справа №380/6782/23
20 липня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати 6 податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.09.2022: №2392112-2416-1328 на суму 234 грн; №2392113-2416-1328 на суму 777 грн 60 к; №2392114-2416-1328 на суму 270 грн; №2392115-2416-1328 на суму 240 грн; №2392116-2416-1328 на суму 276 грн; №2392118-2416-1328 на суму 17 742 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 12.09.2022, якими визначено суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік, суперечать податковому законодавству. Згадані у податкових повідомленнях-рішеннях об'єкти нежитлової нерухомості є торговими павільйонами та не є об'єктами оподаткування відповідно до пункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Окрім того, звертає увагу на те , що у жодному податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом не вказано ставки податку, на підставі якої такий податок був нарахований. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у правомірності спірних податкових повідомлень-рішень. Вказує, що позивач не є виробником продукції в розумінні податкового законодавства, а тому він не може бути звільнений від податкових зобов'язань відповідно до пункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу. Документом, підтверджуючим приналежність об'єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором, є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення класифікатора. Позивачем експертний висновок щодо приналежності об'єктів нерухомості до певного класу будівель, до податкового органу не надавався, позивач не звертався щодо проведення звірки по об'єктах нерухомості, які перебувають у його власності, та правомірності нарахування податку на нерухоме майно. Враховуючи те, що позивач не є виробником продукції, нараховані суми податку відповідно до податкових повідомлень-рішень від 12.09.2022, є правомірними та підлягають сплаті. Просить відмовити у задоволені позову.
Ухвалою від 07.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.
Відповідачем 20.06.2023 (вх. №45844) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в ГУ ДПС України у Львівській області.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 здійснює такі види економічної діяльності:
- 68. 20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);
- 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників;
- 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво ;
- 16.21 Виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону;
- 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами;
- 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами;
- 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;
- 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- 85.59 інші види освіти, н.в.і.у.;
- 85.60 допоміжна діяльність у сфері освіти;
- 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
- 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами;
- 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновим виробами;
- 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;
- 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм какао та прянощами;
- 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.
Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №176827204 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення під літерою А5-1 №109, загальною площею 4,6 кв. м. Згідно технічного паспорту від 17.01.2002, вказаний об'єкт позначений як павільйон №109, літ. А5-1.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №220892396 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення під літерою А5-1 №103, загальною площею 4,5 кв. м.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №197783147 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, що позначене літерою Ч-1 загальною площею 4 кв. м.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №184433076 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення №247 за літерою «Ц7» загальною площею 3,9 кв. м.
Вказані об'єкти нерухомості розташовані на території ТзОВ «ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК» за адресою: АДРЕСА_1 , та використовуються для введення підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою ТзОВ «ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК» від 03.04.2023 №416.
На підставі договору дарування від 30.06.2015 ОСОБА_1 є власником 50/100 (п'ятдесят сотих) часток нежитлових приміщень в будівлі під літ. Ж-1, а саме: приміщення від 211 по 217; від 248 по 253; від 261 по 264, загальною площею 296,9 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Також ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі цеху первинної обробки деревини під літ. «А-1» - 75,8 кв. м, літ. Б-1- 53, 8 кв. м, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.02.2018 №114459766.
На підставі даних інформаційної системи ГУ ДПС у Львівській області в автоматичному режимі 12.09.2022 сформовано 6 податкових повідомлень-рішень за податковий період 2021 року форми «Ф»:
- №2392112-2416-1328, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 234 грн;
- №2392113-2416-1328, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 777 грн 60 к.;
- №2392114-2416-1328, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 270 грн;
- №2392115-2416-1328, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 240 грн;
- №2392116-2416-1328, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 276 грн;
- №2392118-2416-1328, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 17 742 грн.
Позивач вказані податкові повідомлення-рішення оскаржував в адміністративному порядку: 29.11.2022 до ГУ ДПС у Львівській області та 19.01.2023 до Державної податкової служби України.
Рішенням ДПС України від 22.03.2023 № 7145/6/99-00-06-01-04-06 у задоволенні скарги відмовлено з тих підстав, що у 2021 році скаржник не здійснював діяльність з промислового виробництва, а тому відсутні підстави для застосування у зазначеному періоді вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Податкові повідомлення-рішення від 12.09.2022 №2392112-2416-1328; №2392113-2416-1328; №2392114-2416-1328; №2392115-2416-1328; №2392116-2416-1328 та №2392118-2416-1328 є предметом оскарження з підстав їх протиправності.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 Податкового кодексу податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 Податкового кодексу. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.
Водночас, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу закріплено перелік об'єктів, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема віднесено:
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;
Таким чином, застосування підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу можливе у разі дотримання таких обов'язкових умов:
- Об'єктний склад: об'єкти нежитлової нерухомості.
- Суб'єктній склад: суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу.
- Місце проведення діяльності: у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Суд зазначає, що приписи підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу свідчать про те, що законодавець у кожному підпункті (від «а» до «л») передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.
Аналіз пункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу свідчить, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно на підставі цього пункту є ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку.
Саме така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №520/4333/2020.
Матеріалами справи підтверджується право власності ФОП ОСОБА_1 на 21 нежитлове приміщення (павільйони) для здійснення підприємницької діяльності, що розташовані на території ТзОВ «ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК» (витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, довідки ТзОВ «ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК» від 03.04.2023 №416 та від 03.04.2023 № 14).
Всі вказані нежитлові приміщення є об'єктами нерухомості, які призначені для торгівлі непродовольчими товарами та використовуються для ведення підприємницької діяльності на території ТзОВ «ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК», тому, ураховуючи правову позицію Верховного Суду, не об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Зокрема відповідно до пункту 24 встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Львівською міською радою 07.12.2018 прийнято ухвалу «Про встановлення ставок і пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік» №3703.
Відповідно до додатку 1 Ухвали від 07.12.2018 №3703 (код 1230.2) для критих ринків, павільйонів та залів для ярмарків на 2021 рік встановлена нульова ставка податку на нерухоме майно.
Ураховуючи викладене в сукупності та встановлені судом фактичні обставини, спірні податкові повідомлення-рішення від 12.09.2022: №2392112-2416-1328 на суму 234 грн; №2392114-2416-1328 на суму 270 грн; №2392115-2416-1328 на суму 240 грн; №2392116-2416-1328 на суму 276 грн; №2392118-2416-1328 на суму 17 742 грн, якими визначено податкові зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, стосовно малих архітектурних форм, розташованих на території ТзОВ «ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК», є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №2392113-2416-1328, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 777 грн 60 к. на нежитлову будівлю цеху первинної обробки деревини, суд зазначає таке.
Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.02.2018 №114459766 ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі цех первинної обробки деревини під літ. «А-1» - 75, 8 кв. м, літ. Б-1 - 53,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Таким чином застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №806/2676/17, про те, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Отже, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки з його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Саме така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 420/5624/18.
Беручи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що позивач, хоча й є власником нежитлової будівлі, яка відповідає вимогам Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не надав суду жодних первинних документів та інших доказів, які б підтверджували, що такий об'єкт нерухомості використовується ним для здійснення господарської діяльності з метою провадження виробничої діяльності за цільовим призначенням.
На підставі матеріалів справи та за відсутності доказів використання цеху первинної обробки деревини за цільовим призначенням, суд дійшов висновку, що належна позивачеві нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_3 не підпадає під пільгу, передбачену підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, тому є об'єктом оподаткування.
Вказане дає підстави стверджувати про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №2392113-2416-1328.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 12.09.2022: №2392112-2416-1328; №2392114-2416-1328; №2392115-2416-1328; №2392116-2416-1328; №2392118-2416-1328, суд дійшов переконання, що такі прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу, та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 073 грн 60 к., сплаченого за квитанцією від №4026-2133-8963-9607 від 04.04.2023.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 №2392112-2416-1328.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 №2392114-2416-1328.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 №№2392115-2416-1328.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 №2392116-2416-1328.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 №2392118-2416-1328.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома