справа№380/9305/23
21 липня 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 380/9305/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення доплати за нічний час ,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ф.Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ - 40108646) в якому просить суд:
стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 року по червень 2017 року у сумі 8432, 08 грн.;
стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по червень 2017 року у сумі 2001, 03 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виплачена доплата за службу в нічий час за період з 07.11.2015 р. по червень 2017 р., та індексація грошового забезпечення за період з червня 2016 р. по червень 2017 р. у сумі 2001, 03 грн.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначила, що підставою для нарахування доплати за службу в нічний час позивачу є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Щодо виплати індексації зазначив, що на підставі постанови КМУ від 18.10.2017 р. №782, після внесених змін що п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078, якими 5 абзац було доповнено словом «поліцейський», у зв'язку з набранням чинності вказаною постановлю 24.10.2017р. виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснюється з листопада 2017 р.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 08 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач проходила службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції з листопада 2015 року. З 07 листопада 2015 року по червень 2017 року перебувала на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції.
08 березня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про наданні інформації щодо кількості робочих змін (погодинно) фактичного часу служби позивача за період з листопада 2015 року по грудень 2017 року та інформацію щодо кількості робочих змін (погодинно) фактичного часу служби у нічний час за період з листопада 2015 року по грудень 2017 року.
Відповідно до листа Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 27 березня 2023 року № 136аз/41/12/03-2023, зокрема щодо виплати індексації грошового забезпечення повідомлено, що Постановою КМУ від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 вказаного Порядку та доповнено абзац 5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаної постанови, тобто з листопада 2017 року. Заборгованість з виплати індексації грошового забезпечення відсутня. У листі також зазначено, що за період 2015 року загальна кількість відпрацьованих робочих змін 27 (216 год.) з них 13 (104 год.) нічних змін: а саме за листопад - 12 з них нічних змін -6; грудень - 15 з них нічних змін - 7; За період 2016 року загальна кількість відпрацьованих робочих змін 163 (1304 год.) з них 83 (664 год) нічних змін: а саме січень -14 з них нічних 8; лютий - 15 з них нічних 7; березень - 15 з них нічних 8; квітень - 15 з них нічних 7; травень - 17 з них нічних 8; червень - 7 з них нічних 3; липень - 16 з них нічних 8; серпень- 17 з них нічних 8; вересень- 14 з них нічних 8; жовтень - 10 з них нічних 7; листопад - 15 з них нічних 7; листопад -15 з них нічних 7; грудень -8 з них нічних 4. За період 2017 року загальна кількість відпрацьованих робочих змін 61 (488 год.) з них 29 (232 год.) нічних змін: а саме січень -16 з них нічних 7; лютий - 6 з них нічних 4; березень - 12 з них нічних 5; квітень - 10 з них нічних 5; травень - 10 з них нічних 4; червень - 7 з них нічних 4.
В позовній заяві позивач зазначила, що відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по червень 2017 р. доплату за службу у нічний час та за період з червня 2016 по червень 2017 року індексацію грошового забезпечення.
Щодо нарахування та виплати доплати за службу в нічий час за період з 07.11.2015 р. по червень 2017 року суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».
Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу. Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Відповідно до статті 108 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Згідно з частиною третьою статті 54 КЗпП України нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 р. № 988 виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Водночас, відповідно до абзацу першого пункту 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Позивач просить суд нарахувати і виплатити доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 р. по червень 2017 р., що суперечить абзацу першому пункту 11 розділу І Порядку № 260, (дата звернення до суду 02.05.2023 р.).
Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо нарахування та виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 р. по червень 2017 р. у сумі 2001, 03 грн., суд враховує таке.
Частиною 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Згідно з ч. 5 ст. 94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Приписами ст. 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону №1282-XII, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМ України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), з урахуванням змін внесених постановою КМ України від 18.10.2017 року №782.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Положення ч. 6 ст. 95 КЗпП України визначають, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що враховуючи, що частиною п'ятою статті 94 Закону № 580-VIII, на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, а отже має місце протиправна бездіяльність з боку відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року.
В контексті наведеного, суд відхиляє доводи відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ № 782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Щодо визначення судом фіксованої суми індексації грошового забезпечення, то суд вважає за необхідне вказати, що суд не вправі визначати конкретні суми грошового забезпечення, які слід виплатити, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача, а тому суд з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по червень 2017 року.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд вказує таке.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті).
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано: копію Договору про надання правової допомоги від 08.03.2023 № 23.67.9 укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «НЮАНС», відповідно до п. 3.2 Вартість кожної однієї години надання послуг Адвокатського об'єднання становить 1000 грн., 00 коп. без ПДВ; Акт здавання - приймання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №23.67.9 від 08.03.2023 року; Ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Представник відповідача у відзиві на позов заперечувала проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу 5 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Приписами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)).
У контексті викладеного суд зауважує, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов'язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у подібних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Ураховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд уважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Указаний висновок Верховного Суду відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на те, що судом було задоволено одну з двох позовних вимог позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800,00 грн.
Відтак, сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 800,00 грн. підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ф.Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ - 40108646) про стягнення невиплаченого грошового забезпечення, - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з червня 2016 року по червень 2017 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по червень 2017 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ф.Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ - 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 800,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна