Дата документу 24.07.2023 Справа № 332/1100/22
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 332/1100/22Головуючий у 1-й інстанції Яцун О.С.
Пр. № 22-ц/807/1192/23Суддя-доповідач Гончар М.С.
24 липня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» в особі представника Стасіка Антона Ігоровича на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» (далі - ОГК «Металург») про стягнення заборгованості по заробітній платі
У червні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-5), який у подальшому уточнив (а.с. 88) та в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку виконання рішення суду в частині поновлення працівника на роботі за період з 21.04.2021 року по 21.12.2022 року в сумі 93256,83 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що з 03.11.2010 він працював на посаді майстра в ОГК «Металург». 01.11.2012 на підставі розпорядження № 28п6 від 26.10.2012 був переведений на посаду старшого майстра, про що в трудовій книжці зроблено відповідний запис. 27.02.2018 Головою правління ОГК «Металург» був підписаний Протокол № 4/27.02.2018, згідно змісту якого прийнято рішення скоротити посаду старшого майстра, про що був прийнятий наказ № 18 від 28.02.2018. 02.05.2018 наказом № 40к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого майстра, у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 у справі № 332/1914/18 (провадження № 2/332/1055/18), що постановою Запорізького апеляційного суду від 18.03.2019 залишено без змін, а відтак набрало законної сили 18.03.2019, зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ ОГК «Металург» № 40к від 02.05.2018 про звільнення з посади старшого майстра ОСОБА_1 , у зв'язку з чим ОСОБА_1 поновлено на посаді. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2019 у справі № 332/1487/19 (провадження № 2/332/1078/19), що набрало законної сили 06.12.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОГК «Металург» на користь ОСОБА_1 49187,97 грн. - середній заробіток за час затримки виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018, 3000,00 грн. - моральна шкода, 768,40 грн. - судовий збір, 3000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2020 у справі № 332/326/20 (провадження № 2/332/567/20), що постановою Запорізького апеляційного суду від 21.10.2020 залишено без змін, а відтак набрало законної сили 21.10.2020, стягнуто з ОГК «Металург» на користь ОСОБА_1 14 689,62 грн - середній заробіток за затримку виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 за період з 05.11.2019 по 11.02.2020, 2000,00 грн. - моральна шкода, 712,69 грн. - судовий збір, 5000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.08.2021 у справі № 332/1548/21 (провадження № 2/332/998/21), що набрало законної сили 06.11.2021, стягнуто з ОГК «Металург» на користь ОСОБА_1 68774,13 грн. - середній заробіток за затримку виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя за період з 12.02.2020 по 20.04.2021, 5 000,00 грн. - моральної шкоди та судовий збір в сумі 908,00 грн. З метою виконання рішення суду, позивач в черговий раз звертався до відповідача із заявою про виконання рішення суду, однак рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя про поновлення його на роботі на даний час не виконано, тому просив стягнути з відповідача 93256,83 грн. - середній заробіток за затримку виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя за період з 21.04.2021 по 21.12.2022.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Яцун О.С. (а.с. 21). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 54) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року (а.с. 40-43) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОГК «Металург» (ЄДРПОУ 20510950) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за затримку виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя за період з 21.04.2021 по 21.12.2022 в сумі 93256,83 грн. та судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОГК «Металург» в особі представника Стасіка А.І. у своїй апеляційній скарзі (а.с. 122-126) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 132).
Ухвалою апеляційного суду клопотання ОГК «Металург» в особі представника Стасіка А.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року у цій справі задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року у цій справі, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача ОГК «Металург» в особі представника Стасіка А.І. у цій справі відкрито 10 травня 2023 року (а.с. 141), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 142).
В силу вимог ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (а.с. 149-157).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень). Крім того, у період з 19.06.2023 року по 19.07.2023 року включно суддя-доповідач перебувала у відпустці (а.с. 158).
В автоматизованому порядку суддями Бєлкою В.Ю. та Трофимовою Д.А. замінено у цій справі суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. у зв'язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 159-160).
В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України …рішення.. судді в інших справах… не може бути підставою для відводу. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОГК «Металург» в особі представника Стасіка А.І. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що з 03.11.2020 ОСОБА_1 працював на посаді майстра в ОГК «Металург».
01.11.2012 на підставі розпорядження № 28п6 від 26.10.2012 ОСОБА_1 переведений на посаду старшого майстра, про що в трудовій книжці було зроблено відповідний запис.
27.02.2018 Головою правління ОГК «Металург» був підписаний протокол № 4/27.02.2018, згідно змісту якого було прийнято рішення скоротити посаду старшого майстра, про що був прийнятий наказ № 18 від 28.02.2018.
02.05.2018 наказом № 40к ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого майстра у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч .1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 у справі №332/1914/18 (провадження № 2/332/1055/18), що постановою Запорізького апеляційного суду від 18.03.2019 залишено без змін, а відтак набрало законної сили 18.03.2019, зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ ОГК «Металург» № 40к від 02.05.2018 про звільнення з посади старшого майстра ОСОБА_1 , у зв'язку з чим ОСОБА_1 поновлено на посаді (а.с. 43-48).
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2019 у справі № 332/1487/19 (провадження № 2/332/1078/19), що набрало законної сили 06.12.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОГК «Металург» на користь ОСОБА_1 49 187,97 грн - середній заробіток за час затримки виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 та 3 000,00 грн - моральна шкода, 768,40 грн - судовий збір, 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 49-50).
У подальшому, рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2020 у справі № 332/326/20 (провадження № 2/332/567/20), що постановою Запорізького апеляційного суду від 21.10.2020 залишено без змін, а відтак набрало законної сили 21.10.2020, стягнуто з ОГК «Металург» на користь ОСОБА_1 14 689,62 грн - середній заробіток за затримку виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 за період з 05.11.2019 по 11.02.2020 та 2 000,00 грн - моральна шкода, 712,69 грн - судовий збір, 5000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 7-17).
Крім того, рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.08.2021 у справі № 332/1548/21 (провадження № 2/332/998/21), що набрало законної сили 06.11.2021, стягнуто з ОГК «Металург» на користь ОСОБА_1 68 774,13 грн - середній заробіток за затримку виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя за період з 12.02.2020 по 20.04.2021, 5 000,00 грн - моральної шкоди та судовий збір в сумі 908,00 грн (а.с. 18-20, 24).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що станом на час розгляду цієї справи (15 березня 2023 року - а.с. 113) рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 не виконано, позивач так і не поновлений на посаді старшого майстра.
За положеннями ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
У відповідності до наведених норм, рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018, було допущено негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого майстра Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург».
Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц зазначав, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Затримка виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі підтверджується відсутністю виданого з боку ОГК «Металург» наказу про поновлення його на роботі. Стороною відповідача у суді першої інстанції не заперечувався факт того, що позивач досі не поновлений на посаді. Доказів на спростування позиції позивача в цій частині позовних вимог - відповідачем не надано. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду не надані.
Верховний Суд у своїх постановах від 12.09.2018 у справі № 570/4315/16-ц, від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц та від 27.11.2019 у справі № 303/6112/16-ц прийшов до висновку про те, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків. При цьому обов'язок роботодавця видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час звернення позивачем до суду), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно із ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, оскільки позивач мав бути поновлений на роботі на підставі судового рішення від 21.12.2018 та мав працювати й дотепер, йому повинна була нараховуватися заробітна плата за даний час, проте в силу невиконання відповідачем такого судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, продовжує існувати стан вимушеного прогулу.
Оскільки позивач вже стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду щодо поновлення працівника на роботі: - на підставі заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2019 у справі № 332/1487/19 за період з 21.12.2018 по 04.11.2019; -на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2020 у справі № 332/326/20 за період з 05.11.2019 по 11.02.2020; -на підставі заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.08.2021 у справі № 332/1548/21 за період з 12.02.2020 по 20.04.2021, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наразі у цій справі стягненню підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення суду щодо поновлення працівника на роботі в період з 21.04.2021 по 21.12.2022 (день подання заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 88).
Із розрахунку, що позивач надав у цій справі, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на час розгляду цієї справи кількість днів вимушеного прогулу складає 419 робочих днів, а саме з 21.04.2021 (наступний день від дня винесення останнього рішення суду щодо періоду затримки виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018) і до 21.12.2022 (день подання до суду заяви про збільшення позовних вимог) і, виходячи із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи - 222,57 грн, що встановлена рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018, загальна сума, що підлягає стягненню, складає 93256,83 грн. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача не надані.
Верховний Суд України у постановах від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15 та від 16.12.2015 у справі № 6-648цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Ідентичне положення міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 711/8446/16-ц.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Така позиція Верховного Суду сформована у постанові від 20.02.2019 у справі № 758/15415/15-ц.
Під час розгляду справи встановлено, судом першої інстанції було встановлено, що на теперішній час рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2018 залишається невиконаним з боку відповідача без поважних причин, адже наказ, що дає можливість позивачу приступити до виконання своїх трудових обов'язків, не виданий.
Поважних причин невидання вказаного наказу судом першої інстанції під час розгляду справи правильно не встановлено.
Доводи представника відповідача щодо відсутності належних доказів з боку позивача суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки судовим рішенням від 20.12.2018 було встановлено незаконність звільнення позивача через скорочення посади старшого майстра, з урахуванням досліджених доказів на підтвердження обставин звільнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. Відповідно до п. 8 вищезгаданого Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно із довідкою про доходи № 31 від 11.06.2018, що була предметом розгляду справи № 332/1914/18, доходи позивача за останні два місяці, що передували звільненню, складали 7332,00 грн. - у березні 2018 року та 1570,80 грн. - у квітні 2018 року. Загальна сума складає 8 902,80 грн. Число відпрацьованих робочих днів у березні 2018 року - 21 день, у квітні - 19 днів. Загалом 40 робочих днів.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи становить (7332,00 грн. + 1570,80 грн.) : (21 + 19) = 222,57 грн. (а.с. 45). Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.04.2021 (наступного дня від дня винесення останнього судового рішення, щодо стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі) до 21.12.2022 (дня подання заяви про збільшення позову) розраховується наступним чином: 222,57 грн (середньоденна заробітна плата) * 419 (кількість днів вимушеного прогулу, викликаного затримкою виконання судового рішення) = 93256,83 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОГК «Металург» в особі представника Стасіка А.І. є такими, що фактично дублюють доводи його письмових пояснень проти позову позивача у цій справі (а.с. 104-105), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Суд першої інстанції правильно на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України врахував вищезазначені правові висновки Верховного Суду.
В силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу в межах позовних вимог та підстав позову, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування у цій справі відповідача ОГК «Металург», передбачені ст. 82 ЦПК України, відсутні. Відповідач ОГК «Металург» та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОГК «Металург» в особі представника Стасіка А.І.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОГК «Металург» в особі представника Стасіка А.І. не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції було правильно, з додержанням вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді судового збору.
При цьому, також апеляційним судом встановлено, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді витрат позивача на професійну правничу допомогу, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Разом із тим, в силу вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України в разі відмови апеляційним судом у задоволенні вищезазначеної апеляційної скарги відповідача у цій справі, позивач має право на стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та останній через свого представника (ордер - а.с. 155, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю - а.с. 157) у вищезазначеному відзиві на апеляційну скаргу відповідача просив апеляційний суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу розмірі 4000,00 грн. (а.с. 154).
Проте, стороною позивача не було надано апеляційному суду на час розгляду цієї справи будь-яких письмових доказів (підписаний між позивачем та адвокатом Єренко Д.В. без зауважень акт виконаних робіт у цій справі чи квитанція про оплату послуг адвоката позивачем тощо) на підтвердження понесення позивачем будь-яких судових витрат на професійну правничу допомогу саме в апеляційному суді взагалі та у тому числі у сумі 4000,00 грн. (відсутній будь-який розрахунок останніх).
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» в особі представника Стасіка Антона Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 24.07.2023 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Бєлка В.Ю.Трофимова Д.А.