ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2023Справа № 910/8814/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши клопотання Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про внесення на депозитний рахунок суду попередньо визначеної суми судових витрат по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар'єр» до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання частково недійсним договору, без виклику представників сторін
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання частково недійсним з моменту укладення договору, а саме: пункти (3) та (4) терміну «Боргові зобов'язання», терміни «Факторинг з регресом» та «Зворотне відступлення/викуп Права вимоги/(Зворотне відступлення/викуп») розділу Визначення термінів; статтю 3; п. п. 8.1.5 п. 8.1.; пункт 8.2.; статтю 9 договору факторингу з регресом № LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 року, укладеного між Приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар'єр» до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на підставі ст. ст. 203, 207, 208, 215, 216, 1077, 1078, 1084 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
10.07.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про внесення на депозитний рахунок суду попередньо визначеної суми судових витрат на підставі ст. 125 ГПК України (передано судді Чебикіній С.О. після виходу з відпустки 24.07.2023 року).
Відповідач у клопотанні зазначає, що ознаками зловживання позивачем своїм правом на позов є сам факт подання окремого позову до Господарського суду міста Києва про визнання частково недійсним договору факторингу №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 року, а не зустрічного позову у справі Господарського суду Тернопільської області №921/364/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» до ПрАТ «Тернопільський кар'єр» (третя особа - АТ «Пумб») про стягнення заборгованості за договором факторингу №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 року.
В своєму клопотанні відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, в якій зазначається, що боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора.
Таким чином, на думку відповідача, позов, який подано ПрАТ «Тернопільський кар'єр» у справі №910/8814/23, має ознаки зловживання правом на позов та носить очевидно штучний характер та спрямований на затягування розгляду справи Господарського суду Тернопільської області № 921/364/23. Тому, ним подано заяву про забезпечення витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява відповідача, суд вважає, що дана заява про забезпечення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 4 статті 125 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:
1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Суд зазначає, що перелік підстав для забезпечення судових витрат у справі визначені ч.4 ст. 125 ГПК України, є вичерпним.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Посилання відповідача на безпідставність даного позову та на те, що даний позов має ознаки зловживання процесуальними правами є суб'єктивним твердженням відповідача, тому що в межах справи № 910/8814/23 судом не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а матеріали справи не містять ухвали суду про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Отже, відповідач згідно з процесуальним обов'язком доказування не довів, які саме необґрунтовані дії позивача були ним/позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.
Тобто, заявником не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред'явлення позову до суду мали на меті протиправну мету або ознаки зловживання правом на позов.
Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що ці обставини не забороняють позивачу звернутись до суду за захистом свого порушеного права, а звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про внесення на депозитний рахунок суду попередньо визначеної суми судових витрат слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 125, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про внесення на депозитний рахунок суду попередньо визначеної суми судових витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Чебикіна