Справа № 524/2831/23
Провадження №2/524/1493/23
17.07.2023 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - Предоляк О.С.,
при секретарі судового засідання - Лапік К.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі рішенням, діями та бездіяльністю органу державної влади, -
До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції у якому просить відшкодувати моральну шкоду,яку оцінює у розмірі 143995,70 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що на примусовому виконанні в Глобинському відділі державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції з 11.10.1991 року по 30.09.2009 року перебував виконавчий лист № 2-1368/1991, виданий Автозаводським районним судом м Кременчука про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів у розмірі і частини всіх видів заробітку , але не менше 25 карбованців на місяць, починаючи з 14.08.1991 року і до досягнення дитиною повноліття.
30.09.2009 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч 1 ст 37 ЗУ «Про виконавче провадження» .
Натомість вона постанову про закінчення виконавчого провадження не отримувала. За повідомленням суду виконавчий лист на адресу установи не надходив. Згідно з актом про вилучення виконавчого провадження останнє знищене 08.02.2013 року.
Вважає, що незаконними рішеннями та діями посадових осіб Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції їй завдана моральна шкода, яку оцінює у розмірі 143 995,70 грн., вказана сума є заборгованістю зі сплати аліментів станом на 30.09.2009 рік, обрахована у десятикратному розмірі, її розмір також пов'язує з тривалістю порушеного права, зусиллями для відновлення та погіршенням здоров» я
Ухвалою судді від 08.05.2023 дійсна позовна заява залишена без руху для уточнення відомостей щодо відповідача, обґрунтування викладу обставин відносно третьої особи, виконанням статті 43 ЦПК України.
18.05.2023 року позивачем на виконання вимог ухали надано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 23.05.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представником відповідача Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що з 30.09.2009 по 05.11.2015 року дії/ бездіяльність державного виконавця стягувач не оскаржувала. Твердження щодо спричинення моральної шкоди, викладені у позовній заяві є безпідставними, а розмір моральної шкоди нічим необґрунтований.
Представник третьої особи Державної казначейської служби України подав суду письмові пояснення. Просить відмовити в позові. Вважає, що залучення або незалучення до участі Державної казначейської служби не впливає на результати розгляду, оскільки не є суб'єктом, який порушив права чи інтереси позивача. Вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставні, оскільки позивачем не доведено факт наявності моральної, шкоди, факт протиправності дій відповідача і наявність причинно - наслідкового зв'язку між протиправними діяннями відповідача та завданою шкодою. На думку представника відповідач є неналежним, оскільки є лише структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції
28.06.2023 позивачем подано відповідь на відзив. Наполягає на задоволенні позову. Стверджує, що постанову про закінчення виконавчого провадження не отримувала, своєчасно не була сповіщена про закінчення виконавчого провадження, тому доводи представника відповідача щодо не оскарження постанови є безпідставними . Постановою Полтавського апеляційного суду від 17.10.2022 року встановлено, що в порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, Закону України «Про виконавче провадження» при здійсненні примусового виконання працівниками виконавчої служби втрачено виконавчий лист № 2-1368/1991. Саме втрата виконавчого документа і є підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди розмір якої визначено, зважаючи на неналежне виконання органами державної влади своїх повноважень під час виконання службових обов'язків та призвело до порушень головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримують, просять задовольнити, з підстав, що зазначені.
Представник відповідача Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Чекальський С.Б. просить відмовити у позові, з підстав, що зазначені у відзиві.
Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився.
Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача,дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 вересня 1991 року у справі №2-1368/1991 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 ., ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше 20 крб. щомісячно, починаючи з 14 серпня 1991 року і до досягнення дитиною повноліття, а також на утримання дружини по 30 крб. щомісячно, починаючи з 14 серпня 1991 року і до досягнення дитиною трьох років.
11 жовтня 1991 року на виконання вказаного рішення суду Автозаводським районним судом м. Кременчука видано два виконавчі листи №2-1368/1991, які направлені до ВДВС Глобинського РУЮ ГУЮ у Полтавській області для виконання (а.с.240 т.1).
Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні ВДВС Глобинського РУЮ ГУЮ у Полтавській області в період з 11.10.1991 по 30.09.2009 перебував виконавчий лист №2-1368/1991, виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука.
Постановою державного виконавця від 30 вересня 2009 року, виконавче провадження №15035643, щодо стягнення коштів на утримання дитини ОСОБА_5 закінчено на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 30 вересня 2009 року) у зв'язку із закінченням строку стягнення. Матеріали передано на зберігання до архіву та 20 лютого 2013 року були знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання
Крім іншого, у відповіді № 17945/17.3-34 від 29.11.2023 Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції зазначено щодо направленн копії постанови від 30.09.2009 сторонам виконавчого провадження, оригінал виконавчого документа повернуто до суду.
З довідки ВДВС Глобинського РУЮ ГУЮ у Полтавській області від 19 січня 2012 року №276/08-32/6, заборгованість боржника ОСОБА_6 перед стягувачем ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2009 року за період з квітня 2001 року по вересень 2009 року становила 14399,57 грн
Правовий конфлікт між сторонами у справі виник з факту невиконання рішення суду в справі № 2-1368/1991, що є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ч. 1 ст. 23 ЦК України та ст. 56 Конституції України.
Саме на правопорушника покладається обов'язок доказування того, що ним виконано рішення суду і розмір заявленої шкоди не є співмірним правопорушенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої - п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Частиною другою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності в цивільному судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами тощо.
Згідно положень ч. 4 ст. 58 ЦПК України, держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі виконання судового рішення, може бути лише держава, яка бере участь у справі як сторона у цивільному процесі через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Відповідно до положень Конституції України органи державної виконавчої служби не наділені повноваженнями представляти державу у суді за позовами про відшкодування шкоди, завданої невиконанням судового рішення.
Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною певний орган.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 26.09.2019 року у справах № 587/430/16-ц; № 915/478/18 від 26.02.2019 року.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи Автозаводський районний суд м Кременчука, Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Суми) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 14399, 57 грн. сума боргу за виконавчим листом та 972 940, 43 грн сума пені та моральної шкоди 50 000 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2021 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України, моральну шкоду у розмірі 2000 грн. У задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2021 року - залишено без змін.
Позивачем не доведено компетенції Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції представляти державу у даному спорі.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1439, 96 грн. необхідно віднести на рахунок держави..
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі рішенням, діями та бездіяльністю органу державної влади - відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1439,96 грн. віднести на рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Предоляк