79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.07.2023 Справа № 914/2971/21
За позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача-1:Акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів
до відповідача-2:PKO Bank Polski S.A. (ПКО Банк Полскі СА), м. Варшава, Республіка Польща
про:визнання недійсними одностороннього правочину з примусового викупу акцій та застосування наслідків недійсності правочину
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:Масляний Ю.А. - адвокат;
від відповідача-1:Мацієвський В.М. - адвокат;
від відповідача-2:Сало А.М. - адвокат.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк» про визнання недійсним правочину з примусового викупу акцій, визнання недійсним рішення Спостережної ради АТ «Кредобанк» №4/2018 від 16.02.2018.
Ухвалою від 04.10.2021 суд залишив позовну заяву без руху та надав заявникові строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 25.10.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 15.11.2021.
15.11.2021 суд постановив продовжити відповідачу строк до 26.11.2021 для подання відзиву та оголосив перерву в судовому засіданні до 06.12.2021.
Ухвалою від 06.12.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 1 місяць та оголосив перерву в судовому засіданні до 17.01.2022.
Ухвалою від 17.01.2022 залучено у справу PKO Bank Polski S.A. (ПКО Банк Полскі СА) в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, відкладено підготовче засідання на 04.02.2022.
04.02.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Крупника Р.В. (ЛН №3114514-2005839607-1).
Ухвалою від 16.02.2022 підготовче засідання у справі призначено на 28.02.2022.
Ухвалою від 28.02.2022 суд відклав підготовче засідання на 11.03.2022.
Ухвалою від 11.03.2022 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, задовольнив клопотання позивача про залучення до участі у справі PKO Bank Polski S.A. в процесуальному статусі співвідповідача, визначив, що учасниками справи є позивач: ОСОБА_1 ; відповідач-1: АТ «Кредобанк»; відповідач-2: PKO Bank Polski S.A, розгляд справи ухвалив розпочати спочатку зі стадії прийняття заяви позивача про залучення співвідповідачем PKO Bank Polski S.A, підготовче засідання у справі призначив на 10.10.2022 та зупинив провадження до 10.10.2022.
Ухвалою від 10.10.2022 суд поновив провадження у справі, підготовче засідання у справі призначив на 31.10.2022.
У судовому засіданні, призначеному на 31.10.2022 суд поновив відповідачу-2 строки для подання відзиву та долучив відзив до матеріалів справи.
Ухвалою від 31.10.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 28.11.2022.
Підготовче засідання призначене на 28.11.2022 не відбулося, у зв'язку із відсутністю електроенергії у будівлі Господарського суду Львівської області, про що свідчить наявний у матеріалах справи Акт про відключення електроенергії від 28.11.2022.
Ухвалою від 29.11.2022 підготовче засідання у справі призначено на 22.12.2022.
Ухвалою від 22.12.2022 суд ухвалив розцінити заяву ОСОБА_1 про зміну предмету та підстав позову (вх. №3918/22 від 29.11.2022) як заяву про зміну предмета позову, прийняти вказану заяву до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням, підготовче засідання у справі відклав на 23.01.2023.
Ухвалою від 23.01.2023 суд ухвалив здійснювати підготовче провадження у даній справі в розумний строк та відкласти підготовче засідання на 27.02.2023.
У підготовчому засіданні 27.02.2023 оголошувалась перерва до 03.04.2023.
Суд оголосив перерву у підготовчому засіданні 03.04.2023 до 01.05.2023.
Надалі, у підготовчому засіданні 01.05.2023 суд долучив до матеріалів справи висновок експерта, наданий відповідачем-2, а також оголосив перерву до 26.05.2023.
Ухвалою від 26.05.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 10.07.2023.
В судовому засіданні 10.07.2023 оголошувалася перерва до 12.07.2023.
Представник позивача в судове засідання 12.07.2023 з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання з'явилися, просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги (з урахуванням прийнятих судом заяв про зміну предмету позову) обґрунтовані тим, що позивач являвся акціонером АТ «Кредобанк» та власником простих іменних акцій. Як стверджує ОСОБА_1 , листом від 22.05.2019 №63/С-325/1 АТ «Кредобанк» повідомило позивача про те, що PKO Bank Polski S.A., як власник домінуючого контрольного пакету акцій АТ «Кредобанк», здійснив у 2018 році викуп акцій АТ «Кредобанк» за ринковою вартістю, яка була затверджена рішенням Спостережної ради АТ «Кредобанк» від 16.02.2018 №4/2018. Кошти за примусовий викуп акцій в сумі 2239,53 грн. знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу) АТ «Кредобанк», відкритого для виплати акціонерам коштів за придбані акції.
На думку позивача правочин щодо примусового викупу акцій є недійсним з таких підстав:
1) Вказаний правочин суперечить ст. 41 Конституції України, оскільки не був дотриманий баланс між втручанням у право приватної власності та задоволенням суспільного інтересу, досягнутого в результаті викупу, а також викуп був здійснений без дотриманням легітимної мети. При примусовому викупу акцій жодного суспільного інтересу не забезпечувалося, а тільки приватний. Частка примусово викуповуваних PKO Bank Polski S.A. акцій не впливає на внутрішньо-корпоративні процеси управління, мінімалізацію майнових та часових затрат на управління.
2) Вказаний правочин є незаконним, оскільки ціна примусового викупу акцій товариства за публічною вимогою не відповідає їх ринковій вартості і викуп за заниженою ціною порушує право позивача на мирне володіння приватним майном, суперечить принципам юридичної визначеності та легітимних очікувань.
З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним правочин з примусового викупу акцій АТ «Кредобанк» в частині викупу акцій ОСОБА_1 та застосувати такі наслідки:
- зобов'язати PKO Bank Polski S.A. повернути ОСОБА_1 125' 253 акцій АТ «Кредобанк»;
- зобов'язати АТ «Кредобанк» повернути PKO Bank Polski S.A. з рахунку умовного зберігання НОМЕР_4 кошти в сумі 2' 239,53 грн., право на отримання яких надано ОСОБА_1
Аргументи АТ «Кредобанк».
Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі з таких підстав:
1) Відсутні підстави для визнання недійсним правочину щодо примусового викупу акцій, оскільки цей правочин здійснено з повним дотриманням вимог чинного законодавства України, яке було прийнято на виконання зобов'язань України по приведенню свого законодавства у відповідність до законодавства Європейського Союзу. А тому здійснений викуп ґрунтується як на національному законодавстві України, так і на законодавстві Європейського співтовариства та відповідає найкращим практикам корпоративного управління.
2) Акціонерне товариство «Кредобанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки воно не було стороною примусового викупу акцій, а тому не може відповідати за цією вимогою. Крім цього, вимога про зобов'язання АТ «Кредобанк» повернути PKO Bank Polski S.A. кошти з рахунку умовного зберігання не підлягає задоволенню, оскільки відповідач-1 не є власником (розпорядником) коштів, розміщених на такому рахунку свого клієнта (володільця рахунку), не є бенефіціаром щодо них та не може бути ані платником, ані одержувачем за переказами таких коштів.
3) Позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем обрано неналежний/неефективний спосіб захисту, що підтверджується постановою КГС ВС від 14.12.2021 у справі № 905/221/19. Належним способом захисту в даній справі були б вимоги позивача про стягнення недоотриманої суми компенсації, якщо така б була несправедливою.
У відзиві на позовну заяву, відповідачем-1 також заявлено про застосування позовної давності в даній справі, оскільки з процедурою примусового викупу акцій ОСОБА_1 був обізнаний 16.04.2018, що підтверджується його заявою, поданою до Банку, а з позовною заявою до суду він звернувся 24.09.2021, тобто з пропуском трьохрічного строку.
Аргументи PKO Bank Polski S.A.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з таких підстав:
1) Процедура проведення «сквіз-ауту» передбачена Законом України «Про акціонерні товариства» є конституційною та відповідає Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950р. Наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог положення ст. 41 Конституції України не застосовуються до спірних відносин між приватно-правовими суб'єктами, оскільки стосуються встановлених обмежень переходу прав з приватної до державної (комунальної) власності.
2) PKO Bank Polski S.A. дотримався повністю процедури проведення «сквіз-ауту» відповідно до вимог чинного законодавства України та здійснив викуп акцій за ціною в розмірі 0,01788 грн. за акцію, яка була визначена правомірно, прозоро та відповідала вимогам законодавства та ринковим умовам. Підтвердженням цього слугує Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової економічної та оціночної експертизи №10102 від 18.04.2023, згідно якого дійсна (ринкова) вартість 1 акції АТ «Кредобанк», станом на 15.01.2018, складає 0,0177 грн. без врахування ПДВ.
3) Позивачем обрано неналежний/неефективний спосіб захисту, оскільки визнання недійсним правочину призведе до правової невизначеності і порушення прав інших акціонерів, які погодилися з визначеною ціною викупу. Більше того, оспорення позивачем процедури проведення «сквіз-ауту» майже через чотири роки після її проведення містить усі ознаки зловживання правом.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Акціонерне товариство «Кредобанк» було зареєстроване у 1990 році під назвою «Західно-український комерційний банк» (теперішня назва банку - з 26.11.2009), як один з перших комерційних банків в Україні.
Банк здійснює свою діяльність відповідно до Ліцензії НБУ №43 від 11.10.2011 та є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (реєстраційне свідоцтво №051 від 19.10.2021).
Станом на 15.01.2018 АТ «Кредобанк» мало зареєстрований статутний капітал у розмірі 2' 248' 969' 469,16 грн., який було поділено на 224' 896' 946' 916 простих іменних акцій номінальною вартістю 1 копійка кожна.
Структура статутного капіталу АТ «Кредобанк» була наступна:
- PKO Bank Polski S.A. мав 224' 063' 171' 008 акцій, що становило 99,629262% статутного капіталу;
- 6' 893 міноритарних акціонерів (6' 819 фізичних осіб і 74 юридичні особи) мали в загальному 833' 775' 908 акцій, що становило 0,380738% статутного капіталу.
Позивач - ОСОБА_1 був акціонером АТ «Кредобанк», якому належало 101' 234 простих іменних акцій, що підтверджується Випискою про стан рахунку у цінних паперах №010109 від 02.07.2009.
15.01.2018 PKO Bank Polski S.A. направило АТ «Кредобанк» лист № DER-41/2018 від 11.01.2018 в якому повідомило, що має намір скористатися своїм правом, передбаченим ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов'язкового продажу простих акцій акціонерами на його вимогу.
16.01.2018 АТ «Кредобанк» опублікувало відповідне повідомлення на своєму веб-сайті (https://kredobank.com.ua/public/upload/a979113c7896beae54999a18000fdf7e.pdf).
22.01.2018 спостережна рада АТ «Кредобанк» прийняла рішення №3/2018 згідно котрого для визначення ринкової вартості простих іменних акцій, яка буде застосовуватися під час обов'язкового продажу вирішила залучити суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Нексія ДК оцінювальні послуги». Вказане було зумовлено також тим, що рішенням Котирувальної комісії ПАТ «Українська біржа» №1063 від 01.11.2013 прості іменні акції АТ «Кредобанк» з 04.11.2013 виключено з біржового реєстру ПАТ «Українська біржа» та переведено в категорію позалістингові цінні папери.
07.02.2018 ТОВ «Нексія ДК оцінювальні послуги» складено Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ «Кредобанк» згідно котрого станом на 15.01.2018 ринкова вартість однієї простої іменної акції, визначена методом чистих активів у межах майнового підходу складає 0,01788 грн.
16.02.2018 спостережна рада АТ «Кредобанк» прийняла рішення №4/2018 про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ «Кредобанк» за якою буде відбуватися обов'язковий продаж в розмірі 0,01788 грн.
05.03.2018 PKO Bank Polski S.A. направило АТ «Кредобанк» публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій від 05 березня 2018 р. № 157/OER/2018.
13.03.2018 АТ «Кредобанк» опублікувало публічну безвідкличну вимогу на своєму веб-сайті (https://kredobank.com.ua/public/upload/99445f6b4c64a74ba26885449fa8cdad.pdf) та у базі даних особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації (https://smida.gov.ua/db/irregular/200734), а також надіслало засвідчені копії публічної безвідкличної вимоги та копію договору про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Центрального депозитарію цінних паперів.
27.03.2018 АТ «Кредобанк» розіслало копію публічної безвідкличної вимоги всім акціонерам банку.
Жодною із сторін не заперечується та обставина, що для виплати акціонерам банку коштів за викуплені в них акції, АТ «Кредобанк» уклало з PKO Bank Polski S.A. договір рахунку умовного зберігання (ескроу). Під час викупу акцій PKO Bank Polski S.A. перерахувало кошти на вказані рахунки, в тому числі позивачу на рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 2' 239,53 грн.
17.04.2018 ПАТ «Національний депозитарій України» повідомило АТ «Кредобанк» про завершення виконання всіх процедур, пов'язаних з обов'язковим продажем акцій банку. PKO Bank Polski S.A. став єдиним акціонером АТ «Кредобанк».
Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає правочин з примусового викупу акцій є недійсним з огляду на те, що такий суперечить ст. 41 Конституції України, а також через те, що ціна примусового викупу акцій не відповідає їх ринковій вартості і викуп здійснено за заниженою ціною. На підтвердження цього, позивачем долучено до матеріалів справи Рецензію від 26.07.2018 на копію Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ «Кредобанк», з якого вбачається, що Звіт ТОВ «Нексія ДК оцінювальні послуги» класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативних актів з оцінки майна, є неякісним та не може бути використаний.
ОЦІНКА СУДУ.
Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначено Законом України «Про акціонерні товариства». При вирішенні даної справи суд застосовуватиме Закон №514-VI від 17.09.2008, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
14.06.1994 було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов'язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність із законодавством співтовариства.
21.03.2014 підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Ця Угода була ратифікована Законом України від 16.09.2014 №1678-VII і є невід'ємною частиною українського законодавства. Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід'ємною частиною.
Додатком XXXIV до глави 13 «Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит» розділу V «Економічне і галузеве співробітництво» Угоди передбачено, що Україна зобов'язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов'язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.
Згідно з частиною третьою статті 249 Договору про заснування Європейської Спільноти директива є обов'язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, стосовно визначеного в ній результату, однак залишає державам вибір форми та засобів його досягнення. Директива покладає на держави-члени обов'язок видавати правові акти для досягнення результату, зазначеного в директиві (імплементувати директиву у внутрішнє законодавство). Отже, директиви не є актами, які безпосередньо регулюють відповідні відносини у державах-членах, таке регулювання запроваджується внаслідок імплементації директив у внутрішні правопорядки. Проте обов'язок України з імплементації Директиви про поглинання випливає не з Договору про заснування Європейської Спільноти, не з членства України в Європейському Союзі, а з ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII Угоди, яка встановлює певні міжнародні зобов'язання України.
Директива про поглинання регулює відносини за участю акціонерних товариств, усі або частина акцій яких знаходяться в обігу на регульованому ринку. Оскільки ця Директива встановлює лише мінімальні стандарти в цій сфері, то держави можуть поширити її дію і на інші товариства.
Згідно з частиною другою статті 15 Директиви про поглинання держави-члени повинні забезпечити, щоб оферент був спроможний вимагати від усіх власників решти цінних паперів продати йому/їй ці папери за справедливою ціною. Держави-члени можуть запровадити таке право у наступних ситуаціях: (а) у разі, якщо оферент володіє акціями, що складають не менше, ніж 90 % капіталу, що дає право голосу та 90 % голосів у компанії-адресата оферти, або (b) у разі, якщо, після прийняття пропозиції, оферент придбав або остаточно зобов'язався придбати цінні папери, що представляють не менше 90 % капіталу адресата оферти, що забезпечує право голосу та 90 % голосів, що були предметом оферти. У випадку, передбаченому пунктом (а), держави-члени можуть встановити вищий поріг, котрий, однак, не може бути вищим, ніж 95 % капіталу, що дає право голосу.
Україна виконуючи обов'язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» №1983-VIII від 23.03.2017, яким запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out), доповнивши Закон України «Про акціонерні товариства» статтею 65-2.
За нормами вказаної статті особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій (95%), протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов'язана подати офіційним каналом зв'язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття нею права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (далі - повідомлення).
Протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов'язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
Таким чином, здійснені Україною запровадження мають більш широкий характер, аніж це передбачено мінімальними стандартами Директиви про поглинання: ці інститути були запроваджені щодо всіх акціонерних товариств, а не тільки тих, акції яких знаходяться в обігу на регульованому ринку; вони були запроваджені не лише у зв'язку із пропозицією про поглинання і після його завершення та стосувалися всіх акціонерних товариств, які на дату набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» мали серед акціонерів власника домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства. Водночас Україна застосувала вищий відсоток володіння акціями (95%), який надає акціонеру право на сквіз-аут, порівняно з мінімально дозволеним Директивою (90%).
Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяв про зміну предмету позову):
- предметом даного позову є матеріально-правові вимоги про визнання недійсним правочину щодо примусового викупу акцій в частині позивача та застосування наслідків недійсного правочину.
- підставами позову є обставини того, що оспорюваний правочин суперечить ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950р., оскільки не було дотримано балансу між втручанням у право приватної власності та задоволенням суспільного інтересу, а також викуп здійснено за несправедливою ціною.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги предмет та підстави позову, а також доводи сторін вказані в заявах по суті справи, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, станом на момент виникнення спірних правовідносин PKO Bank Polski S.A. був власником домінуючого контрольного пакету акцій АТ «Кредобанк» та мав 224' 063'171' 008 акцій, що становило 99,629262% статутного капіталу.
Іншим пакетом в розмірі 833' 775' 908 акцій, що становило 0,380738% статутного капіталу володіли 6' 893 міноритарних акціонери (6' 819 фізичних осіб і 74 юридичні особи). Зокрема, позивач володів простими іменними акціями в кількості 101' 234 штуки.
Таким чином, PKO Bank Polski S.A. згідно ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» вправі був здійснити примусовий викуп акцій і цим правом відповідач-2 скористався, направивши АТ «Кредобанк» лист № DER-41/2018 від 11.01.2018.
За змістом ст. 177 ЦК України та ч. 1 ст. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» акція є об'єктом права власності.
Відповідно до ч.5 ст.41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.321 ЦК України (примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов'язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої.
Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.
Відповідно до ч.5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Тобто встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).
Крім цього, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 Закону України «Про акціонерні товариства» з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства» ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто - у разі створення акціонерного товариства однією особою).
Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб'єктом оціночної діяльності:
1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів;
у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому НКЦПФР;
3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
В цьому контексті суд зазначає, що при проведенні процедури сквіз-аут надзвичайно важливу роль виконує наглядова рада, котра згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства» є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Так, наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить. В процедурі сквіз-ауту вказана рада обирає суб'єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. А відтак саме від добросовісних та розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що після надходження листа PKO Bank Polski S.A. № DER-41/2018 від 11.01.2018 про намір викупити акції, враховуючи те, що з 04.11.2013 акції АТ «Кредобанк» було виключено з біржового реєстру, спостережна рада банку рішенням №3/2018 від 22.01.2018 вирішила залучити суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Нексія ДК оцінювальні послуги» для визначення ринкової вартості простих іменних акцій, яка буде застосовуватися під час обов'язкового продажу.
07.02.2018 ТОВ «Нексія ДК оцінювальні послуги» складено Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ «Кредобанк» згідно котрого станом на 15.01.2018 ринкова вартість однієї простої іменної акції, визначена методом чистих активів у межах майнового підходу складає 0,01788 грн. Як вбачається із звіту, при проведенні робіт з оцінки були використані загальноприйняті в міжнародній та українській практиці підходи: майновий (в рамках методу накопичення активів).
В подальшому оцінку було затверджено рішенням спостережної ради АТ «Креобанк» №4/2018 від 16.02.2018.
На думку позивача визначений розмір вартості акції є несправедливим та заниженим, що підтверджується Рецензію ФДМУ від 26.07.2018 на копію Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ «Кредобанк», з якого вбачається, що Звіт ТОВ «Нексія ДК оцінювальні послуги» класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативних актів з оцінки майна, є неякісним та не може бути використаний. Як вбачається з цієї рецензії її було зроблено на підставі листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.07.2018 №13/05/21428.
З цього приводу суд зазначає, що сам по собі факт невідповідності Звіту про оцінку ринкової вартості акцій АТ «Кредобанк» вимогам нормативних актів з оцінки майна, ще не є безумовним свідченням того, що визначена в цьому звіті ринкова вартість не відповідає дійсності чи є несправедливою.
З урахуванням того, що в судовій практиці були різні підходи щодо визначення справедливої ціни акцій, які примусово викупляються, Палата з розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду прийняла постанову від 15.06.2022 у справі №905/671/19 в котрій вирішила уточнити та усунути розбіжності з цього питання.
Зокрема, в пунктах 152, 154 та 175 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Палата зазначила, що поняття «справедлива вартість» означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб'єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб'єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.
Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата уточнила правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» таким чином, що:
- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,
- у зв'язку з цим має бути обов'язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
- майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.
В цьому випадку суд зазначає, що представником PKO Bank Polski S.A. з урахуванням вимог ч. 3 ст. 98 ГПК України замовлено та надано суду Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової економічної та оціночної експертизи №10102 від 18.04.2023 згідно якого дійсна (ринкова) вартість 1 (однієї) акції АТ «Кредобанк» станом на 15.01.2018 у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду АТ «Кредобанк» визначена і узгоджена із застосуванням основних методичних підходів оцінки ринкової вартості майна, складає 0,0177 грн. (одна ціла сімдесят сім сотих копійки), без врахування ПДВ.
Дійсна (ринкова) вартість пакету акцій загально кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) АТ «Кредобанк» станом на 15.01.2018 складала 3' 980' 675' 960,41 грн. (три мільярди дев'ятсот вісімдесят мільйонів шістсот сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 41 коп.).
Як вбачається з Висновку №10102 від 18.04.2023 при визначенні ринкової вартості однієї акції АТ «Кредобанк» експертами застосовано три методи оцінки, а саме:
- дохідний метод, згідно котрого вартість однієї простої іменної акції становить 0,0177 грн.;
- порівняльний метод, згідно котрого вартість однієї простої іменної акції становить 0,0170 грн.;
- майновий метод, згідно котрого вартість однієї простої іменної акції становить 0,0072 грн.
З Висновку №10102 від 18.04.2023 прослідковується, що обираючи метод визначення ринкової вартості однієї акції АТ «Кредобанк» у складі пакету, експерти зазначили, що отримана з використанням майнового підходу вартість акцій не може розглядатися як дійсно ринкова, оскільки відтворення або заміщення функціонального аналогу з наявністю ідентичного переліку активів, відображених у балансі, не гарантує потенційному покупцю отримання аналогічного рівня дохідності, а й відповідно, ринкової ціни акцій, яка ґрунтується, перш за все, на вартості цього бізнесу.
Натомість показник вартості, отриманий в рамках застосування дохідного підходу, відображає поточну вартість використання всіх матеріальних та нематеріальних активів банку, отриману на підставі аналізу поточних та майбутніх грошових потоків, з урахуванням ринкових даних та тенденцій. При цьому підсумки дохідного підходу базуються на фактичних та прогнозованих результатах функціонування бізнесу (чистих грошових потоках), який є метою інвестицій в акціонерний капітал.
Порівняльний підхід враховує «настрій» ринку. Іншими словами, основною перевагою порівняльного підходу є те, що вартість бізнесу фактично визначається ринком, так як оцінювач лише коригує реальну ринкову ціну аналога для кращої порівнюваності, тоді як при застосуванні інших підходів до оцінки бізнесу або акцій вартість є результатом розрахунку.
Як зазначили експерти, для АТ «Кредобанк» результати розрахунків двома підходами відображують той факт, що дохідність банку на дату оцінки майже співпадає з ринковими показниками і співставна з дохідністю відібраних аналогів у порівняльному підході, що свідчить про правильність та достовірність розрахунків. Разом з тим, дохідний підхід побудований на прогнозних результатах діяльності банку і, враховуючи мету оцінки, його результат прийнятий в якості остаточного.
Таким чином, з наведеного вбачається, що у Висновку №10102 від 18.04.2023 експертами було обрано найбільшу ціну з існуючих на ринку та визначену за допомогою різних методів і саме така ціна, згідно правових висновків КГС ВС викладених в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 має вважатися справедливою.
Враховуючи те, що визначена експертами дійсна (ринкова) вартість однієї акції АТ «Кредобанк» є нижчою, ніж вартість цієї акції, яка була визначена Звітом ТОВ «Нексія ДК оцінювальні послуги» від 07.02.2018, затвердженим рішенням спостережної ради АТ «Кредобанк» №4/2018 від 16.02.2018, суд доходить висновку, що при примусовому викупі акцій відповідачами не було порушено вимоги законодавства України щодо виплати позивачу справедливої ціни.
Відповідно до ч. 9 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції.
Жодною із сторін не заперечується та обставина, що в АТ «Кредобанк» було відкриті рахунки умовного зберігання (ескроу) для виплати міноритарним акціонерам вартості придбаних в них акцій, в тому числі для позивача рахунок № НОМЕР_1 . На вказаний рахунок позивачу перерахували кошти в розмірі 2' 239,53 грн., однак він відмовився їх отримувати через несправедливу ціну.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що при примусовому викупу акцій жодного суспільного інтересу не забезпечувалося, а тільки приватний, а також не було дотримано балансу між втручанням у право приватної власності та задоволенням суспільного інтересу.
З цього приводу суд звертає увагу на таке.
Як вже зазначалося, норми Закону України «Про акціонерні товариства» про примусовий викуп акцій було прийнято на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами згідно котрої Україна зобов'язалася поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни.
Запровадження державою зазначеного законодавчого регулювання зумовлено наявністю інтересів суспільства у сталому функціонуванні та розвитку акціонерних товариств, що забезпечує робочі місяця та сплату податків у державі, зростанні інвестиційної привабливості акціонерних товариств, зменшенні корпоративних конфліктів, рейдерства тощо. Зазначене вимагає належного рівня корпоративного управління та мінімізації пов'язаних із цим витрат, необхідних, зокрема, для підтримання інфраструктури, пов'язаної зі скликанням загальних зборів акціонерного товариства або з реалізацією акціонерами своїх інших прав та повноважень.
Таким чином, забезпечення можливості примусового викупу акцій відповідає інтересам суспільства. Вказаної позиції притримується ВПВС в постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 (пункт 7.22).
Судом також встановлено, що примусовий викуп PKO Bank Polski S.A. переслідувало легітимну мету. Вказане зумовлено тим, що протягом тривалого періоду між мажоритарним акціонером та міноритарними акціонерами існували протиріччя щодо діяльності АТ «Кредобанк».
Зокрема, у 2009 з метою підтримки економічних показників АТ «Кредобанк» в умовах нестабільності економіки пропонувалось збільшити статутний капітал шляхом закритого (приватного) розміщення акцій серед акціонерів на 1' 024' 100' 000,00 грн., однак міноритарні акціонери заперечували проти такого збільшення, що підтверджується протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Товариства від 29.01.2009 - 23.02.2009
Надалі міноритарні акціонери голосували проти рішення про затвердження результатів закритого (приватного) розміщення акцій, що підтверджуться протоколом річних загальних зборів акціонерів АТ «Кредобанк» № 2010/01 від 30.04.2010.
Аналогічно акціонери голосували проти збільшення статутного капіталу для забезпечення ліквідності на загальних зборах у 2016, що підтверджується протоколом річних загальних зборів акціонерів АТ «Кредобанк» № 2056/02 від 21.09.2015.
Мінорітарні акціонери також голосували проти затвердження облікового чистого прибутку АТ «Кредобанк» та направлення його на покриття збитків минулих періодів, що стверджується протоколами № 2016/01 від 27.04.2016 та № 2017/01 від 27.04.2017.
Вказані розбіжності призводили до існування судових спорів за позовами міноритарних акціонерів, докази чого знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, в результаті проведеної процедури сквіз-ауту, PKO Bank Polski S.A. став єдиним акціонером АТ «Кредобанк», що виключає будь-які корпоративні спори, можливість вчинення рейдерських дій, чи підрив ділової репутації відповідачів. Як зазначає відповідач-2 мотивом здійснення примусового викупу акцій також є зростання інвестиційної привабливості АТ «Кредобанк», адже наявність великої кількості міноритарних акціонерів негативно позначається на впровадженні нових інвестиційних проектів, пов'язаних із розвитком господарської діяльності банку, оскільки зберігається імовірність використання акцій міноритарними акціонерами всупереч його стратегії.
Відтак, суд погоджується з твердженням відповідача-2, що процедура сквіз-ауту щодо позивача як міноритарного акціонера АТ «Кредобанк» проведена з легітимною метою, а мотиви PKO Bank Polski S.A. як мажоритарного акціонера відповідали суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури.
Підсумовуючи все викладене вище, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки процедура з примусового викупу акцій АТ «Кредобанк» проводилась відповідно до норм Закону України «Про акціонерні товариства», здійснювалася з легітимною метою і запропонована позивачу вартість викупу акцій є справедливою, а тому був дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивача.
Окремо суд наголошує на обранні позивачем неналежного способу захисту, що також слугує самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Так, позивач просить визнати недійсним правочин щодо примусового викупу акцій в частині, що стосується його та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: зобов'язати PKO Bank Polski повернути ОСОБА_1 НОМЕР_2 акцій ПАТ «Кредобанк» та зобов'язати ПАТ «Кредобанк» повернути PKO Bank Polski з рахунку умовного зберігання НОМЕР_4 кошти в сумі 2' 239,53 грн., право на отримання яких надано ОСОБА_1 .
Разом з тим, як вбачається з підстав позову, його метою є не повернення сторін в попередній стан та набуття позивачем права власності на акції АТ «Кредобанк», а його метою є визнання права на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. А тому саме це він повинен розглядати як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Переслідування справжньої мети позивача підтверджується також тим, що ще 17.04.2018 позивач звертався в АТ «Кредобанк» із заявою в котрій надавав згоду на викуп в нього акцій, однак по ціні 1 гривня за 1 акцію. Вказане свідчить про небажання позивача бути акціонером АТ «Кредобанк».
Як зазначив КГС ВС в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 належним способом захисту в таких справах є визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру. Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК. А тому саме рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової/справедливої вартості акцій) спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства; воно дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою) і, враховуючи це, визначити свою подальшу поведінку (судову та позасудову).
Насамкінець суд зазначає, що з огляду на те, що відмовляє в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю, заява АТ «Кредобанк» про застосування позовної заяви залишається без розгляду.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 від 02.04.2002.
Подаючи дану позовну заяву позивач не сплачував судового збору, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
За змістом ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, відтак відсутні підстави ля стягнення з відповідачів судового збору в дохід бюджету.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 42, 123, 124, 126, 129, 222, 232, 233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.07.2023.
Суддя Крупник Р.В.