24.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/735/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Орєшкіна Е.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 (суддя Фещенко Ю.В., м. Дніпро, повний текст підписаний 27.03.2023) у справі №904/735/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (м. Дніпро)
про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 51 065,22 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач) суму збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 51 065 грн. 22 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 30.01.2018 та вимог Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на суму 51 065 грн. 22 коп. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, статті 14, 201 Податкового кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 у даній справі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 51 065 грн. 22 коп. - відмовлено у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК У країни).
Таким чином, наведеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Відповідач не надав доказів реєстрації податкових накладних, доводи Позивача не спростував.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).
ТОВ "Лівайн Торг" не виконало (не надало доказів виконання) вимоги ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" позбавлене можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 51 065,22 грн.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало Відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.262 ГПК України, не скористався. Про строк для подання відзиву на апеляційну скаргу повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням наявним у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 24.04.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/735/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
05.05.2023 матеріали справи №904/735/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Розпорядженням керівника апарату суду від 17.05.2023 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/735/23 (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо).
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо у даній справі визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
Ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи; сторонам наданий строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
Розпорядженням керівника апарату суду №721/23 від 23.05.2023, у зв'язку з вчиненням процесуальної дії справу вирішено передати раніше визначеному складу суду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 (доповідач), судді - Мороз В.Ф., Чередко А.Є.
Розпорядженням керівника апарату суду № 825/23 від 29.05.2023, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О.В., які ухвалою суду від 01.06.2023 прийняли справу до свого провадження.
24.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/735/23 у зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023, справу №904/735/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Орєшкіна Е.В., якою справу прийнято до свого провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Як зазначає позивач, 30.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки.
На виконання вказаного договору у період з 15.02.2022 по 25.08.2022 відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 775 708 грн. 70 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:
- видаткової накладної № 0079/0000606 від 15.02.2022 на суму 3 140 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 523 грн. 33 коп. (а.с.22 на звороті);
- видаткову накладну № 0079/0001025 від 19.04.2022 на суму 56 250 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 3 679 грн. 91 коп. (а.с.23);
- видаткову накладну № 0079/0001048 від 20.04.2022 на суму 28 798 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1 883 грн. 98 коп. (а.с.23 на звороті);
- видаткову накладну № 0079/0001183 від 29.04.2022 на суму 302 248 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 19 773 грн. 26 коп. (а.с.25 на звороті);
- видаткову накладну № 0079/0002311 від 30.06.2022 на суму 25 480 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1 666 грн. 92 коп. (а.с.26);
- видаткову накладну № 0079/0002665 від 26.07.2022 на суму 162 772 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ 10 648 грн. 64 коп. (а.с.25);
- видаткову накладну № 0079/0002889 від 10.08.2022 на суму 14 700 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 961 грн. 68 коп. (а.с.22);
- видаткову накладну № 0079/0003045 від 24.08.2022 на суму 156 840 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 10 260 грн. 58 коп. (а.с.24);
- видаткову накладну № 0079/0003063 від 25.08.2022 на суму 25 480 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1 666 грн. 92 коп. (а.с.24 на звороті).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказаний товар було оплачено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:
- платіжним дорученням № 6156 від 11.02.2022 на суму 3 140 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 523 грн. 33 коп. (а.с.14);
- платіжним дорученням № 9721 від 18.04.2022 на суму 56 250 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 3 679 грн. 91 коп. (а.с.13);
- платіжним дорученням № 9742 від 19.04.2022 на суму 28 798 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1 883 грн. 98 коп. (а.с.17);
- платіжним дорученням № 9830 від 29.04.2022 на суму 302 248 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 19 773 грн. 26 коп. (а.с.21);
- платіжним дорученням № 10464 від 30.06.2022 на суму 25 480 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1 666 грн. 92 коп. (а.с.16);
- платіжним дорученням № 10703 від 26.07.2022 на суму 162 772 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ 10 648 грн. 64 коп. (а.с.15);
- платіжним дорученням № 11128 від 09.08.2022 на суму 14 700 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 961 грн. 68 коп. (а.с.18);
- платіжним дорученням № 11269 від 24.08.2022 на суму 156 840 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 10 260 грн. 57 коп. (а.с.20);
- платіжним дорученням № 11273 від 25.08.2022 на суму 25 480 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1 666 грн. 92 коп. (а.с.19).
При цьому, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором поставки від 30.01.2018 та вимоги Податкового кодексу України в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на суму 51 065 грн. 22 коп. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, статті 14, 201 Податкового кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що порушення Відповідачем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період скарги на такого постачальника з доданням певного пакету документів. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.
З огляду на викладене, Позивачем не доведено суду понесення ним реальних збитків у розмірі суми ПДВ, яку він не зміг зарахувати до податкового кредиту, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкової накладної на поставлений товар в ЄРПН.
У випадку подання позивачем разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, скарги на дії відповідача податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення ним правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 911/224/19 від 10.03.2020. Таких доказів суду не надано.
З урахуванням вищевикладеного, суд вирішив, що в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 ПК України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 ПК України, (п. 3 Наказу №1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим порядком.
Згідно з п. 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).
Відповідно до абз. 1 п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абз. 14 та 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з п. 14.1.181 ст. 181 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 210 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК У країни).
Таким чином, наведеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).
Як зазначалось, у даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 51 065 грн 22 коп. посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов'язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, зокрема порушенні Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (порушення приписів пунктів 201-1, 201-7 статті 201 Податкового кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем в період з 15.02.2022 по 25.08.2022 було поставлено Позивачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 775 708,70 грн. (в тому числі ПДВ 51 065 грн. 22 коп.). Отже, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, Відповідач був зобов'язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).
Доказів на підтвердження складення та реєстрації Відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо поставки (оплати) товару на загальну суму 775 708,70 грн. матеріали справи не містять.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що ТОВ "Лівайн Торг" не виконало (не надало доказів виконання) вимоги ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з цим ТОВ "Мінеральні води України" позбавлене можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 51065 грн. 22 коп.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало Відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
У п. 15 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: «Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.».
Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22:
«п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.
У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).
Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.».
З огляду на викладене наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" 51065 грн 22 коп. збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних
Посилання господарського суду на позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, № 911/224/19 від 10.03.2020, відповідно до яких:
- порушення відповідачем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період скарги на такого постачальника з доданням певного пакету документів;
- необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення ним правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки,
є безпідставним, оскільки ці справи не є подібними. У цих справах судами встановлено, що відповідач виконав свої обов'язки з реєстрації податкових накладних. Отже, обставини справи, що переглядається, відрізняються від обставин справ № 917/799/17, № 911/224/19.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 51065 грн 22 коп.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 у справі № 904/735/23 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 у справі №904/735/23 - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 51065 грн 22 коп. - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" 51065 грн 22 коп. збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, 2684,00 грн судового збору за подачу позову та 4026,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 24.07.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя Е.В. Орєшкіна