Дата документу 17.07.2023Справа № 554/10827/22
Провадження № 2/554/2840/2023
17.07.2023 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Материнко М.О.,
за участю секретаря Луценко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-
04.10.2022 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , видане 25 квітня 2012 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 539. З моменту народження дитини і до теперішнього часу, відповідач не приймав і не приймає будь-якої участі у вихованні дитини, окрім цього не надає матеріальну допомогу, тобто фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.Весь цей час син проживає разом з позивачем та перебуває на повному її утриманні.Ніякого інтересу до розвитку спільної дитини відповідач не має, з сином не спілкується, участі у його житті не приймає.Позивач, зі свого боку, жодних перешкод щодо спілкування між батьком та сином не чинила, не забороняла йому, хоча б у телефонному режимі спілкуватись з ОСОБА_4 , приділяти найменшу увагу дитині, висловлювати свою любов та турботу до власного сина. Жодної прив'язаності до ОСОБА_4 , відповідач не відчуває, а відповідно, як наслідок, і син ставиться до нього, як до чужої людини. Біологічного батька ОСОБА_4 бачив лише двічі: у шість місяців та у рік. 12 лютого 2019 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». У зв'язку з тим, що відповідач взагалі не цікавиться життям власного сина, ОСОБА_4 вважає батьком зовсім іншу людину, а саме чоловіка позивача - ОСОБА_5 , який надає йому ту ласку і турботу, котрої він ніколи не відчував від свого біологічного батька. Окрім цього ОСОБА_5 утримує їх матеріально. За таких обставин, інтересам ОСОБА_4 відповідає припинення формального зв'язку між ним та його біологічним батьком. Оскільки така формальність створює для нього проблеми, зокрема породжує в нього обов'язок утримувати такого батька в похилому віці, обмежує його свободу пересування, оскільки будь-який виїзд за кордон має бути погоджено із відповідачем, що створює складнощі у разі виникнення такої необхідності, оскільки він ухиляється від спілкування не лише з власним сином, а і з позивачем.Оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, не цікавиться його навчанням, підготовкою до самостійного життя: не забезпечує необхідного харчування, що негативно впливає на його фізичний розвиток; не спілкується з ним; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, свідомо нехтуючи своїми обов'язками, тому позбавлення його батьківських прав відповідає інтересам неповнолітньої дитини.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22«Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Московського районного суду м. Харкова та Фрунзенського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. від 05.10.2022 року справу прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження з викликом всіх учасників справи.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. від 12.04.2023 року справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Данильчук С.Г. підтримуючи позовні вимоги, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та позивача. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, суд про причину неявки не повідомив. Про дату та час слухання справи повідомлений належним чином.Разом з тим, виклик відповідача у судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади (Октябрського районного суду м. Полтави). Про причини своєї неявки суд не повідомляв, відзив на позов та жодних клопотань чи заяв до суду не подавав.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа - Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області проти задоволення позову не заперечує, надали суду письмовий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.
За таких обставин судом відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_8 є матір'ю неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (Серія НОМЕР_1 ), актовий запис № 539 від 25.04.2012 року, відповідач ОСОБА_2 є відповідно його батьком.
12.02.2019 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (Серія НОМЕР_2 ), актовий запис № 104.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова в справі № 643/11238/18 від 04.01.2019року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку /доходів/ щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви (13.08.2018 року) до досягнення повноліття дитини.
Стягнення коштів по вказаному рішенню суду № 643/11238/18 від 04.01.2019 року проводяться Немишлянським ВДВС у місті Харкові СМУМЮ (м. Харків).
Із розрахунку заборгованості по аліментам від 05.09.2022 №62850420 слідує, що відповідач не утримує дитину, в зв'язку з чим у ОСОБА_2 станом 30.08.2022 року існує заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 127 830,75 грн.
Вказане також підтверджується Довідкою Немишлянським ВДВС у місті Харкові СМУМЮ (м. Харків) про неотримання аліментів № 39216 від 20.09.2022 року.
Відповідно до довідки № 341/02-04/22 від 26.09.2022 р., наданої Адміністрацією Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 138 Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у школі з 31.08.2018 року по цей час і є учнем 5-Г класу.
За час навчання ОСОБА_4 у школі його матір ОСОБА_1 постійно спілкувалася з вчителем початкових класів ОСОБА_10 , відвідувала батьківські збори, цікавилася навчальними досягненнями та відносинами з однокласниками свого сина. На цей час підтримує зв'язок з класним керівником ОСОБА_11 .
Батько ОСОБА_2 жодного разу не відвідував батьківських зборів, не цікавився успішністю.
Відповідно до довідки № 216 від 21.09.2022 р., наданої Адміністрацією Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 7» Харківської міської ради декларація про надання первинної медичної допомоги малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписана від імені матері дитини - ОСОБА_1 , з лікарем-педіатром ОСОБА_12 .
За інформацією лікаря-педіатра, дитину до фахівців поліклініки під час проведення профілактичних медичних оглядів та надання медичної допомоги дитині супроводжувала мати хлопчика.
ОСОБА_13 не відвідував лікаря-педіатра в супроводі батька - ОСОБА_2 .
Батько дитини ОСОБА_2 до лікаря-педіатра з приводу інформації про стан здоров'я сина не звертався ні особисто, ні засобами зв'язку.
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 15.03.2023 року №841/01-35, вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За підсумками розгляду матеріалів справи встановлено, що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дитини.
Батьківські обов'язки стосовно дитини - виконує лише мати. Батько проживає окремо, має заборгованість зі сплати аліментів, з дитиною ніяких стосунків не підтримує, не спілкується, не виявляє до нього батьківської уваги, турботи. Відповідач не займається вихованням сина, не цікавиться його життям, не виконує батьківських обов'язків, не має наміру бачитись з сином, не цікавиться його станом здоров'я та навчанням.
Зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Вирішуючи питання щодо вимог позивача про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з такого:
Пунктом 2 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
Суд вважає висновок Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області обґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишив його без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
З наведених вище обставин, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч.1 ст.164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його сина, що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.
На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та батьком зв'язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідача, позбавлення його батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.
Між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов'язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Судом роз'яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати - понесений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Суд також стягує з відповідача на користь позивача понесені нею та належним чином підтвердження витрати на правову допомогу - 3000,00грн.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.
Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №2022/08/31-01 від 31.08.2022 року, додаток№2 від 16.09.2022 до договору про надання правничої допомоги №2022/08/31-01 від 31.08.2022 року , акт №2 приймання-передачі наданих послуг від 28.09.2022року та квитанція до прибуткового касового ордера №5 від 19.09.2022року (3000,00грн.).
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Враховуючи вищевказане, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст.ст. 4, 79-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280, 284, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити у повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24.07.2023року.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий, адреса: АДРЕСА_3 ;
третя особа: виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057468, юридична адреса: 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності,17; адреса для листування:37600, Полтавська область, м. Миргород, Сорочинська 14-а каб. 204.
Суддя М.О.Материнко