21 липня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 670/57/23
Провадження № 22-ц/4820/1292/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 8 травня 2023 року про повернення зустрічного позову,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст первісних позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
ОСОБА_1 зазначила, що з 17 січня 2008 року вона перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу сторони за спільні кошти здійснили добудову та реконструкцію належного ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності житлового будинку по АДРЕСА_1 , внаслідок чого його вартість істотно збільшилася. Крім того, сторони набули тимчасову споруду-магазин за цією ж адресою та садовий будинок на території колишньої Куражинської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. Вказане майно придбане нею та відповідачем за спільні кошти та належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, наразі між сторонами не досягнуто згоди щодо його поділу. Оскільки житловий будинок і тимчасова споруда розташовані на переданій ОСОБА_2 в особисту приватну власність земельній ділянці площею 0,0492 га, кадастровий номер 6820655100:01:006:0158, то до позивачки перейшло право власності на цю ділянку. Також за договором купівлі-продажу від 4 лютого 2004 року сторони придбали земельну ділянку площею 0,02 га на території колишньої Куражинської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, кадастровий номер 6823384500:09:001:1056 для ведення індивідуального садівництва.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:
визнати за нею та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок, загальною площею 73,6 кв.м, житловою площею 52,2 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 ;
визнати за нею та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на тимчасову споруду-магазин по АДРЕСА_1 ;
визнати за нею право власності на частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі добудови до житлового будинку площею 73,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 6820655100:01:006:0158, а також визнати право спільної сумісної власності на частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані під час будівництва садового будинку, розташованого на земельній ділянці на території колишньої Куражинської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, кадастровий номер 6823384500:09:001:1056;
визнати за нею та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0492 га, кадастровий номер 6820655100:01:006:0158, право власності на яку за ОСОБА_2 зареєстровано на підставі Державного акта на право власності на землю серії ХМ №082870 від 19 липня 2007 року;
поділити між нею та ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 0,02 га, кадастровий номер 6823384500:09:001:1056, яка розташована на території колишньої Куражинської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, визнавши за нею право власності на частину цієї ділянки.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та розподіл прирощеної частки майна подружжя.
ОСОБА_2 зазначив, що з січня 2008 року до березня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Земельна ділянка площею 0,492 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,02 га для ведення садівництва набуті ним до шлюбу. Ще до реєстрації шлюбу на цих земельних ділянках позивач добудував отриманий у дар житловий будинок і розпочав будівництво садового будинку. Тому вказане майно належить йому на праві особистої приватної власності, а тимчасова споруда-магазин належить третій особі. Водночас сторони за спільні кошти здійснили будівництво прибудови до будинку по АДРЕСА_2 , яка є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу.
За таких обставин ОСОБА_2 просив суд:
визнати за ним право особистої приватної власності на 1/1 частину незавершеного будівництвом житлового будинку з погосподарськими спорудами по АДРЕСА_1 , крім тимчасової споруди-магазину (будівельних матеріалів), із земельною ділянкою площею 0,492 га, кадастровий номер 6820655100:01:006:0158, та 90/100 частин незавершеного будівництвом садового будинку в с. Куражин, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області (будівельних матеріалів), із земельною ділянкою 0,02 га, кадастровий номер 6823384500:09:001:1056;
визнати за ним і ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на добудову (будівельні матеріали) по АДРЕСА_2 , та стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості майна у розмірі 25 000 грн;
виключити із спільного майна подружжя тимчасову споруду-магазин по АДРЕСА_1 , як таку, що не являється їх спільною сумісною власністю;
стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/10 частини садового будинку (будівельних матеріалів) в с. Куражин, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 8 травня 2023 року зустрічний позов повернуто ОСОБА_2 .
Суд керувався тим, що ОСОБА_2 пропустив строк для подачі зустрічного позову та втратив право на вчинення такої процесуальної дії.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та зобов'язати суд першої інстанції прийняти зустрічний позов і розглянути його з первісним позовом посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що первісний і зустрічний позови взаємопов'язані та спільний їх розгляд є доцільним, оскільки вони безпосередньо стосуються набутих сторонами прав і обов'язків подружжя. Під час підготовчого засідання ОСОБА_1 змінила підстави та предмет первісного позову, водночас суд не встановив строк для подання відповідачем відзиву на змінений позов, внаслідок чого ним не пропущено строк для подачі зустрічного позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визначено порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу строк у 16 днів з часу отримання копії ухвали для подання відзиву на позов, доказів і зустрічного позову.
25 січня 2023 року ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та примірник позовної заяви з додатками.
Під час підготовчого засідання ОСОБА_1 двічі, 17 березня та 19 квітня 2023 року, подала суду заяву про збільшення позовних вимог. Тоді ж копії цих заяв були вручені ОСОБА_2
5 травня 2023 року ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Права та обов'язки учасників справи визначені статтею 43 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу , відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Із положень частини першої статті 120 ЦПК України слідує, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (ч. 2 ст. 121 ЦПК України).
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В силу статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (частина сьома статті 178 ЦПК України).
Як передбачено частиною третьою статті 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Аналіз указаних процесуальних норм права дає підстави для висновку, що при прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватись у першу чергу основним завданням цивільного судочинства, яким є ефективний захист прав та інтересів особи.
Для реалізації цієї мети суд забезпечує дотримання основних засад (принципів) цивільного судочинства, до яких, зокрема, відносяться рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін і диспозитивність.
Сутність принципу процесуальної рівності сторін полягає у тому, що сторони у цивільному процесі наділяються рівними процесуальними правами та несуть рівні процесуальні обов'язки незалежно від свого процесуального статусу. У поєднанні з принципом змагальності сторін і диспозитивності досягається реальна рівність сторін у процесі.
Сторони зобов'язані реалізувати свої права та виконати свої обов'язки в межах установлених законом або судом процесуальних строків, одночасно, має бути дотримано принцип розумності цих строків.
Закінчення строку тягне за собою втрату стороною права на вчинення процесуальної дії, для якої цей строк було встановлено, разом із тим, якщо суд визнає причини пропуску процесуального строку поважними, то такий строк підлягає поновленню.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для учасника судового процесу на вчинення процесуальної дії.
Враховуючи свій особливий процесуальний статус, сторони наділяються додатковими (спеціальними) правами. Зокрема, відповідач має право пред'явити зустрічний позов.
За своєї правовою природою зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду у тому самому судовому процесі з метою захисту проти первісних позовних вимог. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Реалізувати своє право на подання зустрічного позову відповідач може шляхом подання відповідної позовної заяви, при цьому можливість реалізації цього права обмежується визначеним судом строком, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню судом заявнику (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі №766/12340/17).
Із матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції встановив відповідачу ОСОБА_2 строк для подання відзиву на позов і зустрічного позову протягом 16 днів з часу отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, тобто до 10 лютого 2023 року.
ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подання зустрічного позову протягом указаного строку та не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення чи продовження строку на подання зустрічного позову.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ОСОБА_2 пропустив строк для подачі зустрічного позову та втратив право на вчинення такої процесуальної дії, а тому цей позов слід повернути заявнику.
Посилання ОСОБА_2 на наявність підстав для прийняття його зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють порядок вирішення судом питання із прийняття зустрічного позову. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права є безпідставними.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 8 травня 2023 року про повернення зустрічного позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Мамаєв В.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48