Справа № 570/4550/22
Номер провадження 3/570/82/2023
06 квітня 2023 року м.Рівне
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Остапчук Л.В., розглянувши в залі суду в місті Рівне матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого брокером в ТОВ "Рівнеавтотрейд", паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомі,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, від 04 листопада 2022 року серії ААД № 080166, 04 листопада 2022 року о 20 год. 50 хв. на 152 км + 500 м автомобільної дороги Н-22 "Устилуг-Луцьк-Рівне" між с.Понебель та с.Обарів Рівненського району, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом, а саме: автомобілем марки "BMW X3", державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці вчинення правопорушення за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 7510 ARLM 0344 та проведення такого огляду у медзакладі відмовився у присутності двох свідків.
ОСОБА_2 в суд для дачі пояснень не з'явився, хоча належним чином і в установлений строк повідомлявся про слухання справи. Подав до суду клопотання, в якому просив закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказував, що дійсно після ДТП він залишився біля автомобіля, оскільки перебував під час ДТП на задньому сидінні авто і тілесних ушкоджень не отримав. Після спрацювання безпеки авто, подушками безпеки водію було розбито ніс та лице, після чого його було відправлено до медичного закладу. Просить звернути увагу на те, що будь яких доказів про те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи нема, а тому і відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що достатніх доказів, які б вказували на вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суду не надано і таких доказів здобути неможливо.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У частині 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Так, в рішенні по справі № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте зазначення "водія" унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст.130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія чи біля автомобіля не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
У поданому до суду клопотанні ОСОБА_2 вказував, що дійсно після ДТП він залишився біля автомобіля, оскільки перебував під час ДТП на задньому сидінні авто і тілесних ушкоджень не отримав. Після спрацювання безпеки авто, подушками безпеки водію було розбито ніс та лице, після чого його було відправлено до медичного закладу. Крім того, будь яких доказів того, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи нема, оскільки і на долученому до матеріалів справи відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, а тому і відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, в ході розгляду справи, будь-яких доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 даного правопорушення, здобути неможливо, та й суддя збирати такі докази не вправі, тому виникає сумнів стосовно вчинення ОСОБА_2 даного правопорушення, який трактується на користь особи, яка ніби то вчинила вказане правопорушення.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України та п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, які повинні визнаватися недопустимими.
Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшукувати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагальності процесу. В разі таких дій суду особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справах "Malofeyeva v. Russia" та "Karelin v. Russia" у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи наведені вище обставини, вважаю, що достатніх, належних та допустимих доказів, які б могли ствердити про наявність складу правопорушення в діях ОСОБА_2 немає і їх здобути неможливо, а тому провадження в справі підлягає до закриття.
В зв'язку з закриттям провадження у справі, відповідно до Закону України "Про судовий збір" не підлягає стягненню з ОСОБА_2 такий збір.
Керуючись ст.ст.40-1, 130 ч.1, 247 п.1, 283, 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про судовий збір", суддя,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги після розгляду справи Апеляційним судом.
Суддя Остапчук Л.В.