м. Миколаїв.
21 липня 2023 р.справа № 400/804/23
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаприватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович, вул. Пушкінська, 17-а, оф.13, м. Миколаїв, 54001, а/с 78, м. Миколаїв, 54001
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачатовариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", вул. Фізкультури, 28-Д, м. Київ, 03150, головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасія Павлівна, вул. Артилерійська, 18, 5-й поверх, м. Миколаїв, 54001,
провизнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 09.02.22 р. ВП № 62697684
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивачка) звернулась з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича (далі відповідач або приватний виконавець Куліченко Д.О.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” (далі третя особа 1 або ТОВ “ОТП Факторинг Україна”), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасія Павлівна (далі третя особа 2), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Куліченко Д.О. про стягнення з боржника основної винагороди від 9 лютого 2022 р. ВП № 62697684.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що основна винагорода приватного виконавця розраховується не від зазначеної у виконавчому документі суми, а від фактично стягнутої. Так як вона добровільно сплатила борг кредитору і примусового виконання не відбулось, у відповідача не малось підстав для стягнення основної винагороди.
За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Ухвала про відкриття провадження в даній адміністративній справі разом з позовною заявою і додатками були направлені до Електронного суду представнику позивача та відповідачу, а третім особам на адресу електронної пошти, зазначену в позовній заяві та доставлені адресатам в день надіслання (а. с. 49-57).
Відповідно до наведених приписів ст. 268 КАС України, всі учасники справи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.
Враховуючи неможливість забезпечити безпечні умови розгляду справи для всіх учасників судового процесу, справа призначена до розгляду без проведення судового засідання.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву не подав, з будь-якими заявами або клопотаннями до суду не звертався.
Як передбачено ст. 159 ч. 4 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачем відзиву в даній справі, як визнання ним позову.
Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі наведеної норми, суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.
Треті особи 1, 2 своїх пояснень не подали, заяв чи клопотань до суду від них не надходило.
Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам КАС України (а. с. 33-35).
При відкриття провадження, суд визнав поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду та поновив цей строк, а також відмовив у задоволенні клопотань позивачки про витребування доказів (а. с. 49-51).
Вирішуючи справу, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.
2 вересня 2010 р. Заводський районний суд м. Миколаєва прийняв заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “ОТП Банк” заборгованості за кредитом в розмірі 233 794,93 грн., 20 932,57 грн. заборгованості за відсотками, 2 259,54 грн. заборгованості з пені, 1 700 грн. держмита, 120 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення.
7 грудня 2021 р. між ОСОБА_1 і ТОВ “ОТП Факторинг Україна” було укладено угоду про врегулювання боргу, згідно з якою сторони домовились, що позивачка зобов'язується сплатити 83 600 грн. боргу, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” анулює решту боргових зобов'язань (а. с. 14-17).
В матеріалах справи мається квитанція від 7 грудня 2021 р., відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила ТОВ “ОТП Факторинг Україна” суму, обумовленою вищенаведеною угодою (а. с. 18).
9 грудня 2021 р. ТОВ “ОТП Факторинг Україна” видало позивачці довідку про те, що вона повністю погасила заборгованість (а. с. 19).
9 лютого 2022 р. приватний виконавець Куліченко Д.О. виніс спірну постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 62697684 в сумі 19 499,67 грн. (а. с. 65).
17 лютого 2022 р. третя особа 2 відкрила виконавче провадження № 68698256 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 9 лютого 2022 р. ВП № 62697684 (а. с. 66).
Спірні правовідносини в даній справі стосуються встановлення у відповідача законних підстав для стягнення з позивачки основної винагороди.
Статтею 27 ч. 1, 2 Закону України “Про виконавче провадження” установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з ст. 31 ч. 1 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до ст. 31 ч. 2, 3, 4 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стаття 31 ч. 5 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ст. 31 ч. 6 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”).
Відповідно до ст. 31 ч. 7 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як передбачено ст. 45 ч. 3 Закону України “Про виконавче провадження” основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Статтею 42 ч. 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
У постановах Верховного Суду від 3 березня 2020 р. у справі № 260/801/19, від 10 вересня 2020 р. у справі № 120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 р. у справі № 640/13697/19 сформовано правову позицію, відповідно до якої за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця. Водночас право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення повністю або частково внаслідок дій приватного виконавця.
Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка обов'язково має бути стягнута за наслідками фактичного виконання у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 січня 2021 р. у справі № 160/5321/20.
Таким чином, підставою для стягнення з боржника основної винагороди, є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум і основна винагорода обраховується виключно від розміру фактично стягнутих приватним виконавцем сум.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про виконавче провадження”, заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За приписами ст. 9 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 ч. 1, 2 КАС України).
Відповідач не подав суду доказів того, що ним вживались будь-які передбачені Законом України “Про виконавче провадження” заходи спрямовані на примусове виконання рішення, а тому стягнення основної винагороди, без вжиття таких заходів, суперечить правовій природі основної винагороди, як матеріального стимулу для приватного виконавця, спрямованого на вжиття ним заходів щодо реального і фактичного виконання рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 132 ч. 1, 3 п. 1 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В свою чергу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати в даній справі складаються з судового збору, який позивачка сплатила в розмірі 1 073,60 грн. (а. с. 1) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
Позивачка просить суд присудити їй витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
На підтвердження таких витрат нею подано розрахунок суми гонорару адвоката за надання правової допомоги, квитанцію від 1 лютого 2023 р. на суму 5 000 грн., договір № 11 про надання правничої (правової) допомоги від 1 лютого 2023 р., ордер про надання правничої (правової) допомоги від 3 лютого 2023 р. (а. с. 26-30).
Як слідує з розрахунку суми гонорару адвоката за надання правової допомоги, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. складається з:
- досудового аналізу справи, консультації - 3-4 год., 2 000 грн.,
- написання позовної заяви - 1,5 год., 2 000 грн.,
- представництво інтересів в суді першої інстанції - 3 год., 1 000 грн.
Як передбачено ст. 134 ч. 2 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ст. 134 ч. 5 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які реально поніс позивач, в зв'язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.
У п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Lavents v. Latvia” зазначено, що згідно з ст. 41 Конвенції, Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, мається лише один епізод спірних правовідносин, обсяг поданих представником позивачки доказів є невеликим, справа розглянута без проведення судового засідання, а тому виходячи з принципів доведеності і розумності, наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича (вул. Пушкінська, 17-а, оф. 13, м. Миколаїв, 54001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (вул. Фізкультури, 28-Д, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 36789421), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасія Павлівна (вул. Артилерійська, 18, 5-й поверх, м. Миколаїв, 54001), задовольнити.
2. Постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 9 лютого 2022 р. ВП № 62697684, визнати протиправною та скасувати.
3. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича (вул. Пушкінська, 17-а, оф. 13, м. Миколаїв, 54001 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) та судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз