Ухвала
24 липня 2023 року
м. Київ
справа № 501/2062/16-ц
провадження № 61-10561ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічник Олени В'ячеславівни, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -
ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого
2020 року позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 09 листопада 2006 року № 1966-08 ПОУ Н (в системі обліку банку договір № 10607817000)
по процентах та кредиту у розмірі 29 660,00 доларів США.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 09 листопада 2006 року № 1966-08 ПОУ Н (в системі обліку банку договір № 10607817000)
по пені у розмірі 9 351,91 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2020 року змінено. Виключено із четвертого аркушу мотивувальної частини рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2020 року абзаци 11 та 12, які розпочинаються словами: «Щодо зустрічної позовної заяви…» і закінчуються словами: «…та підлягають задоволенню повністю». В абзаці четвертому резолютивної частини рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2020 року слова:
«… в солідарному порядку…» замінено словами: «…в рівних частках…». В іншій частині рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2020 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
10 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пасічник О. В.,
із застосуванням засобів поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 24 квітня 2023 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку
на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення
не було вручено у день його проголошення або складення, має право
на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представником ОСОБА_1 - адвокатом Пасічник О. В., порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень, мотивоване тим, що копію постанови апеляційного суду отримано іншим відповідачем ОСОБА_2 28 червня
2023 року. Цього самого дня заявнику було передано копію указаного судового рішення. Вважає, що відлік строку на касаційне оскарження розпочався з моменту отримання та спливає 27 липня 2023 року.
Одночасно, доказів на підтвердження зазначених обставин заявником
до касаційної скарги не додано.
При цьому саме по собі клопотання, без надання доказів на підтвердження обставин, що заважало звернутися з касаційною скаргою у встановлений законом строк, з урахуванням того, що повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року було оприлюднено на офіційному вебсайті Єдиного державного реєстру судових рішень 27 квітня 2023 року, може свідчити про штучне збільшення строку на касаційне оскарження, пропущеного на доволі значний строк.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення
суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі
у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням
про вручення - якщо така адреса відсутня.
Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови, а також того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії цього судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України. Крім цього, не зазначено
про обставини, що об'єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк.
Таким чином, на підтвердження наведених обставин пропуску строку слід надати відповідні докази, про що зазначено вище.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини
та основоположних свобод.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала,
не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку
або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження
у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Таким чином, заявникові необхідно на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази в оригіналах або завірені
в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв'язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.
2. Крім цього, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,
в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок,
та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку
із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах
є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується
з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц,
від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року
у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі
№ 522/2732/16-ц).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічник О. В.,
не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень,
у касаційній скарзі узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
3. Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 01 вересня 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив
1 378,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378,00 грн).
За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати
(частина перша статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)
за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить
200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Верховний Суд ураховує, що 29 660,00 доларів США за курсом Національного банка України станом на день звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду з даним позовом (01 вересня 2016 року) еквівалентно 789 252,60 грн (26,61 грн
за 1 долар США).
Ціна позову на день його подання становила 798 604,51 грн ((29 660 доларів США х 26,61 грн) + 9 351,91 грн). Відповідно судовий збір, який підлягав сплаті за його подання, становив 11 979,07 грн (798 604,51 грн х 1,5%).
Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 23 958,14 грн (11 979,07 грн х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення
від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, заявникові необхідно: 1) На підтвердження наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази в оригіналах або завірені
в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв'язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами; 2) Зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389
ЦПК України; 3) Сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, надати докази на підтвердження сплати у встановлених порядку і розмірі,
або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу,
про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6
Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Визнати наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Пасічник Оленою В'ячеславівною, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічник Олени В'ячеславівни, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник