Справа № 458/654/23
3/458/468/2023
21.07.2023 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли від командира 2 роти 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України, уродженець с. Магдалинівка Херсонська область, місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, не є особою з інвалідністю, кулеметник 2-ї роти 2-го батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , солдат військової служби за призовом під час мобілізації (на особливий період), який протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-17 КУпАП, -
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/654/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-17 КУпАП.
Згідно вимог ст.278 КУпАП справа про військове адміністративне правопорушення підвідомча Турківському районному суду Львівської області. Відповідно до ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про військові адміністративні правопорушення, передбачені ст.172-10 - 172-20 КУпАП.
З протоколу про військове адміністративне правопорушення серії в/ч НОМЕР_1 №573 від 11.07.2023 року, складеного командиром 2 роти 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 вбачається, що, перебуваючи згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №24 від 22.03.2022 року в зоні територіальної оборони № НОМЕР_4 , на об'єктi охорони за АДРЕСА_2 , приблизно о 21 год 10.07.2023 року, командиром 2 роти капітаном ОСОБА_1 було виявлено, що солдат ОСОБА_2 , перебуваючи на об'єкті охорони № НОМЕР_5 , будучи в складі варти, виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння. Солдату ОСОБА_2 командиром 2 роти було запропоновано на місці пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандарту, але він відмовився, проте погодився пройти медичний огляд в медичному закладі. Солдат ОСОБА_2 був доставлений молодшим лейтенантом ОСОБА_3 в КНП «Турківська ЦМЛ» для проведення медичного огляду. Згідно висновку №193 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, наданого КНП «Турківська ЦМЛ» складеного о 22 год 10 хв 10.07.2023 року, підтверджено, що солдат ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп'яніння (1,05 ‰). Окрім того, це підтверджують технік роти, головний сержант ОСОБА_4 , молодший лейтенант ОСОБА_3 ,, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-17 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення, в тому числі, передбачене ст.172-17 КУпАП розглядається судом протягом доби.
Судові засідання у справі призначалися на 20.07.2023 року та 21.07.2023 року.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, відповідно до ухвали слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12.07.2023 року утримується під вартою з 11.07.2023 року у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19», про дату час та місце розгляду справи повідомлений згідно оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та направлення судових повісток на електрону адресу Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19».
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п. 57) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п. 27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п. 34 постанови від 12.03.2019 року по справі № 910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об'єктивнодослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, оскільки складений протокол про військове адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності, на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ст.172-17 КУпАП є суспільні відносини у сфері військових правопорушень.
З наявних документів вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, солдатом, і перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а отже така особа є суб'єктом адміністративної відповідальності.
11.07.2023 року командиром взводу 2 роти 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 , а також матеріалами справи встановлено, що близько 21 год 10.07.2023 року, перебуваючи на об'єкті охорони №24, будучи в складі варти, солдат ОСОБА_2 виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння.
З метою виявлення стану алкогольного сп'яніння солдат ОСОБА_2 погодився пройти медичний огляд.
Для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння направлено до КНП "Турківська ЦМЛ", висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №193 від 10.07.2023 року о 22.10 год встановлено діагноз алкогольне сп'яніння 1,05‰.
Окрім цього це підтверджують технік роти, головний сержант ОСОБА_5 , молодший лейтенант ОСОБА_3 .
З приводу виявленого порушення було складено протокол про адміністративне правопорушення серії в/ч НОМЕР_1 №573 від 11.07.2023 року за порушення правил несення бойового чергування, вчинене в умовах особливого періоду, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.172-17 КУпАП. Складений з приводу виявленого адміністративного правопорушення протокол про адміністративне правопорушення порушник отримав, від підпису відмовився у присутності свідків.
ОСОБА_2 за фактом виявленого порушення письмових чи визнавальних пояснень в складеному відносно нього протоколі надав, відношення до вчиненого відобразив, пояснивши, що випив шість літрів пива.
Відтак, вбачаючи в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-17 КУпАП, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано виявлені факти.
Суд вважає, що виявлені факти відображають об'єкт суспільних відносин в сфері військової дисципліни, оскільки об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у появі військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів на території військових частин, в нетверезому стані, виконанні ними обов'язків військової служби в нетверезому стані.
Дії командира в частині правомірності та підставності складання протоколу про військове адміністративне правопорушення порушник не оскаржував до вищестоящого командування в передбаченому законом поряду. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_2 доказів оскарження дій командира військової частини вказує на погодження ОСОБА_2 зі складеними відносно нього протоколом про правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Водночас, суд звертає увагу, що постановою Турківського районного суду Львівської області від 13.07.2023 року у судовій справі №458/649/23 ОСОБА_2 вже визнано винним у вчиненні 10.07.2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення серії в/ч НОМЕР_1 №570 від 11.07.2023 року, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Постанова суду від 13.07.2023 року законної сили не набрала у зв'язку із тим, що строк апеляційного оскарження не закінчився і триває до 23.07.2023 року включно.
З постанови Турківського районного суду Львівської області від 13.07.2023 року у судовій справі №458/649/23 та, відповідно, протоколу про військове адміністративне правопорушення серії в/ч НОМЕР_1 №570 від 11.07.2023 року, складеного командиром 2 роти 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 вбачається, що, перебуваючи згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №24 від 22.03.2022 року в зоні територіальної оборони № НОМЕР_4 , на об'єктi охорони за АДРЕСА_2 , приблизно о 21 год 10.07.2023 року, командиром 2 роти капітаном ОСОБА_1 було виявлено, що солдат ОСОБА_2 , перебуваючи на об'єкті охорони № НОМЕР_5 , будучи в складі варти, виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння. Солдату ОСОБА_2 командиром 2 роти було запропоновано на місці пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандарту, але він відмовився, проте погодився пройти медичний огляд в медичному закладі. Солдат ОСОБА_2 був доставлений молодшим лейтенантом ОСОБА_3 в КНП «Турківська ЦМЛ» для проведення медичного огляду. Згідно висновку №193 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, наданого КНП «Турківська ЦМЛ» складеного о 22 год 10 хв 10.07.2023 року, підтверджено, що солдат ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп'яніння (1,05 ‰). Окрім того, це підтверджують технік роти, головний сержант ОСОБА_4 , молодший лейтенант ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
У зв'язку із наведеним вище, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_2 11.07.2023 року складено два протоколи серії в/ч НОМЕР_1 №570 за ч.3 ст.172-20 КУпАП та серії в/ч НОМЕР_1 №573 за ч.2 ст.172-17 КУпАП за одне і теж порушення - виконання 10.07.2023 року близько 21 год обов'язків військової служби у стані алкогольного сп'яніння.
У зв'язку із тим, що вказані дії ОСОБА_2 уже кваліфіковані за частиною третьою ст.172?20 КУпАП, 13.07.2023 року його визнано винним за ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу, вони не підлягають повторній кваліфікації, оскільки це суперечитиме статті 61 Конституції України.
Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Подібний висновок зробив Європейський суд з прав людини під час розгляду справи «Gradinger v. Austria» зазначивши, що Суд цілком усвідомлює, що дані положення (законодавства) відрізняються не лише щодо встановлення правопорушення, але й, що більш важливіше, їх характером та призначенням. Проте обидва оскаржувані рішення ґрунтувалися на одній поведінці. Відповідно, мало місце порушення статті 4 Протоколу № 7 {The Court is fully aware that the provisions in question differ not only as regards the designation of the offences but also, more importantly, as regards their nature and purpose. Nevertheless, both impugned decisions were based on the same conduct. Accordingly, there has been a breach of Article 4 of Protocol No. 7) (рішення від 23.10.1995 у справі «Градінгер проти Австрії» (Gradinger v. Austria), §55).
Відповідно до статті 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Європейський суд з прав людини у справі «Ruotsalainen v. Finland» зазначив, що статтю 4 Протоколу № 7 слід розуміти як заборону обвинувачення чи судового розгляду щодо другого «правопорушення», якщо це випливає з однакових фактів або фактів, які по суті є тими ж самими {Article 4 of Protocol No. 7 must be understood as prohibiting the prosecution or trial of a second "offence " in so far as it arises from identical facts or facts which are substantially the same) (рішення від 16.07.2009 у справі «Ruotsalainen v. Finland», §49).
На підставі пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.
Відтак, з огляду на те, що Турківський районний суд Львівської області визнав винним ОСОБА_2 за ч.3 ст.172-20 КУпАП та наклав на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу, то провадження за ч.2 статті 172-17 КУпАП слід закрити на підставі пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП, оскільки воно випливає із того самого факту, стосується тих же подій та часу.
Стосовно відшкодування шкоди.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_2 не накладається, а провадження у справі закривається, суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Окрім цього, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.
Стосовно вирішення питання про вилучені речі і документи.
Частиною 4 ст.283 КУпАП передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.
Судом не вирішується питання вилучених документів, оскільки такі не вилучалися.
Стосовно стягнення судового збору.
Згідно із ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з п.5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 року, який набрав чинності з 01.01.2023 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 року становить 2684 гривень. Відповідно розмір судового збору складає 536,80 грн (2684 х 0,2 = 536,80).
Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_2 не накладається, а провадження у справі закривається, то судовий збір по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до приписів ст.40-1 КУпАП не сплачується.
Керуючись ст.ст.22, 33, 40-1, 173-2, 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-17 КУпАП згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення серії в/ч НОМЕР_1 №573 від 11.07.2023 року, складеного командиром 2 роти 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілою особою.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Р.І.Ференц