Справа № 362/3864/22
Провадження № 2/362/795/23
24 липня 2023 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що внаслідок ДПТ власнику забезпеченого транспортного засобу було завдано майнову шкоду в сумі 92 198 гривень 85 копійок.
Також, позивач зазначив, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ним було сплачено на користь потерплої особи суму страхового відшкодування у вказаному розмірі.
Надалі, страховиком особи винної в ДТП було виплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 51 637 гривень 27 копійок.
Оскільки постановою уповноваженого органу відповідача визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на відповідні норми матеріального права, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь різницю невідшкодованої суми матеріальної шкоди в розмірі 40 561 гривня 58 копійок (а.с. 1 - 3).
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Представником відповідача надано відзив на позову у якому він просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що страховим договором встановлено ліміт відповідальності у розмірі 130 000 гривень 00 копійок, якого достатньо для виплати потерпілій особі страхового відшкодування в повному обсязі (а.с. 49 - 52).
Представником позивача надано відповідь на відзив у якій він не погодився із запереченням сторони відповідача та наполягає на задоволенні позову з викладених у ньому підстав (а.с. 65 - 68).
Третя особа по справі отримала копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позову і доданими до неї документами, однак жодних пояснень суду не надала (а.с. 44, 46).
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
12.06.2019 року між АТ «СК «АРКС» і ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АО4951815/ПЗ, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 8 - 12, 13).
За змістом постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю. від 17.09.2020 року по справі № 752/17046/20 встановлено, що 13.06.2020 року по вулиці Амурській в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 і транспортного засобу марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження; відповідача визнано винним в порушенні Правил дорожнього руху та у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7).
Нормою частини 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ «УПСК» за діючим полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР0165214 (а.с. 29).
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи, на підставі чого було складено страхові акти №№ ARX2632949 і ARX2618772 та розрахований розмір страхового відшкодування в сумі 92 198 гривні 85 копійок (а.с. 14, 16 - 17, 18, 22, 24).
Відповідно до платіжних доручень № 702373 від 07 вересня 2020 року і № 711106 від 06 жовтня 2020 року, позивач сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 92 198 гривні 85 копійок (а.с. 25, 26).
Потім, позивач звернувся до страховика відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 92 198 гривні 85 копійок, що підтверджується копією листа вих. № 0014493/ІНС від 15.12.2020 року (а.с. 27).
Наталі, за змістом претензії вих. № 0014493/ІНС від 27.05.2021 року вбачається, що страховик відповідача виплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 51 637 гривень 27 копійок, а тому позивач просив відповідача, як особу винну в ДТП сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 40 561 гривня 58 копійок (а.с. 28).
Вирішуючи дану справу по суті, суд насамперед керується роз'ясненнями, що викладені в правових позиціях постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України "Про страхування").
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань:
Договірне зобов'язання між позивачем і потерпілою - за договором добровільного майнового страхування;
Деліктне зобов'язання між потерпілою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП;
Договірне зобов'язання між відповідачем і третьою особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Тобто, у даній справі вимога позивача (страховика потерпілого) до відповідача (завдавача шкоди) не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Натомість, під час розгляду справи, судом не встановлено передбачених статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав для відмови у здійсненні ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування (регламентної виплати) на користь страховика потерпілої особи.
Як наслідок, суд вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У зв'язку із цим, суд погоджується із запереченнями сторони відповідача яка вважає, що саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.
При цьому, суд не приймає до уваги та відхиляє на ведені за змістом відповіді на відзив доводи представника позивача стосовно того, що розмір страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування складає 51 637 гривень 27 копійок, оскільки, всупереч вимогам статей 76 - 84 ЦПК України, вказаний факт не підтверджено жодними письмовими доказами.
Воднораз, представником позивача не було заявлено клопотань про витребування відповідних доказів.
Отже, позивач звертався до страховика відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 92 198 гривні 85 копійок, що підтверджується копією листа вих. № 0014493/ІНС від 15.12.2020 року (а.с. 27).
Однак, за змістом претензії вих. № 0014493/ІНС від 27.05.2021 року вбачається, що страховик відповідача виплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 51 637 гривень 27 копійок (а.с. 28).
Інші обставини взаємовідносин між двома страховими компаніями суду не відомі.
На підтвердження своїх вимог позивачем не надано будь-яких письмових доказів того, що розмір страхового відшкодування страховиком відповідача складає саме 51 637 гривень 27 копійок і останній не зобов'язаний (а саме відповідач зобов'язаний) відшкодувати решту виплаченої потерпілому суми страхового відшкодування в розмірі 40 561 гривня 58 копійок.
Під час розгляду справи учасниками справи не надано суду відомостей відносно того, чому страховик відповідача не здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі в сумі 92 198 гривень 85 копійок.
Судом не встановлено обставин, які б об'єктивно перешкодили учасникам процесу надати суду такі докази для вирішення справи по суті.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати решту виплаченої потерпілому суми страхового відшкодування в розмірі 40 561 гривня 58 копійок.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, - позивач не довів ту обставину, на яку він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: обов'язок відповідача відшкодувати решту виплаченої потерпілому суми страхового відшкодування в розмірі 40 561 гривня 58 копійок.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1166, 1187, 1188 ЦК України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення грошових коштів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 24 липня 2023 року.