ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2023Справа № 910/7744/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Укрриба"
до Фізичної особи-підприємця Мацієвського Михайла Йосиповича
про стягнення заборгованості в розмірі 39 020,02 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Державне підприємство «Укрриба» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Мацієвського Михайла Йосиповича про стягнення заборгованості в розмірі 39 020,02 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором зберігання державного майна № 1/13 від 02.01.2013, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7744/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 22.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана відповідачем 26.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494202618.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02 січня 2013 року між Державним підприємством «Укрриба» (далі - поклажодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Мацієвським Михайлом Йосиповичем (далі -зберігач, відповідач) укладено Договір зберігання державного майна № 1/13 (далі - Договір), за умовами якого поклажодавець за участю уповноважених представників сторін передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 року № 126/752.
Об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, греблі, дамби, будівлі, насосні станції, пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, що перебуває в державній власності відповідно до пункту 1.1 договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору зазначене майно розташоване за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район в межах Крогулецької та Коцюбинської сільських рад.
Згідно з п. 1.4 Договору вартість переданого зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається по кожному найменуванню (інвентарному номеру) в акті приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10,00 грн., в тому числі ПДВ, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 02.01.2013 року по 02.01.2023 року (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п. 6.3 Договору, дія цього договору може бути припинена: за згодою сторін; за рішенням суду; у зв'язку з прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна; дострокове припинення договору поклажодавцем.
У відповідності до п. 6.5 Договору повернення зберігачем майна у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну його дії здійснюється актом приймання-передачі, який складається в двох примірниках та підписується сторонами або уповноваженими представниками. Акт приймання-передачі складається у строк, передбачений письмовим повідомленням про дострокове розірвання договору. Майно вважається переданим з моменту підписання зазначеного акта.
Згідно з пунктом 9 Договору додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До цього договору додається акт приймання-передачі державного майна (додаток №1).
02 січня 2013 року за актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання (додаток № 1) позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди за переліком, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район в межах Крогулецької та Коцюбинської сільських рад.
08 січня 2013 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, за умовами якої, відповідно до ст. 944 ЦК України поклажодавець надає згоду зберігачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку даного Договору, а зберігач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Використання майна здійснювати відповідно до «Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств», затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13.01.2004 № 6 та виробничої програми розробленої зберігачем та погодженою із поклажодавцем.
Пунктом 1.3 Додаткової угоди до Договору узгоджено, що зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним.
Ціна за користування державним майном, визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить - 1133,06 грн.
Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
01 грудня 2014 року сторони укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 1.3 Додаткової угоди від 08.01.2013 до Договору в наступній редакції:
1.2 Зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним.
Ціна користування державним майном, визначена у Протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною Договору, становить 2 500,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Звертаючись з позовом до суду, ДП «Укрриба» зазначає, що відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання зі сплати грошових коштів за користування майном в період дії Договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31 542,69 грн. за період з вересня 2022 року по січень 2023 року включно, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 642,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 497,04 грн. та 3% річних в розмірі 337,90 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання (ст. 944 ЦК України).
Договором поклажодавець надав згоду зберігачеві на користування майном, при цьому зберігач зобов'язався проводити плату за користування майном, переданого йому на зберігання.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов п. 1.3 Додаткової угоди від 01.12.2014 року відповідач зобов'язується проводити плату за користування майном не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним.
Втім, відповідач у встановлені Договором строки оплату за період з вересня 2022 року по січень 2023 року в повному обсязі не здійснив.
Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за майно підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 31 542,69 грн.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 642,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 497,04 грн. та 3% річних в розмірі 337,90 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 1.4 Додаткової угоди від 08.01.2013 сторони погодили, що у разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5 642,39 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 337,90 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 497,04 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заборгованість за користування майном, переданим на зберігання.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволенням позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мацієвського Михайла Йосиповича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Укрриба» (04053, місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А; ідентифікаційний код: 25592421) заборгованість у розмірі 31 542 (тридцять одна тисяча п'ятсот сорок дві) грн. 69 коп., пеню у розмірі 5 642 (п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 497 (одна тисяча чотириста дев'яносто сім) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 337 (триста тридцять сім) грн. 90 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 24.07.2023
Суддя О.А. Грєхова