майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"20" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/452/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Бугайчук М.В. - адвокат, ордер серії АМ №1050491 від 31.03.2023;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства
"Українські авіаційні системи"
про стягнення 682775,86 грн
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Українські авіаційні системи" про стягнення 682775,86 грн, з яких 573847,52 грн інфляційних втрат та 108928,34 грн 3% річних за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором поворотної фінансової допомоги №02/09 від 15.09.2017.
Ухвалою господарського суду від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 26.04.2023.
Ухвалою суду від 26.04.2023 у зв'язку з неявкою представника відповідача підготовче засідання відкладено на 29.05.2023.
Ухвалою суду від 29.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/452/23 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 20.07.2023.
12.07.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення платіжної інструкції №15894 від 11.07.2023 про доплату судового збору на суму 9,00 грн у зв'язку з виявленою у тексті позовної заяви опискою в частині зазначення ціни даного позову (а.с.71-72).
19.07.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому останній просив застосувати положення ст.233 ГПК України та ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до 10% від заявлених позивачем (а.с.74-87).
20.07.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява щодо судових витрат за вих.№137/23 від 20.07.2023, у якій останній просив надати час - 5 днів з моменту прийняття рішення у даній справі для надання доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (а.с.89-91).
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, при цьому у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій від 19.07.2023, серед іншого, зазначив, що не зможе прибути в засідання з об'єктивних причин та вважає за можливе розглянути справу без участі його представника (а.с.75).
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі, а у задоволенні клопотання відповідача від 19.07.2023 - відмовити повністю.
У судовому засіданні 20.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором поворотної фінансової допомоги №02/09 від 15.09.2017, у зв'язку з чим просив стягнути з останнього 573847,52 грн інфляційних втрат та 108928,34 грн 3% річних за період з 01.02.2020 по 28.12.2022 (а.с.1-12).
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, натомість подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 19.07.2023, яке обґрунтовано тим, що значний період невиконання відповідачем основного зобов'язання припадає на час, коли ОСОБА_1 був одночасно керівником та учасником підприємств позивача і відповідача та, відповідно, приймав управлінські рішення щодо несвоєчасного повернення фінансової допомоги з усвідомленням наслідків для обох його афілійованих осіб. Відповідач поніс значний фінансовий тягар зі сплати боргів та санкцій, які виникли в період керування ОСОБА_1 ; у момент зміни керівника (04.10.2022) на рахунку підприємства взагалі були відсутні грошові кошти, а фінансовий результат за 2021 рік був збитковий (збитки понад 18 млн грн). Також відповідач наголосив, що після пред'явлення до суду позову про стягнення з ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №02/09 від 15.09.2017 та відкриття провадження у справі №906/904/22 останнім було сплачено позивачу суму боргу в повному обсязі, що свідчить про його добросовісність та підтверджує вжиття ним усіх необхідних дій для запобігання обставин, що могли б спричинити збитки позивачу (а.с.74-75).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.09.2017 між ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (сторона-1) та ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" (сторона-2) укладено договір №02/09 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір) (а.с.17), відповідно до п.1.1 якого, сторона-1 надає стороні-2 поворотну фінансову допомогу, а сторона-2 зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.1.2 договору, поворотна фінансова допомога (надалі - допомога) - це сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до цього договору, який передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Поворотна фінансова допомога може надаватися в повному обсязі та/або частинами за вибором сторони-2 в національній валюті України в межах суми 2000000,00 грн (п.2.1 договору). Поворотна фінансова допомога надається стороні-2 на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п.2.2 договору). Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку сторони-1 (п.2.3 договору).
Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 31 грудня 2019 року включно. Днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок сторони-1.
Сторони у п. 4.1 договору погодили, що несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором відповідно до чинного законодавства України.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині повернення суми фінансової допомоги - до моменту її повного повернення стороною-2 (п.8.1 договору).
На виконання умов вказаного договору позивач частинами перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти (поворотну фінансову допомогу) у розмірі 1249000,00 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (а.с.18-25).
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів у встановлений п.3.1 договору строк не виконав, позивач звернувся до останнього з вимогою №65 від 24.01.2020 про повернення фінансової допомоги в сумі 1249000,00 грн протягом семи днів від дня її пред'явлення. Дану вимогу було вручено відповідачу 24.01.2020, про що свідчить відмітка ТОВ НВП «УКРАЇНСЬКІ АВІАЦІЙНІ СИСТЕМИ» вхід.№ 4 від 24.01.2020 на її примірнику (а.с.26).
Листом вих.№13 від 28.01.2020 відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, посилаючись на затримку у бюджетному фінансуванні, та запевнив, що робить усе можливе для виконання своїх договірних зобов'язань (а.с.27).
03.11.2021 позивач повторно вручив відповідачу вимогу про повернення фінансової допомоги вих.№ 1276 від 02.11.2021 (а.с.28), а 10.11.2020 отримав лист відповідача за вих.№72 від 08.11.2020, у якому останній вчергове підтвердив наявність заборгованості та запевнив, що робить усе можливе для виконання своїх договірних зобов'язань (а.с.29).
02.09.2022 позивач знову звернувся до відповідача з вимогою вих.№581 від 02.09.2022 про повернення фінансової допомоги та надав акт звірки взаємних розрахунків за період: вересень 2017 - серпень 2022 (а.с.30, 32), у відповідь на що 08.09.2022 відповідач надав лист вих.№ 38 від 06.09.2022 із зазначенням тієї ж інформації, що й у попередніх двох листах від 28.01.2020, 08.11.2021, та повернув підписаний акт звірки (а.с.31).
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення коштів позивач у жовтні 2022 року звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 1249000,00 грн поворотної фінансової допомоги, яка виникла на підставі договору №02-09 від 15.09.2017.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.10.2022 було відкрито провадження у справі №906/904/22 за вказаною позовною заявою та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с.33).
Разом із тим 28.12.2022 відповідач повністю сплатив позивачу заборгованість на загальну суму 1249000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №63 від 28.12.2022, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.01.2023 було закрито провадження у справі №906/904/22 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору (а.с.34-40).
Таким чином факти порушення строків повернення грошових коштів та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 1249000,00 грн за договором №02-09 від 15.09.2017, відповідно до приписів ст.75 ГПК України, не потребують додаткового доказування під час розгляду даної справи.
З огляду на викладене, враховуючи довгострокове прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язань, задля захисту прав та інтересів підприємства позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» 573847,52 грн інфляційних втрат та 108928,34 грн 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з приписами ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору №02/09 від 15.09.2017 сторони узгодили, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню у строк до 31.12.2019.
Попри те, як підтверджується матеріалами справи, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання та повернув кошти лише 28.12.2022.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Норми ст.625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
Відтак позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.
З огляду на вимоги ст.ст.79, 86 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21).
З доданих до позовної заяви розрахунків слідує, що позивач нарахував відповідачу 573847,52 грн інфляційних втрат за лютий 2020 року - грудень 2022 року та 108928,34 грн 3% річних за період з 01.02.2020 по 28.12.2022 (а.с.41-44).
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.41-42), суд дійшов висновку про його правильність та виконання з дотриманням норм діючого законодавства України, тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2020 року по грудень 2022 року у розмірі 573847,52 грн підлягає задоволенню.
Перевіривши заявлену до стягнення суму 3% річних (а.с.43-44), суд встановив, що позивач допустив помилку, врахувавши при обрахунку день фактичного погашення боргу (28.12.2022).
Суд відзначає, що день фактичного виконання зобов'язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, оскільки такі можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання.
Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок 3% річних за період прострочення з 01.02.2020 по 27.12.2022 (дата, що передувала даті, коли було фактично сплачено суму боргу), суд дійшов висновку, що правомірною і обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 108825,68 грн, у решті суми - 102,66 грн слід відмовити як безпідставно нараховані.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проаналізувавши положення ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, слід дійти висновку, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (постанова Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19).
З огляду на викладене, враховуючи тривалий строк прострочення відповідачем повернення фінансової допомоги, поведінку винної сторони, яка виявлялася фактично в ухиленні відповідача від виконання взятого на себе зобов'язання, відсутність доказів матеріального, фінансового стану, який свідчив би про створення додаткового тягаря присудженими до стягнення санкціями, а також те, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних не є надмірним і відповідає розміру, встановленому законом (3 %), суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні від 19.07.2023 обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин, відтак у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не спростував наявності у нього обов'язку сплатити 3 % річних та інфляційні втрати за допущення тривалого прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевстановлені обставини та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача 573847,52 грн інфляційних втрат та 108825,68 грн 3% річних, у задоволенні позову в частині стягнення 102,66 грн 3% річних - відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу станом на момент ухвалення даного рішення судом не розглядається у зв'язку з відсутністю доказів їх понесення позивачем.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "УКРАЇНСЬКІ АВІАЦІЙНІ СИСТЕМИ" (вул.Промислова, буд.10, м.Житомир, Житомирська обл., 10025, ідентифікаційний код 40358580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР - АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (вул.Промислова, буд.10, м.Житомир, Житомирська обл., 10025, ідентифікаційний код 03379632) 573847,52 грн інфляційних втрат, 108825,68 грн 3% річних та 10240,10 грн судового збору.
3. У задоволенні вимоги про стягнення 102,66 грн 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.07.23
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
2 - позивачу (рек.) + secretary@z-abi.com; ІНФОРМАЦІЯ_1
3 - відповідачу (рек.) + info@ukraviasystem.com; ukravial@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_2