19 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/854/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В.О.
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (вх.№797 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавренюк Т.А., ухвалу підписано 28.03.2023) у справі №922/854/23
за заявою Фізичної особи-підприємця Шевцова Олега Станіславовича, с. Рунівщина, Зачепилівський район, Харківська область,
до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків,
про визнання банкрутом,
В березні 2023 року фізична особа-підприємець Шевцов Олег Станіславович звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", код ЄДРПОУ 37761936.
Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора фізичної особи-підприємця Шевцова Олега Станіславовича в сумі 579 190,00 грн основного боргу, 274 572,77 грн збитків від інфляції, 55 697,45 грн 3% річних, 24 840,00 грн сплаченого судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі, 60 300,00 грн витрат пов'язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства).
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Ухвалено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Введено процедуру розпорядження майном боржника.
Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича (свідоцтво № 444 від 21.03.2013, адреса: 61002, м. Харків, пров. Каплунівський, 14), та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
Ухвалено здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", код ЄДРПОУ 37761936, із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.
Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 03.05.2023.
Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 16.05.2023.
Попереднє засідання господарського суду призначено на "18" травня 2023 р.
Ухвала суду мотивована тим, що наявність боргу боржника на суму 909 460,22 грн, з яких: 579 190,00 грн основного боргу; 274 572,77 грн інфляційного збільшення суми боргу; 55 697,45 грн трьох процентів річних перед заявником підтверджується доданими до заяви документами і не спростована боржником. Боржник визнає суму основного боргу перед фізичною особою-підприємцем Шевцовим С.В., що свідчить про відсутність між сторонами спору про право. Станом на момент підготовчого засідання боржником не надано доказів оплати ініціюючому кредитору відповідного боргу у розмірі 909 460,22 грн. Суд зазначив, що можливість застосування щодо боржника процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора. Фізична особа-підприємець Шевцов О.С. для задоволення своїх кредиторських вимог до боржника обрав спосіб захисту своїх прав у вигляді застосування до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, без подання позовної заяви про стягнення заборгованості. Докази, які б підтверджували наявність у Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" можливості виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором у матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим суд на підставі ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства відкрив провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс".
Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 у справі №922/854/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс".
Скарга обґрунтована тим, що звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство може мати місце лише у разі, якщо кредитором вичерпано всі інші механізми для стягнення заборгованості і такі заходи не мали наслідком задоволення майнових вимог. Всупереч наведеному, у порушення вимог ст.39 КУзПБ Господарським судом Харківської області не було надано жодної оцінки відсутності факту звернення ФОП Шевцова О.С. до суду із позовом про стягнення заборгованості. Жодних доводів, які б свідчили на користь неефективності подання позовної заяви про стягнення заборгованості з КП "Міськелектротранссервіс" матеріали справи не містять, що свідчить про передчасність звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
07.06.2023 до суду від АК “Харківобленерго”, надійшли пояснення щодо апеляційної скарги (вх. 6487), в яких АТ «Харківобленерго» просить поновити строк на подання пояснень щодо апеляційної скарги та долучити їх до матеріалів справи, врахувати вказані пояснення при розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (вх.№797 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 у справі №922/854/23. Зазначає, що АТ “Харківобленерго” є кредитором боржника, у зв'язку з чим Товариство є зацікавленою особою, оскільки судове рішення Східного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі про банкрутство вплине на права та законом охоронювані інтереси АТ “Харківобленерго”; підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі.
Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ.
Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, зокрема, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу.
Тобто набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.
Порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, і таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
Лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина 6 статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).
Разом з тим, враховуючи термінологічне визначення поняття "кредитор", наведене у абзаці 10 частини 1 статті 1 КУзПБ, порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство, визначений приписами статті 45 КУзПБ, кредитори (в розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання заяви, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 45 КУзПБ, можуть скористатися правами, передбаченими абзацом 1 частини 6 названої статті, та правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (частина перша статті 254 ГПК України), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 у справі № 922/1014/18.
Однак, АК “Харківобленерго” не надано доказів визнання його кредитором у даній справі та не зазначено обставин щодо вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, в зв'язку з чим колегія суддів не розглядає пояснення останнього щодо апеляційної скарги (вх. 6487 від 07.06.2023).
У судове засідання 19.07.2023 з'явився представник ПрАТ НЕК “Укренерго” Тищенко А.І., посилаючись на те, що ПрАТ НЕК “Укренерго” є кредитором у справі №922/854/23. Однак, доказів на підтвердження наведеного (ухвали суду) до матеріалів справи не надано, в зв'язку з чим представник не був допущений колегією суддів до участі у даній справі з підстав наведених вище.
Учасники провадження у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 08.06.2023.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, заява ініціюючого кредитора обґрунтована наявністю у боржника заборгованості в загальній сумі 909 460,22 грн, з яких: 579 190,00 грн основний борг; 274 572,77 грн інфляційних; 55 697,45 грн 3% річних, яка на даний час залишається несплаченою.
З наданих суду документів вбачається, що 20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго X" (підрядник) та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс" (замовник) укладено договір підряду № П-20/12/18, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик відповідно до кошторисної документації виконати та здати замовнику у встановлений договором строк визначені цим договором роботи з капітального ремонту контактної мережі трамваю по проспекту Тракторобудівників від Салтівського шосе до станції метро "Імені О.С. Масельського" (код CPV за ДК 021:2015 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь - 45230000-8) за завданням замовника, а замовник оплатити підрядникові виконані роботи.
Відповідно до п.1.4 договору підтвердженням факту виконання підрядником робіт відповідно до умов цього договору є підписані сторонами акти приймання будівельних робіт (форма КБ-2в).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна цього договору визначається на підставі затвердженої сторонами договірної ціни (форма 9) (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору, та становить 659 427,12 грн.
Згідно з п.5.1 договору розрахунки за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які підрядник надає замовнику за результатами виконаних робіт.
За змістом п.12.1 договору невід'ємною частиною цього договору є договірна ціна з додатками.
Як зазначено в заяві, на виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" взяті на себе зобов'язання за договором виконало частково, перерахувавши на рахунок підрядника грошові кошти в розмірі 80 237,12 грн, у зв'язку з чим у останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго X" утворилась заборгованість в розмірі 579 190,00 грн.
20.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго X" (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем Шевцовим Олегом Станіславовичем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором підряду № П-20/12/18 від 20.12.2018, укладеним між первісним кредитором та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс".
Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань на суму 579 190,00 грн, що виникли за основним договором, підписаним первісним кредитором та боржником.
Згідно з п.1.3 договору про відступлення права вимоги новий кредитор залишає за собою право на власний розсуд нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за основним договором.
Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється за суму, що дорівнює вартості відступленого права вимоги (п.2.1 договору).
У відповідності з п.2.3 договору новий кредитор зобов'язався сплатити первісному кредиторові вартість відступленого права вимоги у строк, що не перевищує 10 банківських днів з дати виконання боржником зобов'язання за основним договором перед новим кредитором.
За умовами п.3.2 договору первісний кредитор зобов'язався сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором в термін до трьох робочих днів з моменту укладення цього договору шляхом особистого повідомлення або надсилання поштою з повідомленням про вручення боржнику.
За змістом п.5.1 договору про відступлення права вимоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
21.02.2023 фізична особа-підприємець Шевцов О.С. надіслав на адресу боржника повідомлення про відступлення права вимоги.
На суму основного боргу в розмірі 579 190,00 грн кредитор, відповідно до п.1.3 договору про відступлення права вимоги, здійснив нарахування 3% річних за період з 18.12.2019 по 02.03.2023 в розмірі 55 697,45 грн та збитків від інфляції за період з січня 2020 року по січень 2023 року в розмірі 274 572,77 грн.
Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання наявності/ відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за заявою ініціюючого кредитора.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (абз. 1 ч. 3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).
З аналізу приписів статей 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства можна дійти висновку, що при подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов'язку для кредитора-заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу.
Тобтоможна констатувати, що метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, є саме задоволення вимог кредиторів.
За змістом частини першої статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
За таких обставин, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16).
Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Однією з обов'язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Наведені правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 24.11.2021 у справі №910/16246/18.
Також Верховний Суд в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20 зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 липня 2023 року у справі № 914/1650/22.
У цій справі заява ініціюючого кредитора обґрунтована наявністю у боржника заборгованості, яка виникла на підставі договору підряду №П-20/12/18 від 20.12.2018, в загальній сумі 909 460,22 грн, з яких: 579 190,00 грн основний борг, 274 572,77 грн інфляційні, 55 697,45 грн 3% річних, яка на даний час залишається несплаченою.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За змістом ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).
Приписами ч.4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Яв вже зазначалось, 20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго X" та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс" укладено договір підряду № П-20/12/18 на суму 659 427,12 грн.
Підрядник взяті на себе зобов'язання за договором підряду виконав належним чином та в повному обсязі на загальну суму 659 427,12 грн на підтвердження чого надано: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) від 17.12.2019, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма КБ-2в) від 17.12.2019 з додатками (відомість ресурсів до акта прийняття № 1 за грудень 2019 року, розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до акту № 1 за грудень 2019 року, розрахунок № 5 "Кошторисний прибуток", розрахунок № 6 "Кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій"), які підписано з боку замовника без зауважень.
Факт наданих підрядником робіт також визнається боржником в повному обсязі.
Відповідно до умов п.5.1 договору КП "Міськелектротранссервіс" зобов'язалось здійснити розрахунки за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Енерго X" на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).
Проте, КП "Міськелектротранссервіс" взяті на себе зобов'язання належним чином не виконало, за виконані підрядником роботи розрахувалось частково в розмірі 80 237,12 грн, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ "Енерго X" утворилась заборгованість в розмірі 579 190,00 грн.
20.02.2023 між ТОВ "Енерго Х" та фізичною особою-підприємцем Шевцовим О.С. було укладено договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За змістом ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до нового кредитора перейшло право вимоги до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" за договором підряду № П-20/12/18 від 20.12.2018, укладеного між первісним кредитором та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс".
Відповідно до довідки КП "Міськелектротранссервіс" №302 від 20.03.2023 станом на 20.03.2023 загальна сума заборгованості перед ФОП Шевцовим О.С. складає 579 190,00 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме норми ст.625 ЦК України.
Враховуючи положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
За умовами п.1.3 договору про відступлення права вимоги новий кредитор -ФОП Шевцов О.С. залишає за собою право на власний розсуд нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за основним договором.
Ініціюючий кредитор здійснив нарахування 3% річних за період з 18.12.2019 по 02.03.2023 в розмірі 55 697,45 грн, та втрат від інфляції за період з січня 2020 року по січень 2023 року в розмірі 274 572,77 грн.
Таким чином, заборгованість боржника складає суму 909 460,22 грн, з яких: 579 190,00 грн основний борг, 274 572,77 грн інфляційні, 55 697,45 грн 3% річних, яка є підтвердженою.
Боржник у відзиві (вх.№7056/23 від 22.03.2023) визнав суму основного боргу перед фізичною особою-підприємцем Шевцовим С.В., що свідчить по відсутність між сторонами спору про право. Вказав, що заперечень з приводу суті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство від ФОП Шевцова О.С. не має.
Стосовно твердження скаржника про те, що кредитором не вичерпано всі інші механізми для стягнення заборгованості, а судом не було надано жодної оцінки відсутності факту звернення ФОП Шевцова О.С. до суду із позовом про стягнення заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 905/2030/19 зазначив, що обов'язок виконання господарського зобов'язання, у вигляді сплати грошових коштів, виникає не з моменту вчинення дій кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника, а з моменту визначеного відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що узгоджується з приписами ст. 193 ГК України. У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не є свідченням неправильного застосування господарським судом положень ст. ст. 1, 34, 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а також не вказує про передчасність при ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбачених КУзПБ є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора.
Наведені висновки є свідченням необґрунтованості доводів апеляційної скарги Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" про те, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 1, 34, 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки ініціюючим кредитором не подано будь-яких доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу, а також про те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Фізична особа-підприємець Шевцов О.С. для задоволення своїх кредиторських вимог до боржника обрав спосіб захисту своїх прав у вигляді застосування до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, без подання позовної заяви про стягнення заборгованості.
Таким чином, як правильно зазначено місцевим господарським судом, ініціюючим кредитором при подачі до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повністю дотримані вимоги ст.ст.1, 34 Кодексу України з процедур банкрутства, в зв'язку з чим судом першої інстанції правильно відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс".
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 у справі №922/854/23 без змін як такої, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 у справі №922/854/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.07.2023
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя В.О. Фоміна