вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" липня 2023 р. Справа № 911/2210/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент бізнес інвест груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-ДДК»
про визнання недійсним одностороннього правочину
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Девелопмент бізнес інвест груп» до ТОВ «Тиса-ДДК» (ідентифікаційний код 24085372) про визнання недійсним одностороннього правочину, що вчинений ТОВ «ДИСА-ДКК» про дострокове припинення договору оренди №1405/2023, оформленого листом вих. №315 від 26.06.2023.
Вказаний позов та відповідно заявлену вимогу обґрунтовано тим, що листом №315 від 26.06.2023 відповідач повідомив позивача про дострокове припинення укладеного між ними договору оренди №1405/2023 від 14.05.2023, посилаючись на пункт 10.2. такого договору та систематичне прострочення позивачем грошових зобов'язань.
У змісті позовної заяви ТОВ «Девелопмент бізнес інцест груп» зазначено, зокрема, таке:
- листом-відповіддю від 28.06.2023 позивач повідомив відповідача про відсутність порушень та підстав для припинення договору;
- односторонній правочин шляхом надіслання листа вих. №315 від 26.06.2023 вчинено відповідачем за відсутності підстав, як таких, що визначено законом, так і тих, що передбачено умовами договору, зокрема пункт 10.2. не передбачає права на одностороннє розірвання договору.
Стосовно ж подання доказів за вказаним позовом, ТОВ «Девелопмент бізнес інвест груп» зазначено, що після відкриття провадження у справі стороною позивача можуть бути надані додаткові письмові, речові або електронні докази, які на момент подання позову відсутні та/або не можуть бути подані з відповідних причин.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
Приписами ст. ст. 1, 4, ч. 1 ст. 45 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, пунктів 2, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Однак позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент бізнес інвест груп» не містить зазначення повного найменування сторін, зокрема повного найменування відповідача.
Водночас, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань слідує, що найменуванням юридичної особи (ідентифікаційний код 24085372) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Тиса-ДДК», тоді як прохальна частина позову містить прохання про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ТОВ «ДИСА-ДКК».
З огляду вказаного суд наголошує позивачу на необхідності надання пояснень стосовно заявлення та спрямування у прохальній частині позову вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину до ТОВ «ДИСА-ДКК», не ідентифікованої юридичної особи, ані за повним найменуванням, ані посиланням на ідентифікаційний код у ЄДР.
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак, в порушення вказаних вище судом процесуальних приписів, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин повідомлення позивачем відповідача листом-відповіддю від 28.06.2023 про відсутність порушень та підстав для припинення договору.
Попри вказане вище позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
Суд звертає увагу позивача на те, що:
- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;
- приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;
- саме лише небажання позивача або його суб'єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин, не є підставою від звільнення позивача від обов'язку виконати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Поряд з тим позивачем наведено у позовній заяві зміст пункту 10.2. договору оренди №1405/2023 від 14.05.2023, який на його думку безпідставно використано відповідачем для одностороннього розірвання договору, попри те суд звертає увагу на те, що пункт 10.2. договору оренди містить такі положення: «У випадку відмови орендаря від прийняття в оренду об'єкту оренди або порушення строків прийняття за актом приймання-передачі об'єкту оренди орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф в розмірі 100% вартості оренди».
З урахуванням вказаного вище позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент бізнес інвест груп» не містить пояснень щодо застосування пункту 10.2. договору оренди до спірних правовідносин.
В розрізі зазначеного суд звертає увагу позивача на те, що:
- чіткий виклад позивачем обставин та надання відповідних доказів сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції;
- позиція щодо суті спору має бути однозначною та такою, яка б не змушувала суд тлумачити дії та волю сторони з подвійним змістом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Однак, з-поміж вказаних у наданому позивачем описі вкладення у лист документів, відомостей про надіслання на адресу відповідача примірника заяви про забезпечення позову, яка є додатком до позовної заяви, відповідний опис вкладення не містить, що не відповідає положенням ст. ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, які не передбачають можливості вибіркового надіслання іншому учаснику справи копій доданих до позову документів.
З огляду на вказане суд звертає увагу позивача на те, що відсутність у нормах ГПК України, які регулюють подання заяви про забезпечення позову, вимог про надіслання відповідної заяви іншому учаснику не нівелює передбаченого ч. 1 ст. 164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України обов'язку позивача надіслати іншим учасникам справи копію позовної заяви і доданих до неї документів та долучити документи про таке надіслання до позовної заяви, що подається до суду.
Крім того, в розрізі зазначеного позивачем «після відкриття провадження у справі стороною позивача можуть бути надані додаткові письмові, речові або електронні докази, які на момент подання позову відсутні та/або не можуть бути подані з відповідних причин», суд звертає увагу на таке.
Приписами ч.ч. 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Так, вказані вище приписи презюмують право, зокрема, позивача подати докази та визначають строк на вчинення такої процесуальної дії - разом з поданням позовної заяви, а у разі ж неможливості подати докази у відповідний строк особа вправі скористатись передбаченою ч. 4 ст. 80 ГПК України можливістю та обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку, зокрема обов'язково зазначити:
1) доказ, який не може бути подано;
2) причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк;
3) докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку ж невиконання зазначених процесуальних вимог відповідний учасник справи має нести передбачені ч. 8 ст. 80 ГПК України наслідки пропуску строку на подання доказів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент бізнес інвест груп» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент бізнес інвест груп» без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
- письмових пояснень із наведенням повного найменування сторін - позивача та відповідача у справі;
- письмових пояснень стосовно заявлення та спрямування у прохальній частині позову вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину до ТОВ «ДИСА-ДКК», не ідентифікованої юридичної особи ані за повним найменуванням, ані посиланням на ідентифікаційний код у ЄДР;
- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини повідомлення позивачем відповідача листом-відповіддю від 28.06.2023 про відсутність порушень та підстав для припинення договору, та/або неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою;
- письмових пояснень щодо застосування пункту 10.2. договору оренди до спірних правовідносин;
- документів, які підтверджують відправлення на адресу відповідача примірника заяви про забезпечення позову, яка є додатком до позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема