вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2023м. ДніпроСправа № 904/4111/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки №147 від 31.08.2021 у загальному розмірі 90 091,69 грн.
Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" (далі - відповідач) заборгованість за несвоєчасне виконання договору поставки №147 від 31.08.2021 у загальному розмірі 90 091,69 грн., з яких: пеня у розмірі 64 839,22 грн. та штраф у розмірі 25 252,47 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
07.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
21.12.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором поставки №147 від 31.08.2021, а саме в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує наявні факти отриманий ним рознарядок на поставку товару та не поставки останнім товару Позивачу у визначений договором строк.
Щодо поставки товару за видатковою накладною №ТОВ-000060 на суму 17 481,60 гривень зазначає, що товар було відвантажено 23.02.2022 року, але товар загубився під час доставки “Новою поштою”, отже прострочка поставки складає лише 7 днів.
Відповідач не заперечує проти того, що Товар не поставлено на суму 343 268,04 гривень, але посилається на форс-мажорні обставини.
Відповідачем також було заявлено клопотання, якщо Суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог - зменшити розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій (штрафу та пені) на 90%.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпроавтозапчастини” (далі - Постачальник, Відповідач) та Акціонерним товариством “Укргазвидобування” (далі - Покупець, Позивач) укладено Договір поставки № 147 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частнною/-ами, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Спеціфікації/-ях до цього Договору.
Згідно додатку № 1 до Договору Специфікація № 1 від 31.08.2021 року Постачальник зобов'язався поставити Товар на суму 1 658 915,00 гривень. Умови поставки Товару: DDР -(склад) призначення. Строк поставки Товару: протягом 30 календарних днів після вданих рознарядок, але не пізніше 15.02.2022.
Згідно з п. 5.3. Договору, датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право масності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).
Строк дії Договору визначений у п. 10.1 Договору і складає: “Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до 31.12.2022 року.”
Покупцем на електронну адресу Постачальника направлені рознарядка № 1 вих. №ШГВ3672-003.1.1-05 від 09.09.2021, яка отримана Постачальником 09.09.2021 року, про що свідчить розписка про отримання рознарядки, та рознарядка № 2 вих. №ШГВ348-003.1.1-14 від 20.01.2022 року, яка отримана Постачальником 24.01.2022 року, про що свідчить розписка про отримання рознарядки.
Згідно наданих рознарядок Відповідач здійснив наступні поставки Товару:
1. Своєчасно був поставлений товар на суму 1 276 402,28 гривень, про що свідчать видаткові накладні:
- №ТОВ-000807 від 05.10.2021 р. на суму 361 903,20 грн.;
- №ТОВ-000863 від 23.10.2021 р. на суму 39 904,80 грн.;
- ЖГОВ-000881 від 29Л 0.2021 р. на суму 79 892,64 грн.;
- №ТОВ-000910від 17.11.2021 р. на суму 17 343,60 грн.;
- №ТОВ-000978 від 30.11.2021 р. на суму 36 193,44 грн.;
- №ТОВ-001102 від 30.12.2021 р. на суму 316 648,80 грн.;
- №ТОВ-000007 від 17.01.2022 р. на суму 26 080,20 грн.;
- №ТОВ-000040 від 10.02.2022 р. на суму 146 042,00 грн.,
- №ТОВ-000042 від 11.02.2022 р. на суму 106 954,08 грн.,
- №ТОВ-000043 від 14.02.2022 р. на суму 75 513,60 грн.,
- №ТОВ-000048 від 15.02.2022 р. на суму 69 925,92 грн.
2. Несвоєчасно був поставлений товар на суму 39 244,68 грн., про що свідчать видаткові
накладні:
- №ТОВ-000051 від 17.02.2022 р. на суму 21 763,08 грн.,
- №ТОВ-000060 від 01.07.2022 р. на суму 17 481,60 грн.
Позивач стверджує, що відповідачем станом на дату подання позовної заяви товар не поставлено на суму 343 268,04 грн.
Вказане стало причиною звернення до суду із даним позовом.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення поставки та оплати.
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).
Статтею 664 Цивільного кодексу унормовано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За змістом частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
Відповідно до частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов'язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як зазначено судом вище, пунктом 5.1. договору між сторонами погоджено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікації/-ях до договору.
Пунктом 3 специфікації №1 від 31.08.2021 до договору погоджено строк поставки товару: протягом 30 календарних днів після наданих рознарядок, але не пізніше 15.02.2022.
Згідно з пунктом 5.2. договору обсяг товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі XIV договору.
Матеріали справи свідчать, що Покупцем на електронну адресу Постачальника направлені рознарядка № 1 вих. №ШГВ3672-003.1.1-05 від 09.09.2021, яка отримана Постачальником 09.09.2021 року, про що свідчить розписка про отримання рознарядки, та рознарядка № 2 вих. №ШГВ348-003.1.1-14 від 20.01.2022 року, яка отримана Постачальником 24.01.2022 року, про що свідчить розписка про отримання рознарядки.
Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Як вбачається, що постачальник передав, а покупець прийняв товар лише на 1 276 402,28 гривень, яка підписана постачальником та покупцем, підписи яких скріплено печатками, що підтверджується видатковими накладними.
Несвоєчасно був поставлений товар на суму 39 244,68 грн., про що свідчать видаткові накладні: №ТОВ-000051 від 17.02.2022 р. на суму 21 763,08 грн. та №ТОВ-000060 від 01.07.2022 р. на суму 17 481,60 грн.
Таким чином, поставка відповідачем на адресу позивача товару була здійснена лише частково.
Пунктом 5.11. договору передбачено, що відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов'язані із затримками при постачанні товару, приймає на себе постачальник.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець має право контролювати поставку у строки, встановлені договором (п.п. 6.2.2.).
Пунктом 6.3. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п.п. 6.3.1.)
Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про належне виконання відповідачем погоджених з позивачем умов договору в частині повної та своєчасної поставки товару на суму 343 268,04 грн. Такі докази також не було надано відповідачем до суду.
З огляду на вище вказане, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено умови пункту 6.3. договору в частині виконання обов'язку з повної та своєчасної поставки товару згідно умов специфікації до договору, рознарядки №1 від 09.09.2021 та №2 від 20.01.2022 у розмірі 343 268,04 грн.
З-поміж іншого, слід зазначити, що неможливість суб'єктом господарювання своєчасно та в повному обсязі виконати взяті на себе договірні зобов'язання в контексті обставин даної справи не корелюється із положеннями статті 42 ГК України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У разі здійснення підприємницької діяльності її суб'єкт має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від вчинення таких дій.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач і відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відтак, невиконання або неналежне виконання однією із сторін договірних зобов'язань може завдати істотної шкоди іншій та суперечитиме як законним правам та інтересам відповідної сторони господарських правовідносин, так і вимогам процесуального закону, оскільки не враховує матеріальні інтереси такої сторони.
Між тим, суд наголошує, що за укладеним між сторонами договором поставки відповідач свідомо узяв на себе договірні зобов'язання, всі істотні умови договору між сторонами погоджено, договір та специфікація до нього містять підписи позивача та відповідача, які скріплено відтисками печаток сторін.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином.
При цьому, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.
Так, умовами пункту 7.10 договору було погоджено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 64 839,22 грн. та штрафу у розмірі 25 252,47 грн. суд зазначає, що здійснені нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, погодженим між сторонами умовам договору, розрахунки виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 64 839,22 грн. та штрафу у розмірі 25 252,47 грн., визнається судом обґрунтованою, не спростованою відповідачем та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
У рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 викладена правова позиція, згідно якої вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частин 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглядаючи питання про зменшення розміру пені суд враховує ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, відсутність негативних наслідків для позивача через порушення виконання зобов'язання. Суд звертає увагу на ту обставину, що не надано доказів, які б свідчили про ускладнення в господарській діяльності, завдання підприємству збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати товару відповідачем.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та враховуючи баланс інтересів сторін, вважає за можливе зменшити на 30% розмір пені до 45 387,45 грн. та розмір штрафу до 17 676,73 грн.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 45 387,45 грн. та 7% штраф у сумі 17 676,73 грн.
Ураховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Оскільки суд зменшує розмір пені та штрафу, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195; код ЄДРПОУ 36641388) на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) пеню у сумі 45 387,45 грн, 7% штрафу у сумі 17 676,73 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 24.07.2023.
Суддя В.Г. Бєлік