ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.07.2023Справа № 910/8207/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" м. Дніпра
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" м. Києва
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1190437,42 грн.,
Суддя Паламар П.І.
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
у травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Клокворк" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що на виконання укладеного між ним та відповідачем договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-542/4 від 1 листопада 2021 р. він у листопаді 2021 року передав останньому товар загальною вартістю 816000 грн.
Всупереч умов договору відповідач не оплатив одержаний товар, заборгувавши йому 816000 грн.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 250494,84 грн., 34339,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 89603,51 грн. пені, а також понесені ним по справі судові витрати, у т.ч. 30000 грн. з попереднього розрахунку витрат по оплаті послуг адвоката.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на неможливість виконання зобов'язання у передбачені договором строки внаслідок форс-мажорних обставин, які були спричинені запровадженням на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", а в подальшому введенням воєнного стану в Україні. Заявив про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру заявлених сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та неустойки до 10 %. Крім того, просив застосувати строк позовної давності щодо заявлених вимог в частині неустойки.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 1 листопада 2021 р. між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-542/4, згідно умов якого позивач (продавець) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) товари зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Згідно умов специфікації №1 (Додаток № 1) до договору покупець здійснює 100% оплату протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, та підписання договору.
Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1. договору набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов'язань ( по оплаті та поставці) - до повного виконання їх сторонами.
Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією договору.
Поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, наявними у матеріалах справи видатковою накладною № 0000165 від 3 листопада 2021 р., довіреністю на одержання товару № 1119 від 2 листопада 2021р. стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором загальною вартістю 816000 грн.
Доказів належної оплати за договором суду не надано.
Посилання відповідача на неможливість належного виконання зобов'язання за спірним договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які були спричинені запровадженням на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" є безпідставними, оскільки договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-542/4 від 1 листопада 2021 р. укладений вже після запровадженням на території України карантинних заходів, вплив яких на відносини сторін вже можна було передбачити.
Також посилання відповідача на виникнення після 24 лютого 2022 року форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану в Україні, в силу вимог чинного законодавства не дають підстав для звільнення його від виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу (поставки).
Відповідачем не доведено, що військова агресія Російської Федерації проти України прямо вплинула на неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором.
Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов'язань відсутні.
Тому суд критично оцінює посилання відповідача на виникнення обставин непереборної сили, які давали б підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань.
Відповідно до умов п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Всупереч вимог ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду належних доказів, які б давали підстави для зменшення розміру належної з нього на користь позивача неустойки.
Згідно із Законом № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" ЦК України доповнено пунктами 12 - 14. Цими нормами, які набрали чинності 2 квітня 2020 р., передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, до спливу строку позовної давності законом його було продовжено і дія відповідних обставин не припинилися до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.
Тому посилання відповідача на перебіг строку позовної давності в частині заявлених вимог про стягнення неустойки до часу звернення позивача в суд з указаним позовом є безпідставними.
Доводи щодо зменшення розміру заявлених позивачем трьох процентів річних з простроченої суми не ґрунтуються на вимогах закону, тому також є безпідставними.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 816000 грн. боргу, 250494,84 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 34339,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 89603,51 грн. пені.
Питання відшкодування витрат позивачу по оплаті правової допомоги адвоката підлягає вирішенню в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 185, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" м. Дніпра задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (49044, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, 1 код 38114713) 816000 грн. боргу, 250494,84 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 34339,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 89603,51 грн. пені, 17856,56 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар