79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.07.2023 Справа № 914/723/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів
до відповідача: Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м. Київ в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування”, м. Львів
про: стягнення 1 909 046,52 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Подоляк О.Р. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000742 від 05.10.2017 р.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до відповідача - Акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування” про стягнення 1 909 046,52 грн., з яких: 1 684 330,79 грн. - додаткова плата за порушення якості природного газу, 33 218,50 грн. - 3 % річних, 191 497,23 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 р., справу № 914/723/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2023 р., позовну заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до відповідача - Акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування” про стягнення 1 909 046,52 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15.03.2023 року представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2023 р., подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 6488/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 19.04.2023 р.
04.04.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 8343/23.
10.04.2023 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 8814/23.
В судовому засіданні 19.04.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 17.05.2023 р.
11.05.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 11797/23, в якій зазначається про те, що відповідач сплатив позивачу компенсацію за порушення якості природного газу в розмірі 1 403 608,97 грн. без урахування ПДВ згідно платіжних інструкцій, які долучено до поданої заяви, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог відсутній предмет спору.
Крім того, 16.05.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву з процесуальних питань з додатками за вх. № 12263/23, в якій зазначається про те, що відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем на загальну суму 1 403 608,97 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучено до поданої заяви та зазначає, що в цій частині спір підлягає закриттю.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/723/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.06.2023 р.
В судовому засіданні 14.06.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 28.06.2023 р.
В судовому засіданні 28.06.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 12.07.2023 р.
Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
12.07.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
12.07.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 8343/23 від 04.04.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/723/23.
В судовому засіданні 12.07.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що між АТ “Львівгаз” та АТ “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування” укладено Технічну угоду №03/24-16 від 14.04.2016 року на приймання-передачу газу газорозподільною системою (надалі - Технічна угода). Відповідно до п.1 розділу II Технічної угоди, фізико-хімічні показники (далі - ФХП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем. Згідно із п. 3 Технічної угоди, ГДП до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, письмово надає АТ “Львівгаз” місячний паспорт-сертифікат якості газу за всіма погодженими місцями відбору проб за звітний місяць. Чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного Оператора ГРМ), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС, як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки (згідно із п. 2 гл. 1 розділу VIII Кодексу ГРМ). Відповідно до п. 11 розділу 1 глави III Кодексу ГТС, одним із значень ФХП для точок входу і виходу є температура точки РОСИ за вологою. Згідно з п. 13 розділу 1 глави III Кодексу ГТС, природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати таким вимогам: температура точки роси за вологою ОС не перевищує мінус 8 (-8) при абсолютному тиску газу 3,92 МПа. Позивач зазначає, що з аналізу ФХП за 2022 рік, які відповідач вказував у своїх паспортах ФХП, вбачається факт порушення АТ “Укргазвидобування” умов Технічної угоди, Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ в частині подання в газову мережу природного газу неналежної якості, а саме - із значеннями температури точки роси за вологою (ОС) нижче від значень визначених гл. 1, гл. 2 розділу VIII Кодексу ГРМ. У відповідності до пунктів 1, 2 розділу 8 Технічної угоди всі спори (розбіжності), які можуть виникнути при виконанні умов цієї Технічної угоди, повинні вирішуватись шляхом переговорів, у разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спірні питання передаються на розгляд до НКРЕКП або до суду для вирішення в установленому порядку.
АТ «Львівгаз» надіслало філії АТ «Укргазвидобування» ГПУ «Львівгазвидобвування» листи за вих. № №790-СЛ-3273-0222 від 15.02.2022, 790-Сл-4596-0322 від 16.03.2022, 790-Сл-6056-0422 від 14.04.2022, 790-Сл-7273-0522 від 13.05.2022, 790-Сл-9678-0622 від 16.06.2022, 790-Сл-11176-0722 від 11.07.2022, 790-Сл-14230-0822 від 17.08.2022, 790-Сл-15934-0922 від 12.09.2022, 790-Сл-17531-1022 від 12.10.2022, 790-Сл-19594-1122 від 10.11.2022, 790-Сл-22398-1222 від 13.12.2022, 790-Сл-502-0123 від 10.01.2023 разом з рахунками про сплату додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за 2022 рік. Позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено суму боргу платежем в розмірі 73 077,83 грн., який частково зарахований позивачем в погашення боргу за травень місяць, та платежем в розмірі 74 568,60 грн., який частково зарахований в погашення боргу за червень місяць. Позивач вказує на те, що з огляду на те, що в позасудовому порядку не вдалось врегулювати даний спір, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 684 330,79 грн. в т.ч. ПДВ, додаткової плати за порушення якості природного газу, 33 218,50 грн. - 3% річних, 191 497,23 грн. - втрат від інфляції та понесені судові витрати, зокрема 28 635,70 грн. витрат на сплату судового збору у справі, що розглядається.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 8343/23 від 04.04.2023 р., відповідач посилається на те, що Кодексом ГРС не передбачено вимоги щодо встановлення в технічній угоді права на будь-які компенсації. Також, як вважає відповідач, розділ VIII Кодексу ГРС в частині компенсації суперечить нормам статті 678 Цивільного кодексу України, статті 268 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки передбачає можливість сплати компенсації за неякісний товар особі, яка не є ані покупцем, ані споживачем товару.
Крім того, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що 01.01.2020р. набуло чинності рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019р. №5-р/2019 у справі №1-17/2018(5133/16) за конституційним поданням 46 народних депутатів України, у якому Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев'ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (щодо формування членського складу комісії).
Як вказано у відзиві на позовну заяву, враховуючи, що склад НКРЕКП на час прийняття Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" є неконституційним, то відповідно, прийняття Постанови №2494 від 30.09.2015р., на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свій позов по даній справі, було здійснено НКРЕКП не у спосіб та порядку, передбаченому Конституцією України, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України.
Також, відповідач зазначає, що компенсація за недотримання параметрів газу не є договірним зобов'язанням, а є виключно відповідальністю, встановленою розділом VIII Кодексу газорозподільних систем, а відтак нарахування процентів та інфляційних втрат є фактично подвійною мірою відповідальності та суперечить статті 61 Конституції України. Таким чином, як зазначає відповідач, положення статті 625 ЦК України не поширюється на дані правовідносини.
Відповідач також не погодився з включенням позивачем у суму компенсації податку на додану вартість (ПДВ). Зокрема відповідач вказує, якщо отримання позивачем коштів як додаткової компенсації на безповоротній основі за переданий природний газ, якість якого не відповідає вимогам кодексу ГТС, не передбачає постачання таким газорозподільним підприємством товарів/послуг і такі кошти відповідно не є компенсацією вартості поставлених ним товарів/послуг, то відповідно, об'єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає та відповідно до бази оподаткування ПДВ такі кошти не включаються.
Тобто, як зазначив відповідач, у даному випадку, податкова накладна не складається та обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, не виникає. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника відповідача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
14.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" (сторона-1) та Публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (сторона-2) укладено технічну угоду №03/24-16 про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою, відповідно до пункту 1 розділу 1 якої ця технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу (далі - газ) стороною-1 до газопроводів сторони-2. Перелік пунктів приймання-передачі природного газу на ГВС, ПВВГ, ГРС (далі - ПППГ), через які сторона-1 передає газ стороні-2 наведено в додатку до цієї технічної угоди, який є невід'ємною її частиною.
Відповідно до п.1 розділу II Технічної угоди, фізико-хімічні показники (далі - ФХП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем.
Згідно із п. 3 Технічної угоди, ГДП до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, письмово надає АТ “Львівгаз” місячний паспорт-сертифікат якості газу за всіма погодженими місцями відбору проб за звітний місяць. Чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного Оператора ГРМ), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки (згідно із п. 2 гл. 1 розділу VIII Кодексу ГРМ).
Відповідно до п. 11 розділу 1 глави III Кодексу ГТС, одним із значень ФХП для точок входу і виходу є температура точки роси за вологою.
Згідно з п. 13 розділу 1 глави III Кодексу ГТС, природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати таким вимогам: температура точки роси за вологою ОС не перевищує мінус 8 (-8) при абсолютному тиску газу 3,92 МПа.
Як зазначено у позовній заяві, з аналізу ФХП за 2022 рік, які відповідач вказував у своїх паспортах ФХП, вбачається факт порушення АТ “Укргазвидобування” умов Технічної угоди, Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ в частині подання в газову мережу природного газу неналежної якості, а саме - із значеннями температури точки роси за вологою (ОС) нижче від значень визначених гл. 1, гл. 2 розділу VIII Кодексу ГРМ.
У відповідності до пунктів 1, 2 розділу 8 Технічної угоди сторони дійшли згоди, що всі спори (розбіжності), які можуть виникнути при виконанні умов цієї Технічної угоди, повинні вирішуватись шляхом переговорів, у разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спірні питання передаються на розгляд до НКРЕКП або до суду для вирішення в установленому порядку.
АТ «Львівгаз» надіслало філії АТ «Укргазвидобування» ГПУ «Львівгазвидобвування» листи за вих. № №790-СЛ-3273-0222 від 15.02.2022, 790-Сл-4596-0322 від 16.03.2022, 790-Сл-6056-0422 від 14.04.2022, 790-Сл-7273-0522 від 13.05.2022, 790-Сл-9678-0622 від 16.06.2022, 790-Сл-11176-0722 від 11.07.2022, 790-Сл-14230-0822 від 17.08.2022, 790-Сл-15934-0922 від 12.09.2022, 790-Сл-17531-1022 від 12.10.2022, 790-Сл-19594-1122 від 10.11.2022, 790-Сл-22398-1222 від 13.12.2022, 790-Сл-502-0123 від 10.01.2023 разом з рахунками про сплату додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за 2022 рік. Докази надсилання вказаних листів долучено позивачем до матеріалів справи. Позивач у позовній заяві зазначив про те, що відповідачем частково сплачено суму боргу платежем в розмірі 73 077,83 грн., який частково зарахований позивачем в погашення боргу за травень-місяць, та платежем в розмірі 74 568,60 грн., який частково зарахований в погашення боргу за червень-місяць.
З огляду на вказане, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що в позасудовому порядку не вдалось врегулювати даний спір, вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Як зазначено у позовній заяві, за порушення взятих на себе зобов'язань відповідач впродовж періоду 2022 року зобов'язаний сплатити позивачу 1 684 330,79 грн. в т.ч. ПДВ додаткової плати за порушення якості природного газу, яка розрахована у порядку та згідно положень Кодексу ГРМ.
Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 33 218,50 грн. - 3% річних та 191 497,23 грн. - втрат від інфляції.
Отже, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 1 684 330,79 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу, 33 218,50 грн. - 3% річних, 191 497,23 грн. - втрат від інфляції та понесені судові витрати, зокрема 28 635,70 грн. витрат на сплату судового збору у справі, що розглядається.
Оцінка суду.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначається Законом України "Про ринок природного газу".
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Згідно із пунктом 35 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що суб'єкти ринку природного газу є рівними у праві на приєднання до газотранспортної та газорозподільної систем. Виробники біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел мають право на приєднання до газотранспортної та газорозподільної систем за умови дотримання технічних норм та вимог безпеки відповідно до законодавства та за умови, що біогаз або інші види газу з альтернативних джерел за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідають нормативно-правовим актам на природний газ.
Згідно із частиною 2 статті 19-1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов'язані за зверненням замовника забезпечити приєднання його об'єкта до газотранспортної або газорозподільної системи за умови дотримання замовником вимог кодексу газотранспортної системи та/або кодексу газорозподільних систем. Послуга з приєднання до газорозподільної або газотранспортної системи є платною та надається оператором газотранспортної системи або оператором газорозподільної системи відповідно до договору про приєднання, цього Закону, кодексу газотранспортної системи або кодексу газорозподільних систем.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 39 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи має бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності на ринку природного газу, не пов'язаних з розподілом природного разу.
Частиною 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", затверджено Кодекс газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), відповідно до пункту 2 глави 1 розділу 1 якого, цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення:
1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб'єктів ринку природного газу відповідної якості;
2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу;
3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об'єктів будівництва або існуючих об'єктів (умови технічного доступу);
4) доступу суб'єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу);
5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб'єктами ринку природного газу.
Пунктом 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ передбачено, що технічна угода про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою - це письмова угода між Оператором ГРМ та суміжним суб'єктом ринку газу, крім споживачів та Оператора ГТС, яка укладається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Кодексу, та визначає порядок приймання-передачі природного газу між сторонами.
Суміжні суб'єкти ринку природного газу - це власники газових мереж, що з'єднані між собою, в місці з'єднання яких відбувається приймання-передача природного газу.
Якість природного газу - це параметри фізико-хімічних показників природного газу, які мають відповідати вимогам цього Кодексу.
Як встановлено судом, 14.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" (сторона-1) та Публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (сторона-2) укладено технічну угоду №03/24-16 про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою, відповідно до пункту 1 розділу 1 якої ця технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу (далі - газ) стороною-1 до газопроводів сторони-2. Перелік пунктів приймання-передачі природного газу на ГВС, ПВВГ, ГРС (даті - ПППГ), через які сторона-1 передає газ стороні-2 наведено в додатку до цієї технічної угоди, який є невід'ємною її частиною.
Згідно із пунктом 1 розділу 2 угоди, фізико-хімічні показники (далі - ФХП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем (Кодекс ГРМ).
Пунктом 7 глави 3 розділу I Кодексу ГРМ визначено, що якість природного газу, що надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається Оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.
Як встановлено пунктом 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, порядок взаємовідносин Оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біогазу або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним Оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється цією главою та технічною угодою.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VIII Кодексу ГРМ, чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного Оператора ГРМ), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС, як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", затверджено Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), відповідно до пунктів 2 та 3 глави 1 розділу 1 якого, цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Норми якості, фізико-хімічні показники та інші характеристики природного газу, що допускається до транспортування в газотранспортній системі визначені у главі 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС.
Пунктом 11 глави 1 розділу III Кодексу ГТС передбачено, що для точок входу і точок виходу визначається таке значення ФХП, зокрема, температура точки роси за вологою.
Згідно із пунктом 13 глави 1 розділу III Кодексу ГТС, природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати, зокрема, такій вимозі: температура точки роси за вологою 0С при абсолютному тиску газу 3,92 МПа не перевищує мінус 8 (-8) градусів Цельсія.
Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, визначення ФХП природного газу, чисельні значення яких використовуються при розрахунку об'єму природного газу, який надійшов до ГРМ, проводиться уповноваженими відповідно до законодавства хіміко-аналітичними лабораторіями (далі - хімлабораторії) ГДП, ВБГ чи незалежними хімлабораторіями, для чого ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) з періодичністю та в точках відбору проб газу, узгоджених з Оператором ГРМ, здійснює відповідний відбір проб газу у порядку, встановленому ДСТУ ISO 10715:2009 "Природний газ. Настанови щодо відбирання проб", затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30 грудня 2009 року № 485 (далі - ДСТУ ISO 10715:2009)
Згідно із пунктом 4 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ, який передає газ) щодня до 12.00 години факсимільним зв'язком (або іншими засобами електронного зв'язку) надає Оператору ГРМ оперативні дані ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками його відбору, які мають містити такі чисельні значення: густину газу; вміст азоту; вміст вуглекислого газу; точку роси; число Воббе; теплотворність.
На підставі доведених до Оператора ГРМ оперативних даних ФХП природного газу ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) щодня з 14.00 години (з урахуванням одночасних дій Оператора ГРМ) забезпечує введення чисельних значень ФХП до баз даних обчислювачів або коректорів об'єму газу, що є складовими комерційних вузлів обліку на ГРС (в пунктах приймання-передачі газу до ГРМ). До 02 числа календарного місяця (включно), наступного за звітним, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) надає Оператору ГРМ в електронному та паперовому вигляді розгорнутий паспорт ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками відбору газу за звітній місяць (місячний паспорт ФХП), який має бути погоджений Оператором ГРМ.
Пунктом 4 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ передбачено, що у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов'язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховується за формулою:
BT роси.в = Qi х К х БЦГ х (T роси.в - T роси.в.max) / (Tроси.в.max), де
BT роси.в - компенсація за недотримання параметру температури точки роси за вологою, гривень;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметру температури точки роси за вологою, тисяч куб.м;
К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К = 0,1 - з 01 січня 2019 року;
БЦГ - базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу ГТС, гривень за одну тисячу куб.м;
T роси.в - дійсне значення температури точки роси за вологою природного газу, поданого в точці надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача, К;
T роси.в.max - максимально припустиме значення параметру температури точки роси за вологою, К.
Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ, оплата додаткової компенсації проводиться щомісяця, у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, окремо по кожному параметру якості щодо природного газу. Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметру якості Qi щодо ГДП, ВБГ (суміжного Оператора ГРМ) визначається починаючи з дати останнього погодженого з Оператором ГРМ місячного паспорта ФХП до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із паспортів ФХП відповідача за період 2022 року включно, відповідач всупереч вимогам умов технічної угоди, Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ, подавав в газорозподільні мережі AT "Львівгаз" природний газ неналежної якості, а саме - з недотриманням вимог фізико-хімічних показників параметра точки роси за вологою.
Як встановлено судом, позивачем надсилалися відповідачу листи разом з рахунками про сплату додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за 2022 рік. Відповідачем частково сплачено суму боргу платежем в розмірі 73 077,83 грн., який частково зарахований позивачем в погашення боргу за травень-місяць, та платежем в розмірі 74 568,60 грн., який частково зарахований позивачем в погашення боргу за червень-місяць.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо заперечень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 8343/23 від 04.04.2023 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 глави 1 розділу III Кодексу ГТС, відповідальним за якість газу є у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що укладена між сторонами технічна угода №03/24-16 від 14.04.2016р. є технічною і покликана регулювати виключно технічні питання взаємовідносин сторін, які виникають при передачі природного газу, а не фінансові.
Так, предмет даної технічної угоди визначає порядок приймання-передачі природного газу відповідачем до газопроводів позивача. Перелік пунктів приймання-передачі газу визначено цією угодою. Розділ 2 технічної угоди регулює питання “Якості газу”. Розділ 6 згаданої вище технічної угоди передбачає відповідальність сторін: сторони у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по цій технічній угоді, несуть відповідальність відповідно до законодавства.
З наведеного вбачається, що для визначення параметрів якості газу та відповідальності за їх недотримання відсилають до нормативних актів, які встановлюють вимоги щодо якості газу та, відповідно, застосування відповідальності за їх недотримання.
Щодо тверджень відповідача, стосовно того, що глава 1 розділу VIII Кодексу ГРМ суперечить Закону України "Про захист прав споживачів", cтатті 678 Цивільного кодексу України, cтатті 268 Господарського кодексу України, суд зазначає, що Кодекс ГРМ виданий на виконання та відповідно до вимог Законів України "Про ринок природного газу", "Про природні монополії", Положення про Національну комісію, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг" (НКРЕКП) та є спеціальним нормативно-правовим актом в системі законодавства про ринок природного газу.
Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначає правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.
Статтею 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки постачання природного газу.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору Законом.
Згідно із статтею 17 цього Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулятор серед іншого, розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, кодекси газорозподільних систем.
Таким чином, затверджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кодекс газорозподільних систем є нормативно-правовим актом, який регулює відносини між оператором ГРМ (АТ "Львівгаз") та газовидобувним підприємством (АТ "Укргазвидобування") в силу прямої вказівки Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”.
Отже, твердження відповідача про те, що позивач не є ні покупцем, ні споживачем, не можуть братися до уваги, з огляду на пункт 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, який регулює взаємовідносини, зокрема, між операторами ГРМ і газовидобувними підприємствами, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи.
Порядок взаємовідносин оператора ГРМ з газовидобувним підприємством щодо якості природного газу, який подається до ГРМ та визначення додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу регулюється, зокрема, розділом VIII Кодексу ГРМ, а відтак оператор ГРМ (АТ "Львівгаз") це сторона, яка приймає газ у розумінні глави 3 розділу 8 Кодексу ГРМ, а газовидобувне підприємство (АТ "Укргазвидобування") це сторона, яка передає газ у розумінні глави 3 розділу 8 Кодексу ГРМ, а не покупця чи продавця.
Тобто, посилання відповідача на те, що норми глави 1 розділу VIII Кодексу ГРМ суперечать нормам статті 678 Цивільного кодексу України, статті 268 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", є безпідставними, оскільки право заявляти вимоги щодо якості товару можуть лише покупець чи споживач. Однак позивач та відповідач при розгляді цього спору виступають оператором ГРМ та газовидобувним підприємством, взаємовідносини між якими врегульовані Кодексом ГРМ, а не Законом України "Про захист прав споживачів".
Разом з тим, слід вказати, що споживачами послуг в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб. Тобто, норми вказаного Закону не поширюються на юридичних осіб, як споживачів послуг. Крім того, як вже було зазначено, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 678 Цивільного кодексу України, якою передбачені наслідки передання товару неналежної якості, оскільки предметом договору є послуги транспортування природного газу (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.01.2021р. у справі №910/4171/20).
Щодо заперечень відповідача про те, що склад НКРЕКП на час прийняття Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" є неконституційним, то відповідно, прийняття Постанови №2494 від 30.09.2015р., на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свій позов по даній справі, було здійснено НКРЕКП не у спосіб та порядку, передбаченому Конституцією України, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України, то слід зазначити таке.
Рішенням Конституційного Суду України №5-р/2019 від 13.06.2019р. у справі №1-17/2018 (5133/16) були визнані неконституційними положення Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" лише стосовно порядку організації діяльності комісії. Однак, щодо повноважень Комісії з розробки та затвердження нормативно-правових актів, зокрема, кодексів систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодексів газосховищ та установок LNG, підготовлених операторами, неконституційними не визнавались.
При цьому слід зазначити, що станом на теперішній час постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 своєї чинності не втрачала, недійсною не визнавалась (вказана позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.01.2021р. у справі №910/4171/20).
Щодо заперечень відповідача про включення в суму компенсації податку на додану вартість (ПДВ), слід зазначити таке.
Як вбачається із матеріалів справи, сума додаткової компенсації за недотримання якості природного газу розрахована позивачем у відповідності до положень Кодексу ГРМ та паспортів фізико-хімічних показників переданого/прийнятого природного газу за період 2022 року включно, включає в себе ПДВ.
Слід вказати, що суд враховує заперечення відповідача про включення в суму компенсації ПДВ, адже податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Згідно із підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких, відповідно до статті 186 розділу V Податкового кодексу України розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України).
Правила формування бази оподаткування ПДВ, визначено статтею 188 розділу V Податкового кодексу України.
Так, пунктом 188.1 статті 188 розділу V податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання та роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове держави з пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку включення суми ПДВ (20%) до складу компенсації є неправомірним, оскільки за своєю правовою природою компенсація за неякісний газ не є товаром, роботою чи послугою, на яку б нараховувався такий податок (Постанова Верховного Суду у справі 914/749/20).
Відповідач у відзиві також зазначив, що компенсація за недотримання параметрів газу, не є договірним зобов'язанням, а є виключно відповідальністю, встановленою розділом VIII Кодексу газорозподільних систем, а відтак нарахування процентів та інфляційних втрат є фактично подвійною мірою відповідальності та суперечить статті 61 Конституції України.
Пунктом 4 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ передбачено, що у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов'язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію.
Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ, оплата додаткової компенсації проводиться щомісяця, у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами відповідача, що додаткова компенсація за невідповідність природного газу якісним параметрам та відповідальність за порушення грошового зобов'язання є юридичною відповідальністю одного виду.
Отже, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом було виключено із суми додаткової плати, інфляційних втрат та 3% річних складову ПДВ та встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають без ПДВ - 1 403 608,99 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу, 27 682,08 грн. - 3% річних, 159 581,02 грн. - втрат від інфляції за період визначений позивачем. В задоволенні решти позовних вимог суд дійшов висновку відмовити з огляду на їх безпідставність.
Крім того, що стосується стягнення 1 403 608,99 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу за 2022 рік за Договором, судом встановлено, що АТ «Укргазвидобування» сплатило позивачу під час розгляду справи № 914/723/23 Господарським судом Львівської області, додаткової компенсації за порушення якості природного газу 1 403 608,97 грн. без урахування ПДВ згідно платіжних інструкцій, а саме: № 608741 від 19.04.2023 р. на суму 230 910,22 грн. без ПДВ; № 608739 від 19.04.2023 р. на суму 188 353,40 грн. без ПДВ; № 608740 від 19.04.2023 р. на суму 188 734,65 грн. без ПДВ; № 598355 від 10.03.2023 р. на суму 146 364,67 грн. без ПДВ; № 608735 від 19.04.2023 р. на суму 79 033,04 грн. без ПДВ; № 608736 від 19.04.2023 р. на суму 68 539,59 грн. без ПДВ; № 608737 від 19.04.2023 р. на суму 88 689,35 грн. без ПДВ; № 608738 від 19.04.2023 р. на суму 76 896,21 грн. без ПДВ; № 610136 від 21.04.2023 р. на суму 112 823,63 грн. без ПДВ, № 610137 від 21.04.2023 р. на суму 223 264,21 грн. без ПДВ. Вказані платіжні інструкції долучені відповідачем до матеріалів справи.
Крім того, 16.05.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву з процесуальних питань з додатками за вх. № 12263/23, в якій зазначається про те, що під час розгляду справи № 914/723/23 Господарським судом Львівської області відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем на загальну суму 1 403 608,97 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучено до поданої заяви, а також у поданій заяві позивач зазначає, що провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства “Укргазвидобування” додаткової плати за порушення якості природного газу в розмірі 1 403 608,97 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем частково оплачено перед позивачем додаткову плату за порушення якості природного газу в розмірі 1 403 608,97 грн. під час розгляду справи № 914/723/23 Господарським судом Львівської області, що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи сторонами, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства “Укргазвидобування” додаткової плати за порушення якості природного газу в розмірі 1 403 608,97 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 6 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 27 682,08 грн. - 3% річних та 159 581,02 грн. - втрат від інфляції. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю їх нарахувань до стягнення.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 808,95 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, ч.3, ч. 4 ст. 231, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ № 30019775) в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування” (79026, м. Львів, вул. Рубчака, 27; ідентифікаційний код ВП 39585756) додаткової плати за порушення якості природного газу в розмірі 1 403 608,97 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
2. Позов стосовно решти позовних вимог задоволити частково.
3. Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ № 30019775) в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування” (79026, м. Львів, вул. Рубчака, 27; ідентифікаційний код ВП 39585756) на користь позивача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (79039, м. Львів, вул. Золота, 42 ; код ЄДРПОУ №03349039) 27 682,08 грн. - 3% річних, 159 581,02 грн. - втрат від інфляції та 2 808,95 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 21.07.2023 р.
Суддя Долінська О.З.