пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
24 липня 2023 року Справа № 903/423/23
за заявою: підприємця Шовкової Людмили Вікторівни
про розстрочення судового рішення
по справі №903/423/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Філ Гуд Інкорпорейтед",м. Дніпро
до відповідача: підприємця Шовкової Людмили Вікторівни, с. Буцинь, Ковельський р-н., Волинська обл.
про стягнення 747 756 грн. 32 коп.
Суддя Кравчук А. М.
Секретар судового засідання Ведмедюк М.П.
Представники:
від стягувача: н/з
від боржника: Андрусяк І.В., ордер від 10.05.2023
встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 13.06.2023 стягнуто з підприємця Шовкової Людмили Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Філ Гуд Інкорпорейтед" (вул. Воскресенська, буд. 24, прим. 14, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 39806271) 747 756 грн. 32 коп. збитків, 11 216 грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору, 5 500 грн. 00 коп. витрат на проведення експертизи, а всього: 764 472 грн. 66 коп. (сімсот шістдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дві грн. 66коп.).
На виконання рішення суду видано наказ від 11.07.2023 №903/423/23-1.
17.07.2023 на адресу суду надійшло клопотання підприємця Шовкової Людмили Вікторівни від 17.07.2023 про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців.
Клопотання обґрунтоване тим, що боржник не заперечував позовних вимог та має намір відшкодувати завдану матеріальну шкоду у повному обсязі. Зазначає, що підставою для розстрочення виконання рішення суду є введення на території України воєнного стану, зокрема не можливість виїзду водіїв за кордон, активна мобілізація, що призвело до значних утруднень в діяльності та відчутного скорочення прибутків. ДТП сталася не з вини підприємця, про неї їй стало відомо нещодавно, оскільки водій не повідомляв про її вчинення, вважав, що позов буде пред'явлений до нього та страхові виплати покриють шкоду. Одноразова виплата в сумі ціни позову поставить під загрозу його підприємницьку діяльність.
Ухвалою суду від 18.07.2023 заяву підприємця Шовкової Людмили Вікторівни від 17.07.2023 про розстрочку виконання рішення суду прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні 24.07.2023 о 12 год. 30 хв. Запропоновано стягувачу подати суду пояснення по суті заяви.
20.07.2023 на адресу суду надійшли заперечення стягувача, згідно яких у задоволенні клопотання боржника про розстрочення виконання рішення суду просить відмовити. Зазначає, що посилання боржника на скрутне фінансове становище не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки обов'язковість виконання рішення суду не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Боржник не надав доказів на підтвердження істотного зменшення прибутку та здатності виконати ним боргові зобов'язання протягом шести місяців. Кризові явища в економіці, введення воєнного стану є загальними та обох сторін. Відповідач є власником десяти транспортних засобів - 5 вантажівок, 5 напівпричепів. Крім особистої підприємницької діяльності боржник є учасником фермерського господарства «Шовковий», Споживчого товариства «Дарія», ТОВ «Авто-Логістик», що за інформацією з відкритих джерел здійснюють господарську діяльність та отримують прибуток. За наявності відповідного звернення до Укртрансбезпеки відповідач має можливість забезпечити виїзд своїх працівників за кордон. Станом на момент звернення боржника з спірним клопотанням йому було відомо про вчинення ДТП більше п'яти місяців, проте жодного часткового добровільного погашення шкоди ним вчинено не було. Боржник навмисно затягує строки розгляду справи не маючи на меті здійснити відшкодування шкоди. Після вчинення ДТП боржником невідкладно розміщено оголошення про продаж автомобіля, яким скоєно ДТП, з метою навмисного невиконання вимоги стягувача про стягнення шкоди. Боржник не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання рішення суду.
У судовому засіданні представник боржника заяву підтримав.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Згідно з ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Частиною 4 статті 11 ГПК України також визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до вимог Конституції України, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Крім того, розглядаючи питання про розстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що реально ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.
Тобто законодавець у будь якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. Суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Також, вирішуючи питання про розстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Отже, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відтак, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, при цьому суд повинен досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. Також, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржник зазначає введення на території України воєнного стану, зокрема не можливість виїзду водіїв за кордон, активна мобілізація, що призвело до значних утруднень в діяльності та відчутного скорочення прибутків. ДТП сталася не з вини підприємця, про неї їй стало відомо нещодавно, оскільки водій не повідомляв про її вчинення, вважав, що позов буде пред'явлений до нього та страхові виплати покриють шкоду. Одноразова виплата в сумі ціни позову поставить під загрозу його підприємницьку діяльність.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скрутного становища відповідача, зокрема документи фінансової звітності, а саме: баланс, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів тощо.
За відсутності в матеріалах справи фінансової звітності боржника станом на момент подання клопотання, яке є предметом даного судового розгляду, поточного підтвердження бюджетної та позабюджетної заборгованості, суд не може об'єктивно перевірити та встановити дійсний фінансовий стан підприємства боржника на час такого звернення.
У той же час, саме лише посилання відповідача на важкий фінансовий стан та необхідність надання судом розстрочки на 6 місяців, за відсутності документального підтвердження дійсної економічної ситуації, яка склалась в підприємницькій діяльності, не може бути гарантією того, що відповідач буде виконувати рішення суду згідно запропонованого ним графіку розстрочки такого виконання.
Судом враховано, що боржником не підтверджено відсутності грошових коштів на банківських рахунках у необхідній сумі.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Як передбачено ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.
У постанові від 03.09.2020 у справі № 905/30/16 Верховний Суд також зазначив, що оскільки питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, задовольняючи чи відмовляючи у відповідній заяві, допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування рішень.
У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини". За висновками суду, представлені відповідачем докази скрутного фінансового становища, не можна вважати винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення, так як такі докази є тільки одним з елементів, який свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.
Підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.
Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Боржником не подані докази на підтвердження обставини реальності виконання рішення суду у даній справі у терміни, на які він просить розстрочити виконання рішення суду.
Відповідачем належним чином не обґрунтовано наданий графік погашення боргу, відповідно до якого він просить розстрочити виконання судового рішення, зокрема документально не підтверджено джерела, розмір та строки надходження грошових коштів, за рахунок яких буде здійснюватись погашення боргу.
З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не надано доказів можливості зарахування коштів на його рахунок (після надання судом розстрочки), розмір таких сум із визначенням конкретних джерел надходження грошових коштів або ж контрагентів.
Посилання відповідача у заяві про розстрочку на те, що внаслідок введення на всій території України воєнного стану були зменшені його доходи від провадження господарської діяльності у зв'язку із забороною виїзду водіїв за кордон не приймається судом, оскільки не підтверджене жодними доказами.
У відповідності до п. 29 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Відповідно до наказу № 219 від 23.05.2019 Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято рішення про видачу Шовковій Людмилі Вікторівні ліцензії на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).
А отже за наявності відповідного звернення до Укртрансбезпеки боржник має можливість забезпечити виїзд своїх працівників(водіїв) за кордон.
У розумінні положень чинного законодавства обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) можуть зумовити звільнення від відповідальності, але не звільняють від виконання обов'язку в натурі, а відтак не є безумовною обставиною, яка може виступати у якості підстави для розстрочення виконання судового рішення у даній справі.
Суд зауважує, що обставини введення воєнного стану, військова агресія проти України самі по собі не можуть бути достатнім підтвердженням відсутності у суб'єкта господарювання грошових коштів на рахунках та неможливість виконання зобов'язань за договором з оплати вартості поставленого товару.
Суд приймає до уваги, що сторони знаходяться в рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі, при цьому, як позивач, так і відповідач зазнали та продовжують зазнавати збитків, тому можливий скрутний фінансовий стан боржника є недостатньою причиною для розстрочення.
Посилання боржника на те, що про ДТП їй стало відомо нещодавно не обґрунтовує поважності надання розстрочки та є необґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачем 08.03.2023 на адресу відповідача направлена досудова вимога від 07.03.2023 на суму 747 756 грн. 321 коп. (а.с. 61-64), яка боржником отримана 14.03.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №5000025785485.
У вимозі зазначені реквізити для перерахування коштів, що спростовує твердження представника боржника у судовому засіданні про неможливість перерахування коштів в добровільному порядку, оскільки стягувач на його клопотання відмовив у наданні банківських реквізитів.
Таким чином, боржник був обізнаний про вчинення його працівником ДТП більше чотирьох місяців, проте жодного добровільного погашення завданої шкоди не здійснив.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів скрутного фінансового становища, боржника, ефективності організації системи виконання рішення у даній справі шляхом надання розстрочення такого виконання, а наведені заявником доводи є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимим доказами, не є доказами наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду, з врахуванням інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Правовий висновок подібного змісту викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/14//17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Керуючись ст.ст. 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні клопотання підприємця Шовкової Людмили Вікторівни від 17.07.2023 про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвала суду підписана 24.07.2023.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук