ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2023Справа № 910/14588/21
За позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «ТЕРРА»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ем-Транс»
про стягнення 127580,54 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Білоголовська Л.А.;
від відповідача - Куць О.В.;
від третьої особи - не з'явився.
Сільськогосподарське приватне підприємство «ТЕРРА» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, Залізниця) 127580,54 грн шкоди у подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Позов мотивовано тим, що внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та необґрунтованого запровадження з 01.03.2019 послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для використання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлення її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/ 1 кілометр без ПДВ, позивач поніс необґрунтовані витрати в сумі 63790,27 грн.
Позивач наголосив на тому, що він є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов'язок по сплаті вартості послуг відповідача. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ем-Транс» (далі - третя особа, Товариство), яке уклало із залізницею договір перевезення, є лише посередником між позивачем та відповідачем при відправленні Підприємством вантажу залізничним транспортом, тож саме позивач внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції поніс вище вказаний розмір необґрунтованих витрат.
Позивач стверджує, що внаслідок понесення ним цих необґрунтованих витрат йому завдано шкоду у сумі 63790,27 грн, яка відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі, а саме у сумі 127580,50 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києві від 29.09.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство.
У наданих суду письмових поясненнях Товариство підтримало позовні вимоги та зазначило, що воно є посередником між Підприємством і Залізницею при здійсненні перевезень вантажу Підприємства. Усі оплати з наданих послуг з перевезення несе позивач, як кінцевий споживач послуг відповідача.
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що:
- між позивачем та відповідачем не існує договірних господарських відносин;
- Товариство, укладаючи додаткову угоду № 3/ПЗ від 01.03.2019 з Залізницею, добровільно погодилося з оспорюваною Підприємством послугою та розміром плати за неї;
- у діях Залізниці відсутній склад правопорушення, необхідний для настання цивільно-правової відповідальності, оскільки позивачем не доведено факту завдання йому збитків діями відповідача;
- відповідач вважає, що якщо позивачем включено вартість послуги до вартості товару, який перевозився, то збитки у такому разі у позивача відсутні, позаяк такі витрати були вже компенсовані позивачу покупцем товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у цій справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 16.02.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/14588/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що:
- Залізниця послідовно зазначала, зокрема, про те, що витрати на оплату відповідачеві спірної послуги були включені позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, тобто, збільшення вартості власних послуг та/або вартості продукції, яка ним реалізовувалась, що свідчить про відсутність завдання шкоди позивачу;
- судами попередніх інстанцій не надано оцінки як долученому позивачем договору поставки від 05.04.2019 № 05/04-2019-Т (далі - Договір поставки), з урахуванням пункту 4.1.1 відповідно до якого поставки здійснюються на умовах СРТ - морський порт «Чорноморськ», так і аргументам відповідача стосовного наведеного у запереченнях;
- зазначене має суттєве значення у вирішенні спору зі справи, оскільки якщо позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, в даному випадку ТОВ «Пирятинський делікатес», було включено вартість спірної послуги, відповідно, позивачу не завдано шкоди/збитків та він не є кінцевим споживачем спірної послуги.
Відправляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що судам при новому розгляді необхідно дати оцінку наданим учасниками справи доказам та встановити включення/або не включення позивачем витрат понесених у зв'язку з оплатою ним за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням до складу ціни реалізованого ним товару.
Під час нового розгляду справи, відповідач у запереченнях проти позову, наданих із урахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 16.02.2023 у цій справі, вказав, що, на його думку, аналіз Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) свідчить про те, що внаслідок порушення норм вказаного Закону шкодою є тільки реальні (прямі) збитки.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач не поніс жодних реальних збитків від запровадження відповідачем спірної послуги, оскільки її вартість була компенсована позивачеві за рахунок збільшення вартості продукції, на чому наголошував і сам позивач у поданій ним до Антимонопольного комітету України заяві № 5 від 07.04.2020 про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції. Зокрема, при зверненні до Антимонопольного комітету України позивач у своїх поясненнях вказував, що введення послуги збільшує вартість 1 тони продукції орієнтовно на 147 грн.
Відповідач наголошує на тому, що посилання позивача у цій справі на те, що витрати на оплату спірної послуги відповідача не включалися ним до вартості продукції суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними. Такі дії він розцінює як зловживання позивачем своїм правом та спрямуванням даного позову не на захист свого права, а на завдання шкоди відповідачеві. А тому, враховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити у захисті прав позивача на підставі частини 3 статті 13 та частини 3 статті 16 ЦК України.
Позивачем під час нового розгляду справи, на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2023, було долучено до справи копії документів про складову ціни товару, що перевозився Залізницею. При цьому, позивач наголосив, що із цих документів не вбачається факт включення спірних послуг відповідача до ціни вартості товару. Зазначає, що умови СРТ виключають можливість включення до ціни товару вартості доставки цього товару до місця призначення. Це додаткові витрати продавця. Таким чином, витрати по доставці товару в порт ніс позивач, і такі витрати не були включені до вартості товару.
Також позивач послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.05.2023 у справі № 010/17196/21 з аналогічним предметом, підставами позову та обставинами справи.
У наданих суду 14.06.2023 додаткових поясненнях, відповідач у порядку статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) піддав сумніву долучений позивачем доказ - бухгалтерську довідку від 05.04.2019 про складову ціни пшениці врожаю 2018 року та виробничу собівартість виробленої продукції - пшениці озимої врожаю 2018 року, вважає, що цей доказ створений з метою формування хибного уявлення про обставини справи. Зазначає, що, на його думку, вищезазначена заява позивача № 5 від 07.04.2020 до Антимонопольного комітету України є більш вірогідним доказом, ніж скан-копія бухгалтерської довідки від 05.04.2019.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення з вище викладених мотивів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд
07.02.2018 між Залізницею (Перевізник) та Товариством (Замовник) було укладено договір № 07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - Договір від 07.02.2018), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 Договору від 07.02.2018).
У цьому ж пункті 1.1 Договору від 07.02.2018 передбачено, що під послугами, пов'язаними з організацією перевезення вантажів розуміються послуги, що надаються Залізницею Товариству, з переліку, погодженого Сторонами у додатку № 1 до Договору «Ставки плат за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами».
Згідно з пунктом 3.5 Договору від 07.02.2018 розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається Перевізником. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються Перевізником і доводяться Замовнику шляхом розміщення інформації на офіційному сайті перевізника із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення.
У разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов'язані привести Договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього Договору (пункт 9.1 Договору від 07.02.2018).
Пунктом 9.2 Договору від 07.02.2018 передбачено, що зміни й доповнення до нього оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід'ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку перевізник має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього Договору або в інших випадках передбачених Договором.
18.12.2018 правління Залізниці прийняло рішенням № Ц-64/101, яким було передбачено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170,38 грн без ПДВ, яке було введено в дію наказом Залізниці від 09.01.2019 №22.
01.03.2019 Залізниця (Перевізник) та Товариство (Замовник) уклали додаткову угоду №3/П3 до Договору від 07.02.2018, якою доповнили розділ 2 новим підпунктом 2.1.20, яким встановлено обов'язок Замовника, зокрема, компенсувати перевізнику витрати, пов'язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Закомельська/Савинці, та відповідно доповнено додаток 1 до цього Договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов'язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування - 170, 38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.
З матеріалів справи також убачається, що 05.04.2019 між Підприємством як продавцем/постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» (далі - ТОВ «Пирятинський делікатес») як покупцем було укладено Договір поставки, відповідно до умов якого Підприємство зобов'язувалося передати у власність (поставляти) ТОВ «Пирятинський делікатес» товар, а саме: пшеницю 4 та/або 5 та/або 6 класу українського походження насипом, врожаю 2018 року, згідно накладних на поставку партії товару, а ТОВ «Пирятинський делікатес» зобов'язувалося приймати та оплачувати товар у порядку та на умовах, встановлених цим Договором (пункт 1.1 Договору поставки).
Пунктом 2.1 Договору поставки передбачено, що кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, становить 860 тон +/- 5%, за вибором Підприємства.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору поставки ціна Товару за одну метричну тону без ПДВ 5233,33 грн, а загальна сума Договору визначається як загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором.
Згідно з пунктом 4.1 Договору поставки поставка здійснюється на умовах СРТ Морський порт «Чорноморськ» (ТОВ «СП РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ») (базис поставки відповідно до Інкотермс 2010).
Передача товару є завершеною в момент переходу права власності на товар від Підприємства до ТОВ «Пирятинський делікатес». Моментом переходу права власності на товар є дата підписання накладної та ТТП, яка є доказом поставки (передачі) партії товару (пункт 4.4 Договору поставки).
З метою виконання Договору поставки, 08.04.2019 між Товариством (Експедитор) та Підприємством (Клієнт) було укладено договір № 0804-1 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договір на транспортно-експедиційне обслуговування), відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.
Згідно з пунктом 1.3 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування протягом всього терміну знаходження у володінні експедитора вантажу право власності на нього належить Клієнту.
Пунктом 2.1.2 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування передбачено, що Експедитор зобов'язаний робити розрахунки з третіми особами у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього Договору.
Розмір договірної ціни включає в себе: винагороду Експедиторові, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів ДІСХ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК (пункт 3.5 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування).
Крім того, в той же день, 08.04.2019 між Товариством (Експедитор) та Підприємством (Клієнт) було укладено додаткову угоду (орендований парк) № 1 до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до положень якої сторони погодили, що Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Чорноморськ-порт.-експ. Од. зал.; кількість вантажу - 11 ваг (761,840 т +/- 10 %); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: квітень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 29999,70 грн/вагон т.ч. ПДВ - 4999, 95 грн.
У дані розцінки входять наступні послуги Експедитора:
1) Організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;
2) Видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);
3) Оплата залізничного тарифу до станції Чорноморськ-порт-експ.Од. зал.;
4) Оплата додаткових зборів по станції відправлення, подача-збирання, користування вагонами під час оформлення необхідних документів на вантаж по малодіяльним станціям згідно телеграфного розпорядження від 17.01.2019 № НЗ-1-11/61 (з Харкова Упр. № Н/174а), митних платежів і т.п.
5) запірно-пломбувальні пристрої (пункт 4 додаткової угоди).
13.04.2019 між Товариством (Експедитор) та Підприємством (Клієнт) укладено додаткову угоду (орендований парк) № 2 до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якої клієнт доручає, а експедитор зобов'язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Чорноморськ-порт.-експ. Од. зал.; кількість вантажу - 1 ваг (68,860 т +/- 10 %); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: квітень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 29635,70 грн/вагон т.ч. ПДВ - 4939, 26 грн.
Як убачається із матеріалів справи, зокрема із долучених до неї копій залізничних накладних та відомостей на вагони, Підприємство із станції Закомельська Південної залізниці відправлено 12 вагонів:
- 08.04.2019 за накладними 44269256, 44262608, 44250371, 44238350 - вагони №№ 95784054 95783932 95784187 95784104 95819967 95784120 95784021 95784955 95781902 95820031 95783973 (згідно з додатковою угодою №1 від 08.04.2019 до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування);
- 13.04.2019 за накладною №44289601 вагон №95784153 (згідно з додатковою угодою №2 від 13.04.2019 до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування).
З акта № ОУ-0000152 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 19.04.2019 (копія міститься в матеріалах справи), складеного між Товариством і Підприємством, слідує, що загальна вартість наданих за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару (пшениці) зі станції Закомельська Південної залізниці, із призначенням станція Чорноморськ-порт експорт Одеської залізниці, у тому числі залізничний тариф до станції Чорноморськ-порт-експ. Одеської залізниці становить 329996,70 грн з ПДВ, з яких:
- послуги експедитора - 5500 грн, без ПДВ;
- платежі Укрзалізниці - 324496,70 грн, у тому числі ПДВ 20%, а саме:
- залізничний тариф до станції Чорноморськ -порт-експ. Одеської залізниці - 236926,80 грн, в тому числі ПДВ 20%;
- плата за користування вагоном - 132,96 грн, в тому числі ПДВ 20%;
- збір за подачу й забирання вагону - 14662,53 грн, в тому числі ПДВ 20%;
- плата за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 58474,41 грн, в тому числі ПДВ 20 %;
- запірно-пломбувальний пристрій - 1100,00 грн, без ПДВ;
- товкання вагону - 13200 грн, без ПДВ.
Відповідно до акта № ОУ-0000153 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 19.04.2019 (копія міститься в матеріалах справи), складеного між Товариством і Підприємством, загальна вартість наданих за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування транспортно-експедиційних послуг по перевезенню пшениці зі ст. Закомельська Південної залізниці, із призначенням станція Чорноморськ-порт експорт Одеської залізниці, в тому числі залізничний тариф до станції Чорноморськ-порт-експ. Одеської залізниці становить 29635,56 грн з ПДВ, з яких:
- послуги експедитора - 500,00 грн, без ПДВ;
- платежі Укрзалізниці - 29135,56 грн, в тому числі ПДВ 20%, а саме:
- залізничний тариф до станції Чорноморськ-порт-експ. Одеської залізниці - 21538,80 грн, в тому числі ПДВ 20%;
- плата за користування вагоном - 4,46 грн, в тому числі ПДВ 20%;
- збір за подачу й забирання вагону - 976,44 грн, в тому числі ПДВ 20%;
- плата за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 5 315, 86 грн, в тому числі ПДВ 20%;
- запірно-пломбувальний пристрій - 100,00 грн, без ПДВ;
- товкання вагону - 1200 грн., без ПДВ.
Відтак, із вказаних документів та платіжних доручень № 230 від 19.04.2019 на суму 329996,70 грн, №231 від 19.04.2021 на суму 29635,00 грн убачається, що позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги було сплачено на рахунок Товариства 359632,26 грн.
Із долучених до матеріалів справи копій накопичувальних карток слідує, що сума коштів, яку отримала Залізниця від Товариства за послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції та вартість яких було покладено на позивача, відображена в накопичувальних картках:
- №06040086 від 06.04.2019 (в примітках зазначено к вед №06040117);
- №07040087 від 07.04.2019 (в примітках зазначено к вед №07040118);
- №09040088 від 09.04.2019 (в примітках зазначено пам'ятка 149,151);
- №10040091 від 10.04.2019 (в примітках зазначено к вед №010040122);
- №11040094 від 11.04.2019 (в примітках зазначено к вед №110401124).
Перелік вагонів, які подано на станцію Закомельська для завантаження вантажу позивачем та забрано зі станції вказано у відомостях №06040117, №07040118, №010040122, №110401124 та в пам'ятках № 149 і № 151 про подавання вагонів та про збирання вагонів.
З листа Залізниці від 14.11.2019 № ЦЦТех-09/726, наданого на адвокатський запит адвоката Підприємства, убачається, що сума нарахованого додаткового збору за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за кожен вагон становить 4429,88 грн без ПДВ, а всього за 12-ть вагонів: 53158,56 грн. без ПДВ (63790,27 грн з ПДВ). Інформація у цьому листі надана за вагонами: №№95784054, 95783932, 95784187, 95784104, 95819967, 95784120, 95784021, 95784955, 95781902, 95820031, 95783973, 95784153 та за накладними: №№44269256, 44262608, 44250371, 44238350, 44289601.
Згідно з переліками №20190408 від 08.04.2019, №20190409 від 09.04.2019, №20190410 від 10.04.2019, №20190411 від 11.04.2019, №20190413 від 13.04.2019 філії Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень Залізниці (копії наявні у матеріалах справи), відповідачем проведено списання з рахунку Товариства зі спеціальним режимом використання вартість послуги за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням вагонів у сумі 63790,27 грн з ПДВ.
Таким чином, судом встановлено, що вищевказані спірні послуги Залізниці у сумі 63790,27 грн з ПДВ за підсумками вищевказаних господарських операцій були оплачені позивачем.
Питання щодо того, чи була ця сума витрат покрита ТОВ «Пирятинський делікатес» в ціни товару розглядатиметься судом нижче.
З матеріалів справи також убачається, що 07.04.2020 Підприємство звернулося до Антимонопольного комітету України із заявою № 5 про порушення Залізницею законодавства про захист економічної конкуренції (копія долучена до матеріалів справи; далі - Заява № 5), у якій зокрема посилалося на вищевикладені обставини спірних поставок зерна Залізницею.
Так, у цій Заяві № 5 (на стор. 5) позивач зазначав, що:
- за спірними операціями Підприємством сплачено за послуги з подачі й збирання вищевказаних вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній вантажній станції грошові кошти в сумі 53158,56 грн. Зазначена сума сплачена у складі вартості транспортно-експедиційних послуг на рахунок Товариства, яке в подальшому перерахувало їх відповідачу;
- введення цієї додаткової послуги збільшує витрати Підприємства при відправлені вагонів зі станції Закомельська на 4429,88 грн за 1 вагон, що веде до подорожчання продукції та ставить Підприємство у нерівні умови з іншими продавцями сільськогосподарської продукції;
- витрати Підприємства на доставку залізничним транспортом зі станції Закомельська до порту в м. Миколаїв у 2018 році становили в середньому близько 370 грн на 1 тону зерна;
- «введення додаткової послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням збільшує витрати Підприємства… за 1 вагон, що збільшує вартість 1 тони продукції орієнтовно на 147 гривень».
Судом також встановлено, що за результатами розгляду справи № 130-26.13/102-19 Антимонопольним комітетом України 06.08.2020 винесено рішення № 470-р, яким визнано, що Залізниця протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків. Визнано дії Залізниці, які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг Залізниці), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов'язано Залізницю припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення. За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Залізницю накладено штраф у розмірі 18282400,00 грн.
Вказане рішення Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 оскаржувалося Залізницею в судовому порядку. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15766/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у позові відмовлено. Постановою Верховного Суду від 12.10.2021 вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/15766/20 залишено без змін.
При розгляді справи № 910/15766/20 судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема, було встановлено, що вказані дії перевізника (Залізниці) створюють для суб'єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами Залізниці з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб'єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб'єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб'єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості. Судами також встановлено, що: Залізниця протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займала монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; дії Залізниці щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.
Спір у цій справі виник у зв'язку із наявністю або відсутністю підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» шкоди, заподіяної порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Відповідно до статті 255 Господарського кодексу України (далі - ГК України) збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.
Позаяк Закон України «Про захист економічної конкуренції» не передбачає порядку (механізму) відшкодування шкоди, то слід застосовувати загальні положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Подібна норма міститься й у частині 2 статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність повного складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).
Досліджуючи наявність повного складу вищевказаних елементів правопорушення, яке може тягнути за собою відповідальність Залізниці у вигляді відшкодування шкоди на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», судом враховано наступне.
Протиправність поведінки Залізниці, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, при визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг Залізниці), вказана у рішенні Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 № 470-р та встановлена господарським судом при розгляді справи № 910/15766/20.
Таким чином, позивачем доведений факт вчинення Залізницею порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а саме - допущено зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом при запровадженні спірної вищевказаної Послуги (частина 1 статті 13, пункт 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг Залізниці), у т.ч. і позивача.
Наявність шкоди позивач доводить тим, що внаслідок запровадження відповідачем спірної Послуги, ним були понесені додаткові витрати на оплату цієї Послуги в загальній сумі 63790,27 грн з ПДВ.
Цей факт судом було встановлено вище.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач не зазнав збитків (шкоди), оскільки його витрати на оплату відповідачеві спірної Послуги були включені ним до загальної вартості реалізованого ним товару ТОВ «Пирятинський делікатес» за Договором поставки.
Верховний Суд, відправляючи цю справу на новий розгляд, вказав на необхідності встановити включення/або не включення позивачем витрат понесених у зв'язку з оплатою ним за спірної Послуги до складу ціни реалізованого ним товару, оскільки якщо позивачем до загальної вартості реалізованого ним ТОВ «Пирятинський делікатес» товару, було включено вартість спірної Послуги, то відповідно позивачу не завдано шкоди/збитків, так як ці витрати були компенсовані позивачу ТОВ «Пирятинський делікатес».
Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З метою дослідження цього питання, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2023 позивача зобов'язано надати суду документи, з яких можливо було б встановити складову ціни зерна, яке перевозилося відповідачем на виконання умов Договору поставки.
Позивачем на виконання ухвали суду додано до матеріалів цієї справи копію бухгалтерської довідки про складову ціни пшениці врожаю 2018 року та виробничу собівартість виробленої продукції - пшениці озимої врожаю 2018 року від 05.04.2019 (далі - Довідка про складову ціни пшениці), а також копію дубліката цієї Довідки про складову ціни пшениці.
У наданих суду поясненнях позивач зазначив, що до ціни товару (пшениці), який був відправлений позивачем покупцю - ТОВ «Пирятинський делікатес» за накладними №№ 44289601, 44269256, 44262608, 44250371, 44238350 не було включено його витрати, понесені за послуги за подачу и забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням видачею, навантаженням і вивантаженням, що підтверджується вище вказаною Довідкою про складову ціни пшениці.
При цьому, позивач наголосив, що поставка здійснювалася на умовах СРТ - морський порт «Чорноморськ» відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010, а умови СРТ виключають включення до ціни товару вартості доставки товару до місця призначення. Це додаткові витрати продавця, які й ніс позивач.
Позивач вказує, що єдиним документом, який містить складову ціни зерна, проданого за Договором поставки є надана суду вищевказана Довідка про складову ціни пшениці.
Оригінал цієї бухгалтерської довідки в складі первинних бухгалтерських документів був втрачений під час окупації с. Забавне Ізюмського району Харківської області. У колишніх працівників Підприємства зберіглась скан-копія зазначеної бухгалтерської довідки, на підставі якої, директором Підприємства виготовлено дублікат Довідки про складову ціни пшениці.
Позивачем на підтвердження цих обставин долучено до матеріалів справи копії: акта від 30.12.202 про встановлення факту відсутності первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку; поданих до Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області заяв про вчинення злочину вих. № 64 від 29.12.2022 та № 23/03 від 23.03.2023, і до ДПС у Харківській області - повідомлення про втрату первинних документів від 03.04.2023, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого убачається факт порушено кримінальне провадження № 12022221070001751 від 30.12.2022 за поданою Підприємством заявою.
Як убачається із вказаної вище Довідки про складову ціни пшениці, ціна пшениці, яка була продана ТОВ «Пирятинський делікатес» становить 5233,33 грн за 1 тону, без ПДВ. ПДВ 20% = 1046,67 грн за 1 тону. Всього ціна пшениці становить 6280,00 грн за 1 тону (з ПДВ). Всього витрати на виробництво 899,70 тон пшениці склали 4708430,00 грн, які складаються:
- прямі витрати на оплату праці - 77500,00 грн;
- відрахування на соціальні заходи - 17100,00 грн;
- прямі матеріальні витрати - 2222950,00 грн (вартість насіння та посадкового матеріалу - 367500,00 грн; вартість мінеральних добрив - 1830150,00 грн (2 внесення); вартість решти матеріальних витрат (електроенергія, засоби захисту рослин) - 25300,00 грн);
- оплата послуг сторонніх організацій по вирощуванню озимої пшениці автотранспортні послуги з підвезення посадкового матеріалу та добрив на поля - 989900,00 грн;
- амортизація необоротних активів - 58500,00 грн;
- решта інших прямих та загальновиробничих витрат (фіксований сільськогосподарський податок, оренда плата за земельні ділянки державної власності, земельні паї) - 794200,00 грн;
- рентабельність - 13% - 548280,00 грн.
Таким чином, з цієї Довідки про складову ціни пшениці убачається, що до ціни товару (пшениці), який був відправлений позивачем вагонами №№ 95784054, 95783932, 95784187, 95784104, 95819967, 95784120, 95784021, 95784955, 95781902, 95820031, 95783973, 95784153 не було включено витрати позивача понесені у зв'язку з оплатою ним вартості спірної Послуги.
Як слідує з умов пункту 4.1.1 Договору поставки, продукція (пшениця), яка відправлена позивачем вагонами №№ 95784054, 95783932, 95784187, 95784104, 95819967, 95784120, 95784021, 95784955, 95781902, 95820031, 95783973, 95784153 була продана ТОВ «Пирятинський делікатес» на умовах СРТ - морський порт «Чорноморськ» (ТОВ «СП РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ») (базис поставки відповідно до Інкотермс 2010).
Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 термін СРТ (Carriage Paid То) (... named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Отже, умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 у справі №910/17196/21 при дослідженні схожих обставин та правовідносин сторін (інший позивач, але аналогічне правопорушення Залізниці підтверджене рішенням Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 та рішеннями господарських судів у справі №910/15766/20, однакові умови поставки - СРТ відповідно до Інкотермс 2010).
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, проаналізувавши усі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що витрати по доставці пшениці покупцю - ТОВ «Пирятинський делікатес» ніс позивач як продавець цього товару. Ці витрати не були включені позивачем до ціни товару. Протилежного відповідачем не доведено.
Необґрунтованим є посилання відповідача у цій справі на принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), оскільки поведінка Підприємства при поданні відповідної Заяви № 5 до Антимонопольного комітету України та позовної заяви у даній справі про стягнення шкоди є добросовісною та направлена на захист порушеного права внаслідок саме зловживання відповідачем монопольним становищем на ринку вантажних перевезень залізничним транспортом. Із Заяви № 5 не можна дійти однозначного висновку про те, що Підприємством саме за Договором поставки включила вартість спірної Послуги до ціни пшениці. Це твердження відповідача є припущенням, яке не підтверджено жодними первинними документами, і спростовується іншими доказами (поставка на умовах СРТ, Довідкою про складову ціни пшениці). Натомість, відповідно до рішення Антимонопольного комітету України у спірних правовідносинах саме відповідач зловживав своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг АТ «Українська залізниця» в тому числі позивача), в той час як подальші дії позивача були послідовні, правомірні та направлені на відновлення порушених прав.
Як було встановлено судом вище, позивач поніс витрати через залучену ним особу (експедитора) по оплаті залізничних послуг за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також з оплати вартості робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, на загальну суму 63790,27 грн.
Також простежується причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача при встановленні плати за спірну Послугу та завданою позивачеві шкодою - понесення ним витрат на оплату вартості цієї Послуги.
Вина відповідача як заподіювача шкоди (презумпція вини особи, яка допустила правопорушення) встановлена господарськими судами при розгляді справи № 910/15766/20, та не спростована відповідачем при розгляді цієї справи.
Таким чином, при розгляді цієї справи судом встановлено усі чотири елементи складу господарського правопорушення.
Частиною 3 статті 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заподіяна позивачу шкода підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі.
Відтак, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства «ТЕРРА» (64333, Харківська обл., Ізюмський р-н, село Забавне, вул. Харківська, будинок 1-Б; ідентифікаційний код 32168543) 127580 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 54 коп. майнової шкоди, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 24.07.2023.
Суддя Р.Б. Сташків