Справа № 395/168/21
Провадження № 2/392/39/23
13 липня 2023 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судових засідань Покуц І.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Позненка Ю.В. (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon, з використанням власних технічних засобів), відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Запорожця М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області та ОСОБА_2 в якому просила визнати незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в провадженні Кропивницького апеляційного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування, у якому позивач ОСОБА_2 (тобто в іншій справі) посилається на рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року, яке видано на підставі заяви ОСОБА_2 , яка після смерті своєї матері звернулася до виконавчого комітету Новомиргородської міської ради.
Рішенням № 1382 від 25 грудня 2008 року виконком Новомиргородської міської ради оформив право власності на самовільно побудовані господарські будівлі по АДРЕСА_1 , тамбур розміром 1,40м х 2,88 м та гараж розміром 8,30 м х 4,80, як такі, що побудовані без порушення технічних норм.
Вказала, що вона є власником частки житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
На час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 також є власником частки житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , у тому числі власником частини тамбуру та гаражу, оскільки перерахунок ідеальних часток між співвласниками не проводився за відсутністю підстав.
Рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року жодним чином не стосується прав та інтересів відповідача ОСОБА_2 , оскільки у резолютивній частині рішення не міститься жодних вказівок або приписів щодо особи ОСОБА_2 .
Оскільки на час отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року поділу майна в натурі між співвласниками не було, а гараж, вимощення та огорожа були збудовані самовільно, без відома співвласників, невідомо ким і коли, а вказані гараж - літ. Ж, вимощення - літ. І ІІ та огорожа- №-№3 правильно увійшли до спадкового майна після ОСОБА_4 - матері ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - матері ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , на час її життя їй належала частка житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Після смерті всіх співвласників відповідач ОСОБА_2 звернулася до Новомиргородської дільниці ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» із заявою на виготовлення довідки характеристики на спадкове майно для отримання спадщини.
В подальшому ОСОБА_2 до БТІ надано рішення виконкому Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року у відповідності до якого було оформлено право власності на самовільні побудовані тамбур та гараж, відповідно збільшено розмір загальної площі на 6,6 кв.м, збільшено житлову площу на 1,5 кв.м по АДРЕСА_1 .
У зв'язку з вказаним ОСОБА_2 . БТІ було видано довідку - характеристику за № 10 від 23 січня 2009 року на вказане домоволодіння у відповідності до якої ОСОБА_5 належала частка, ОСОБА_6 -1/4 частка та ОСОБА_4 - частка домоволодіння з господарсько-побутовими спорудами по АДРЕСА_1 , до якої були включені вказані гараж і тамбур.
У відповідності до інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунок часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за № 55 від 18 червня 2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 6 липня 2007 року № 774/14041, співвласниками вказаного домоволодіння не було фактично проведено поділу, виділу та розрахунку часток домоволодіння по АДРЕСА_1 .
В подальшому ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 січня 2009 року, після смерті своєї матері ОСОБА_5 , а саме на частку житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Після смерті матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її спадкоємець ОСОБА_1 отримала у БТІ архівну довідку за № 42 від 17 травня 2015 року на домоволодіння АДРЕСА_1 , в якій зазначені в тому числі і об'єкти нерухомості, які були узаконені померлою ОСОБА_5 , а саме тамбур та гараж, та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом 24 березня 2015 року, зареєстрованого у спадковому реєстрі № 303, тобто через 7 років після оформлення у спадщину частини ОСОБА_2 .
Так, як перерахунок ідеальних часток між співвласниками домоволодіння не проводився, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті своєї матері на частку житлового будинку зі спорудами, зокрема і тамбуром та гаражем.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року ОСОБА_3 набула право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_3 у відповідності до нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 2 серпня 2016 року продала належну їй частину будинку зі спорудами ОСОБА_1 .
Зазначила, що оскільки на час отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину поділу в натурі між співвласниками за їх життя не було, а доказів того, що гараж, вимощення та огорожа були збудовані за згодою всіх співвласників, і ким зі співвласників, вказані гараж, вимощення та огорожа правильно увійшли до спадкового майна після смерті матері ОСОБА_1 .
Вказала, що вона своїми власними коштами відбудувала частину будинку з фундаменту, якою користувалася ОСОБА_4 та включила до спадкової майна для розподілу.
Відповідно до рішення № 52 Новомиргородської міської ради від 20 лютого 1981 року - ОСОБА_4 узаконила самовільне будівництво сараю на власній присадибній ділянці по АДРЕСА_1 .
У рішенні виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1385 від 25 грудня 2008 року вказано тільки те, що спірний гараж побудований без порушень, а ким саме і в якому році не зазначено, тому він не ввійшов до спадкового майна. Правовстановлюючих документів на гараж, на момент оформлення права власності у ОСОБА_2 не існувало.
Крім того, рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 видане 25 грудня 2008 року, тоді як з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори 1 квітня 2008 року, що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини за № 421 від 1 квітня 2008 року прийнятою Новомиргородською нотаріальною конторою у спадковій справі № 177/08, тобто заява подана раніше, ніж узаконено виконкомом Новомиргородської міської ради.
Зазначила що підставами для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року є :
- заява на узаконення тамбура та гаража подана до міської ради одноособово, без відома всіх співвласників та після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 за життя яких проводилися самовільні забудови та перепланування, без будь яких документів, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_2 є забудовником гаражу чи тамбуру;
- рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року прийнято без участі та відома спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
- рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року є ненормативним актом одноразового застосування , який виконаний - узаконено самовільне будівництво співвласників як приналежне майно будинку спільної часткової власності;
- зміни в технічному паспорті Новомиргородським БТІ були зроблені як і складений акт дотримання чинного законодавства в галузі будівництва 23 грудня 2008 року, а рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 винесено 25 грудня 2008 року, тобто спочатку були проведені зміни в технічному паспорті БТІ, а потім наданий на це дозвіл у рішенні виконавчого комітету Новомиргородської міської ради;
- на момент заяви до виконкому міської ради та прийняття ним рішення № 1382 від 25 грудня 2008 року ОСОБА_2 не мала свідоцтва про право на спадщину яке було видано їй лише 24 січня 2009 року, тобто не було законних підстав для прийняття заяви та винесення рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року, так як ОСОБА_2 на той час не була співвласником майна будинку за адресою АДРЕСА_1 ;
- у рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року узаконено самовільно збудовані гараж та тамбур збільшення житлової площі посилаючись на п. 10б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» побудувала на власній земельній ділянці але присадибна земельна ділянка не приватизована і ніколи не встановлювався порядок користування нею, тобто знаходиться в спільному користуванні;
- на самовільно збудований гараж, тамбур відсутні будь-які документи, що посвідчують, що саме ОСОБА_5 є забудовником споруд, а лише факт перевірки дотримання чинного законодавства від 23 грудня 2008 року, що будівництво проведене без порушення технічних норм забудови, а підтвердження ким і коли немає.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 вважає, що доводи позивача не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, та в деякій мірі є абсурдними, оскільки вона намагається довести, що померлі люди могли приймати участь у будівництві гаражу, а спадкоємці мають право приймати, як спадщину спадкове майно, якого на час відкриття спадщини взагалі не існувало та зазначила що:
- ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а гараж, огорожа і вимощення, побудувала мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_6 не міг бути співвласником гаража та інших спору. ОСОБА_3 не могла прийняти неіснуючий гараж та інші споруди, як спадщину, а потім продати їх ОСОБА_1 . Зазначене підтверджується договорами купівлі-продажу від 26 листопада 1980 року № 1141 та № 1143, а також технічним паспортом на будинок від 10 липня 2014 року, виданого БТІ на замовлення ОСОБА_1 ;
- ОСОБА_1 не могла прийняти від померлої матері таке спадкове майно, як гараж, огорожа і вимощення, оскільки її мати не була власником або співвласником цього майна;
- гараж та інші споруди побудувала ОСОБА_5 (мати ОСОБА_2 ) в 2000-2002 роках на присадибній земельній ділянці якою вона користувалася, а не на присадибній ділянці, яка була передана у власність та виділена в натурі ОСОБА_4 ;
- вважає наступні правовстановлюючі документи: свідоцтво про право на спадщину за законом отримане ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину за законом, отримане ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_6 та договір купівлі-продажу від 2 серпня 2016 року (продавець ОСОБА_7 , покупець ОСОБА_1 ) на який позивач посилається в позовній заяві - завідомо неправдивими (фіктивними), а тому недопустимими доказами;
- ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не могли придбати частину гаража за договорами купівлі-продажу від 26 листопада 1980 року, оскільки експертним висновком за липень 2006 року та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9 (колишнього співвласника будинку) 7 травня 2001 року у спадковій справі № 761/00/ не підтверджується наявність гаража, огорожі, вимощення на присадибній земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_1 ;
- в довідці - характеристиці БТІ № 10 від 23 січня 2009 року вказані лише прибудинкові споруди, які виявлені на момент обстеження домоволодіння, без зазначення кому вони належать. Крім того, в листі БТІ № 29 від 5 червня 2019 року гараж узаконено та визнано право власності рішенням виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1382 за померлою ОСОБА_5 ;
- в даних правовідносинах необхідно керуватися статтею 357 ЦКК України, а не Наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 18 червня 2007 року № 55 та іншими підзаконними нормативними актами;
- частина будинку в якій проживала ОСОБА_4 та прибудинкові споруди не існували з 2006 року. ОСОБА_4 на протязі тривалого часу не проводила поточні ремонти по підтриманню цієї частини будинку та прибудинкових споруд в належному стані , чим довела частину будинку до аварійного стану непридатного для проживання, а прибудинкові пристрої були частково або повністю зруйновані. Взамін непридатної для проживання частини будинку та прибудинкових пристроїв, ОСОБА_4 отримала державну квартиру АДРЕСА_2 ;
- відповідно до матеріалів справи, більше 30 років вказаний житловий будинок був добровільно розділений в натурі між співвласниками і кожен використовував свою частку;
- в позовній заяві зазначено 7 (сім) пунктів, як підстав для скасування рішення Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року, але в жодному пункті позивачем не вказані нормативно-правові акти, які порушені при прийняті вказаного рішення.
У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що поданий стороною відповідача ОСОБА_2 відзив не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Крім того, у відповідача ОСОБА_2 відсутні докази, що спірний гараж було побудовано у 2000 році, а не раніше, а доводи викладені у відзиві щодо будівництва гаража її матір'ю ОСОБА_5 у 2000-2002 роках - відсутні. Також запереченнями відповідача ОСОБА_2 не спростовуються доводи відносно того, що рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 видане 25 грудня 2008 року, тоді як з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори 1 квітня 2008 року, що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини за № 421 від 1 квітня 2008 року прийнятою Новомиргородською державною нотаріальною конторою у спадковій справі № 177/08, тобто заява подана раніше ніж узаконено виконкомом Новомиргородської міської ради. Доводи відповідача ОСОБА_2 , викладені у відзиві на позов щодо того, що свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_1 є завідомо неправдивим - не відповідає дійсності, оскільки рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 6 вересня 2019 року та постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у цивільній справі № 395/332/19 відмовлено позивачу ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 березня 2015 року ОСОБА_1 . Також запереченнями відповідача не спростовуються доводи позивача, що рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року жодним чином не стосується прав та інтересів відповідача ОСОБА_2 , оскільки у резолютивній частині рішення не міститься жодних вказівок або приписів щодо особи ОСОБА_2 . Крім того, запереченнями викладеними у відзиві відповідача, не спростовуються докази позивача, що рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року, яке є ненормативним актом одноразового застосування, фактично шляхом оформлення у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості, видачею обом співвласникам свідоцтв про право на спадщину за законом - вичерпало свою дію.
Відповідно до заяви голови Новомиргородської міської ради Кіровоградської області І. Забажана, останній просив відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1382 - є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою юридичну силу після його реалізації, а саме після одержання відповідачем ОСОБА_2 документів, що посвідчують належне їй право власності та подальшої його державної реєстрації відповідно до встановленого законом порядку. Посилаючись на постанову Верховного суду України від 11 листопада 2014 року в адміністративній справі № 21-405а14 зазначив, що позов предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом його виконання. Його скасування не породжує наслідків для власників майна, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння майном і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Таким чином, після оформлення права власності на майно позивачем та відповідачем - між сторонами виник спір про право, а відтак - сторона, яка вважає себе власником спірного майна має захищати свої права у спосіб передбачений статтями 387, 392, 1212 ЦК України, а не шляхом визнання незаконним та скасування вже виконаного (реалізованого) рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1382 «Про оформлення права власності на самовільне будівництво господарських споруд по АДРЕСА_1 ».
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Представник позивача адвокат Позненко Ю.В. просив задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник Запорожець М.Ф. в судовому засіданні просили відмовити повністю в задоволенні позову.
Представник відповідача Новомиргородської міської ради в судові засідання не з'явився, відповідно до наданих на адресу суду заяв просив відмовити в задоволені позову та розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши учасників справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частиною 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до вимог стаття 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року «Про оформлення права власності на самовільне будівництво господарських споруд по АДРЕСА_1 », обговоривши заяву ОСОБА_2 про оформлення права власності на самовільне будівництво господарських споруд померлою ОСОБА_5 на власній присадибній ділянці на АДРЕСА_1 та враховуючи Акт перевірки дотримання вимог чинного законодавства в галузі будівництва від 23 грудня 2008 року та згідно п.(10)б статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет міської ради вирішив:
1. Оформити право власності на самовільно побудовані:
- тамбур розміром 1,40м х 2,88м;
- гараж розміром 8,30 х 4,80м
та збільшення загальної площі на 6,6 кв метрів, збільшення житлової площі на 1,5 кв метрів по АДРЕСА_1 , без порушення технічних норм забудови.
2. Новомиргородському бюро технічної інвентаризації провести відповідні зміни в технічному паспорті даного домоволодіння (том 1, а.с. 12).
На підставі договорів купівлі-продажу від 26 листопада 1980 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 придбали по частині будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1312,3 кв. м, який складається з одноповерхового дерев?яномазаного жилого будинку, облицьованого цеглою, загальною площею 108,8 кв. м, та надвірних будівель: сарай під літ. «Г», погріб під літ. «В», вбиральня під літ. «У» (том 1, а.с. 59,60).
Рішенням сесії Новомиргородської міської ради № 470 від 12 жовтня 2000 року «Про надання земельної ділянки ОСОБА_4 », вирішено: передати у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0753 га по АДРЕСА_3 , для обслуговування житлового будинку та господарських споруд (том 1, а.с. 94).
Згідно з рішенням сесії Новомиргородської міської ради № 149 від 17 серпня 2006 року «Про постановку на квартирний облік при Новомиргородскій міській раді гр. ОСОБА_4 », виконавчий комітет міської ради вирішив: акт візуального обстеження частини житлового будинку АДРЕСА_3 від 17 липня 2006 року про визнання частини будинку аварійною і непридатною для проживання в зв'язку з без господарським утриманням -прийняти до відому. Відмовити ОСОБА_4 в прийняті на квартирний облік при Новомиргородській міській раді для поліпшення житлових умов, так як заявниця практично проживає у своєї доньки по АДРЕСА_4 , житлова площа за даними БТІ складається із трьох житлових кімнат площею 37,9 кв. метрів, на якій проживає три особи (том 1, а.с.97).
Відповідно до експертного висновку про технічний стан будівлі, розташованої на АДРЕСА_3 , зробленого Проектно-вишукувальним інститутом «Кіровоградагропроект» у 2006 році, по комплексному стану конструктивних елементів будівля під літ. «А» на момент обстеження знаходилася в аварійному стані, подальша експлуатація будівлі житлового будинку неможлива. Обстежена будівля не підлягає ремонту так як затрати на її ремонт перевищують витрати на будівництво нового аналогічного будинку. Будівлі господарського призначення під літ. «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «У» на момент обстеження знаходилися у напівзруйнованому або повністю зруйнованому стані і не підлягають ремонту (том 1, а.с. 98-100).
Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2007 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про скасування рішення про відмову у постановці на квартирний облік та зобов?язання поставити на квартирний облік та надати житло, скасовано рішення виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 серпня 2006 року № 149 та зобов?язано виконком Новомиргородської міської ради Кіровоградської області вчинити дії щодо постановки на квартирний облік та надання житла ОСОБА_4 (том №1, а.с. 102-104).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 547 від 24 травня 2007 року «Про постановку гр. ОСОБА_4 на квартирний облік при Новомиргородській міській раді», виконавчий комітет міської ради вирішив: поставити на квартирний облік при Новомиргородській міській раді, за № 147, сім'ю гр. ОСОБА_4 в складі 2-х осіб- заявника ОСОБА_4 та онука ОСОБА_11 для отримання житла позачергово, як така, що потребує житлової площі, відповідно до рішення Новомиргородського районного суду від 4 травня 2007 року, особова справа № 613 (том 1, а.с. 105).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 884 від 26 грудня 2007 року «Про надання житла гр. ОСОБА_4 » виконавчий комітет вирішив: вивести квартиру АДРЕСА_2 із розряду службових. Надати квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , яка перебуває на обліку на позачергове отримання житла, згідно рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 547 від 24 травня 2007 року, як така, що потребує житлової плоші. Видати ордер на отримання житла на ім'я ОСОБА_4 (том 1, а.с.106).
Новомиргорордською дільницею ОКП Кіровоградське ООБТІ на заяву ОСОБА_2 повідомлено наступне: гараж (8,30 х 4,30 м), було узаконено та визнано право власності рішенням виконкому Новомиргородської міської ради від 25 грудня 2008 р. №1382 за померлою ОСОБА_5 . Після узаконення самовільного будівництва змінилися частки. Після проведення перерахунку часток попередні правовстановлюючі документи гасяться та видаються свідоцтва про право власності на нові частки. Заяв на перерахунок часток до БТІ не надходило, перерахунок часток не виконувався, залишилися правовстановлюючі документи, які не відповідають новим часткам. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку (том 1, а.с. 110).
Позивач ОСОБА_2 є співвласником будинку АДРЕСА_1 , та їй на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським В.О. 24 січня 2009 року у спадковій справі № 177/08 зареєстрованого в реєстрі за № 142, належить частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частина - дерев'яномазаний, обкладений цеглою, що зазначений на плані літ. Аакркр, розміром житлової площі всього будинку 91,6 кв.м, розміром загальної площі всього будинку - 157,2 кв.м, та господарсько-побутові будівлі: сарай - літ.Б,Д, погріб - літ. В, гараж - літ. Ж, убиральня - літ. У, огорожа - літ. №1-3, замощення - літ. І-ІІ, яку вона прийняла як спадок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_5 , що належав померлій на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Новомиргородською державною нотаріальною конторою, Кіровоградської області 7 травня 2001 року за реєстром № 609 на 11/50 частини домоволодіння і зареєстрований в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим № 292/2 (том 1, а.с. 14).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 303, виданого державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським В.О., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її дочка - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частка - дерев'яномазаний, обкладений цеглою, що зазначений на плані літ. Аакркр, розміром загальної площі всього будинку 157,2 кв.м, розміром житлової площі всього будинку - 91,6 кв.м, та господарсько-побутові будівлі : сарай - літ.Б, погріб - літ. В, сарай - літ.Д, гараж - літ. Ж, убиральня - літ. У, огорожа №-№3, вимощення - літ. I II., що належало померлому на 1/8 частку - на підставі Дублікату Договору купівлі - продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 5 червня 2013 року за реєстром № 167, оригінал якого посвідчений Новомиргородською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 26 листопада 1980 року за реєстром № 1141 і на 1/8 частку - на підставі Дублікату Договору купівлі-продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 5 червня 2013 року за реєстром № 168, оригінал якого посвідчений Новомиргородською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 26 листопада 1980 року за реєстром № 1143 та зареєстровані в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2 номер запису № 292 (том 1, а.с. 13).
2 серпня 2016 року, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 частку житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їй на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року за реєстровим номером 301 (том 1, а.с. 15-17).
Рішенням від 21 червня 2022 року в справі № 395/763/19 Маловисківський районний суд Кіровоградської області задовольнив позов ОСОБА_2 . Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським В.О. 24 березня 2015 року за реєстровим номером 301 спадкоємцю ОСОБА_3 на спадкове майно її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою від 12 жовтня 2022 року Кропивницький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2022 року - без змін.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 25 травня 2023 року в справі № 395/763/19 (провадження № 61-12025св22) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року залишено без змін (том 3, а.с. 208-215).
Рішенням від 16 січня 2023 року в справі № 395 /332/19 Маловисківський районний суд Кіровоградської області задовольнив позов ОСОБА_2 . Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НАМ № 592811, видане 24 березня 2015 року державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським Віктором Олексійовичем спадкоємцю ОСОБА_1 на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 303, спадкова справа № 266-08.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 8 червня 2023 року в справі № 395/332/18 (провадження № 22-ц/821/951/23) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2023 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" - залишено без змін.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі.
Положеннями статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Згідно зі статтею 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У відповідності до частини 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Аналіз наведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.
Водночас, у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Разом з тим, Суд наголошує, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:
а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;
б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.
Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
У постановах від 20 вересня 2018 року по справі № 521/17710/15-а, від 22 січня 2019 року по справі №371/957/16-а, від 13 березня 2019 року по справі № 542/1197/15-а Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року, справа № 208/5023/17, від 02 квітня 2020 року по справі № 335/8641/16-а, від 09 квітня 2020 року по справі № 810/899/17, від 24 липня 2020 року по справі № 819/1154/18, від 24 червня 2022 року по справі № 809/847/18.
Оспорюване рішення відповідача - виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року, самі по собі не є правовстановлюючим документом, а лише легітимізує вже існуюче право власності, створює правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на майно у встановленому законодавством порядку.
Отже, вказане рішення виконкому, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, вичерпало свою дію внаслідок його виконання ОСОБА_2 , у якої виникло право власності на майно в результаті прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 , яка збудувала об'єкти нерухомого майна за час свого життя та набула на них прав, право на спадкування яких має спадкоємець у випадку прийняття спадщини після померлого спадкодавця.
Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 (мати позивача ОСОБА_1 ) відповідно до рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 26 грудня 2007 року № 884 отримала квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином ОСОБА_4 реалізувала право передбачене статтею 47 Конституції України та пунктом 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Підставою отримання зазначеної квартири є знаходження її будинку, що розташований по АДРЕСА_1 - в аварійному стані, як непридатний до проживання та такий, що не підлягає ремонту.
Суд вважає, що права позивача ОСОБА_1 з урахуванням Постанови Верховного суду від 25 травня 2023 року в справі № 395/763/19 (провадження № 61-12005св22), Постанови Черкаського апеляційного суду в справі № 395/332/19 (провадження № 22-ц/821/951/23), наявністю оспорюваного рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року - не порушуються.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Що стосується заяви, зробленої відповідачем у відзиві, щодо застосування строків позовної давності суд відзначає наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною першою статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з?ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв?язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).
За даних обставин справи, позов не підлягає задоволенню у зв'язку з їх необгрунтованістю позовних вимог.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1382 від 25 грудня 2008 року - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
- позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
- відповідач Новомиргородська міська рада Кіровоградської області, адреса місцезнаходження: вул. Соборності, 227/7, в м. Новомиргород Кіровоградської області, ЄДРПОУ: 04055104.
Суддя Д.М. Кратко
Повний текст рішення виготовлений 21 липня 2023 року.