 та її сестра не сильно близько спілкувались, але відносини у них були добрі, ОСОБА_27 померла від задухи після перенесеної операції та хвороби на Covid-19. Позивачка йому розказувала, що після смерті сестри її повели підписувати договір. Зазначив, що за життя спілкувався із ОСОБА_27 та ОСОБА_28 та вона казали, що не хочуть нікому нічого дарувати з майна, а хотіла, щоб все після їх смерті належало доньці позивачки.
Допитана у судовому засіданні 20 березня 2023 року свідок ОСОБА_12 зазначила, що вона сусідка родини ОСОБА_8 , 25 років спілкувалась з ними, проживала у одному будинку з ними з 1990 року. Спочатку вони проживали з мамою, а потім ОСОБА_29 та ОСОБА_6 проживали лише вдвох, інших людей аж до самої смерті обох з ними не проживало. Зазначила, що вони були матеріально забезпечені люди та не потребували допомоги, ОСОБА_26 постійно працював - 6 днів на тиждень, аж до хвороби. ОСОБА_27 також працювала (продавець). Вони не відвідували лікарів, не хворіли, стан здоров'я у них був нормальний та не потребували з цього приводу допомоги. Вказала, що часто була у них в гостях, і вони ходили до неї, тому їй відома така інформація. ОСОБА_8 розповідали їй, що спілкувались із сестрою та її дітьми, у ОСОБА_28 родичів не було. Їй відомо, що у родини була квартира, в якій вони проживали, дача, автомобіль, квартира, яка залишилась ОСОБА_28 після смерті матері та багато золотих прикрас вдома. Автомобіль вони продали, коли ОСОБА_26 зрозумів, що вже не зможе ходити. ОСОБА_27 не керувала автомобілем. Також ОСОБА_26 продав майно, що стосувалась його роботи, а гроші витратили на операції ОСОБА_28 . ОСОБА_27 також не хворіла, добре себе почувала, але через півроку після смерті чоловіка лягла у лікарню (онкоцентр) на операцію, вона з нею їздила до лікарні на «Червоний хутір», потім її направили в онкоцентр, зробили операцію, в день операції з нею була кума ОСОБА_30 , потім їй робили хіміотерапію (11 курсів). Потім була перерва, вона почувала себе гарно, але знову почала робити хіміотерапію і після чергового курсу їй стало погано, вона подзвонила своїй кумі ( ОСОБА_30 ) та попросила, щоб та була з нею. Інших людей нікого з ОСОБА_27 не було. Всі операції ОСОБА_27 сплачувала самостійно, бо вони були заможними людьми. Також вказала, що їй відомо, що дачу ОСОБА_6 та ОСОБА_26 купили за 35000 доларів США, витратили кошти на ремонт та вона в дуже гарному стані. Дачу придбали за років 8 до смерті ОСОБА_28 . Про смерть ОСОБА_27 дізналась від її куми ( ОСОБА_31 ), яка зателефонувала та сказала, що ОСОБА_27 померла у кареті швидкої допомоги. ОСОБА_27 операції сплачувала сама, грошей у борг не просила. Зазначила, що не була на похованні ОСОБА_27 , всіма питаннями займалась кума ОСОБА_27 - ОСОБА_30 , а вона не хотіла з нею спілкуватись, бо вважає, що вона вчинила не дуже добре. Чула також прізвище « ОСОБА_32 ». Ключі від квартири ОСОБА_27 також були у куми, та коли позивачка зайшла у квартиру сестри там не було цінних речей: ні прикрас, ні телефонів. Також зазначила, що ніколи не чула, що у ОСОБА_33 є сестра ОСОБА_10 , знала, що була лише його мама. З позивачкою познайомилась, коли вона приїжджала з дітьми до ОСОБА_6 у гості. Відомо також їй, що ОСОБА_27 хотіла написати заповіт на своє майно на сестру та племінників, проте не встигла.
Допитана у судовому засіданні 20 березня 2023 року свідок ОСОБА_13 вказала, що вона квартирантка та орендувала у родини ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , з 2009 року і по цей день також там проживає. ОСОБА_34 знає добре, бо вона щомісяця приходила до них, слідкувала за комунальними послугами, та забирала у них гроші за оренду квартири. Останній раз бачила її 7 серпня 2021 року, бо ОСОБА_27 зателефонувала та сказала, що захворіла і просила привезти їй гроші за квартиру і під розписку вона їх віддала. Вказала, що її батьки дружили із родиною ОСОБА_8 , вітали один одного з днем народження та питали про їх стан здоров'я. Крім того, вона також завжди питала у них чи потрібна їм допомога, на що вони казали, що їм допомагає сусідка ОСОБА_35 (допитана як свідок) і племінниця ОСОБА_36 . Про відповідачів вона ніколи нічого від ОСОБА_27 не чула, не бачила їх ніколи, в розмові їх не згадували. Зазначила, що всі 13 років за грошима за квартиру спадкодавець приходила сама, на стан здоров'я ніколи не скаржилась, єдиний раз, коли не змогла вона прийти це було 7 серпня 2021 року. ОСОБА_27 розповідала їй, що вони зробили ремонт на дачі, придбали меблі, а чоловік на ювілей спільного проживання подарував їй ланцюжок та каблучку, тому у неї не було враження, що родина ОСОБА_8 потребує матеріальної допомоги. Крім того, у ОСОБА_29 була своя майстерня з пошиття одягу. Не знала чи були у них діти, ніколи не чула про це. ОСОБА_27 казала, що у неї є рідна сестра, а у ОСОБА_28 нікого немає, часто розповідала про племінницю ОСОБА_37 , що вона з нею спілкується, а також із сусідкою ОСОБА_38 , казала, що у ОСОБА_28 була сестра, але вона померла. Про смерть ОСОБА_28 дізналась від ОСОБА_27 , від допомоги вона відмовилась. Також повідомила, що ОСОБА_9 приїжджав до неї та сказав, що спадкоємцями після ОСОБА_6 є її сестра та його син і він приїхав вирішувати як далі вони будуть сплачувати оренду плату, сказав, щоб вони перераховували орендну плату на його банківську карту. Вона пропонувала йому укласти якусь угоду, щоб було зафіксовано чому саме йому вона перераховує кошти, якщо спадкоємців двоє, проте він сказав, що все буде добре, та щоб вона не хвилювалась. Пізніше він почав телефонувати та наполягати, щоб вона перераховувала йому кошти та погрожував їй, що він їх вижене, у нього були ключі від квартири, яку вони орендували у ОСОБА_27 . Вона та її сестра (орендарі) розшукували сестру ОСОБА_39 через сусідів в будинку на АДРЕСА_1 та вже у неї виясняли чи дійсно ОСОБА_27 померла і що робити із квартирою, яку вони орендують. ОСОБА_7 ще кілька разів телефонував та погрожував, казав, що вони йому все «поламали». Також повідомила, що коли познайомилась із позивачкою, та їй сказала, що все майно після смерті ОСОБА_27 успадкують 3 людини, і ці люди умовили її підписати договір у нотаріуса. Позивачка розповіла їй, що нотаріус сказав, де підписати і вона підписала. Лише вдома, коли почали добре читати цей договір та показали його дочці, зрозуміли, що їх обманули.
Допитаний у судовому засіданні 13 квітня 2023 року свідок ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_29 та ОСОБА_27 його сусіди, вони проживали на 6 поверсі у будинку по АДРЕСА_1 . Він з ними товаришував, і батьки його товаришували, у них у перших з'явився відеомагнітофон і він часто бував у них у гостях. Проживали вони самі (лише у двох). Коли вони їздили на дачу, то залишали йому ключі від квартири та він поливав у них квіти. Після смерті ОСОБА_40 забрала у нього дублікат ключа від квартири. Вказав, що вони жили добре, у них були заощадження, вважає, що вони не потребували матеріальної допомоги, почували вони себе добре, правда ОСОБА_26 мав зайву вагу, вони ніколи не звертались до нього за допомогою, навіть ОСОБА_27 не просила грошей на поховання ОСОБА_28 . Стосовно родичів він нічого не знає, бачив у квартирі ОСОБА_8 лише сестру ОСОБА_41 , про ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ніколи не чув та не бачив таких. Вказав, що ОСОБА_42 помер дуже швидко, мав зайву вагу та проблеми з хребтом, але на похованні його та самої ОСОБА_27 він не був присутній. Коли ОСОБА_26 хворів то він допомагав ОСОБА_27 виносити ОСОБА_28 у карету швидкої допомоги, коли він їздив на реабілітацію, а також допомагав дома перевертати його на ліжку, бо ОСОБА_26 мав зайву вагу і ОСОБА_27 було важко самій впоратись. Повідомив також, що у ОСОБА_29 була своя майстерня по ремонту одягу та був автомобіль, але вони його продали, коли саме він не пам'ятає. Сказав, що він не питав у ОСОБА_27 від чого помер ОСОБА_26 , здається у нього був рак хребта і була не дуже вдала операція. ОСОБА_27 не просила у нього грошей на лікування чи реабілітацію після операції ОСОБА_28 . Зазначив, що позивачку знає ще зі свого дитинства, бо вона також проживала у цій квартирі, де і її сестра ОСОБА_27 . Після того як позивачка виїхала з квартири, вона періодично (раз на рік, на два роки) приїжджала до сестри. Зазначив, що на його погляд відносини між сестрами були добрі.
Допитаний у судовому засіданні 13 квітня 2023 року свідок ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_43 знав з 1986-1987 року, познайомились як автомобілісти, залишали на ніч автомобілі в одному місці, проводили час разом, вихідні, свята, дружили родинами, загалом проводили багато часу разом. ОСОБА_26 був дуже активним, ніколи не хворів, але мав зайву вагу і у нього почались проблеми зі спиною. Він їздив з ОСОБА_28 до мануального терапевта, спочатку йому це допомогло, але потім стало гірше, почав погано ходити, лікарі виявили, що у нього пухлина в хребті та защемлення дисків, йому робили операцію. Він приходив до родини ОСОБА_8 та допомагав їм морально. Родина ОСОБА_8 були дуже горді. ОСОБА_27 ні до кого за допомогою не зверталась, сама їздила з чоловіком до лікарів. ОСОБА_26 дуже добре заробляв, був майстром з пошиття одягу зі шкіри та хутра. Зазначив також, що у них була дача і він туди їздив, допомагав підготувати її до зими. Після 4 хіміотерапій ОСОБА_26 на ноги не встав, а потім помер. В свій час ОСОБА_26 просив забрати його автомобіль на стоянку, потім приїхала ОСОБА_27 з племінником ОСОБА_28 та забрали звідти автомобіль. ОСОБА_5 та ОСОБА_44 він не знає. Знає лише племінника ОСОБА_28 , який забирав автомобіль та бачив його потім на поминальному обіді «40 днів» після смерті ОСОБА_28 . Вказав, що часто бував у них у гостях раз чи два на тиждень, ніхто у квартирі ОСОБА_8 з ними не проживав. Також додатково вони отримували гроші за те, що здавали в оренду іншу свою квартиру. Після смерті ОСОБА_28 він також спілкувався з ОСОБА_27 , проживала вона в квартирі також сама. Зазначив, що ОСОБА_26 ніколи не розповідав йому про своїх родичів, знає, що у нього була сестра, хто її чоловік йому ОСОБА_26 не казав, також хто займався поховання ОСОБА_28 також йому не відомо. Про смерть ОСОБА_27 дізнався, коли телефонував на її мобільний, трубку взяла її племінниця ОСОБА_27 та повідомив про смерть тітки, хто займався похованням ОСОБА_27 йому невідомо. За життя ОСОБА_27 розповідала йому про свою сестру, але він її ніколи не бачив, познайомився вже в суді. Зазначив, що у квартирі ОСОБА_8 ніхто не жив, чужих речей у квартирі не було. ОСОБА_27 розповідала йому про сестру, нічого поганого про неї не казала, розповідала про племінників своїх. Коли ОСОБА_26 не міг ходити він приходив допомагав ОСОБА_27 по дому: ремонтувати кран, пересунути меблі, відвести у ремонт техніку, просто спілкувався з ОСОБА_28 , морально підтримував. Після смерті ОСОБА_28 він возив ОСОБА_27 на дачу на своїм автомобілі. Вона телефонувала йому з лікарні, коли вона хворіла на Covid -19, він їздив у лікарню, потім допомагав забрати її з лікарні, вона не дуже добре себе почувала. Через тиждень після цього вони поїхали разом на дачу, вона казала, що стан здоров'я не дуже добрий у неї, була задуха.
Допитана у судовому засіданні 19 квітня 2023 року свідок ОСОБА_17 вказала, що вона працює медсестрою в онкоцентрі, знала ОСОБА_6 особисто, а ОСОБА_28 на відстані, тільки бачила документи, бо ОСОБА_7 та його син звернулись до неї за консультацією в онкоцентрі. Перший раз вони до неї звернулись в 2020 році, перед першою хвилею Covid-19. Звернулись саме до неї за допомогою, бо їх родини товаришують. ОСОБА_42 мав велику вагу, що було значною проблемою для його пересування по місту Києву. ОСОБА_27 дала їй документи, по ним проконсультувались, та вона домовилась про госпіталізацію ОСОБА_28 . До неї приїжджали: ОСОБА_9 , його син та ОСОБА_6 протягом 6 місяців на різні консультації. Потім влітку 2020 року до неї знову звернувся ОСОБА_7 , його син та ОСОБА_27 . Інші родичі ОСОБА_28 до мене не звертались. Колись ОСОБА_10 приїжджав сам, вона заводила його до лікаря з документами. У 2021 році влітку ОСОБА_10 дзвонив та питав з приводу лікування та опромінювання ОСОБА_27 . ОСОБА_28 вона ні разу не бачила, його ні разу не привозили. Сина ОСОБА_10 бачила декілька разів на території лікарні. ОСОБА_26 не проходив лікування в онкоцентрі, а ОСОБА_27 - була, її прооперували, потім проходила опромінювання, потім було ускладнення у неї. Курс хіміотерапії вона не закінчила, бо захворіла на Covid-19. З приводу свого здоров'я, коли ще був живий ОСОБА_26 , ОСОБА_27 до неї не зверталась, на вигляд була здорова, але розгублена. На її думку ОСОБА_27 не потребувала матеріальної допомоги.
Допитаний у судовому засіданні 19 квітня 2023 року свідок ОСОБА_16 повідомив, що знайомий з ОСОБА_6 та ОСОБА_28 з 1980 року, він був одружений на двоюрідній сестрі ОСОБА_28 , в 1990 році народився у нього син ОСОБА_45 (відповідач у справі) та вони в цей час почали з весни до осені відпочивати сім'ями разом на дачі його дружини. З ними разом також відпочивав ОСОБА_46 (відповідач), який є племінником ОСОБА_47 . Його сина ОСОБА_48 родина ОСОБА_8 вважали своїм сином та протягом 2000 років вони майже весь час проводили разом. Потім дачу продали і вони почали вже спілкуватись рідше. ОСОБА_29 хрестив дитину ОСОБА_4 (відповідач). ОСОБА_26 почав почувати себе погано десь у 2012-2013 роках, скаржився на болі у спині. У 2014 році йому стало гірше. Відповідачі у справі допомагали ОСОБА_28 їздити до масажиста деякий час. Потім у ОСОБА_28 погіршився стан здоров'я і він вже не міг так працювати як працював раніше. У 2008 році ОСОБА_26 купляв собі автомобіль, відповідачі допомагали придбати йому автомобіль, давали гроші. У 2016 році ОСОБА_8 купили дачу і знову відповідачі давали гроші на дачу, скільки, йому не відомо, це не були гроші в борг, а просто допомога. Коли ОСОБА_26 захворів, ОСОБА_46 возив їх на дачу і до друзів. Коли ОСОБА_26 не міг сам їздити на масажі, хтось з відповідачів домовився, щоб масажист приїздив додому до ОСОБА_28 . Це було в 2019 році. Потім ОСОБА_28 стало гірше, не відомо чи то через масажі чи через щось інше. У ОСОБА_28 віднялись ноги, його забрала швидка допомога у лікарню. Поки він там лежав до нього приїздила ОСОБА_27 (дружина) разом з ОСОБА_49 та ОСОБА_50 . Коли його виписали, у лікарів була підозра, що у ОСОБА_28 рак. Вони їздили до лікарів спочатку на вул. Верховинну, де йому призначили аналізи, сказали, що у ОСОБА_28 злоякісна пухлина. Потім він разом із сином їздив в іншій онкоцентр на консультацію на АДРЕСА_5 . ОСОБА_27 прийняла рішення, що ОСОБА_28 треба робити операцію. Перед цим улітку 2020 року продали автомобіль, але грошей не вистачало на операцію. Знову фінансово допомогли відповідачі, розміру допомоги йому не відомо. ОСОБА_26 помер у листопаді 2020 року. Потім ОСОБА_27 дізналась, що теж має пухлину, вона їздила до лікарні на вул. Верховинні в м. Києві. Там їй також допомагали відповідачі, ще була ОСОБА_51 та її чоловік, які знайомі дуже добре із родиною ОСОБА_8 . ОСОБА_52 відвідувала ОСОБА_27 після операції, як і відповідачі. Вони привозили ОСОБА_27 у лікарню, забирали. Після операції у ОСОБА_27 все було добре, почали робити їй хіміотерапію, але вона захворіла на Covid-19, лікувалась вона у лікарні на вул. Харківське шосе. Там її також відвідували відповідачі та ОСОБА_52 . Після виписки з лікарні стан здоров'я погіршився у неї. Він намагався вмовити її піти на додаткове обстеження, але вона не хотіла. Потім був певний період часу коли всі роз'їхались у відпустки, він був у відрядженні, просив ОСОБА_27 подзвонити своїй сестрі, позивачу, та попросити, щоб та приїхала до неї, проте ОСОБА_27 категорично відмовилась, бо у них були погані стосунки. Деякий час родина ОСОБА_8 їздила в гості до родини позивачки у ОСОБА_53 , але щось трапилось, сестри посварились та більше ОСОБА_26 і ОСОБА_27 не їздили до сестри у село. ОСОБА_27 скаржилась йому по телефону, що сестра рідко дзвонить та спілкується з нею. Коли померла ОСОБА_27 , позивачу (сестрі) подзвонила ОСОБА_54 та сестра сказала, що грошей у них немає, допомогти фінансово вони не можуть. В той же день сестра з чоловіком приїхали в Київ та поселились у квартирі ОСОБА_6 . Всі витрати по похованню ОСОБА_27 здійснювали відповідачі. ОСОБА_55 оформлював документи, після поховання. Позивачка не допомагала фінансово. На поминальному обіді, де був він, його син, ОСОБА_46 та його дружина, позивачка та її донька підняли питання спадкування та домовились, що квартира на АДРЕСА_6 - відповідачам, а дача- навпіл. Потім вони поїхали до нотаріуса та оформили відповідний договір. У нотаріуса був він, його син, ОСОБА_46 , його дружина та чоловік позивачки. Коли укладали договір, то в ньому не зазначалось хто із спадкоємців яке майно отримує. Нотаріус сказала, що такий договір (про поділ майна) буде пізніше. Нотаріуса порадив він, бо у неї ОСОБА_6 оформлювала спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_28 . Позивачка добровільно підписала договір, жодного тиску на неї ніхто не здійснював, все було мирно та спокійно. Коли він їздив до квартирантів та казав їм, щоб гроші за квартиру платили йому спочатку вони погодились, але через тиждень повідомили, що порадились з адвокатом і сказали, що він не має право вимагати у них гроші. Тоді він сказав, що з квартирантками буде розмовляти ОСОБА_45 чи ОСОБА_55 . Їм дзвонив ОСОБА_45 , вони ні про що не домовились. Відповідачі постійно підтримували зв'язок з родиною ОСОБА_8 . Вони їздили до них в гості, купляли ліки, залишали матеріальну допомогу. З одного боку родина ОСОБА_8 ні в чому не мали потреби, в той же час з 1990 років ОСОБА_27 не працювала, та вся родина жила за рахунок заробітку ОСОБА_28 . ОСОБА_26 ремонтував одяг, проте коли захворів, доходи їх зменшились, а утримувати автомобіль, дачу було складно, матеріальну допомогу надавали відповідачі. Про допомогу родині ОСОБА_8 , зокрема матеріальну, йому відомо зі слів сина. Повідомив, що ОСОБА_46 проживає в місті Києві район «Борщагівка», а ОСОБА_56 проживає з ним (свідком) в м. Києві район «Відрадний». Зазначив, що з 2014 року по день смерті ОСОБА_33 та ОСОБА_27 , відповідачі не проживали з родиною ОСОБА_8 , бо не було такої потреби, іноді залишались ночувати. Але коли ОСОБА_26 захворів відповідачі по черзі залишались там, бо потрібна була допомога, бо ОСОБА_26 заважив більше 140 кг, можливо ОСОБА_27 просила їх, щоб хтось з відповідачів залишався з нею та допомагав з ОСОБА_28 . Зауважив, що відповідачі купляли продукти (хліб, молоко, ковбаса тощо) з власної ініціативи, платили за комунальні послуги. Вчиняли ці дії, бо відносились з повагою до родини ОСОБА_8 . Із позивачкою у нас почалися суперечки, коли вона подала позов до суду. Він телефонував їй та її дочці та намагався вирішити питання, пропонував, що хтось із відповідачів відмовиться від своєї частки спадщини. Також повідомив, що дзвонив адвокату позивачки і повідомив, що відповідачі погоджуються на те, що позивачка отримує квартиру на АДРЕСА_1 та дачу, а квартира на АДРЕСА_2 - відповідачам. Ініціатором укладання договору у нотаріуса був він. Зазначив також, що у нього були документи на квартиру по АДРЕСА_1 , медична картка ОСОБА_57 та її паспорт. Документи на квартиру йому передала ОСОБА_58 . У нотаріуса він бачив, що давали наступні документи: паспорти, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження, документи на майно не подавали. Кожен день за ОСОБА_28 доглядала ОСОБА_27 , а за необхідності приїздили відповідачі ОСОБА_55 та ОСОБА_45 , залишались ночувати, ще допомагала ОСОБА_35 - сусідка. Після смерті ОСОБА_28 відносини між ОСОБА_38 та ОСОБА_27 також припинились, бо він просив, щоб ОСОБА_27 подзвонила ОСОБА_59 та попросила про допомогу, проте ОСОБА_27 повідомила йому, що не спілкується із сусідкою. Ключі від квартири на АДРЕСА_11 у нього були, йому їх передала ОСОБА_51 , ключів від квартири на АДРЕСА_2 у нього не було. У нотаріуса він знайомився із договором, що є предметом спору. Також пояснив, що ОСОБА_60 - це його син та двоюрідної сестри ОСОБА_29 , а ОСОБА_46 - це син брата його дружини (двоюрідної сестри ОСОБА_29 ). Зазначив, що відповідачі у справі не мають кровного споріднення із ОСОБА_61 .
Допитана у судовому засіданні 10 травня 2023 року свідок ОСОБА_18 , повідомила, що знайома із родиною ОСОБА_8 з 1991 року, в 1994 році вони стали кумами, ОСОБА_6 хрестила її доньку. Проживали вони не далеко від родини ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 , та завжди дружили, були дуже близькі. До 2016 року зустрічались часто, у них була дача і майже кожні вихідні дні та на літо (на місяць, два) ОСОБА_8 приїжджали на дачу. Повідомила, що ОСОБА_26 мав значні проблеми зі здоров'ям десь з 2014 року, почала боліти спина, казав, що важко працювати. ОСОБА_27 також останні два роки дуже хворіла, їй зробили операцію, потім вона захворіла на COVID-19. Також вона робила хіміотерапію. Діагностували ОСОБА_27 пухлину матки. Зазначила, що допомагала ОСОБА_27 морально, а ОСОБА_27 та ОСОБА_26 їй казала, що їм допомагав ОСОБА_62 та племінник ОСОБА_55 , вони казали, що відповідачі привозили їм продукти, заїжджали до них, ОСОБА_36 зверталась до відповідачів за допомогою відвезти ОСОБА_28 до лікарів, на масажі. ОСОБА_63 - ОСОБА_41 , вона знала, відносини у них були непогані, ОСОБА_27 та ОСОБА_26 1 чи 2 рази на місяць їздили до сестри у село, але через деякий час (років за 10 до смерті ОСОБА_28 ) перестали їздити, чому вона точно не знає. На похованні ОСОБА_27 вона була, ОСОБА_27 померла у кареті швидкої допомоги. Похованням займались ОСОБА_7 , ОСОБА_45 та ОСОБА_55 . Саме вона повідомила позивачку, що її сестра ОСОБА_27 померла. Останні роки ОСОБА_27 не працювала, пенсії у неї з чоловіком були мінімальні, ОСОБА_26 працював сам, але останнім часом він майже не працював, бо йому було важко і в матеріальному плані їм вже було нелегко і вони звертались до ОСОБА_48 за допомогою (фізичною, моральною, фінансовою). Коли ОСОБА_27 захворіла, вона просила її подзвонити сестрі, щоб та приїхала та посиділа з нею, проте ОСОБА_27 сказала, що вона не хоче їй дзвонити, сказала, що сестрі дзвонити не треба їй допоможе кума та відповідачі і також вона казала їй, що зробить усе, щоб сестрі нічого після її смерті не залишилось. ОСОБА_8 жили вдвох, з ними ніхто не проживав, після смерті ОСОБА_28 , ОСОБА_36 жила сама, але вона та її чоловік постійно навідувались до неї, приходила до неї через день, була у неї по пів дня, викликала їй швидку допомогу. Бачила як до ОСОБА_27 приїжджали відповідачі провідувати, привозили продукти, бо їй було важко ходити, купували ліки, які просила ОСОБА_27 . Дачу родина ОСОБА_8 купили у 2016-2017 роках. Коли ОСОБА_26 вирішив купити дачу, то ОСОБА_27 казала, що якусь суму їм дадуть відповідачі, яку суму вона не знає. ОСОБА_29 почав хворіти після 2014 року, скаржився на болі в спині, ногах, а «зліг» у 2020 році, останні роки працював дуже мало, роботи майже не було. Помер ОСОБА_26 у 2020 році, точно дату вона не пам'ятає. ОСОБА_27 хворіла, дуже погано їй стало після смерті ОСОБА_28 , вона мала виходила на двір, мало їла, з'явились болі у спині, в животі, її встановили діагноз «пухлина матки». Її возили до лікарів іноді відповідачі, бо їй було важко самій. Померла ОСОБА_27 у ІНФОРМАЦІЯ_1. У ОСОБА_8 був автомобіль, продали його коли ОСОБА_28 стало погано і зробили першу операцію, гроші були потрібні на другу операцію. Робоче обладнання ОСОБА_28 було у квартирі ОСОБА_27 , воли вона заходила до неї, то бачила ці швейні машинки. ОСОБА_27 казала їй, що хотіла залишити квартиру на ОСОБА_64 чи ОСОБА_65 , квартиру на АДРЕСА_12 подарувати хрещениці, а дачу навпіл поділити між відповідачами. Мала намір скласти заповіт, але не встигла. Організовували поховання ОСОБА_67 та його син ОСОБА_45 .
Допитаний у судовому засіданні 19 травня 2023 року свідок ОСОБА_19 пояснив, що родину ОСОБА_8 він знав близько 30 років, вони стали кумами, дуже дружили та у них були чудові відносини. ОСОБА_68 , батька ОСОБА_48 , також знає, дружили років 28-30, до смерті його дружини, сестри ОСОБА_28 . Проживали ОСОБА_26 та ОСОБА_69 на АДРЕСА_1 , у них був достаток. Останні 2-3 роки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 дуже хворіли. У ОСОБА_28 останніх 5 років дуже боліла спина, він постійно займся лікуванням, їздили по лікарям, масажистам, ОСОБА_70 сам їздив, іноді возили племінники ОСОБА_45 та ОСОБА_55 . ОСОБА_71 виховували з дитинства, своїх дітей у них не було. Відповідачі часто приїжджали до ОСОБА_8 , коли хворів ОСОБА_26 , возили на аналізи, до лікарів. ОСОБА_6 захворіла після смерті ОСОБА_28 , також була пухлина, їй робили операцію, після цього вона захворіла ще на COVID-19, весь цей час з нею їздили ОСОБА_7 та його син, а також ОСОБА_55 , більше допомагали ОСОБА_45 та ОСОБА_55 , возили до лікарів, на операції, на опромінювання. Коли вона захворіла на COVID-19 то особисто він возив її у лікарню на вул. Харківське шосе. Зазначив, що відносини між ОСОБА_61 та її сестрою були погані десь років 10, ОСОБА_27 казала, що сестра за рік жодного разу не телефонувала їй, не цікавилась нею, навіть не знає причину смерті ОСОБА_28 (її чоловіка). Чоловік позивачки звинувачував їх, що вони вкрали якісь документи та гроші з квартири ОСОБА_8 . Повідомив суду, що похованням ОСОБА_27 займався ОСОБА_7 , позивачка не брала участі у похованні. Повідомив, що ОСОБА_27 не хотіла нічого залишати після свої смерті сестрі, бо вона була на неї ображена після поховання ОСОБА_28 . ОСОБА_6 та ОСОБА_26 проживали вдвох, коли він приїжджав на дні народження та просто в гості по будь-яким питанням, він бачив там ОСОБА_48 , який привозив продукти, допомагав перевертати ОСОБА_28 , бачив ОСОБА_48 двічі точно протягом 2019-2020 років. На дні народження до ОСОБА_28 та ОСОБА_27 приїздив і ОСОБА_45 і ОСОБА_55 з дружиною, і інші друзі ОСОБА_28 , сестри ніколи не бачив, побачив її тільки на похованні. Також повідомив, що коли ОСОБА_26 у 2008 році купляв автомобіль йому допомагав ОСОБА_55 , бо він спеціаліст по автомобілям. Дачу родина ОСОБА_8 купила років 6 до смерті, він там ніколи не був. Їздили ОСОБА_8 на дачу до тих пір, поки ОСОБА_26 міг ходити. Документи та ключі на квартиру ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 , були у нього, бо ОСОБА_27 хворіла, часто була у лікарнях, та просила, щоб документи зберігались у них. Пізніше документи та ключі від квартири ОСОБА_27 він віддав ОСОБА_72 , бо більше нікого не знав.
Стосовно вимоги про визнання недійсним договору про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування суд зазначає таке.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статей 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивачка є рідною сестрою померлої спадкодавеці ОСОБА_73 . Вказаний факт підтверджується долученими копіями документів до спадкової справи (копії свідоцтв про народження, про шлюб), отже позивачка є спадкоємцем другої черги.
Вказані обставини також були встановлені приватним нотаріусом Рудницькою О.М. до укладання спірного договору, що підтверджується наявними у спадковій справі документами та текстом спірного договору.
Також, під час розгляду справи, судом було встановлено та це не заперечувалось сторонами у справі, а також підтверджувалось показами всіх допитаних свідків, інших спадкоємців першої, другої та третьої черги у ОСОБА_6 не було (чоловік спадкодавеці та батьки померли раніше, дітей вона не мала).
Поряд з цим, у тексті оспорюваного договору зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (відповідачі) є спадкоємцями, після померлої ОСОБА_6 , четвертої черги, як особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю з 2014 року.
При цьому в матеріалах спадкової справи відсутні будь-які документи на підтвердження вказаної обставини, зокрема відповідного рішення суду.
Надаючи письмові пояснення, приватний нотаріус Рудницька О.М. зазначила, що оскільки позивачка (спадкоємець другої черги) не заперечувала факту того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (відповідачі) є спадкоємцями, після померлої ОСОБА_6 , четвертої черги, вона не вимагала у них таких доказів, та вказала, що немала права, відповідно до приписів норм чинного законодавства відмовити таким особам у прийняті заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_73 .
Суд зауважує, що відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Отже, з аналізу вказаної статті вбачається, що договір про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування мають право укладати виключно спадкоємці за законом (різних черг відповідно), та оскільки такий договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченні, і відповідно до приписів статті 1259 УК України не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, саме на нотаріуса покладається обов'язок встановлення всього кола дійсних спадкоємців за законом після померлого спадкодавця.
Проте, як зазначила у письмових пояснення приватний нотаріус Рудницька О.М. та це підтверджується наявними копіями матеріалів спадкової справи, приватним нотаріусом не перевірялось взагалі чи дійсно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (відповідачі) є спадкоємцями, після померлої ОСОБА_6 , та відносяться саме до четвертої чи будь-якої іншої черги. Вказана інформація приватним нотаріусом отримувалась виключно від сторін договору.
При цьому, у матеріалах спадкової справи, копія якої була надана на запит суду, присутні документи, які надали можливість приватному нотаріусу встановити, що ОСОБА_3 є рідною сестрою померлої ОСОБА_6 , а отже є спадкоємицею другої черги.
Отже, приватний нотаріус перевіряв ту обставину чи дійсно ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги після померлої ОСОБА_6 , та поруч з цим не вчинив жодних дій для встановлення того, чи є інші учасники договору дійсними спадкоємцями після померлої, та до якої саме черги, в тому числі і зокрема четвертої, вони відносяться.
Поряд з цим, у пункті 1 спірного договору приватним нотаріусом було зазначено, що спадкоємець -2 ( ОСОБА_4 ) та спадкоємець - 3 ( ОСОБА_5 ) за законом відносяться до спадкоємців четвертої черги, як особи, які з 2014 року проживали однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_6 , є племінниками чоловіка спадкодавця ОСОБА_6 , яка через важки стан здоров'я потребувала постійної допомоги, фізичної та матеріальної підтримки, в тому числі в зв'язку з тяжкою хворобою її чоловіка ОСОБА_24 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Суд зауважує, що копії матеріалів спадкової справи не містять жодного документу на підтвердження факту того, що спадкоємець -2 ( ОСОБА_4 ) та спадкоємець - 3 ( ОСОБА_5 ) за законом відносяться до спадкоємців четвертої черги, як особи, які з 2014 року проживали однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_6 , є племінниками чоловіка спадкодавця ОСОБА_6 , яка через важки стан здоров'я потребувала постійної допомоги, фізичної та матеріальної підтримки, в тому числі в зв'язку з тяжкою хворобою її чоловіка ОСОБА_24 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
В копіях матеріалів спадкової справи від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 присутні виключно копії паспортів та заяв про прийняття спадщини.
Отже, суд приходить до висновку, що при укладанні договору про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування приватним нотаріусом інформація щодо спадкоємця - 2 та спадкоємця - 3 отримана виключно з повідомлення про це цими особами, а також відсутність заперечень проти цього з боку позивача ОСОБА_3 .
Суд бере до уваги той факт, що позивачка є особою похилого віку, 1953 року народження, не має юридичної освіти, а отже не може знати та розуміти, які саме особи, до якої черги спадкування за законом відносяться.
Як було встановлено під час розгляду справи та це підтверджується показами, зокрема свідка ОСОБА_16 , на поминальному обіді після поховання ОСОБА_6 , вони (свідок, відповідачі та позивачка) домовлялись щодо поділу майна спадкодавеці, саме він був ініціатором укладання договору про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування, він обирав приватного нотаріуса, який буде посвідчувати такий договір та він також був присутній при укладання спірного договору.
Також під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 є сином сестри чоловіка спадкодавця ОСОБА_6 , а ОСОБА_4 є сином брата сестри чоловіка спадкодавця ОСОБА_6 , а отже вони не мають кровного споріднення із спадкодавцем ОСОБА_6 . Вказаний факт також підтвердив свідок ОСОБА_16 .
Звертаючись із позовом до суду, позивачка та її представник заперечували той факт, що відповідачі проживали із ОСОБА_6 однією сім'єю та зазначали, що відповідачі ввели позивачку в оману щодо такого факту.
Згідно з вимогами частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Отже, під час розгляду вказаної справи серед іншого судом має бути встановлено чи дійсно відповідачі проживали однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_6 протягом останніх 5 років перед відкриттям спадщини.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З наведеного положення випливає одна з основних ознак сімейних відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
На підтвердження чи спростування вказаного факту, судом були допитані свідки, як зі сторони позивача так і зі сторони відповідачів.
Як вбачається з показів всіх свідків, ОСОБА_6 (спадкодавець) та її чоловік ОСОБА_24 протягом усього часу свого життя проживали вдвох, дітей у них не було, інші особи на постійній основі з ними не мешкали. Вказаний факт також не заперечувався представником відповідачів, який зазначив, що дійсно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 постійно не проживали із спадкодавцем, оскільки це неможливо, бо у кожного з них є своя сім'я.
Поряд з цим, представник відповідача та свідок ОСОБА_16 , вказували, що відповідачі періодично залишались на ніч у спадкодавця, зокрема на період, коли хворів її чоловік, для допомоги з ним. Також свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_18 (подружжя) зазначали, що часто бачили відповідачів у спадкодавця, вони привозили їм продукти харчування, ліки, допомагали транспортувати ОСОБА_28 до лікарні.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_16 , з огляду на те, що він є зацікавленою особою у цій справі, так він є батьком одного з відповідачів, саме він був ініціатором укладання спірного договору із позивачкою та розподілу спадкового майна, саме він запропонував укладати договір у певного нотаріуса та саме він, як вбачається з показів свідка ОСОБА_13 , їздив на квартиру спадкодавця, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та казав квартирантам, щоб кошти за квартиру перераховували на його карту, хоча він немає жодного відношення до будь-якої черги спадкоємців після померлої ОСОБА_6 , та не є стороною спірного договору.
При цьому суд враховує, що є інші свідки, які підтверджували той факт, що відповідачі у справі допомагали ОСОБА_57 під час хвороби її чоловіка ОСОБА_28 та під час її хвороби, зокрема: возили до лікарів, масажистів, купляли продукти харчування, ліки, провідували родину ОСОБА_8 .
Факт матеріальної допомоги відповідачами родині ОСОБА_8 , зокрема сплати комунальних послуг за квартиру, де мешкала родина ОСОБА_8 , не підтверджена жодним належним, достатнім доказом у справі, окрім показів свідка ОСОБА_16 , які суд оцінює критично, з підстав зазначених вище.
Разом з тим, суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши показання свідків, приходить до висновку, що жоден з доказів, наданих відповідачами, не підтверджує факту постійного проживання відповідачів та ОСОБА_6 однією сім'єю та ведення спільного господарства протягом п'яти років до дня смерті ОСОБА_6 , ведення спільного бюджету, участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життя сім'ї , для якої характерним є також наявність взаємних прав та обов'язків.
Періодичне надання допомоги щодо купівлі продуктів харчування, ліків, відвідування лікарів, відвезення на дачу, допомога у купівлі автомобіля не свідчить про те, що такі особи (відповідачі та родина ОСОБА_8 ) мали взаємні права та обов'язки, вели спільне господарство та проживали однією сім'єю. Вказані дії свідчать про надання відповідачами певної допомоги у певний час, за певних потреб (не на постійній основі) родині ОСОБА_8 , з якими вони перебували у тривалих дружніх відносинах, з урахуванням дружніх відносин між батьками відповідачів та родиною ОСОБА_8 .
Також суд зауважує, що інших доказів у сукупності, крім показань свідків на підтвердження факту проживання відповідачів із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю, суду надано не було.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
За позицією Верховного Суду України, викладеною у пункті 21 Постанови Пленуму "Про судову практику у справах про спадкування" за № 7 від 30.05.2008 р., зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом),
судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. Разом з тим, при застосуванні наведених приписів чинного законодавства слід враховувати, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли особи проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 8 травня 2020 року у справі № 643/3240/17 для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Враховуючи все вище зазначене, з огляду на докази, що надавались відповідачами у справі на спростування заявлених вимог, зважаючи на показання всіх допитаних безпосередньо судом свідків, під час розгляду справи судом не було встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали із ОСОБА_6 та ОСОБА_24 саме однією сім'єю, в розумінні статті 3 СК України, а отже, як наслідок, те, що вони є спадкоємцями четвертої черги щодо майна померлої ОСОБА_6 , з огляду відсутності кровного споріднення ніж спадкодавцем та відповідачами.
Стосовно питання важкого стану здоров'я спадкодавця ОСОБА_6 та потребування постійної допомоги, фізичної та матеріальної підтримки, суд зазначає, що вказані обставини не є визначальними при віднесенні спадкоємців до тієї чи іншої черги, а мають відношення та повинні встановлюватись, зокрема у випадку звернення із позовом в порядку статті 1224 ЦК України (усунення від спадкування).
Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких позивачку введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 494/1242/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 572/940/16-ц, від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14.
Під час розгляду справи позивачкою та її представником суду було доведено той факт, що відповідачі, скориставшись юридичною необізнаністю позивачки, її віком, повідомили їй недостовірну інформацію, а саме, те що відповідачі є спадкоємцями 4 черги після смерті її сестри, бо проживали із її сестрою ОСОБА_6 протягом останніх 5 років однією сім'єю, достовірно знаючи про те, що насправді це не відповідає дійсності, оскільки, зокрема, представник відповідачів у судових засіданнях не заперечував факту не проживання постійно відповідачів, не ведення спільного господарства, спільного бюджету, відсутності спільних прав та обов'язків, відповідачів із спадкодавцем ОСОБА_6 , що притаманне саме сім'ї, у розумінні статті 3 СК України.
Таким чином, судом під час розгляду справи було встановлено, що у випадку наявності у позивачки інформації, що насправді відповідачі у справі не є спадкоємцями після померлої ОСОБА_6 , вона б не укладала з ними договору про зміну черговості спадкування, а отже відповідачі мали умисел на повідомлення позивачці саме таких обставин (спільне проживання однією сім'єю, віднесення їх до спадкоємців взагалі та зокрема, до 4 черги щодо майна померлої ОСОБА_6 ) знаючи, що насправді такі обставини не існували, а тому спірний договір позивачкою був укладений під впливом обману, бо такі обставини мали істотне значення, а також повідомлення таких обставин, мало своїм наслідком для відповідачів успадкування частини майна померлої.
В порядку досудового врегулювання спору, 29 вересня 2021 року адвокат Ішутко С.Ю. надсилав приватному нотаріусу КМНО Рудницькій О.М. заяву про скасування нотаріальної дії, в якій викладав обставини та передумови укладання спірного договору про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування від 26 серпня 2021 року та просив скасувати нотаріальну дію з нотаріального посвідчення вказаного договору від 26 серпня 2021 року (а.с. 171-172), одна ця вимога залишилась без належного реагування та копії матеріалів спадкової справи не містять будь-якої відповіді приватного нотаріуса на таку заяву адвоката Ішутко С.Ю.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених статтею 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, та оскільки договір про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування від 26 серпня 2021 року вчинений під впливом обману внаслідок введення позивача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, то оспорюваний договір відповідно до вимог статей 203, 205, 215, 230 ЦК України має бути визнаний недійсним, а отже позовна заява в частині визнання недійсним договору про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування від 26 серпня 2021 року, підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивачки про встановлення факту не проживання однією сім'єю з 2014 по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , встановлення факту відсутності тяжкого стану здоров'я ОСОБА_6 протягом цього періоду, відсутності необхідності надання їй та її чоловіку ОСОБА_24 пов'язаної з цим фізичної та матеріальної підтримки, то така вимога не підлягає задоволенню, з огляду на приписи статті 293 ЦПК України, а також того, що встановлення факту не проживання, відсутності тих чи інших потреб та певного стану здоров'я саме по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права та не є належним способом захисту. Встановлення судом відсутності певного факту, може мати місце лише під час розгляду іншого спору (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 531/2004/18).
Отже, зважаючи на заявлену позивачем вимогу про визнання недійсним договору про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування від 26 серпня 2021 року, вказані вище факти були встановлені судом саме при встановленні наявності обставин для задоволення вимоги щодо визнання договору від 26 серпня 2021 року недійсним.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у справі, сплачений позивачкою при зверненні із позовом до суду, розподіляється між відповідача порівну, з урахуванням того, що судом задоволена позовна вимога немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 84, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,
позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудницька Оксана Михайлівна, про встановлення факту не проживання однією сім'єю, відсутності тяжкого стану здоров'я, відсутності необхідності надання допомоги, визнання недійсним договору про зміну черговості спадкування - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір про зміну черговості спадкування, укладений 26 серпня 2021 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудницькою О.М., зареєстрований в реєстрі № 51.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позову до суду в розмірі 454 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позову до суду в розмірі 454 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 24 липня 2023 року.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_8
Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_9
Суддя Шаповалова К.В.