справа№380/9558/23
20 липня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг від 10.01.2023 №133850011943 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи електрогазозварником у ТзОВ “НПП Проммашсервіс” (росія) період з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 та до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах Список №2 періоди роботи у АТ “Дрогобицький машинобудівний завод” з 06.08.1985 по 10.11.1986 електрогазозварником; з 01.03.1989 по 30.11.1999 електрозварником, та призначити з 24.08.2022 пенсію за віком на пільгових умовах Список №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із врахуванням довідки про заробітну плату від 07.07.2021 №30 за 2012-2015 роки виданої ТзОВ “НПП Проммашсервіс” (росія).
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність дій та оскарженого рішення, яким йому безпідставно відмовлено у призначенні пільгової пенсії за наявності у нього необхідного загального та пільгового стажу, що надавало йому право на таке призначення.
Ухвалою суду від 08.05.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що загальний страховий стаж роботи позивача складає 33 роки 03 місяці 25 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 05 років 06 місяців 15 днів. За результатами розгляду заяви прийнято рішення від 10.01.2023 №133850011943 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. До страхового стажу не зараховано : період роботи 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015, оскільки відсутні документи підтверджуючі сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що за принципом екстериторіальності заяву розглянуто відповідачем 2 та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.01.2023 №133850011943. До страхового стажу роботи не враховані періоди роботи період роботи 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 на території російської федерації, оскільки у довідках про заробітну плату відсутнє підтвердження сплати страхових внесків та у зв'язку припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді від 13.03.1992.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
23.09.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №133850011943 від 23.09.2022 у призначенні пенсії позивачу відмовлено, оскільки відсутній страховий стаж передбачений ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: згідно довідки №55 з 06.08.1985 по 10.11.1986, з 01.03.1989 по 30.11.1999, з 10.04.2003 по 07.05.2007 та з 10.01.2008 по 31.01.2012, оскільки довідка підтверджуюча пільговий характер роботи не відповідає вимогам постанови №637 додатку №5, а саме : відсутній рік видачі, відсутній підсумок пільгового стажу, не зазначено тривалість робочого тижні, відсутній підпис головного бухгалтера.
Страховий стаж становить 33 роки 25 днів, стаж роботи за Списком №2 не підтверджений в установленому порядку.
Вказане вищезазначене рішення позивачем не оскаржувалось.
Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.12.2022 №29043/53-16 підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 в АТ “Дрогобицький машинобудівний завод” на пільгових умовах за Списком №2 з 10.04.2003 по 07.05.2007, з 10.01.2008 по 31.01.2012 на посадах електрозварника ручного зварювання, електрозварника ручного зварювання відповідно до фактично відпрацьованого часу.
03.01.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
До заяви позивачем подано наступні документи : копію диплома № НОМЕР_1 , копію акту позапланової перевірки №927/3 від 26.07.2021; копію архівної довідки від 06.12.2022 №87/03-8; копію військового квитка № НОМЕР_2 ; копію довідок про відпрацьовані дні 1994-1999, 1999-2004, 2008-2012; копію довідки про заробіток №003 від 15.03.2021; копія довідки про найменування; копія довідки про підтвердження стажу №55; копія довідки форми ок5;копія листа ПФ росії від 16.08.2021; копії особових рахунків; копія паспорта, копія трудової книжки; копія рішення від 21.12.2022; копія довідки іпн; копія рішення від 23.09.2022.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №133850011943 від 10.01.2023 у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відмовлено, зазначено, що страховий стаж позивача становить 33 роки 03 місяці 25 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 05 рік 06 місяців 15 днів згідно рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про підтвердження стажу.
До страхового стажу не зараховано : період роботи 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015, оскільки відсутні документи підтверджуючі сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ. Додатково зазначено, що з 01.01.2023 припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, до узгодження відповідного нормативно-правового акту відсутні підстави зарахування стажу роботи за вищезазначений період.
Щодо інших пільгових періодів роботи позивача (з 06.08.1985 по 10.11.1986 електрогазозварником; з 01.03.1989 по 30.11.1999 електрозварником у АТ “Дрогобицький машинобудівний завод”), - спірне рішення не містить жодних обґрунтувань.
Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.08.1985 по 10.11.1986 електрогазозварником; з 01.03.1989 по 30.11.1999 електрозварником у АТ “Дрогобицький машинобудівний завод” не зарахований до пільгового стажу.
Позивач не погодився з такими діями та рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
З копії трудових книжок позивача серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 06.08.1985 по 10.11.1986; з 01.03.1989 по 30.11.1999 працював на посадах електрогазозварника, електрозварника ручної зварки Дрогобицького експериментально-механічного заводу спецобладнання (правонаступник ПАТ “Дрогобицький машинобудівний завод”) ; у період з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 електрогазозварником у ТзОВ “НПП Проммашсервіс” (росія).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ПАТ “Дрогобицький машинобудівний завод” №55 від 28.09. року, ОСОБА_1 працював повний робочий день на ПАТ “Дрогобицький машинобудівний завод” з 06.08.1985 по 10.11.1986, 01.03.1989 по 25.10.1994, 26.10.1994 по 30.11.1999, 10.04.2003 по 07.05.2007, 10.01.2008 по 31.01.2012.
Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 07.07.2021 №30 виданої ТзОВ “НПП Проммашсервіс” за період роботи 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 на території російської федерації страхові внески в Пенсійний фонд сплачувались відповідно до законодавства.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.01.2023 №133850011943 не містить жодних відомостей та інформації щодо причин не зарахування до пільгового періоду роботи позивача з 06.08.1985 по 10.11.1986 електрогазозварником; з 01.03.1989 по 30.11.1999 електрозварником у АТ “Дрогобицький машинобудівний завод”.
Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.08.1985 по 10.11.1986 електрогазозварником; з 01.03.1989 по 30.11.1999 електрозварником у АТ “Дрогобицький машинобудівний завод” не зарахований до пільгового стажу.
Згідно п. 23200000-19906 розділу ХХХІІІ Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради Міністрів України від 11.03.1994 №162, посада “електрозварник ручного зварювання” віднесена до посад, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Крім того, згідно розділу ХХХІІІ Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, посада “електрозварник ручного зварювання” віднесена до посад, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Отже, згідно даних трудової книжки позивача та Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, судом встановлено, що періоди роботи ОСОБА_1 з 06.08.1985 по 10.11.1986 електрогазозварником; з 01.03.1989 по 30.11.1999 мали бути зараховані як до страхового так і до пільгового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 на підприємстві ТзОВ “НПП Проммашсервіс” у зв'язку з відсутністю підтвердження сплати страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації та припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то суд зазначає наступне.
Суд враховує, що згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст.10 Закону України “Про зайнятість населення” від 05 липня 2012 року №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.17 Закону України “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Частинами 2-3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Відповідачем відмовлено у зарахуванні періоду роботи з роботи з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 на підприємстві ТзОВ “НПП Проммашсервіс” російської федерації до страхового стажу позивача з підстав відсутності інформації про сплату внесків до пенсійного фонду російської федерації.
Водночас, слід звернути увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду з єдиної підстави, такої як відсутність даних про сплату страхових внесків, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства. Будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації саме з вини позивача суду не надано.
Суд зазначає, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Також, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Таким чином, позивачем подано усі документи для підтвердження стажу його роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.
Оскільки стаж роботи позивача з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 на підприємстві ТзОВ “НПП Проммашсервіс” підтверджується відомостями з його трудової книжки, що фактично відповідачем і не заперечувалось, то суд приходить до висновку про неправомірність дій органу пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу.
Підсумовуючи вищенаведене, судом зроблено висновок, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.01.2023 №133850011943 про відмову у призначенні позивачу пенсії є протиправним, а тому з цих підстав його належить скасувати.
Встановивши, що до страхового стажу позивача протиправно не зараховано періоди його роботи з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 та до пільгового стажу протиправно не зараховано періоду роботи з 06.08.1985 по 10.11.1986; з 01.03.1989 по 30.11.1999, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати вказані періоди роботи до відповідного стажу позивача.
Отже, відповідна частина позовних вимог підлягає задоволенню у спосіб: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.01.2023 №133850011943 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 та до пільгового стажу зарахувати періоду роботи з 06.08.1985 по 10.11.1986; з 01.03.1989 по 30.11.1999.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію із врахуванням довідки про заробітну плату від 07.07.2021 №30, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Згідно з оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015, щодо періоду пільгового стажу, який просить зарахувати позивач з 06.08.1985 по 10.11.1986; з 01.03.1989 по 30.11.1999 спірне рішення взагалі не містить інформації.
Так, у межах цих спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії у частині не зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 03.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.01.2023 №133850011943 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період роботи з 01.11.2012 по 30.08.2013; з 15.10.2013 по 19.08.2014; з 21.10.2014 по 07.08.2015 та до пільгового стажу період роботи з 06.08.1985 по 10.11.1986; з 01.03.1989 по 30.11.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 03.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.