ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2023Справа № 910/7559/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в
порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс"
про стягнення 264 960,00 грн
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" про стягнення 264 960,00 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2202000043 від 15.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7559/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 24.05.2023 відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, яке вмотивоване відсутністю доказів досудового врегулювання спору.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача з огляду на відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем 30.05.2023 подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Відповідачем 09.06.2023 подано відзив, яким заперечено позовні вимоги повністю, з огляду на те, що строк поставки товару не сплинув, а відтак - відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
До Господарського суду міста Києва 12.06.2023 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем 22.06.2023 подано відповідь на відзив, якою заперечено доводи відповідача викладені у відзиві.
Відповідачем 11.07.2023 подано заперечення на відповідь на відзив, якими повторно викладено заперечення, наведені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 15 лютого 2022 року укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2202000043, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався у визначений договором строк передати у власність позивача "Електронне обладнання (Перетворювачі тиску)", зазначені у специфікації, а позивач прийняти та оплатити поставлений товар.
Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки тощо зазначаються у специфікації.
Відповідно до пункту 3.1, загальна сума договору становить 1 656 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 276 000,00 грн.
За договірними умовами пункту 5.1, відповідач зобов'язався передати позивачу товар у кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.
Право власності на товар переходить від відповідача до позивача в дату прийняття товару позивачем за видатковою накладною (пункт 5.6 договору).
Відповідно до умов пункту 6.3.1 договору, відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару в строки, встановлені даним договором.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Специфікацією (додаток № 1 до договору від 15.02.2022) сторони погодили, що строк поставки товару становить 150 календарних днів з дати укладення договору.
Тобто, враховуючи, що спірний договір укладено сторонами - 15.02.2022, кінцевою датою поставки товару, обумовленого специфікацією, є 15.07.2022.
Як встановлено судом, товар на загальну суму 1 656 000,00 грн був поставлений відповідачем 11.09.2022, що підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами № 42 від 11.09.2022 та товарно-транспортною накладною № 42 від 11.09.2022. Оскільки зазначені документи не містять вказівок на інші дати, у тому числі у графі підпису представника позивача про приймання товарів, документально підтвердженою датою поставки є саме 11.09.2022.
Доводи позивача в частині отримання товару 14.09.2022 судом відхиллено, оскільки складений виключно представниками позивача без залучення перевізника чи представника відповідача не може бути об'єктивним доказом, що поза розумним сумнівом доводить отримання товарів саме 14.09.2022.
Судом досліджено доводи відповідача в частині відсутності у нього прострочення виконання зобов'язання з огляду на умови тендерної документації та тендерної пропозиції позивача, які містили умову поставки товару - до 30.09.2022.
Відповідно до умови пункту 14.11 договору №2202000043 від 15.02.2022 з укладенням цього договору попереднє листування та документація щодо предмету цього договору втрачають юридичну силу за виключенням визначених пунктом 7.5 виключень стосовно виявлення участі у тендері пов'язаних осіб, що має наслідком право позивача на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку.
Виходячи з наведених норм укладеного сторонами у справі господарсько-правового договору, посилання відповідача до оферти та акцепту на стадії, що передувала укладенню господарсько-правового договору, не має будь-якого правового підґрунтя.
Доводи відповідача в частині обов'язковості до виконання умов тендерної документації, що надають йому можливість уникнути відповідальності за допущене правопорушення, з посиланням до пункту 14.1 без урахування пункту 7.5 укладеного сторонами у справі договору судом відхиллено.
У цьому випадку сторони є зобов'язаними виконувати умови укладеного господарсько-правового договору незважаючи на попередні умови або домовленості.
За наявності дійсно обґрунтованих підстав вважати, що укладений сторонами у справі договір не відповідає вимогам законодавства з питань публічних закупівель, відповідач мав можливість, щонайменше, протягом 150 днів з моменту укладення договору ініціювати внесення відповідних змін в порядку статті 188 Господарського кодексу України.
Жодних доказів вчинення цих дій матеріали справи не містять.
За визначенням статті 180 Господарського кодексу України та статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).
За висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц) у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Як зазначалось раніше, пунктом 5.1 договору №2202000043 від 15.02.2022 чітко визначено, що відповідач зобов'язався передати позивачу товар в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору від 15.02.2022).
Відповідно до специфікації, строк поставки товару - 150 календарних днів з дати укладення договору (тобто з 16.02.2022 по 15.07.2022).
Судом відхиллено посилання відповідача до умов пункту 13.1 договору №2202000043 від 15.02.2022, оскільки цією нормою врегульовано саме строк дії договору, а не строк виконання зобов'язання з поставки товарів.
Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для твердження про можливу невизначеність умов укладеного сторонами у справі договору в частині строку здійснення поставки, що потребують додаткового тлумачення.
Тим більше, у даному випадку взагалі відсутні будь-які підстави для додаткового тлумачення умов укладеного сторонами у справі договору на рівні contra proferentem, оскільки таке тлумачення має виконуватись виключно у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач був зобов'язаним здійснити поставку визначених договором №2202000043 від 15.02.2022 товарів не пізніше 15.07.2022.
Фактична поставка 11.09.2022 є порушенням зобов'язання відповідача за укладеним сторонами у справі договором №2202000043 від 15.02.2022 з простроченням у 58 календарних днів.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).
Відповідачем не доведено суду поза розумним сумнівом відсутність вини у простроченні виконання зобов'язання з поставки товарів на 58 календарних днів.
Пунктом 7.4 договору № 2202000043 від 15.02.2022 встановлено, що за порушення строків поставки товару або недопоставку товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі десяти відсотків вартості товару, поставку якого прострочено.
Позивачем заявлено вимоги про примусове стягнення з відповідача 99 360,00 грн пені, нарахованої за період з 16.07.2022 по 13.09.2022 та 165 000,00 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів.
Як зазначалось раніше, суду не доведено належними доказами, що поставку товару фактично здійснено відповідачем 14.09.2022. Натомість, матеріали справи доводять, що датою поставки товарів є 11.09.2022.
Відповідно, позивач має право на отримання пені за період часу з 16.07.2022 по 10.11.2022 у розмірі 94 392,00 грн.
З урахуванням прострочення поставки більш як на 30 днів позивач має право на отримання штрафу у заявленому ним розмірі.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" (04050, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 68-Б, ідентифікаційний код 38781431) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) пеню у розмірі 94 392 (дев'яносто чотири тисячі триста дев'яносто дві) грн 00 коп., штраф у розмірі 165 600 (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн 86 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк