ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2023Справа № 910/3323/21 (910/8316/22)
За позовною заявою Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" арбітражного керуючого Ткачука О.В.(08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Чехова,14В, приміщення 31)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька,37/48, кв.1, ідентифікаційний номер 35363688);
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення 1 080 900,00 грн.
в межах справи № 910/3323/21
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева Фінанс" (03035, м. Київ, вул. Сурікова,3, корп.8-Б, ідентифікаційний номер 43430711)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька,37/48, кв.1, ідентифікаційний номер 35363688)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Судак С.С.
Представники сторін:
позивач - Донков С.В.,
від відповідача-2 - Бандура В.І.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/3323/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп".
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Груп" арбітражного керуючого Ткачука О.В. до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп"; 2) ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору №03 від 03.08.2018 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача-2 грошових коштів у розмірі 1 080 900,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2022 позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Груп" арбітражного керуючого Ткачука О.В. до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп"; 2) ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору №03 від 03.08.2018 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача-2 грошових коштів у розмірі 1 080 900,00 грн. залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
02.09.2022 до суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 31.08.2022.
Наразі, як вбачається з поданої ліквідатором позовної заяви відповідачем-2 зазначено ОСОБА_1 , тобто фізичну особу, що не є підприємцем.
Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2022 вирішено звернутись до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Зобов'язано Деснянську районну в м. Києві державну адміністрацію протягом п'яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Так, до Господарського суду міста Києва надійшла довідка Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про реєстрацію місця проживання особи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 відкладено підготовче засідання на 15.02.2023.
15.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 29.03.2023.
28.03.2023 до суду надійшла відповідь ліквідатора ТОВ "Вайн Хауз Групп" арбітражного керуючого Донкова С.В. на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 відкладено підготовче засідання на 19.04.2023. Витребувано у Фізичної особи-підприємця Бортничук Ю.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" належним чином засвідчену копію Договору про надання послуг від 11.01.2016. Витребувано у ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Бортничук Ю.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) належним чином засвідчену копію Договору відступлення права вимоги від 20.09.2018.
19.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив.
19.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення з долученням копії обвинувального акту.
19.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 24.05.2023. Повторно витребувано у Фізичної особи-підприємця Бортничук Ю.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" належним чином засвідчену копію Договору про надання послуг від 11.01.2016, а також належним чином засвідчену копію Договору відступлення права вимоги від 20.09.2018.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.05.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/3323/21 (910/8316/22) та призначено справу № 910/3323/21 (910/8316/22) до розгляду по суті на 12.07.2023.
У судовому засіданні 12.07.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача-2 просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на викладені у відзиві обставини.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Постановою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/3323/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука О.В.
У ході виконання обов'язків ліквідатора з отриманих в АТ «ТАСКОМБАНК» банківських виписок по рахунку боржника ліквідатором установлено, що на виконання Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03, укладеного між ТОВ «Вайн Хауз Групп» та ОСОБА_1 , боржником перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 080 900,00 грн., яких: 03.08.3018-73 900,00 грн.; 06.08.2018 -35 000,00 грн.; 08.08.2018 -40 000,00 грн.; 10.08.2018 - 15 000,00 грн.; 14.08.2018-215 000,00 грн.; 14.08.2018 - 15 000,00 грн.; 17.08.2018 -75 000,00 грн.; 21.08.2018 -95 000,00 грн.; 31.08.2018 - 118 000,00 грн.; 03.09.2018- 134 000,00 грн.; 06.09.2018-25 000,00 грн.; 11.09.2018-30 000,00 грн.; 14.09.2018- 140 000,00 грн.; 19.09.2018 -70 000,00 грн.
Відповідно до зазначеного в банківській виписці призначення платежу, підстава перерахування грошових коштів: «поворотна фінансова допомога засновнику ОСОБА_1 згідно з договором № 03 від 03.08.2018 року».
Водночас, згідно з відомостями з банківського рахунку ТОВ «Вайн Хауз Групп» фінансова допомога ОСОБА_1 не повернута.
У той же час, 27.11.2018 ОСОБА_1 подав заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Вайн Хауз Групп».
Як слідує з матеріалів справи про банкрутство, останню фінансову звітність ТОВ «Вайн Хауз Групп» подавало за 6 місяців 2018 року, а в грудні 2018 року учасниками товариства прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.
Відповідно до проведеного в процедурі банкрутства аналізу фінансового фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вайн Хауз Групп» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства арбітражним керуючим встановлено, що станом на кінець II кв. 2018 року ТОВ «Вайн Хауз Групп» отримало чистий збиток в сумі -2 545,1 тис. гри. при чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 23 445,2 тис. грн.
Власний капітал боржника за період 2016- 2018 роки зменшився на 8 690,3 тис. грн., та на кінець II кв. 2018 року та становив 830,7 тис. грн., що свідчить про скорочення джерел покриття зобов'язань та недостатність участі власного капіталу в фінансуванні інших активів. Запаси на початок періоду, що аналізується, становили 24 045,0 тис. грн., а на кінець 14 831,4 тис. грн. Власні оборотні засоби за період з 31.12.2016 по 30.06.2018 зменшились на 9840,8 тис. грн. на кінець II кв. 2018 року становили -1 802,8 тис. грн. Короткострокові кредити та позики за період з 31.12.2016 по 30.06.2018 зросли на 4 941,9 тис. грн. та на кінець II кв. 2018 року становили 40 031,5 тис. грн. Функціонуючий капітал (різниця між оборотними активами та поточними зобов'язаннями) протягом періоду з 31.12.2016 по 30.06.2018 зменшився на 9 840,8 тис. грн. та на кінець II кв. 2018 року становив -1 802,8 тис. грн.
На кінець 2016 року показник поточної ліквідності товариства становив 1,23, у той час як на кінець II кв. 2018 року - складав 0,95. На кінець II кв. 2018 року коефіцієнт покриття боржника був менший 1, та підприємство не отримало чистого прибутку (збиток -2545,1 тис. грн.), тому такий його фінансовий стан характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.
Звернувшись із даним позовом до суду, арбітражний керуючий наголосив, що укладений між відповідачами договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 є фраудаторним, оскільки укладений із пов'язаною з боржником особою, був позбавлений економічного сенсу та фактично направлений на виведення коштів з рахунків боржника. Крім того, отримані в якості фінансової допомоги грошові кошти ОСОБА_1 не повернуті, та останній вийшов зі складу учасників товариства через три місяці після їх отримання. Також арбітражний керуючий звернув увагу на істотні зміни в показниках балансу, зокрема, в частині зменшення вартості чистих активів товариства та показника поточної ліквідності в період вчинення оспорюваного правочину.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, ОСОБА_1 у відзиві стверджує, що відповідні зобов'язання за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 у розмірі 1 080 900,00 грн. припинені внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. У той же час, відповідач-2 вважає не доведеними підстави для визнання оспорюваного договору фраудаторним, а також наголошує на неможливості застосування вимог статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства до спірних правовідносин.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити позов з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.
Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З приписами частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частини 1 та 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:
Абзац перший частини першої статті 42 в редакції Закону № 2971-IX від 20.03.2023
-боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
-боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
-боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
-боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
Абзац п'ятий частини першої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2971-IX від 20.03.2023
-боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договір із заінтересованою особою;
боржник уклав договір дарування.
Таким чином, оскільки оспорюваний позивачем правочин датований 03.08.2018, у той час як провадження у даній справі №910/3323/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" відкрито за ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відтак, положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.
Недійсність договору, як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Так, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Із матеріалів справи слідує, що в період з 03.08.2018 до 19.09.2018 боржником на виконання укладеного із ОСОБА_1 договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 080 900,00 грн.
Разом із цим, станом на дату укладення оспорюваного правочину 03.08.2018 ОСОБА_1 володів часткою статутного капіталу ТОВ «Вайн Хауз Групп» у розмірі 96 %.
27.11.2018 ОСОБА_1 заявою, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., зареєстрованою у реєстрі за № 3158, повідомив про вихід зі складу учасників ТОВ «Вайн Хауз Групп».
За вказаним у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначенням, заінтересованими особами стосовно боржника є, зокрема, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника.
Із наведеного слідує, що оспорюваний правочин укладений із ОСОБА_1 , який є стосовно боржника заінтересованою особою, оскільки на час укладення такого договору був власником (учасником) боржника.
Здійснюючи оцінку обставин з точки зору фінансових правовідносин та наслідків впливу оспорюваного правочину, суд зауважує на тому, що в період вчинення договору в боржника відбулися істотні зміни в показниках балансу, а саме: вартість чистих активів ТОВ «Вайн Хауз Групп» за 6 місяців 2018 року зменшилась на 2 545,1 тис. грн, або на 75,39%, а показник поточної ліквідності товариства становив 1,23, у той час як на кінець II кв. 2018 року - складав 0,95.
Так, на кінець II кв. 2018 року коефіцієнт покриття боржника був менший 1, та підприємство не отримало чистого прибутку, отримавши збиток -2545,1 тис. грн., у зв'язку з чим такий фінансовий стан боржника характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства.
Отже, за наявності в боржника ознак фінансової неспроможності та невиконаних зобов'язань перед іншими кредиторами, боржником унаслідок укладення спірного договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 перераховано на користь заінтересованої особи незадовго до входження в процедуру банкрутства грошові кошти в сумі 1 080 900,00 грн. за відсутності економічно обґрунтованої мети, що зменшило активи боржника в порушення приписів статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
У той же час, копія відповідного договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 жодною із сторін на вимогу суду до матеріалів справи не долучена.
При цьому, як слідує з назви договору, надання поворотної фінансової допомоги не передбачало нарахування процентів за користування коштами, чим боржник фактично безоплатно відчужив належне йому майно у вигляді грошової суми.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказавши на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Судом ураховано, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 стверджував про припинення зобов'язань за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 у розмірі 1 080 900,00 грн. внаслідок зарахування за актом від 21.09.2018 зустрічних однорідних вимог ТОВ «Вайн Хауз Групп» перед ОСОБА_1 за договором про надання послуг від 11.01.2016 на суму 3 327 820,00 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.09.2018, підписаного між ТОВ «Вайн Хауз Групп» та ОСОБА_1 , останні мають один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, у зв'язку з чим сторони дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів: ТОВ «Вайн Хауз Групп» має заборгованість перед ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.09.2018, за яким ФОП Бортничук Юлія Сергіївна (РНОКПП НОМЕР_2 ) відступила право вимоги ОСОБА_1 зі сплати заборгованості за Договором про надання послуг від 11.01.2016, який був укладений між ФОП Бортничук Юлія Сергіївна та ТОВ «Вайн Хауз Групп» у розмірі 3 327 820,00 грн.; ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Вайн Хауз Групп» за договором № 03 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018, у розмірі 1 080 900,00 грн.
У пункті 2 акту вказано, що зазначені в п. 1 цього акту зобов'язання припиняються у зв'язку з їхнім зустрічним зарахуванням в частині 1 080 900,00 грн.
Згідно з пунктом 3 акту заборгованість ОСОБА_1 після зустрічного зарахування перед ТОВ «Вайн Хауз Групп» відсутня.
Відтак, з метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі, справедливого, неупередженого та своєчасного її розгляду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 витребувано у Фізичної особи-підприємця Бортничук Ю.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» належним чином засвідчену копію Договору про надання послуг від 11.01.2016. Витребувано у ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Бортничук Ю.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) належним чином засвідчену копію Договору відступлення права вимоги від 20.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 повторно витребувано у Фізичної особи-підприємця Бортничук Ю.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" належним чином засвідчену копію Договору про надання послуг від 11.01.2016, а також належним чином засвідчену копію Договору відступлення права вимоги від 20.09.2018.
Як зауважив ОСОБА_1 у письмових поясненнях, останній не має можливості подати на виконання вимог ухвал суду копії договору відступлення права вимоги від 20.09.2018, з огляду на знищення або викрадення документації ТОВ «Вайн Хауз Групп» у період з серпня 2018 року по вересень 2018 року, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12019100000000925.
Також, усупереч вимогам ухвал суду про витребування доказів, фізичною особою-підприємцем Бортничук Ю.С. не надано витребуваних документів або пояснень щодо причин неможливості подати відповідні докази.
Таким чином, у матеріалах справи відсутній примірник договору про надання послуг від 11.01.2016, укладений між ТОВ «Вайн Хауз Групп» та ФОП Бортничук Юлією Сергіївною, а також жодні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій за договором про надання послуг від 11.01.2016, укладеним між ТОВ «Вайн Хауз Групп» та ФОП Бортничук Юлією Сергіївною.
При цьому судом прийнято до уваги, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець Бортничук Юлія Сергіївна зареєстрована лише 24.10.2017.
Відтак, станом на момент укладення між ТОВ «Вайн Хауз Групп» та ФОП Бортничук Юлією Сергіївною зазначеного в акті зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.09.2018 договору про надання послуг від 11.01.2016, Бортничук Юлія Сергіївна ще не мала статусу фізичної особи-підприємця.
За наведених обставин у їх сукупності вбачається, що доводи ОСОБА_1 про погашення ним перед ТОВ «Вайн Хауз Групп» заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання послуг від 11.01.2016 не підтверджуються жодними первинними документами.
До того ж, судом досліджено склад грошових вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Вайн Хауз Групп» у межах справи про банкрутство, за наслідками чого встановлено, що вимоги ОСОБА_1 ґрунтувалися лише щодо визнання вартості його частки в статутному капіталі ТОВ «Вайн Хауз Групп» у розмірі 8 100 000,00 грн. та за договором зворотної фінансової допомоги від 18.11.2015 у сумі 8 457 828,34 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/3323/21 ОСОБА_3 визнано кредитором по відношенню до боржника на суму 7 991 778,14грн., з яких 4 540,00грн.-вимоги першої черги, 7 987 238,14грн.-вимоги четвертої черги; відмовлено у визнанні кредитором на суму 8 570 590,16 грн.
Отже, ОСОБА_1 не зазначалося при поданні заяви із грошовими вимогами до боржника про наявність в останнього заборгованості перед ОСОБА_1 за договором про надання послуг від 11.01.2016, право вимоги за яким передано ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.09.2018.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексу України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
За наведених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним, оскільки боржником унаслідок укладення спірного договору перераховано на користь заінтересованої особи незадовго до входження в процедуру банкрутства грошові кошти в сумі 1 080 900,00 грн. за відсутності економічно обґрунтованої мети та за наявності скрутного фінансового становища поряд з невиконаними зобов'язаннями перед іншими кредиторами, що суперечить вимогам статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 5 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсними у відповідності до ч. 1 ст. 215, 234 ЦК України та статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, оскільки договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 визнається судом недійсним, позовна вимога про застосування наслідків недійсності такого правочину у вигляді стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вайн Хауз Групп» грошових коштів у сумі 1 080 900,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача-2.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 03 від 03.08.2018 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв. 1, код ЄДРПОУ 35363688) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв. 1, код ЄДРПОУ 35363688) грошові кошти в розмірі 1 080 900 (один мільйон вісімдесят тисяч дев'ятсот) грн. та 21 175 (двадцять одну тисячу сто сімдесят п'ять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.07.2023
Суддя Д.В. Мандичев