Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2626/22
Провадження № 1-кп/376/185/2023
"20" липня 2023 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні зали суду м.Сквири Київської області матеріали кримінальних проваджень № 12022111260000163 від 08.10.2022, №12023111260000049 від 13.02.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.4 ст. 185 КК України
В провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що він хворіє і потребує лікування, яке не може отримати належного лікування в умовах ізоляції від суспільства. Додатково зазначив, що ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час зменшились, оскільки потерпілий та свідки по справі вже допитані.
Прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на сьогоднішній день не зменшились. Відносно клопотання обвинуваченого заперечувала, мотивуючи тим, що відповідно до вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення» обвинувачений має право на медичне обслуговування, а також лікувально-профілактичну і протиепідемічну роботу в місцях попереднього ув'язнення. У зв'язку з чим не вбачає необхідності у зміні запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого, проти клопотання прокурора заперечував, посилаючись на те, що обвинувачений винним себе визнає повністю, наміру ухилятись від суду не має.
Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити ухилитися від суду, впливати на свідків та потерпілих та продовжити злочинну діяльність.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала. Обвинуваченим та його захисником не доведено підстав зміни такого запобіжного заходу на домашній арешт, а також не доведено, що наявність хвороби обвинуваченого перешкоджає йому перебувати у слідчому ізолятору та отримувати належне лікування у медичному закладі слідчого ізолятора.
У зв'язку із викладеним вище, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні в тому числі тяжкого умисного злочину. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, в т.ч. за аналогічне кримінальне правопорушення. В межах даного кримінального провадження він обвинувачується у вчиненні злочину в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду, у зв'язку з чим у випадку визнання його винуватим покарання має бути призначено за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, у вигляді позбавлення волі, до взяття під варту офіційно не працював, офіційних джерел доходу не мав, - все це у сукупності дає підстави вважати, що обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність відбуття покарання, у разі доведеності його вини, може переховуватися від суду, та впливати на свідків, потерпілих.
Також суд приймає до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, перешкоджанню кримінальному провадженню.
Ризик у вигляді можливості вчиняти кримінальні правопорушення, що передбачений п 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі відсутній, оскільки обвинувачений ізольований від суспільства.
Таким чином, суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3, ч. 1 ст.177 КПК України, та приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, так як інші, більш м'які, запобіжні заходи, при відсутності доказів підтвердження існування міцності соціальних зав'язків, в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.9, 201, 331 КПК України,
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 17 вересня 2023 року включно, утримуючи в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Заставу, визначену ухвалою суду від 02.03.2023 в сумі 107360 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) - залишити без змін.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими по справі.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1