ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2023Справа № 910/3814/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 171667,28 грн
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - Позивач) 171667,28 грн, що є вартістю нестачі вантажу, який виявлено при перевезенні відповідачем у вагонах №№60729316, 59955765, 52570900, 63523823, 56330046, 61021200, 56810997, 62199989, 53017182, 56965312, 53541538, 56046667, 60028214, 54751045, 66742370, 58941329.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому ним надано свої заперечення на позовну заяву. Відповідач вважає, що позивачем не доведено, що втрата вантажу сталася саме з вини відповідача.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У серпні-вересні 2022 року відповідно до залізничних накладних №№53895314, 53898532, 53916250, 45368867, 53823167, 39800560, 53860821, 53856704, 53876959, 53875563, 53883526, 53883492, 53883500, 39880273 та досилочних накладних 39880273, 45368867, 398000560 залізницею прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам'яне (вантажовідправник - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ").
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" відповідно до технічних умов завантажило вугілля кам'яне марки ДГ (0-100), Г(Г1), (0-100) у вагони:
- 60729316 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53856704,
- 59955765 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53876959,
- 52570900 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53876959,
- 63523823 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53875563,
- 56330046 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53875563,
- 61021200 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53875563,
- 56810997 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53883526,
- 62199989 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53883526,
- 53017182 в кількості 70,800 тон по залізничній накладній № 53883492,
- 56965312 в кількості 68,800 тон по залізничній накладній № осн 53883500 (дос 39880273),
- 53541538 в кількості 68,800 тон по залізничній накладній № осн 53883500 (дос 39880273),
- 56046667 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 53898532,
- 60028214 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній №53916250,
- 54751045 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній №53895314,
- 66742370 в кількості 69,000 тон по залізничній накладній № осн 53823167 (дос 45368867),
- 58941329 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № осн 53860821 (дос 39800560).
На станції Добротвір Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам'яного вугілля в деяких вагонах, про що складені комерційні акти.
На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач передав право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за наведеними вище залізничними накладними вантажовідправнику - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувача.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вищевказаних вагонах з урахуванням норми недостачі вантажу для мінерального палива 1% становить 171667,28 грн
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 171667,28 грн вартості нестачі вантажу, у зв'язку із незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагонах №№60729316, 59955765, 52570900, 63523823, 56330046, 61021200, 56810997, 62199989, 53017182, 56965312, 53541538, 56046667, 60028214, 54751045, 66742370, 58941329.
Відповідач, у свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про недоведеність позивачем наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями перевізника та втратою вантажу, а відтак і про відсутність вини відповідача. Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів оплати спірного вантажу, а отже не доведено наявності у нього шкоди.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 307 Господарського кодексу України).
При цьому, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (частина 2 статті 307 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 475, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 2.1 Правил оформлення перевізних документів.
Як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, позивач відповідно до Технічних умов завантажив у вагони вугілля кам'яне марки Г (Г2) та передав вказаний вантаж для перевезення залізниці за накладними №№53895314, 53898532, 53916250, 45368867, 53823167, 39800560, 53860821, 53856704, 53876959, 53875563, 53883526, 53883492, 53883500, 39880273 та досилочними накладними 39880273, 45368867, 398000560.
У свою чергу, відповідач прийняв у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень, а також зобов'язався доставити його на станцію призначення отримувачам - ДТЕК Добротворська ТЕЦ.
Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.
За приписами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (частина 2 статті 308 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (частина 1 статті 110 Статуту залізниць України).
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевезення залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних статичних вагах та виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає фактичній масі, вказаній у накладних, про що перевізником складено відповідні комерційні акти (форми ГУ-22):
- № 371009/28 недостача у вагоні № 60729316 складає 2,200 тон;
- № 371009/30 недостача у вагоні № 59955765 складає 3,500 тон;
- № 371009/30 недостача у вагоні № 52570900 складає 3,200 тон;
- № 371009/31 недостача у вагоні № 63523823 складає 4,300 тон;
- № 371009/31 недостача у вагоні № 56330046 складає 4,100 тон;
- № 371009/31 недостача у вагоні № 61021200 складає 5,200 тон;
- № 371009/33 недостача у вагоні № 56810997 складає 2,800 тон;
- № 371009/33 недостача у вагоні № 62199989 складає 3,100 тон;
- № 371009/34 недостача у вагоні № 53017182 складає 2,700 тон;
- № 371009/35 недостача у вагоні № 56965312 складає 2,500 тон;
- № 371009/35 недостача у вагоні № 53541538 складає 4,700 тон;
- № 371009/37 недостача у вагоні № 56046667 складає 2,800 тон;
- № 371009/39 недостача у вагоні № 60028214 складає 2,500 тон;
- № 371009/36 недостача у вагоні № 54751045 складає 2,750 тон;
- № 371009/24 недостача у вагоні № 66742370 складає 3,950 тон;
- № 371009/26 недостача у вагоні № 58941329 складає 1,500 тон.
У той же час позивачем разом із позовною заявою надано довідки про вартість кам'яного вугілля за залізничними накладними.
За даними довідок відправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" про вартість вугільної продукції:
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 60729316 складає 4517,38 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 59955765 складає 4885,7 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 52570900 складає 4885,7 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 63523823 складає 3389,46 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні №56330046 складає 3389,46 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні №61021200 складає 3389,46 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 62199989 складає 4660,51 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 53017182 складає 4660,51 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 56965312 складає 4660,51 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 53541538 складає 4660,51 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 56046667 складає 4398,08 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 60028214 складає 4018,31 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 54751045 складає 4011,16 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 66742370 складає 4358,5 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), що перевозилось у вагоні № 58941329 складає 4564,13 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно з частинами 1, 2 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Надані з позовом комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у спірних накладних фактичній масі вантажу.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (частина 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та стаття 113 Статуту).
Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту залізниць України).
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
В той час як Акціонерне товариство "Українська залізниця", всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувало подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника, як і не надало жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від нього причин. Отже, наведені у відзиві доводи про відсутність вини залізниці у завданні збитків суд відхиляє як необґрунтовані.
Отже, за висновками суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно відшкодувати позивачу збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
В той же час, згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України та статей 114, 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що положення ст. 115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, суд визнає надані позивачем довідки про вартість вугільної продукції належними та допустимими доказами на підтвердження вартості відправленого вантажу за спірними залізничними накладними.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю не більше 0%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.
Отже з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними №№53895314, 53898532, 53916250, 45368867, 53823167, 39800560, 53860821, 53856704, 53876959, 53875563, 53883526, 53883492, 53883500, 39880273 та досилочні накладні 39880273, 45368867, 398000560 було вугілля кам'яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Таким чином, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат за розрахунком позивача становить 171667,28 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично правильним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (вул. Нагорна, 1-а, с. Вовчанка (п), Мар'їнський район, Донецька обл., 85621, ідентифікаційний код 33959754) 171667 (сто сімдесят одну тисячу шістсот шістдесят сім) грн 28 коп. збитків, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.