вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" липня 2023 р. Справа № 911/2210/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент бізнес інвест груп” про забезпечення позову
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тиса-ДДК”
про визнання недійсним одностороннього правочину
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ “Девелопмент бізнес інвест груп” до ТОВ “Тиса-ДДК” (ідентифікаційний код 24085372) про визнання недійсним одностороннього правочину, що вчинений ТОВ “ДИСА-ДКК” про дострокове припинення договору оренди №1405/2023, оформленого листом вих. №315 від 26.06.2023.
Вказаний позов та відповідно заявлену вимогу обґрунтовано тим, що листом №315 від 26.06.2023 відповідач повідомив позивача про дострокове припинення укладеного між ними договору оренди №1405/2023 від 14.05.2023, посилаючись на пункт 10.2. такого договору та систематичне прострочення позивачем грошових зобов'язань.
У змісті позовної заяви ТОВ “Девелопмент бізнес інцест груп” зазначено, зокрема, таке:
- листом-відповіддю від 28.06.2023 позивач повідомив відповідача про відсутність порушень та підстав для припинення договору;
- односторонній правочин шляхом надіслання листа вих. №315 від 26.06.2023 вчинено відповідачем за відсутності підстав, як таких, що визначено законом, так і тих, що передбачено умовами договору, зокрема пункт 10.2. не передбачає права на одностороннє розірвання договору.
Водночас разом з вказаною позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю “Девелопмент бізнес інвест груп” подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “ДИСА-ДКК” та будь-яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням ТОВ “ДИСА-ДКК” до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи унеможливлення користування Товариством з обмеженою відповідальністю “Девелопмент бізнес інвест груп” (їх працівникам або представникам) орендованим приміщенням будівлі з готельними приміщеннями, розташованого за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА КІЛЬЦЕВА, будинок 4-Б (Готельний комплекс «Тиса»), що є предметом договору оренди №1405/2023 від 14.05.2023, у тому числі, але не виключно, шляхом обмеження доступу до вказаного приміщення;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “ДИСА-ДКК” та будь-яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням ТОВ “ДИСА-ДКК” до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії щодо обмеження Товариству з обмеженою відповідальністю “Девелопмент бізнес інвест груп” (їх працівникам або представникам) можливості у використанні комунікацій, інженерних систем та обладнання у орендованому приміщенні (електропостачання, опалення, водопостачання, кондиціювання та вентиляція) та щодо відключення таких комунікацій, інженерних систем та обладнання у орендованому приміщенні за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА КІЛЬЦЕВА, будинок 4-Б (Готельний комплекс «Тиса») (електропостачання, опалення, водопостачання, кондиціювання та вентиляція);
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “ДИСА-ДКК” та будь-яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням ТОВ “ДИСА-ДКК” до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі передавати приміщення будівлі з готельними приміщеннями, розташованого за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА КІЛЬЦЕВА, будинок 4-Б (Готельний комплекс «Тиса»), що є предметом договору оренди №1405/2023 від 14.05.2023, в користування будь-яким іншим особам, окрім “Девелопмент бізнес інвест груп”, у тому числі, але не виключно, на підставі договорів оренди.
В обґрунтування відповідно поданої заяви позивач посилається на вказані у позові обставини незаконного одностороннього розірвання відповідачем укладеного між сторонами договору оренди №1405/2023 від 14.05.2023 та наявність підстав для визнання недійсним такого одностороннього правочину.
Також позивачем викладено тотожні змісту позовної заяви обставини щодо припинення відповідачем роботи інженерних систем та обладнання на об'єкті оренди (електропостачання, опалення, водопостачання, кондиціювання та вентиляція), що, за доводами позивача, негативно відображається на готельно-ресторанній діяльності, порушує сталі процеси надання послуг з розміщення осіб у готелі та завдає суттєвих збитків.
В розрізі наведеного позивач зауважив, що безпідставно припинивши договір оренди відповідач вчиняє такі діє, що безпосередньо обмежують доступ позивача до приміщення, що унеможливлює використання орендованого майна та, відповідно, блокує позивачу можливість здійснювати господарську діяльність.
Підсумовуючим зазначене, позивач зазначив про:
- існування між сторонами спору стосовно права оренди нерухомого майна, про що також свідчить поданий позов та додатки до нього, відтак, на переконання позивача, існує реальна загроза передачі приміщення, що є предметом договору оренди, іншим особам, що своєю чергою призведе до утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також може спричинити нові спори;
- наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, тоді як відсутність такого забезпечення призведе до утруднення виконання або невиконання рішення та унеможливить забезпечення ефективного захисту/поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
В немайнових спорах має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Так, обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
З огляду на викладене умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Водночас, постановляючи ухвалу про заборону вчиняти дії третім особам, що не є відповідачами у справі, господарський суд повинен визначити, що є предметом спору, а також зазначити конкретно, які саме дії забороняється вчиняти, що випливає із змісту приписів статті 137 ГПК України, які допускають можливість забезпечення позову у спосіб шляхом заборони дій, які прямо стосуються предмета спору.
Отже, заходи забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Однак обрані позивачем заходи до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “ДИСА-ДКК” та будь-яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням ТОВ “ДИСА-ДКК”, вчиняти дії щодо: обмеження/унеможливлення використання позивачем приміщень та майна за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА КІЛЬЦЕВА, будинок 4-Б (Готельний комплекс «Тиса»), а також щодо передачі у користування такого майна та приміщень іншим особам не відповідають предмету позову, з яким позивач звернувся, позаяк приписи ст. 137 ГПК України передбачають, зокрема, можливість забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії саме щодо предмета спору, тоді як предметом спору за поданим позовом визначено односторонній правочин.
Так, предмет поданого у даній справі позову, вимога за яким носить немайновий характер та стосується дійсності одностороннього правочину, не містить жодних вимог щодо захисту майнових прав позивача на вказані у заяві про забезпечення позову приміщення.
Тобто, заявлені позивачем заходи забезпечення стосуються безпосередньо майна, тоді як вимог майнового характеру щодо вказаного майна позивачем за поданим позовом не заявлено.
До того ж, як слідує зі змісту прохальної частини заяви, заходи забезпечення позову спрямовано позивачем не до відповідача за поданим позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тиса-ДДК” (ідентифікаційний код 24085372), а до не ідентифікованої юридичної особи та інших не ідентифікованих осіб - ТОВ “ДИСА-ДКК” та будь-яких інших осіб, які діють в інтересах або за дорученням ТОВ “ДИСА-ДКК”.
В розрізі вказаного вище суд зауважує, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, що обрані ним заходи по забороні неідентифікованим особам вчиняти дії щодо приміщень та майна спрямовано на забезпечення ефективного захисту або поновлення його порушених прав з огляду на заявлену у даній справі немайнову вимогу про визнання недійсним одностороннього правочину, зокрема позивач не зазначив:
- яким чином невжиття обраних ним заходів по забороні неідентифікованим особам вчиняти дії щодо приміщень та майна перешкодить/унеможливить ефективне поновлення його прав;
- у який спосіб позивач буде виконувати рішення суду про визнання недійсним одностороннього правочину у разі задоволення такої вимоги.
Саме ж лише декларативне зазначення позивачем у тексті заяви про можливість ускладнення виконання рішення та ефективний захист або поновлення порушених прав не свідчить про наявність підстав для застосування обраних заявником заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне зазначити, що:
- спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату;
- спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав;
- наявність/відсутність обставин вчинення відповідачем та/або іншими особами дій щодо приміщень/нерухомого майна за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА КІЛЬЦЕВА, будинок 4-Б (Готельний комплекс «Тиса»), ще не свідчать про пов'язаність відповідних дій із предметом спору за поданим позовом про визнання недійсним одностороннього правочину;
- передбаченим ГПК України процесуальним механізмом унормовано забезпечення у обраний заявником спосіб не будь-якого позову, у тому числі минулих чи майбутніх, а саме вимог за тим позовом, в межах якого позивач звернувся до суду.
Отже, доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову визнаються судом неспроможними і необґрунтованими в розрізі предмету та підстав поданого у даній справі позову, що свідчить про відсутність підстав для застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову.
За таких обставин, оскільки обрані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову, а обставин спрямованості таких заходів на ефективний захист або поновлення порушених прав заявника доказово не обгрунтовано в розрізі предмету позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент бізнес інвест груп” про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент бізнес інвест груп” про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 24.07.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема