ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2023Справа № 910/11587/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ващенко Т.М., розглянувши
заяву Фермерського господарства "Лада-СВА" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 30-Б, оф. 14; ідентифікаційний код 40738425)
про забезпечення позову (до подання позовної заяви)
особи, які можуть отримати статус учасників справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, оф. 27; ідентифікаційний код 40944008),
Без виклику представників.
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Фермерського господарства "Лада-СВА" про забезпечення позову (до подання позовної заяви), відповідно до прохальної частини якої заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся", що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання в межах суми 7.112.038,09 грн.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що ним на виконання укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся" Договору №0304-1 від 03.04.2023 поставки сільськогосподарської продукції (далі - Договір) здійснено поставки на користь відповідача на загальну суму 20.754.142,09 грн. Проте боржником було частково сплачено вартість поставленого товару в сумі 13.642.104,00 грн, у зв'язку з чим на теперішній час у боржника існує заборгованість у розмірі 7.112.038,09 грн.
На підтвердження викладеного заявником також надано копії листів боржника, в яких він визнає наявність заборгованості перед заявником у розмірі 7.112.038,09 грн.
Заявник зазначає, що предметом позову, який він має намір подати, є стягнення з боржника заборгованості за поставлений товар, що визнана відповідачем, у сумі 7.112.038,09 грн.
Однак сума судового збору в розмірі 106.680.58 гривень, що має бути сплачена позивачем, є значною, а з урахуванням існування заборгованості відповідача перед позивачем, станом на момент подання даної заяви - непосильною.
Підготовка матеріалів позову та накопичення грошових коштів для сплати судового збору має зайняти певний час.
Однак, за доводами заявника, фактичними обставинами спірних правовідносин та твердженнями ТОВ "Зелена долина Полісся" підтверджується існування реальної загрози нівелювання мети звернення з даним позовом до суду - стягнення з відповідача належних позивачу грошових коштів, адже навіть у випадку задоволення такого позову грошові кошти можуть бути, в тому числі, виведені з рахунків.
Крім того, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе де невиправданого обмеження прав відповідачів чи третіх осіб, оскільки грошові кошті залишаються в володінні та користуванні відповідачів, а можливість розпоряджатись обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Оскільки предметом позову є вимоги майнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення вимагатиме примусового виконання, а його виконання в майбутньому безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.
Сума статутного капіталу ТОВ "Зелена долина Полісся" складає 850,00 грн, що, на думку заявника, створює додаткові обґрунтовані сумніви щодо можливості виконання судового рішення по стягненню існуючого та визнаного відповідачем боргу.
Вказане за доводами заявника свідчить про наявність підстав для вжиття заявлених ним заходів забезпечення позову.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.19. у справі № 902/48318, від 28.08.19. у справі № 910/4491/19, від 12.05.20. у справі № 910/14149/19, від 21.01.21. у справі № 924/881/16.
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.20. у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.20. у справі № 910/7511/19, від 03.04.20. у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.
У той же час заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення або підготовки до вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до тверджень про наявність у боржника можливості вивести кошти з рахунків.
Натомість, боржник у своїх листах визнає наявність даного боргу перед заявником та пропонує шляхи вирішення даної ситуації, тож суд не вбачає в даному випадку наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту коштів боржника.
Крім того суд звертає увагу на те, що необхідність накопичення коштів для сплати судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення боргу в будь-якому випадку не може слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що заявником не обґрунтовано та не доведено жодними доказами в установленому законом порядку наявності визначених законодавчо підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Відтак суд відмовляє в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва
Відмовити Фермерському господарству "Лада-СВА" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 24.07.2023 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко