вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про повернення заяви про скасування судового наказу
"24" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1320/23
Господарський суд Київської області у складі судді О.В. Конюх, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Стерната Івана Юрійовича від 19.07.2023 про скасування судового наказу, виданого
за вимогою Комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, м. Вишгород Київської області
до Фізичної особи-підприємця Стерната Івана Юрійовича, м. Вишгород Київської області
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з поводження з твердими побутовими відходами №128/2021 від 24.06.2021 в розмірі 37 874,55 грн.
01.05.2023 Комунальне підприємство «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради звернулось до Господарського суду Київської області із заявою вих.№16/2023 від 20.04.2023 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Стерната Івана Юрійовича заборгованості за договором про надання послуг з поводження з твердими побутовими відходами №128/2021 від 24.06.2021 за період з 25.06.2021 по 31.01.2022 у сумі 27 079,02 грн., інфляційних втрат у сумі 9 009,88 грн., три відсотки річних у сумі 1 289,47 грн., неустойки (пені) у сумі 496,18 грн., а всього 37 874,55 грн.
Крім того, заявник просив суд стягнути з боржника 268,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
04.05.2023 Господарським судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ФОП Стерната І.Ю. на користь КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради заборгованості за договором про надання послуг з поводження з твердими побутовими відходами №128/2021 від 24.06.2021 у розмірі 37 874 грн 55 коп, з яких: 27 079 грн 02 коп сума основного боргу, 9009 грн 88 коп інфляційних втрат, 1289 грн 47 коп 3% річних, 496 грн 18 коп пені, а також 268 грн 40 коп. судового збору.
Відповідно до частин 1, 2 ст.156 ГПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має; одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
На виконання вимог ст. 156 ГПК України копія судового наказу та копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами надіслана боржникові 08.05.2023 поштою. Як вбачається з відбитку календарного штемпеля та довідки про причини повернення/досилання «Укрпошти», боржник вказані документи не отримав, поштове відправлення №0103283242939 повернулось до Господарського суду Київської області за закінченням терміну зберігання 10.06.2023 та одержано судом 12.06.2022.
Суд вказав, що судовий наказ набрав законної сили 04.07.2023 року; та вказав дату видачі судового наказу стягувачу 04.07.2023.
17.07.2023 до Господарського суду Київської області представник боржника подав заяву б/н від 17.07.2023 року про скасування судового наказу від 04.05.2023 року у справі №911/1320/23, а також клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу.
У зв'язку з перебуванням судді Антонової В.М. у відпустці, для розгляду вказаної заяви автоматизованого розподілу було визначено суддю Зайця Д.Г.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/1320/23 заяву Фізичної особи - підприємця Стерната Івана Юрійовича б/н від 17.07.2023 року (вх. №5693/23 від 17.07.2023) про скасування судового наказу від 04.05.2023 року у справі №911/1320/23 повернуто заявнику.
19.07.2023 представник ФОП Стерната І.Ю. повторно подав заяву про скасування судового наказу, в якій просить скасувати судовий наказ від 04.05.2023 по справі №911/1320/23. Крім того, до вказаної заяви додано клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, а також заяву про направлення повного тексту ухвали суду на поштову адресу представника боржника.
У зв'язку з перебуванням судді Антонової В.М. у відпустці, для розгляду вказаної заяви автоматизованого розподілу було визначено суддю Конюх О.В.
Розглянувши матеріали заяви від 19.07.2023 про скасування судового наказу а також клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу від 19.07.2023, суд встановив таке.
Приписами статті 157 ГПК України передбачено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. До заяви про скасування судового наказу додається зокрема клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Суд встановив, що копія судового наказу та заяви про видачу судового наказу вих.№16/2023 від 20.04.2023 були надіслані на адресу боржника (яка співпадає з адресою, зазначену в заяві про скасування судового наказу) від 08.05.2023 та відповідає адресі місцезнаходження боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з даними відстеження поштового відправлення №0103283242939, яким було надіслано копію наказу та заяви, 12.05.2023 вказане відправлення знаходилось у точці видачі/доставки. 10.06.2023 поштове відправлення повернуто відправнику Господарському суду Київської області із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» та отримано судом 12.06.2023.
Подане представником боржника клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу обґрунтоване тим, що про існування виданого судового наказу боржник дізнався лише 14.07.2023 після накладення арешту на його грошові кошти в установі банку державним виконавцем Вишгородського відділу ДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).
Представником зазначено, що ані копії судового наказу, ні копії заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами засобами поштового зв'язку або будь яким іншим чином в порядку статей 156 та 242 ГПК України боржник не отримував, докази в матеріалах справи про видачу судового наказу щодо отримання боржником судового наказу, заяви про його видачу та доданих до неї документів - відсутні.
У зв'язку з викладеними обставинами, представник боржника просить поновити боржнику ФОП Стернату І.Ю. строк на подання заяви про скасування судового наказу від 04.05.2023 у справі №911/1320/23.
Суд вважає наведені підстави пропуску неповажними з огляду на таке.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Дана правова позиція наведена зокрема в ухвалі КГС ВС у справі №911/3981/16 від 24.04.2023.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (даний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/17797/17).
Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» до відомостей у Єдиному державному реєстрі про фізичну особу-підприємця належать відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
За змістом частини 3 статті 18 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про фізичну особу-підприємця, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і про зміну місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), про що фізична особа-підприємець має звернутись із відповідною заявою.
При цьому, Законом України від 12.05.2022 р. N 2255-IX вказаний Закон доповнено статтею 25-1, відповідно до положень якої державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця може здійснюватися без участі державного реєстратора, в автоматичному режимі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), фізична особа-підприємець повиннен передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Заявляючи клопотання про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу, заявник не послався на існування об'єктивно непереборних обставин, які завадили йому отримати кореспонденцію, направлену на його належну адресу місцезнаходження, внесену до Державного реєстру, та/або здійснити державну реєстрацію змін щодо власного місцезнаходження.
При цьому, у постанові КГС ВС від 06.07.2023 у справі №910/15120/20 вказано, що у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Особа зобов'язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України)
Посилаючись на те, що про існування судового наказу боржнику стало відомо лише 14.07.2023 після накладення арешту на його грошові кошти в установі банку державним виконавцем Вишгородського відділу ДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), заявник не надає ані матеріалів вказаного виконавчого провадження, ані документального підтвердження дати їх отримання заявником як стороною цього виконавчого провадження. Відтак заявник жодним чином не підтвердив дату, у яку йому стало відомо про існування судового наказу; у зв'язку з чим суд позбавлений можливості на підставі документів обґрунтовано дослідити обставини поважності пропуску заявником строку подання заяви про скасування судового наказу.
Частинами 1, 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Таким чином суд робить висновок про те, що існування об'єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення заявника, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу, заявником не доведено, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу від 19.07.2023 суд залишає без задоволення.
З огляду на відмову у задоволенні вказаного клопотання, суд дійшов висновку, що заява про скасування судового наказу подана поза межами встановленого ч.1 ст. 157 ГПК України п'ятнадцятиденного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 158, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Клопотання представника фізичної особи-підприємця Стерната Івана Юрійовича від 19.07.2023 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу залишити без задоволення.
2. Заяву Фізичної особи-підприємця Стерната Івана Юрійовича від 19.07.2023 про скасування судового наказу разом з доданими до нього документами повернути заявнику.
Ухвала підписана 24.07.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та в порядку п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх