20 липня 2023 року
справа №380/9624/22
провадження № П/380/9694/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З. , секретар судового засідання Ненчук О.І., за участю : позивача ОСОБА_1 , представника позивача Кецко В.Я. представника відповідачів Телічак Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовної заявою в якій просить :
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.06.2022 №398-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області;
поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області;
стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2022 по дату винесення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з січня 2017 працювала на посаді головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. 09.05.2022 позивач отримала від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області попередження про наступне звільнення, яке підписане заступником начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель В. Собко, відповідно до якого позивача попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, постанови КМУ від 20.10.2011 року № 1074 “Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади”, наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2022 року №1-ок “Про затвердження структур територіальних органів Держгеокадастру”, а також наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 06.01.2022 року №26-к “Про введення в дію структури Головного управління Держгеокадастру у Львівській області” та від 23.02.2022 року №294-к “Про введення в дію штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Львівській області”. При цьому повідомлено, що строк дії попередження становить 30 календарних днів з моменту ознайомлення з цим попередженням та про гарантію в отриманні при звільненні з цих підстав вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. 16.06.2022 позивачем отримано витяг з наказу від 09.06.2022 №398-к “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Позивач зазначає, що попередження за підписом заступника начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель В. Собка, який, на переконання позивача, не відноситься як до суб'єкта призначення так і до керівника державної служби, позаяк згідно п. 11 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 року № 603 звільняти та приймати на державну службу працівників відповідача уповноважений “Начальник головного управління” та відповідно саме начальник головного управління вправі попереджувати працівника про наступне звільнення, а не інша посадова особа відповідача. Позивач вважає, що попередження про її майбутнє звільнення відбулось без дотримання вимог ч. 3 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, що свідчить про недотримання такої процедури звільнення. Окрім цього, звільнення відбулось 10.06.2022, вже поза строку дії даного попередження. Одночасно із таким попередженням позивачу не пропонувалось жодної іншої рівнозначної посади державної служби або іншої роботи, а також у попереджені одночасно жодним чином не повідомлено про наявність чи відсутність вакантної посади. Більш того, сам суб'єкт призначення не вживав жодних з цього приводу заходів по дату фактичного звільнення позивача (як, із моменту запровадженням нової структури та штатного розпису, так із моменту попередження (09.05.2022 року) по дату звільнення (10.06.2022 року), що також підтверджується наказом про звільнення № 398-к від 09.06.2022, в якому відображено лише єдину підставу: попередження про наступне звільнення, в якому як зазначено вище, відсутнє жодне посилання, що стосується пропонування іншої роботи (чи відсутність такої). Фактично відповідачем проведено звільнення з роботи Позивача без проведення жодних заходів щодо пропонування вакантної посади. Така поведінка відповідача, на думку позивача, підтверджує його про небажання виконувати вимоги ч. 3 ст. 87 Закону України “Про державну службу” щодо пропонування позивачу іншої роботи. За наведених обставин позивач наголошує на недотриманні процедури звільнення, що полягає у не пропонуванні їй жодної посади або іншої роботи, що є підставою для визнання протиправним наказу про звільнення та його скасування. Позивач вважає, що має ряд переваг перед іншими працівниками. Зокрема, позивач є вдовою, тобто немає в сім'ї, інших працівників із самостійним заробітком та в майбутньому можливих годувальників та явно має найбільш безперервний стаж роботи у даній установі. За таких обставин позивач мала переважне право на залишенні на роботі серед працівників, які залишились працювати, що не враховано відповідачем при проведенні процедури звільнення. Крім цього, позивач мала явні переваги на переведення на інші вакантні посади, на які натомість запропоновано та переведено працівників, які взагалі не працювали на цих посадах та мають нижчі показники відповідної кваліфікації та стажу роботи за спеціальністю ніж позивач. Ці обставини відповідач не врахував, чим порушив вимоги ст. 42 КЗпП України, ч. 3 ст. 87 Закону України “Про державну службу” та відповідно незаконно, з порушенням процедури звільнення, звільнив позивача з роботи, що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи. Просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 18.07.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у поданому до суду відзиві на позовну заяву. Зазначає, що 04 січня 2022 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру наказом №1-ок затвердила структуру територіальних органів Держгеокадастру, яка введена в дію з 01.01.2022 року. Підставою даного наказу слугувала постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 № 301 “Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру” та лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30 грудня 2021 року №21-1500-05.1/14436. На підставі цього наказу відповідачем прийнято наказ від 06.01.2022 № 26-К “Про введення в дію структури Головного управління Держгеокадастру у Львівській області”, згідно якого введено в дію з 01.01.2022 року нову структуру Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Штатний розпис Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на 2022 рік затверджений в.о. голови Держгеокадастру 23.02.2022 та введений в дію наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.02.2022 року №294-к “Про введення в дію штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Львівській області”. Позивач ознайомилась із попередженням про наступне звільнення 09.05.2022 року, про що свідчить підпис останньої. Зазначає, що ст. 87 Закону України “Про державну службу” передбачені підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення. До таких підстав відноситься, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; (п. 1 ч. 1 ст. 87 цього Закону). Відповідно до абз. 1 ч. 3, ч. 4 статті 87 Закону суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. У разі звільненні з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Стосовно того, що попередження про наступне звільнення позивача з посади державного кадастрового реєстратора відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області підписано заступником начальника - начальником Управління з контролю за використанням та охороною земель В. Собком відповідач зазначає, що начальник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кавецький А.В. в період вручення попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 та прийняття наказу про звільнення останньої перебував на лікарняному, про що свідчить інформація з електронного порталу Пенсійного фонду України. Перший заступник начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Тхір Р.І. на момент попередження та звільнення позивача перебував у простої відповідно до наказу від 02.05.2022 № 21. Відповідно до Порядку взаємозаміщення начальника Головного управління, першого заступника та заступників начальника Головного управління у разі їх відсутності, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29 жовтня 2020 року № 99, у разі відсутності начальника Головного управління та першого заступника начальника Головного управління їх заміщає заступник начальника Головного управління - начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель, в даному випадку Василь Собко. Відтак твердження позивача, про порушення процедури звільнення, а саме не керівником Головного управління є безпідставним, в силу вищенаведеного. Твердження позивача про порушення строку дії такого попередження, на думку відповідача не відповідає дійсності, оскільки з попередженням ознайомлена 09.05.2022, а звільнення відбулося 10.06.2022, відтак строк дотримано, тобто звільнення відбулося не швидше ніж за 30 календарних днів від моменту попередження. Щодо переважного права позивача на залишення на роботі, відповідач вказує, що зазначені позивачем обставини щодо різня освіти, не притягнення до дисциплінарної відповідальності, відсутності сім'ї не є в розумінні ст. 42 КзПП України підставою на переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Відповідно до штатного розпису на 2022 рік штатна чисельність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області порівняно з штатним розписом на 2021 рік зменшилася з 313 до 198, зокрема передбачено лише одну посаду головного спеціаліста відділу №2 Управління надання адміністративних послуг. Щодо поновлення позивача на посаді зазначає, що станом на даний час вільні посади державного кадастрового реєстратора у Головному управлінні, зокрема, у Відділі № 2 Управління надання адміністративних послуг, відсутні. За наведених обставин просить відмовити в задоволенні позову.
У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача зазначає, що не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності підписання попередження за підписом заступника начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель В. Собка. Вказує, що згідно наказу від 29.10.2020 року № 99 “Про розподіл обов'язків між начальником, першим заступником начальника та заступниками начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області” затверджено розподіл функціональних обов'язків між начальником та його заступниками та порядок взаємозаміщення керівництва Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Такий наказ був прийнятий на підставі Положення про Головне управління Дернжгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеоркадастру України від 17.11.2016 року №308. Відповідачем надано порядок взаємозаміщення начальника Головного управління, першого заступника та заступників начальника Головного управління уразі їх відсутності, в якому відображено про погодження його Головою Держгеокадастру та затверджено наказом начальника відповідача. Із змісту даного порядку вбачається, що начальника управління заміщує перший заступник начальника, а першого заступника начальника заміщує заступник начальника - начальник управління з контролю за використанням та охороною земель. Тобто, цим порядком прямо не передбачено, що заступник начальника управління - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель може заміщувати посаду начальника управління, відповідно твердження відповідача в тій частині, на думку представника відповідача, є необґрунтовані. Також, вищенаведений наказ, на який посилається відповідач, виданий на підставі положення про управління, яке втратило свою чинність. На сьогоднішній день діє положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, яке затверджене наказом Держгеокадастру від 23.10.2021 року № 603, згідно якого у пункті 11 не передбачено автоматичне заміщення посади начальника управління іншими заступниками, а лише визначено можливість розподілу за погодженням з Головою Держгеокадастру обов'язки між своїми заступниками, що не є тотожними поняттями. Жодних інших доказів (накази, розпорядження, погодження вищестоящого органу), які б вказували на наявність у заступника начальника Собка повноважень тимчасово виконувати обов'язки начальника управління не надано. В зв'язку з чим вважає, що таке попередження про майбутнє звільнення позивача та фактичне звільнення відбулось з недотриманням вимог ст. 87 Закону України “Про державну службу”, що свідчить про недотримання такої процедури звільнення. Наголосив, що позивач має переважне право на залишення на посаді, що не було враховано відповідачем при звільненні. Позивач вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, та такими які не можуть враховуватись при вирішенні даної адміністративної справи, свою чергу адміністративний позов є підставний який підлягає задоволенню в повному обсязі.
У поданому до суду запереченні на відповідь на відзив, представник відповідача зазначає, що Порядок взаємозаміщення начальника Головного управління, першого заступника та заступників начальника Головного управління в разі їх відсутності, затверджений наказом Головного управління Держгеокадастр Львівській області від 29 жовтня 2020 року № 99, був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Останній втратив чинність лише 28.06.2022 року на підставі наказу № 54. Щодо прийняття наказу № 21 від 02.05.2022 “Про організацію роботи в Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області в умовах воєнного стану”, виданого заступником начальника Головного управління - начальником Управління контролю за використанням та охороною земель, в даному випадку Василем Собком, зазначає, що перший заступник начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Ростислав Тхір перебував у відпустці відповідно до наказу № 343-к від 02.05.2022 року. Відтак, жодних суперечностей відповідно до наказу від 29.10.2020 року №99 “Про розподіл обов'язків між начальником, першим заступником та заступником Головного управління Держгеокадастру у Львівській області” не відбулося, а твердження позивача не відповідає дійсності. Представник відповідача вказує, що в Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області на момент вручення позивачу попередження про наступне звільнення 09.05.2022 року, так і протягом терміну дії попередження були відсутні вакантні рівнозначні або нижчі посади державної служби. А отже, у відповідача була відсутня можливість запропонувати відповідні посади позивачу. Звертає увагу, що законодавством не передбачена уніфікована форма попередження наступне звільнення, а отже відповідач не зобов'язаний був зазначати відсутність вакантних посад у попередженні. Повідомляє, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на підставі їх заяв 27.04.2022 були переведені на вакантні посади головних спеціалістів відповідних відділів. Вказані особи відповідають кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідних посад. 16.12.2021 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру наказом №333-ок затвердила чисельність працівників територіальних органів Держгеокадастру. Відповідно до штатного розпису на 2022 рік штатна чисельність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області порівняно з штатним розписом на 2021 рік зменшилася з 313 до 198, зокрема посади головних спеціалістів відділу №2 Управління надання адміністративних послуг зменшилися з 8 до 1. Наголошує, що станом на даний час вільні посади головного спеціаліста у Головному управлінні, зокрема, у Відділі № 2 Управління надання адміністративних послуг, відсутні.
Ухвалою суду від 27.03.2023 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила відмовити в задоволенні таких.
В судовому засіданні 10.07.2023, суд заслухав думку сторін, ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходила державну службу в органах Держгеокадастру, з лютого 2017 обіймала посаду головного спеціаліста відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Наказом Держгеокадастру від 04.01.2022 року № 1-ок “Про затвердження структур територіальних органів Держгеокадастру” затверджено структури головних управлінь та визначено вважати затверджені структури головних управлінь такими, що будуть введені в дію з 01.01.2022 року. На підставі цього наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області винесено наказ від 06.01.2022 року №26-к “Про введення в дію структури Головного управління Держгеокадастру у Львівській області”, згідно якого введено в дію з 01.01.2022 року структуру Головного управління Держгеокадастру у Львівській області згідно додатку. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.02.2022 року № 294-к “Про введення в дію штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Львівської області” введено в дію з 01.01.2022 року штатний розпис Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
09.05.2022 ОСОБА_1 отримала попередження про наступне звільнення із займаної посади головного спеціаліста відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”. Як правову підставу видання цього попередження зазначено статтю 87 Закону України “Про державну службу”, постанову Кабінету Міністрів України від 20.11.2020 №1074 “Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади”, наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2022 року №1-ок “Про затвердження структур територіальних органів Держгеокадастру”, а також наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 06.01.2022 року №26-к “Про введення вдію структури Головного управління Держгеокадастру у Львівській області” та від 23.02.2022 року №294-к “Про введення в дію штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Львівській області”. В попередженні зазначено, що строк такого попередження становить 30 днів з моменту ознайомлення з таким.
Наказом від 09.06.2022 №398-к ОСОБА_1 звільнено 10 червня 2022 року або у перший робочий день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, з посади головного спеціаліста відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у зв'язку із зміною структури та штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Позивач не погоджується із звільненням з роботи та вважає своє звільнення протиправним, і таким, що проведене з порушенням процедури звільнення, внаслідок чого звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону №889-VIII, державною службою є публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець є громадянином України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За змістом ч.1 ст. 4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 3) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
Відповідно частини третьої, четвертої статті 87 Закону №889-VIII Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 06.01.2022 №26-к “Про введення в дію структури Головного управління Держгеокадастру у Львівській області”, введено в дію структуру Головного управління, де містяться відомості, що у Відділі №2 Управління надання адміністративних послуг чисельність працівників складає 5 осіб.
Відповідно до наказу від 23.02.2022 №294-к “Про введення в дію штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Львівській області” введено в дію штатний розпис Головного управління, відповідно до якого штатна чисельність Відділі №2 Управління надання адміністративних послуг становить 5 штатних посад, в тому числі: начальник відділу - 1 посада, головний спеціаліст - 1 посада, державний кадастровий реєстратор 3 посади.
Отже, судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області наказами від 06.01.2022 №26-к та від 23.02.2022 №294-к ввело в дію з 01.01.2022 року нову структуру та штатний розпис, у зв'язку з чим позивачу, яка працювала на посаді головного спеціаліста Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, вручили 09.05.2022 року попередження про наступне звільнення відповідно до ст. 87 Закону №889-VIII. Вказане попередження підписано заступником начальника - начальником Управління з контролю за використанням та охороною земель Василем Собком.
На переконання позивача, заступник начальника - начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель В. Собко не відноситься до суб'єктів призначення і до керівника державної служби та не вправі попереджувати працівника про наступне звільнення, оскільки, відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 року № 603, саме начальник Головного управління наділений правом звільняти та приймати на державну службу працівників та, відповідно, вправі попереджувати працівника про наступне звільнення.
Заперечуючи такі твердження позивача, відповідач зазначає, що у зв'язку із перебуванням начальника Головного управління Кавецького А.В., на момент вручення позивачу попередження про наступне звільнення, на лікарняному, та перебування першого заступника начальника Головного управління Тхора Р.І. у простої, відповідно до Порядку взаємозаміщення начальника Головного управління, першого заступника та заступників начальника Головного управління у разі їх відсутності, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.10.2020 року № 99, саме В. Собко, як заступник начальника Головного управління - начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель, виконував їх обов'язки та мав право підпису попередження про наступне звільнення позивача.
Із дослідженого Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 року № 603, судом встановлено, що відповідно до п. 11 Положення начальник Головного управління, зокрема, здійснює добір кадрів у Головне управління, призначає на посади та звільняє з посад відповідно до законодавства про державну службу державних службовців та працівників Головного управління; підписує накази Головного управління; розподіляє за погодженням з Головою Держгеокадастру обов'язки між своїми заступниками; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Відповідно до долученої до матеріалів справи інформації з електронного порталу Пенсійного фонду України, начальник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кавецький А.В. у період з 19.04.2022 по 13.06.2022 перебував у стані тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаних з нещасним випадком на виробництві.
Зі змісту наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.05.2022 №21 “Про організацію роботи в Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області в умовах воєнного стану” судом встановлено, що з 02 травня 2022 року вказаним наказом встановлено простій у роботі для державних службовців та працівників Головного управління згідно з додатком 2 до цього наказу. Згідно Додатку 2 до вказаного наказу на простої перебуває перший заступник начальника Головного управління Тхір Р.І.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.10.2020 №99 “Про розподіл обов'язків між начальником, першим заступником та заступниками начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області” затверджено Порядок взаємозаміщення керівництва Головного управління у разі їх відсутності, а саме:
- у разі відсутності начальника Головного управління, його заміщає перший заступник начальника Головного управління;
- у разі відсутності першого заступника начальника Головного управління, його заміщає заступник начальника Головного управління - начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель;
- у разі відсутності заступника начальника Головного управління, його заміщає заступник начальника Головного управління - начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель;
- у разі відсутності заступника начальника Головного управління - начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель, його заміщає заступник начальника Головного управління.
Суд зауважує, що наказ від 29.10.2020 №99 був прийнятий на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру України від 17.11.2016 року №308.
Як зазначалось судом вище, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затверджене наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 року № 603, відповідно до п. 11 якого до повноважень начальника Головного управління віднесено, зокрема, питання розподілу за погодженням з Головою Держгеокадастру обов'язків між своїми заступниками.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що наказ від 29.10.2020 №99, на який посилається відповідач, виданий на підставі Положення про Головне управління, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308, яке по суті втратило свою чинність у зв'язку із дією Положення про Головне управління, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.10.2021 року № 603.
Жодних інших доказів, які б вказували наявність у Головному управлінні розподілу обов'язків між начальником та його заступниками, погодженого Головою Держгеокадастру, та на наявність у заступника начальника В. Собка повноважень тимчасово виконувати обов'язки начальника Головного управління, відповідачем до суду не надано.
З наведеного, суд робить висновок, що попередження про наступне звільнення позивача із займаної посади підписане не уповноваженою на це посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Відповідно до положень ст.42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 25.01.2023 р. у справі №600/752/22-а. Верховний Суд, зокрема зазначив, що у постанові від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17 Верховний Суд висловився щодо того, яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі. Суд касаційної інстанції у цьому зв'язку наголосив також на необхідності дотримуватися відповідних положень КЗпП України (стаття 42) при звільненні працівників з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Також Верховний Суд вказав, що постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17 може слугувати прикладом правозастосування в контексті спірних правовідносин.
Отож у цій постанові Верховний Суд зазначив, зокрема, таке: “…при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника”.
Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення”.
Зі змісту попередження про наступне вивільнення судом встановлено, що відповідачем у повідомленні не було запропоновано позивачу наявних вакантних посад (рівнозначної посади чи нижчої) у новій структурі Головного управління.
Суд враховує, що відповідач не пропонував позивачу наявних вакантних посад (рівнозначної посади чи нижчої) у новій структурі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Відповідач не вживав заходів щодо перевірки наявності у позивача більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці з метою встановлення її переважного права на залишення на роботі. Матеріали справи таких доказів не містять. При цьому звільнення позивача за таких обставин могло б бути обґрунтованим лише у випадку, якби відповідач не мав можливості запропонувати позивачу відповідні посади або відмови останньої від переведення на запропоновану посаду, чого він не довів.
З огляду на наведені мотиви, суд висновує, що звільнення позивача із займаної посади в Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області є очевидно протиправним рішенням, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки суд зробив висновок про протиправність рішення відповідача про звільнення позивача з посади, то позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого вона була протиправно звільнена.
Щодо дати поновлення на посаді суд зазначає, що згідно з оскаржуваним наказом від 09.06.2022 №398-к позивача звільнено з 10.06.2022, який є останнім робочим днем, тоді як першим днем звільнення є 13.06.2022.
Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 № 108/95-ВРза правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100). Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).
Із наявних в матеріалах справи розрахункових листів відповідача за квітень та травень 2022 року (два місяці, що передували звільненню позивача з роботи), судом встановлено, що позивач за вказаний період пропрацювала 38 робочих дні (квітень - 21 день, травень - 17 днів). Середньоденний заробіток позивача за квітень-травень 2022 року становить 200,91 грн. - 7634,44 грн. (4214,65 грн. у квітні + 3419,79 грн. у травні) / 38 робочих дні.
Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях починаючи з першого дня після звільнення до дати прийняття рішення про поновлення позивача на посаді (з 13.06.2022 по 20.07.2023). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 57 661,17 грн. (287 р.д.* 200,91 грн./день).
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. З огляду на цю норму КАС України суд встановлює порядок виконання рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не змінюють.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Тому рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді та стягнення на користь позивачки заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що при зверненні до суду із даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Частиною 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову про поновлення на роботі, суд висновує про наявність підстав для повернення такого позивачу як надміру сплаченого.
Керуючись ст. ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.06.2022 №398-к “Про звільнення ОСОБА_1 ” з посади головного спеціаліста відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 13.06.2022.
4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (просп. Чорновола, 4, м. Львів, код ЄДРПОУ 39769942) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.06.2022 року по 20.07.2023 року у розмірі 57 661,17 грн.
5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 13.06.2022.
6 Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 3 817,22 грн.
7. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 992,40 грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2023 року.
Суддя Гулкевич І.З.