Справа №348/423/23
11 липня 2023 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,
секретаря - Кушнірчук М.Д.,
з участю: представника позивача, адвоката - Капака В.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, як представник органу опіки і піклування, про позбавлення батьківських (материнських) прав, -
27.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.03.2023 року провадження у зазначеній справі відкрито та постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, а також залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - службу у справах дітей Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, як представника органу опіки і піклування.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.04.2023 року прийнято позовну заяву у новій редакції зі зміною предмету позову позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, як представник органу опіки і піклування, на предмет спору: позбавлення батьківських (материнських) прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Івано-Франківськ.
Представник позивача, адвокат Капак В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в заяві про зміну предмету позову та просив їх задоволити в повному обсязі.
Просив суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських (материнських) прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Івано-Франківськ.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула. Натомість від неї поступило клопотання, в якому позовні вимоги визнала, не заперечувала щодо позбавлення її материнських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просила розгляд справи проводити у її відсутність.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служби у справах дітей Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, як представник органу опіки і піклування в судове засідання також не з'явилася. Натомість від начальника служби у справах дітей поступила заява, в якій просить розглянути дану справу у відсутності представника служби у справах дітей Делятинської селищної ради. Не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 в межах норм законодавства.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80,81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст.81 ЦПК України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що з лютого 2015 року по січень 2020 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю.
Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.5).
Оскільки шлюб між сторонами зареєстровано не було, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був проведений за прізвищем матері « ОСОБА_5 » (на даний час відповідач після одруження має прізвище « ОСОБА_6 »), а ім'я і по батькові батька були записані за її вказівкою « ОСОБА_7 » у відповідності до ст.135 СК України.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2022 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-9).
З'ясовано також, що із 29.10.2020 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 29.10.2020 року, що підтверджується копією акту обстеження матеріально-побутових умов, складеного старостою Чорноославського старостинського округу Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області та довідкою, виданою старостою Чорноославського старостинського округу Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області від 11.11.2022 року № 96 (а.с.10-11).
Мати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з жовтня 2020 року виїхала з села, проживає окремо в Харківській області та участі у вихованні та утриманні сина не бере, не цікавиться його життям та здоров'ям, не телефонує, з нею відсутній зв'язок.
Судом доведено, що позивач самостійно виховує та забезпечує сина та здійснює повне його утримання.
Таким чином, суд вважає, що відповідач свідомо не бажає брати участь у вихованні сина, виявляти турботу щодо нього. Будь-яких перешкод чи заборони щодо побачень з дитиною відповідачу ніхто не чинить.
Як ствердив в судовому засіданні представник позивача, відповідач ОСОБА_2 зовсім усунулася від батьківського обов'язку виховання та піклування неповнолітнього сина, не проявляє будь-якої батьківської турботи про нього. Проживає окремо в Харківській області. Взагалі перестала цікавитися життям та долею дитини, будь-яких стосунків з сином не підтримує, при цьому ніколи його не відвідує і не надає матеріальної допомоги.
Таким чином з"ясовано, що з жовтня 2020 року відповідач злісно ухиляється від виконання свого батьківського (материнського) обов'язку по вихованню неповнолітнього сина і робить це свідомо, оскільки ухилення від виконання даного юридичного обов'язку завжди акт свідомої поведінки, так як особа має реальну можливість виконувати його, але не вчиняє відповідних дій.
Також доведено, що фактично відповідач навіть не спілкується з сином, не проявляє про нього щонайменшої батьківської турботи, не надає будь-яких коштів на його утримання, не дбає про його фізичний і духовний розвиток.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину та піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.
Дані обов'язки відповідач не виконувала протягом значного часу і без поважних причин.
У відповідності до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
У відповідності із ст.164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За умовами ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН згідно резолюції 1386 (XIV) від 20 листопада 1959 року встановлено, що дитина потребує любові і розуміння та повинна зростати в умовах турботи, знаходитись під піклуванням і відповідальністю своїх батьків.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, задоволення відповідного позову можливе при доведеності обставин, з наявністю яких закон пов'язує можливість вжиття такого заходу, та встановлення небажання батька (матері) піклуватись про дітей і виконувати свої обов'язки, змінити свою поведінку у разі, коли дії спрямовані на виконання батьківських обов'язків.
Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
З висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області від 18.05.2023 року № 112, вбачається за доцільне позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний висновок долучений до матеріалів справи.
Позивачем було надано суду достатньо доказів та пояснень того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини.
Враховуючи викладене, додані докази до матеріалів справи та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області від 18.05.2023 року № 112, суд вважає, що відповідач свідомо ухилялася та ухиляється від виконання батьківського обов'язку відносно свого неповнолітнього сина. Вона не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Відповідач не спілкується з дитиною, не бере участі у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не дбає про його нормальне самоусвідомлення.
При ухваленні рішення судом взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 48).
Таким чином, беручи до уваги наведене, а також ту обставину, що відповідач свою поведінку не змінила, суд вважає, що вимоги позивача щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
На підставі ст.ст.19,150,155,164,165 СК України, керуючись ст.ст.258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Делятинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, як представник органу опіки і піклування, про позбавлення батьківських (материнських) прав - задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану: АДРЕСА_1 , жительку АДРЕСА_2 , громадянку України, батьківських (материнських) прав відносно неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Івано-Франківськ, актовий запис про народження № 1335 від 19.06.2018 року, складений Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Грещук Р.П.
Повний текст рішення
виготовлено 21.07.2023 року.