Справа № 357/7168/23
Провадження № 2-а/357/86/23
іменем України
24 липня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участю секретаря - Сокур О.В., Хоменко О.Р.,
представнкиа позивача - Собчук Н.Ф.,
представника відповідача Департаменту ЖКГ БМР - Кравчук А.О,
відповідача інспектора з паркування - Новицького А.В.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, головного спеціаліста - інспектора з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування,-
В червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, головного спеціаліста - інспектора з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування, мотивуючи тим, що 18.05.2023 р. головний спеціаліст-інспектор з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту ЖКГ БМР Новицький А.В. склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1291439855 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення вимог п. 3.34 розділу 33 ПДР, затверджених постановою KM України від 10.10.2001 р. № 1306 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а саме за те, що він на власному автомобілі марки «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку за адресою вул. Я. Мудрого, 49 м. Біла Церква. Вказану постанову він отримав 07.06.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується копією поштового конверта, який він додає до позову. Вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що він є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується копією посвідчення. 18.05.2023 р. він на власному автомобілі марки «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , поїхав д Білоцерківської міської лікарні № 1, оскільки йому за станом здоров'я необхідно було записатись на прийом до лікаря. Він зупинився біля лікарні по вул. Я. Мудрого 49, де був знак, який не забороняв зупинку транспортних засобів особам з інвалідністю, знак 3.34 ПДР табличка 7.18 ПДР. Вийшовши з лікарні, під лобовим склом автомобіля він виявив повідомлення про притягненн до адміністративної відповідальності до постанови серії БЦ № 00000197. В даному повідомленні зазначено, що інспектор з паркування відділу по контролю з паркування управління дорожнього-господарства Департаменту ЖКГ БМР Новицький A.B. в режимі фото/відеозйомки зафіксував порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_2 18.05.2023 р. м. Біла Церква вул. Я. Мудрого, 49. Зупинка заборонено. Зупинка в зоні дії знака, відповідальністю за яке передбачена КУпАП ст. 122 ч. 1, п. 33 Знак 3.34 ПДР. У повідомленні зазначено, що у відношення до власника транспортного засобу буде винесені постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. та копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності буде надіслано в порядку ст. 279-1 КУпАП за місцем реєстрації власника транспортного засобу. Відповідно до п. 33 ПДР, таблички 7.18 він мав право зупинитись біля міської лікарні № 1 за адресою Я. Мудрого, 49, оскільки є інвалідом війни 2 групи, і дана табличка дозволяє зупинку транспортних засобів в місцях позначених знаком п. 3.34 «зупинку заборонено», а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за неправильне паркування транспортного засобу є незаконною. Хоче зазначити, що інспектор з паркування Новицький A.B. проводячи фото/відеозйомку його автомобіля не сфотографував знак який «забороняє стоянку, зупинку транспортних засобів», знак 3.34 ПДР з табличкою до нього 7.18 «крім осіб з інвалідністю», що унеможливлює визначення чи дійсно його автомобіль стояв в забороненому місці, а тому відомості внесені в постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності серії БЦ № 00000197, здійснені на підставі проведеної фото/відеозйомки є неналежним доказом і не можуть прийматися судом до уваги. Тому, просив суд скасувати постанову серії РАП № 1291439855 від 18.05.2023 р., складену інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту ЖКГ БМР Новицьким A.B., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити щодо нього справу про адміністративне правопорушення. Звільнити від сплати судового збору ( а. с. 1-2 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 7 ) та матеріали передані для розгляду.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі ( ч. 2 ст. 171 КАС України ).
Ухвалою судді від 16 червня 2023 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виликом) сторін та призначено судове засідання на 26 червня 2023 року (а. с. 12-13 ).
26 червня 2023 року розгляд справи було відкладено на 20.07.2023 року у зв'язку з відсутністю відомостей щодо належного сповіщення відповідача по справі головного спеціаліста інспектора з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича ( а. с. 18-20 ).
10 липня 2023 року то 12 липня 2023 року за вх. вх. № 30469, 30917 судом отримано відзиви на позовну заяву від Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та головного спеціаліста інспектора з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича з додатками, в тому числі, з фотографіями та диском з відеозаписом.
В судовому засіданні представник позивача Собчук Н.Ф. підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії РАП № 1291439855 від 18.05.2023 року скасувати, а провадження закрити.
Представник відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Кравчук А.О. заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 , позов не визає та просила відмовити в його задоволенні повністю, оскільки відповідачем під час розгляду справи були дотримані всі норми спеціального права, які регулюють правовідносини при порушенні правил зупинки, стоянки, паркуання транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки ( відеозапису ). Дії інспектора з паркування вчиненні згідно з вимогами чинного законодавства, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1291439855 від 18.05.2023 року є правомірною.
Відповідач головний спеціаліст - інспектор з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицький Андрій Віталійович в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , просив відмовити в його задоволенні поністю, оскільки ним під час розгляду справи були дотримані всі норми спеціального права, які регулюють правовідносини при порушенні правил зупинки, стоянки, паркуання транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки ( відеозапису ) та його дії вчиненні згідно з вимогами чинного законодавства, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1291439855 від 18.05.2023 року є правомірною.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, судом було враховано, що оскаржувану постанову позивач отримав 07.06.2023 року, про що не спростовано з боку відповідачів, навпаки, в матеріалахспрваи міститься поштовий онверт,з якого вбчається.що відповідачем осаржувану постаноу було направлено позивачу 02.06.2023 року, з позовом останній звернуся до суду 15.06.2023 року, тому не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, тобто позов подано у десятиденний строк, що передбачено вимогами ст. 286 КАС України.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно оскаржуваної постанови серії РАП№ 1291439855 від 18.05.2023 року по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 18 травня 2023 року о 12 год. 32 хв. інспектором з паркування, Новицьким Андрієм Віталійовичем , зафіксовано в режимі фотозйомки скоєне правопорушення водієм транспортного засобу «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснив зупинку за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 49, чим порушено вимоги пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень ( а. с. 3 ).
Оскаржувана постанова була винесена відносно ОСОБА_1 , якому належить вищевказаний транспортний засіб.
Звертаючись до суду з вказаним адміністративним позовом, позивач наголошує на тому, що оскаржувана постанова, яка була винесена відносно нього є незаконною, повинна бути скасованою, оскільки він як інвалід мав права здійснити зупинку свого транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 табличка 7.18 ПДР.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 142 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) (Примітка до статті 122 КУпАП).
Порядок та особливості розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлений у статях 279-1 - 279-4 КУпАП.
Так. статтею 279-1 КУпАП регламентовано, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух», зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктами 1.10 ПДР України, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Згідно пункту 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до розділу 33 ПДР України (дорожні знаки), знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Відповідно до пункту 2.8 розділу 2 ПДР України, водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2 і 3.35 - 3.38. а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 «Крім осіб з інвалідністю». Застосовується для зазначення того, що дія знаків 3.1, 3.34-3.38 не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил.
Відповідно до пункту 30 г розділу 30 ПДР України, «Водій з інвалідністю» - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.
Відповідно до підпункту б пункту 2.9 розділу 2 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 червня 2022 року № 392 «Про внесення змін та затвердження штатного розпису департаменту житлово- комунального господарства Білоцерківської міської ради з 01 липня 2022 року» (із змінами) утворено у складі управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради відділ по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради.
Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 червня 2022 року № 386 «Про уповноваження інспекторів з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів» (із змінами) надано повноваження інспекторів з паркування посадовим особам відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради.
Уповноважено інспекторів з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради: здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення; складати постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою, третьою і сьомою статті 122 та частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення»; проводити тимчасове затримання транспортних засобів у випадках, передбачених ст. 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Департамент житлово - комунального господарства Білоцерківської міської ради є виконавчим органом Білоцерківської міської ради, утворюється міською радою та є підзвітним і підконтрольним раді.
Відповідно до пункту 1.3 Положення, департамент у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Кодексом етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування Білоцерківської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради 27.02.2018 року № 87, Статутом територіальної громади міста Біла Церква, затвердженого рішенням міської ради 29 березня 2018 року № 2010-48-VII, зареєстрованого Міністерством юстиції України 26 квітня 2018 року № 6, Порядком організації договірної роботи, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 24 квітня 2018 року № 180, Порядком роботи електронного документообігу у виконавчих органах Білоцерківської міської ради з урахуванням Політики інформаційної безпеки системи електронного документообігу, затвердженого 12 вересня 2017 року № 314, рішеннями Білоцерківської міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.
Відповідно до пункту 2.17 Положення про департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради (надалі - Положення), затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 28 липня 2022 року № 2795-31-VIII, здійснює профілактику запобігання правопорушень в сфері паркування транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади.
Відповідно до пунктів 3.13, 3.14. 3.15 розділу 3 Положення, завданням ДЖКГ БМР є:
- запобігання правопорушень в сфері паркування транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади;
- здійснення контролю за правилами зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади;
- притягнення винних осіб до відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
За приписами статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 6 КУпАП органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Як встановлено та зазачено вище, 18 травня 2023 року о 12 год. 32 хв. інспектором з паркування, Новицьким Андрієм Віталійовичем , зафіксовано в режимі фотозйомки скоєне правопорушення водієм транспортного засобу «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснив зупинку за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 49, чим порушено вимоги пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
У відповідності до положень статті 142 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки технічним засобом LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V286QAC4670NXA22M0011, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення 18.05.2023 року, місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об'єкта м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 49; географічні координати: 49.80292000, 30.12287140 час вчинення порушення 12 год. 32 хв.
З матеріалів фотофіксації вбачається, що водій транспортного засобу «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_2 здійснив зупинку за адресою м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 49 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Так, фотознімки транспортного засобу «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_2 , які були зроблені інспектором з паркування та додані до відзиву, повністю відповідають вимогам примітки до статті 142 КУпАП. Зокрема, вказано географічні координати: 49.80292000, 30.12287140, які підтверджують знаходження транспортного засобу «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_2 у місці де забороняється зупинка, а саме за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 49 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» за наявності під ним таблички 7.18, тобто "Крім осіб з інвалідністю". Застосовується для зазначення того, що дія знаків 3.1,3.34-3.38 не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", відповідно до вимог цих Правил. На фотознімках відображено дату: 18.05.2023 року та час правопорушення: о 12 год. 32 хв., що підтверджує факт самої зупинки транспортним засобом за вказаною адресою, а також відсутність на транспортному засобі «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_2 розпізнавальних знаків «Водій з інвалідністю».
В свою чергу, позивач не підтвердив, що на транспортному засобі «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_2 був розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".
Навпаки, в судовому засіданні представник позивача зазначила та не спростувала, що на автомобілі, яким керував позивач дійсно були відсутні розпізнвальні знаки "Водій з інвалідністю", позивач їх зняв у зв'язку з продажею вказаного транспортного засобу.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників ( ч. 1 ст.78 КАС України ).
Встановлено та не спростовано з боку позивача, що інспектором з паркування у відповідності до вимог статті 279-1 КУпАП було розміщено повідомлення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності до постанови серії БЦ № 00000197 на лобовому склі транспортного засобу «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_2 . Після встановлення відповідальної особи Царенка В.В., інспектором з паркування, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1291439855 від 18.05.2023 року згідно з частиною 5 статті 279-1, статтей 283, 284 КУпАП, - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказана постанова надіслана відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її місця реєстрації у відповідності до частини 7 статті 279-1 КУпАП.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Отже, постанова серії РАП № 1291439855 від 18.05.2023 року, винесена інспектором з паркування у відповідності до чинного законодавства, містить всю передбачену КУпАП інформацію, та пред'явлена до суду як доказ.
Відповідно до примітки статті 142 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Тобто, технічний засіб LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V286QAC4670NXA22M0011 працював у режимі фотозйомки під час фіксації правопорушення позивача. Фотознімки транспортного засобу «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_1 , зроблені інспектором з паркування, повністю відповідають вимогам статті 142 КУпАП та є належними та допустимими доказами в даній справі.
Таким чином, відповідачем під час розгляду справи були дотримані всі норми спеціального права, які регулюють правовідносини при порушенні правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні транспортним засобом зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Тобто, в даному випадку для відступу від вимог дорожнього знаку 3.34, транспортний засіб позивача мав бути позначеним розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю».
Оскільки в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу позивача відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», здійснення зупинки транспортного засобу позивачем, свідчить про не дотримано порядку отримання відповідної пільги, оскільки на транспортному засобі відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Тому, суд не погоджується з доводами позивача про те, що сам по собі факт наявності у нього інвалідності та документів, які це підтверджують, є підставою для зупинки транспртного засобу в дії знаку 3.34 табличка 7.18 ПДР, а розміщення розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» не є його обов'язком для використання цієї пільги.
Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, дійсно не передбачений обов'язок розміщення розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю" на відповідних транспортних засобах. Проте, у разі користування пільгами відповідно до Закону № 875-ХІІ і Порядку № 585, зазначеними нормативно-правовими актами передбачено обов'язкове розміщення розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю" на транспортному засобі, у передбачений нормами Правил дорожнього руху, спосіб.
На механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю, спереду і ззаду розміщується знак «Водій з інвалідністю» відповідно до п.п. «ґ» 30.3 Правил дорожнього руху (квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17).
Та обставина, що при зверненні до суду позивачем була надана копія посвідчення інваліда 2 групи, не спростовує його вини у вчиненні адміністративного правопорушеня та висновку про неправомірність дій відповідача інспектора з паркування Новицького А.В .
Оскільки тарнспортний засіб, яким керував позивач був зупинений під дорожнім знаком 3.34 ПДР «Зупинку заборонено», за наявності під ним таблички 7.18, тобто "Крім осіб з інвалідністю", дія знаків 3.1,3.34-3.38 не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", відповідно до вимог цих Правил, а транспорний засіб позивача не мав розпізнавального знаку «Водій з інвалідістю», тому відповідач правомірно склав оскаржувану постанову.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( стаття 72 КАС Ураїни ).
Згідно ч. 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, головного спеціаліста - інспектора з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування є такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає наступне.
В силу ч.1 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
У даному випадку головним спеціалістом - інспектором з паркування за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, винесено постанову, що є предметом оскарження. В даному випадку, головний спеціаліст - інспектор з паркування наділений повноваженнями вчиняти дії та притягувати винних осіб до адміністративної відповідальності та належним захистом прав позивача є скасування саме постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки юридичні наслідки для особи у даному випадку має лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
Також, суд зазначає, що враховуючи позицію викладену в постанові КАС ВС від 26.12.2019 № 724/716/16-а (К/9901/12750/18), де зазначено, що відповідачем у справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення, відповідач головний спеціаліст - інспектор з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицький Андрій Віталійович не є належним відповідачем у справі.
Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55, 68 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 16, 20, 44, 69, 70, 90, 77, 78, 122, 126, 132, 139, 159, 162, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, головного спеціаліста - інспектора з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування, - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на судове рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 02.06.2021 року, орган, що видав 3210 );
Відповідач: Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. А. Шептицького, буд. 2,ЄДРПОУ: 03346696 );
Відповідач: Головний спеціаліст - інспектор з паркування Відділу поконтролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицький Андрій Віталійович ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. А. Шептицького, буд. 2,ЄДРПОУ: 03346696 ).
Повний текст судового рішення складено 24 липня 2023 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов